Рішення № 13723342, 31.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2011Справа №5002-2/5066.1-2010 за позовом ВАТ “Янтарний” ( Сімферопольський район, с. Пожарське, вул. Перемоги, 117)

до Сімферопольської районної державної адміністрації (м. Сімферополь, вул. Павленко, 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору гр.ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про визнання недійсним та скасування розпорядження

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Почтаренко представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Дюрягіна начальник відділу, довіреність у справі.

Третя особа: ОСОБА_1 представник, довіреність у справі. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в АДРЕСА_1

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Янтарний” звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим, в якій просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим “Про дозвіл на розробку проекту приватизації земель Відкритого акціонерного товариства “Янтарний”та передачі їх у власність працівникам ВАТ “Янтарний”, пенсіонерам із їх числа на території Пожарської селищної ради”від 12.09.2003р. № 1685-р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалене розпорядження порушує право постійного користування землею ВАТ “Янтарний”, оскільки положення Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” за № 720/95 від 08.04.1995 р., що визначає правові засади паювання землі, не поширюються на Відкрите акціонерне товариство “Янтарний”, оскільки земельна ділянка передана товариству в постійне користування та незнаходиться у колективній власності. Також позивач звертає увагу на те, що рішення 10 сесії 24 скликання Пожарської селищної ради “Про розробку проекту роздержавлення земель ВАТ “Янтарний”та передання їх у власність робітників підприємства та пенсіонерам з їх числа” від 13.08.2003 р. № 171, в якому було зазначено про необхідність погодження такої згоди з районною державною адміністрацією, було скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 р. у справі №2-25/4917-2008. Зокрема, у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р., зазначено, що положення Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” за № 720/95 від 08.04.1995 р. не поширюється на Відкрите акціонерне товариство “Янтарний”, оскільки земельна ділянка передана товариству в постійне користування та не знаходиться у колективній власності. Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 р. у справі №2-25/4917-2008, якою попередня постанова була залишена без змін, було визнано обґрунтованим висновок судової колегії Севастопольської апеляційного господарського суду про те, що скасоване рішення сільради приймалось на підставі рішення загальних зборів колективу Відкритого акціонерного товариства “Янтарний”, проте загальні збори колективу не можуть ухвалювати рішень стосовно його майна. Відповідно до приписів статті 23 Закону України “Про господарські товариства” управління товариством здійснюють його органи, склад і обрання, призначення яких здійснюється відповідно до виду товариства. Статтею 41 цього ж Закону унормовано, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства; у загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Втім збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” не проводились.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду відзив, в якому, посилаючись на п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, стверджував, що оскільки земля знаходяться в постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства “Янтарний”, вона підлягає приватизації, а також з митою додержання прав громадян на приватизацію землі, передбачених чинним законодавством України, райдержадміністрація не в праві чинити перешкоди здійсненню приватизації Відкритого акціонерного товариства “Янтарний”.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 267 ГПУ України, відповідач заявляв клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності.

Залученою третьою особою також було надано суду відзив, в якому ОСОБА_2 посилається на невідповідність позову приписам ст. 54 ГПК України, оскільки згідно пп. 32 п.15.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” тільки Голова правління ухвалює рішення щодо предявлення претензій та позовів від імені Товариства, а позивач не надав жодного документу, щоб підтверджував повноваження Виконуючого обовязки Голови правління ОСОБА_3 Посилаючись на судові акти у справах №№ 2-5/2700-2007А, 2-17/17329-2007А, 2-2/3914-2004, третя особа зазначає, що Відкритим акціонерним товариством “Янтарний”неодноразово було оскаржено розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим “Про дозвіл на розробку проекту приватизації земель Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” та передачі їх у власність працівникам ВАТ “Янтарний”, пенсіонерам із їх числа на території Пожарської селищної ради” від 12.09.2003р. № 1685-р, втім у задоволені цієї вимоги було відмовлено. Також, посилаючись на ч. 1 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, згідно якої власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а також на положення ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” та п. 6.2 Статуту Відкритого акціонерного товариства “Янтарний”, що встановлюють обсяг прав відповідно акціонерів та зборів акціонерів, стверджує про можливість вирішення колективом Товариства долі майна, що знаходиться у позивача в користуванні. Серед інших підстав для відмови у позові третя особа вказує на пропущення строку позовної давності та врегулювання земельних відносин на момент ухвалення розпорядження не нормами Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” за № 720/95 від 08.04.1995 р, а положеннями Земельного кодексу України.

11 листопада 2010 року представник третьої особи надав пояснення, яким зазначає, що право позивача, як користувача земельною ділянкою, не порушено, оскільки право користування не тотожне праву власності, у звязку з чим не підлягає відновленню, як наполягає позивач.

30 листопада 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача - Якубова (довіреність у справі), представника відповідача - Воронина головний спеціаліст (довіреність у справі) та представника третьої особи - ОСОБА_1 (довіреність у справі), а також самої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1

У судовому засіданні оголошувалися перерви на 16.12.2010р, 10.01.2011р, 20.01.2011р та 31.01.2011р, після перерв судові засідання були продовжені.

16 грудня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача - Почтаренко, представника відповідача Воронина та представника третьої особи - ОСОБА_1, а також самої ОСОБА_2.

Представник позивача 16.12.2010р у судовому засіданні надав суду додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідно до приписів Земельного кодексу України перелік субєктів, що мають право на звернення до уповноваженого органу, перелік підприємств, майно яких може бути розпайоване тощо, не врегульовується статтями 25 та 118 ЗК України, оскільки встановлено положеннями Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», положення якого в даному випадку є порушеннями відповідачем через розпаювання земель, які у власність не надавалися.

10 січня 2011 року у судовому засіданні інтереси позивача представляв Почтаренко, інтереси відповідача представляла Дюрягіна, інтереси третьої особи представляли ОСОБА_1 та сама ОСОБА_2.

Представник позивача 10.01.2011р у судовому засіданні надав суду додаткові пояснення, у яких зазначено, що право власності на земельну ділянку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, які додані до державного акту на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення затвердження цих списків, а з моменту передачі на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Представник ОСОБА_2 10.01.2011 року передав заперечення на додаткові пояснення ВАТ “Янтарний”, у яких зазначено, що позивач використовує земельну ділянку на праві виключно постійного користування на підставі Державного акту, а отже земельна ділянка не є власністю позивача та може бути приватизована членами товариства та пенсіонерами з їх числа.

20 січня 2011 року судове засідання відбулося за участю тих же представників сторін, що й 10.01.2011р.

У судовому засіданні, що відбулося 20.01.2011р, сторонам було обявлено про відмову у задоволенні клопотання третьої особи про колегіальний розгляд справи №5002-2/5066.1-2010, яке надійшло до суду 11.01.2011 року.

Представник позивача 20.01.2011р у судовому засіданні надав суду додаткове пояснення, в якому зазначено, що позиція відповідача та третьої особи щодо можливості приватизації земель ВАТ “Янтарний” у власність працівників та пенсіонерів з їх числа є помилковою, оскільки ВАТ «Янтарний» не є державним або комунальним сільськогосподарським підприємством, земельна ділянка йому не належить, у встановленому законом порядку не вилучалась, а позивач від неї не відмовлявся.

Представник відповідача у судовому засіданні, що відбулося 20.01.2011р, надав суду заперечення на додаткове пояснення ВАТ “Янтарний”, у якому зазначено, що державному акті ВАТ “Янтарний” зазначено, що підприємство здійснювало свою діяльність на підставі земельної ділянки, яка передана на праві користування, а не на праві власності і це не суперечить діючому на той час законодавству.

Після перерви 31.01.2011 року судове засідання було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

12.09.2003 р. Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим було ухвалено розпорядження “Про дозвіл на розробку проекту приватизації земель ВАТ “Янтарний” та передачі їх у власність працівникам ВАТ “Янтарний”, пенсіонерам із їх числа на території Пожарської селищної ради” за № 1685-р., відповідно до п.1, 2 якого дозволено розробку проекту приватизації земель Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” та передання їх у власність робітникам Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” та пенсіонерам з їх числа на території Пожарської сільської ради, а також передбачено під час виготовлення технічної документації створення резервного фонду земель в розмірі до 15 відсотків та збільшення створених земель запасу до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, що перебували в постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства “Янтарний”.

Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про визнання незаконним та скасування вищенаведеного розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим “Про дозвіл на розробку проекту приватизації земель Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” та передачі їх у власність працівникам ВАТ “Янтарний”, пенсіонерам із їх числа на території Пожарської селищної ради” від 12.09.2003р. № 1685-р.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Давши оцінку представленим документам, доводам позивача, відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, на підставі наступного:

Відповідно до частини 2 пункту 8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (у редакції станом на 20.6.2003р), члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до держакту на право постійного користування землею ІІ-КМ №002862, земля знаходиться у позивача у постійному користуванні.

Підставою для прийняття розпорядження, що оспарюється, як вказано у самому розпорядженні, було клопотання ВАТ “Янтарний”.

У матеріалах справи наявне клопотання ВАТ “Янтарний” від 01.9.2003р №326 (а/с 78 т.4), відповідно до якого ВАТ “Янтарний” просить «дати згоду на складення проекту приватизації земель підприємства та передання їх у власність працівникам підприємства та пенсіонерам з їх числа».

У вищенаведеному клопотанні вказано, що до нього залучається протокол загальних зборів працівників та пенсіонерів та список осіб, що мають право.

Передусім слід вказати на те, що не всі працівники та пенсіонери позивача мають право на приватизацію, а лише його члени.

Тоді як у клопотанні ВАТ “Янтарний” та у розпорядженні, що оспарюється, дозволено розроблення проекту приватизації земель позивача та передачі у власність працівникам ВАТ “Янтарний”.

Далі, у розпорядженні від 12.9.2003р №1685-р вказано про розгляд клопотання ВАТ “Янтарний” та інших наданих документів.

Як було вказано вище, у самому клопотанні ВАТ “Янтарний” від 01.9.2003р №326 вказано про залучення до клопотання протоколу загальних зборів працівників та пенсіонерів та список осіб, що мають право. Яких-набудь доказів того, що ВАТ “Янтарний” надало відповідачу які набудь інші документи для надання згоди на складення проекту приватизації, з урахуванням яких прийнято розпорядження, що оспарюється, ані сторонами, а ні третьою особою суду не представлено.

У матеріалах справи наявний протокол від 20.6.2003р №1 загальних зборів робочих та пенсіонерів ВАТ “Янтарний”, протокол від 20.6.2003р №1 зборів членів ВАТ “Янтарний”, які працюють у ВАТ “Янтарний” та пенсіонерів з іх числа, що мають право отримати земельну долю (пай) при роздержавленні (приватизації) земель ВАТ “Янтарний”, протокол від 20.6.2003р б/н загальних зборів колективу ВАТ “Янтарний”.

У звязку з тим, що мається декілька протоколів по одному та тому ж питанню, датованих одним та тим же числом, та при цьому таких, що мають різночитання (наприклад: оформлений протокол від 20.6.2003р загальних зборів колективу ВАТ “Янтарний”, тобто не членів, тоді як у протоколі зазначаються дані тільки кількості членів ВАТ “Янтарний”, тобто даний протокол фактично має бути ідентичним з протоколом №1 від 20.6.2000р «зборів членів ВАТ “Янтарний”, які працюють у ВАТ “Янтарний” та пенсіонерів з їх числа, що мають право отримати земельну долю (пай) при роздержавленні (приватизації) земель ВАТ “Янтарний”», чого фактично нема.

Постановлюючі частини усіх трьох протоколів від 20.6.2003р також не ідентичні, що дали суду підставу засумніватися у проведенні загальних зборів членів ВАТ “Янтарний”, які працюють у ВАТ “Янтарний” та пенсіонерів з їх числа.

Цьому 16.12.2010р суд зобовязав позивача та третю особу надати суду усі наявні документи по проведенню загальних зборів членів ВАТ “Янтарний”, які працюють у ВАТ “Янтарний” та пенсіонерів з їх числа, що відображено у протоколі судового засідання від 16.12.2010р.

А ні позивач, а ні третя особа додаткових документів окрім тих, що маються у матеріалах справи не представили.

У силу ст..41 Закону України «Про господарські товариства», п.6.2 Статуту позивача у редакції, що діяла на 20.6.2003р, Загальні збори являються вищім органом управління Товариством.

Чергові загальні збори акціонерів скликаються правлінням Товариства не рідше одного разу на рік та мають бути проведені у продовж перших шести місяців наступного за звітним календарного року. Позачергові загальні збори акціонерів скликаються правлінням по власній ініціативі, за вимогою Наглядової ради або Ревізійної комісії у випадку неплатоспроможності Товариства, якщо цього потребують інтереси Товариства. Повідомлення про скликання загальних зборів не пізніше, ніж за 45 днів до дати його проведення публікується правлінням у одному з офіціальних печатних видавництв Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку та в одному з регіональних видавництв за місцем знаходження Товариства. У повідомленні зазначається: найменування та місцезнаходження Товариства, дата, час та місце проведення Загальних зборів акціонерів, повний перелік питань, включених у порядок денний, а також порядок ознайомлення акціонерів з інформацією, відносно питань, включених у порядок денний, адрес, по якому будуть прийматися пропозиції відносно порядку денного. Крім того, власникам іменних акцій, у той же строк, вказане вище повідомлення надсилається простим листом або вручається особисто, або вповноваженому представнику під розписку (п.6.4, 6.5, 6.7 статуту в ВАТ “Янтарний” у редакції 2001року).

А ні позивач, а ні третя особа не представили до суду доказів дотримання вимог статуту ВАТ “Янтарний” та ст..43 Закону України « Про господарські товариства».

Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів(абз.1 ст.41 Закону України « Про господарські товариства»).

Відповідно до п.6.18 Статуту ВАТ “Янтарний” виконавчим органом Товариства, що здійснює оперативне керівництво його поточною діяльністю, являється Правління Товариства. Правління складається з не менш ніж трьох членів, включаючи голову.

З наданого третьою особою реєстру, убачається, що реєстрація проведена ні виконавчим органом позивача, ні реєстратором, а Усеіновой.

Як було вказано, реєстр у силу Закону України «Про господарські товариства» має бути підписаний головою та секретарем зборів, тоді як реєстр вказаними особами не підписаний.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що загальні збори акціонерів не проводилися у встановленому законом порядку.

Підставою для такого висновку служить також наявність 3-х протоколів від 20.6.2003р, які різняться між собою і назвою, і резолютивною частиною.

У силу ст..4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч.2 ст.25 Земельного кодексу України (у редакції на день прийняття оспарюваного рішення) рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.3,4 ст.118 Земельного кодексу України (у редакції на день прийняття оспарюваного рішення) громадяни працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

У розпорядженні, що оспарюється, як у самій назві, так і у п.1 вказується о наданні дозволу на розроблення проекту приватизації земель ВАТ “Янтарний” працівникам ВАТ “Янтарний” та пенсіонерам з їх числа, тоді як відповідно до п.8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (у редакції на день прийняття розпорядження №1685-р від 12.9.2003р, що оспарюється) «члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа», а поняття «працівники» та «члени» не являються рівнозначними (однаковими).

З урахуванням викладеного, розпорядження від 12.9.2003 №1685-р підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Правильність вибору способу захисту позивачем свого порушеного права підтверджується ст..16 Цивільного кодексу України, практикою ВГСУ, наприклад постановою ВГСУ від 19.3.2009р по справі №2-25/4917-2008.

Що стосується надання правової оцінки дійсним правовідносинам сторін з урахуванням рішення адміністративних судів по справі № 2-5/2700-2007А, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

По справі № 2-5/2700-2007А предмет спору був інший, по вказаній справі позивач ВАТ “Янтарний” просив визнати нечинним розпорядження від 12.9.2003р №1685-р, а у рамках даної справи, предметом спору являється визнання розпорядження від 12.9.2003р №1685-р незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно відомостей, отриманих з Вищого адміністративного суду України скарга по справі №2-5/2700-2007А (номер справи у Вищому адміністративному суді України К-1290 (08) станом на 31.01.2011р не розглянута.

Що стосується строків позовної давності, то до даних правовідносин застосовується новий Цивільний кодекс України, оскільки відповідно до п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню відносяться на відповідача.

В судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 07.02.2011р.

Керуючись ст. ст. 49,77,82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації АРК від12.09.2003р. №1685-р “Про дозвіл на розробку проекту приватизації земель Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” та передачі їх у власність працівникам ВАТ “Янтарний”, пенсіонерам із їх числа на території Пожарської селищної ради” визнати незаконним та скасувати.

3.Стягнути з Сімферопольської районної державної адміністрації (95000, м.Сімферополь, вул.Павленко, 1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Янтарний” (97554, Сімферопольський район, с. Пожарське, вул. Перемоги, 117, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00412955) державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.