Ухвала суду № 137233507, 09.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

09 червня 2026 року Справа № 520/15059/26

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнбьої особи ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Шеховцової Маргарити Євгенівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1) визнати протиправною дії і бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Департаменту реєстрації Харківської міської ради - Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , департамент реєстрації Харківської міської ради щодо не виконання вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та відмові в проведенні реєстраційних дій - припинення реєстрації права власності за ОСОБА_4 на підставі від 22 травня 2026 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової Маргарита Євгенівни, департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 січня 2019 року, укладеного ОСОБА_5 зі ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко Анною Валентинівною, та припинення реєстрації права власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстраційний № 5-18-322059-Ц2 від 09 серпня 2018, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, та: скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 22 травня 2026 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової Маргарита Євгенівни, департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.,

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Департамент реєстрації Харківської міської ради провести реєстраційні дії - припинення реєстрації права власності за ОСОБА_4 на підставі від 22 травня 2026 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової Маргарити Євгенівни, департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 січня 2019 року, укладеного ОСОБА_5 зі ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко Анною Валентинівною, та припинення реєстрації права власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстраційний № 5-18-322059-Ц2 від 09 серпня 2018, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року апеляційна скарга задоволена частково. Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні нашого позову скасоване та ухвалене нове рішення. Наші позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.07.2018 року № 479 про визнання ОСОБА_5 наймачем однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради № 638 від 09 серпня 2018 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Повернуто квартиру АДРЕСА_1 у наше володіння. Виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 . Вселено нас в квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з питання припинення реєстрації права власності щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме, реєстрації права власності за реєстровим номером 22 від 10.01.2019 року приватним нотаріусом ХМНО Прокопенко А.В. на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2019 року, який було укладено ОСОБА_5 зі ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко А.В., та припинення реєстрації права власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09.08.2018 року.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 22 травня 2026 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл., мені в задоволенні заяви про припинення права власності щодо припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 з тих підстав, що резолютивна частина постанови Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року не містить прямого висновку про припинення права власності ОСОБА_4 , нібито подані документи не дають змоги державному реєстратору встановити припинення права власності у заявлений спосіб.

Вказує, що Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 22 травня 2026 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової Маргарита Євгенівни, департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл., - таке, що підлягає скасуванню через його незаконність, оскільки, з огляду на Постанову Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, Державний реєстратор прав на нерухоме майно мав припинити реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 січня 2019 року, укладеного ОСОБА_5 зі ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко Анною Валентинівною, та припинити реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстраційний № 5-18-322059-Ц2 від 09 серпня 2018, видане Відділом приватизації жйтлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, яким визнано право приватної власності за ОСОБА_5 на квартиру за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 38, 4 кв. метрів. При цьому залишити реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Харкова на квартиру АДРЕСА_1 .

Відмовою в припиненні реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яку повернуто мені та іншим користувачам квартири у законне володіння, порушене право користування зазначеною квартирою та право на подання документів на приватизацію квартири, гарантовані позивачці Конституцією України, Житловим кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про приватизацію».

Суд, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, встановив наступне.

Частиною 1 статті 1 КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/23586/15.

Як убачається з позовної заяви вимоги заявлено до Департаменту реєстрації Харківської міської ради та її посадової особи.

За положеннями частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (надалі, ЦК України), юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Зазначена стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Отже, з аналізу правової природи юридичної особи публічного права, можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.

Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб`єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов`язки, як і інші суб`єкти цивільного права.

Належність відповідача до юридичних осіб публічного права вказує лише на порядок створення цієї юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа № 826/9341/17), від 19.06.2019 (справа № 802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа № 826/3731/18) неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, навіть сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень також не завжди дає підстави ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, предметом цього позову є визнання протиправними дій та бездіяльності Департаменту та державного реєстратора з відмови у проведенні реєстраційних дій з припинення права власності за певними особами та обтяження відповідача обов`язком поновити порушені права позивачки шляхом припинення реєстрації права власності житловим приміщенням за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виконання постанови Харківського апеляційного суду.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини також висловив у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших справ, порядок здійснення цивільного судочинства визначено Цивільним процесуальним кодексом України від 18.03.2004 №1618-IV.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі № 825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 30.01.2019 у справі № 820/3703/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 15.08.2019 у справі № 826/17017/18, від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 170 КАС України копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Частиною 5 статті 170 КАС України визначено, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Враховуючи, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнбьої особи ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Шеховцової Маргарити Євгенівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 09.06.2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.