Рішення № 13723320, 04.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

04.02.2011Справа №5002-18/5777-2010 За позовом Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України, м. Євпаторія (97412, м. Євпаторія, вул. Маяковського, 3)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97416, АДРЕСА_1; 97400, АДРЕСА_2)

Треті особи, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Фонд майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

2) Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

Про стягнення 69624,53 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Круглов В.Б. представник, довіреність від 18.01.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_4 представник, довіреність від 31.01.2011 р.

Від третьої особи 1 Мельніков І.В. головний спеціаліст, довіреність від 13.01.2011 р.;

Від третьої особи 2 не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України, м. Євпаторія позивач, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати, комунальних платежів, компенсації земельного податку у розмірі 69133,80 грн. та пеню у розмірі 490,73 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525,526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, 30.09.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди державного нерухомого майна літнього павільйону літ. «Л» з прибудовами літ. Л 1-5 площею 339,5 кв. м., розташованого за адресою:м. Євпаторія, вул. Маяковського, 5, що знаходиться на балансі Головного санаторію «Орлятко» МОЗ України. Майно було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 30.09.2005 р. Санаторій в цьому Договорі виступав в якості балансоутримувача. Крім того, згідно Договору оренди, між орендарем та балансоутримувачем було укладено 30.09.2005 р. Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю».

В період дії Договору відповідач систематично порушував його умови. Допускав виникнення заборгованості з орендних та комунальних платежів. В звязку з цим, 07.11.2008 р. Фонд майна звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про повернення майна та стягнення заборгованості.

30.11.2009 р. відповідач повернув орендоване майно Санаторію по акту приймання-передачі. Власне з цієї дати санаторій вважає обовязки відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів припиненими.

01.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було складено акт звірки, згідно якому сторони визнали наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 96669,97 грн. Після чого, відповідач поступово почав гасити заборгованість. Однак, оскільки відповідача продовжував користуватися майном, позивач продовжував нарахування. Платежі від відповідача надходили нерегулярно і не в повному розмірі.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2010 р. в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені: Фонд майна АР Крим та Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

13.12.2010 р. на адресу господарського суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення. Суд залучив надіслані пояснення до матеріалів справи.

10.01.2011 р. на адресу господарського суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Фонд майна АР Крим повністю підтримує позовні вимоги Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.01.2011 року представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника позивача.

01.02.2011 року у судовому засіданні позивач надав розрахунок суми позову. Наданий документ був залучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2011 року представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву. Суд залучив наданий відзив до матеріалів справи.

04.02.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог від 03.02.2011 року за вих. № 60/01-07, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 48103,50 грн., заборгованість зі сплати ПДВ у сумі 8148,64 грн., заборгованість з відшкодування комунальних послуг у сумі 9400,44 грн., компенсація земельного податку у сумі 3481,22 грн. та пеню у сумі 490,73 грн.

Суд приймає такі уточнення до свого розгляду.

04.02.2011 року представник позивача надав суду письмові пояснення відносно розрахунку суми пені в яких вказав, що у дійсний час не в змозі надати детальний розрахунок залишкової суми пені, яку просить стягнути.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 04.02.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У справі оголошувалася перерва з 01.02.2011р. по 04.02.2011р., слухання справи відкладалося відповідно до статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2005 року між Фондом майна АР Крим (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору Орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 29.09.2005 р. №885, передає державне нерухоме майно літній павільйон літ. “Л” з прибудовами літ. “Л1-5” площею 339,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Євпаторія”, віл. Маяковського, 5, що знаходиться на балансі Головного санаторію “Орлятко” Міністерства охорони здоровя України, а Орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання-передачі, який є додатком №1 до договору. Майно передається в оренду з метою надання курортних послуг.

Актом прийому-передачі від 30.09.2005р. майно було передано Орендарю Відповідно до п.10.1 договору оренди, термін дії договору з 30.09.2005 р. по 29.09.2006 р.

Пунктом 10.6 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, про припинення дії або зміну умов цього договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, за згодою Міністерства охорони здоровя України.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2006р. та 2007р. від сторін по договору не надходило заяв про припинення дії договору, тому договір оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005р. щорічно продовжувався.

Відповідно до ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ч.1 та 5 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Порядок сплати орендної плати врегульовано сторонами в розділі 3 договору. Так, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995р. №786 і становить за базовий місяць оренди серпень 2005 року 4240,40 грн. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, встановлений Мінстатом України (п.3.3 договору).

Згідно п.3.5 договору сплата орендних платежів здійснюється щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним в розмірі: 50% - балансоутримувач Головному санаторію «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України, в розмірі 50% - до державного бюджету України, на різні розрахункові рахунки.

Згідно п.п. 5.3, 5.7, 5.8 договору Орендар зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, вчасно та у повному обсязі робити розрахунки з бюджетом і балансоутримувачем з орендної плати, щомісяця надавати Орендодавцю та балансоутримувачу копії платіжних документів з оплати за оренду відразу після оплати.

При цьому суд звертає увагу, що Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України є правонаступником усіх прав і обовязків Головного санаторію «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України, що зафіксовано у пункті 1.9 Статуту (а.с. 12).

Відповідно до п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і балансоутримувачу у визначеному п.3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що листом від 30.09.2008р. за вих. №08-08/8153 позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про відсутність наміру продовжувати дію договору, припинення дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання передачі.

Отже, матеріали справи свідчать, що договір оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 р. припинив свою дію 30.09.2008р.

Пунктом 5.10 договору оренди від 30.09.2005 року передбачено, що у разі закінчення (припинення дії) цього договору, орендар сплачує до Державного бюджету і балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно з актом приймання передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював фактичне користування обєктом оренди до 30.11.2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна від 30.11.2009р. та встановлено у рішенні Господарського суду АР Крим від 14.12.2010 року у справі № 2-31/10311-2008, яке не було оскаржене та набрало законної сили.

Це рішення приймається судом до уваги на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, фізична особа підприємець ОСОБА_2 взяті на себе договірні зобовязання за договором оренди від 30.09.2005 року виконував не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року включно у сумі 48103,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності заборгованості встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Крім того, заборгованість відповідача за договором оренди майна від 30.09.2005 року підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 29) та Гарантійним листом відповідача за вих. № 17 від 11.06.2009 року.

Також, згідно з п. 3.1 договору оренди, розмір орендної плати в Договорі вказано без урахування податку на додану вартість (ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Таким чином, повна сума орендної плати складається з безпосередньо суми орен дної плати, та нарахованого на неї ПДВ. Згідно з п.п. 3.1.1; 4.1; 7.3 Закону Украї ни „Про податок на додану вартість", у відповідності до роз'яснень, наданих у листі ДПА України від 12.05.2000 року № 6514/7/16-1201 (який має форму подат кового роз'яснення), Балансоутримувач оформлює документи окремо на частину орендної плати, яка належить йому, з урахуванням ПДВ, й окремо на суму ПДВ, що приходиться на частину орендної плати, яка орендарем перераховується без посередньо до бюджету. Таким чином, оскільки Балансоутримувач, в даній опе рації, є податковим агентом, він, в разі несплати Орендарем ПДВ, змушений са мостійно перераховувати ці суми до бюджету, а потім звертатися зі стягненням цих сум з Орендаря. Санаторій ПДВ з 50% орендної плати, яка належала йому, враховував у рахунках по орендній платі, а для сплати Орендарем ПДВ з 50% орендної плати, яку він сплачував до бюджету, вказував у окремих рахунках.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів у розмірі 48103,50 грн. за оренду майна за договором оренди від 30.09.2005 року за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року включно та кошти по відшкодуванню ПДВ у сумі 8148,64 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48103,50 грн. за оренду майна за договором оренди від 30.09.2005 року за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року включно та кошти по відшкодуванню ПДВ у сумі 8148,64 грн. підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач просить стягнути на його користь пеню у сумі 490,73 грн., яка нарахована позивачем за несвоєчасне внесення відповідачем коштів за оренду майна за договором від 30.09.2005 року.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 3.7 договору оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 року передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати орендарем оплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Ухвалою від 18.01.2011 року суд зобовязував позивача надати по кожній сумі повний та обґрунтований розрахунок, у тому числі і по сумі пені, яка заявляється позивачем до стягнення.

04.02.2011 року представник позивача надав суду письмові пояснення відносно розрахунку суми пені в яких вказав, що у дійсний час не в змозі надати детальний розрахунок залишкової суми пені, яку просить стягнути.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 490,73 грн. підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що заперечуючи проти позову, відповідач у своєму письмовому відзиві зазначив, що оскільки Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України не є стороною за договором оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 р., то у нього і відсутні підстави для звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості, яка виникла за договором оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 року.

Проте суд вважає такі доводи відповідача неспроможними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, у звязку з наступним.

Форма, згідно якої було складено договір оренди з ФОП ОСОБА_2 була затверджено Наказом Фонду Державного майна України N 1774 від 23.08.2000 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 р. за N 930/5151. Тобто сторони при укладанні договору від 30.09.2005 року дотрималися форми, затвердженої Наказом Фонду Державного майна України N 1774 від 23.08.2000 року.

Згідно п. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сто рін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення ак тів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змі шаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 636 ЦК України договором на користь тре тьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Вико нання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала до говір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. В даному випадку має місце змішаний договір (форма якого встановлена Наказом ФДМУ) в якому присутні елементи договору на користь третьої особи - ДЗ СКС «Орлятко» МОЗ України.

Пункт 3.5.2 договору прямо вказує, що 50 % орендної плати перерахо вуються Орендарем на користь балансоутримувача, тобто Санаторію.

Відтак, згі дно п. 2 ст. 636 ЦК України Санаторій вправі вимагати виконання умов договору, та у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звер татися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Отже суд вважає Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України належним позивачем у дійсній справі щодо позовних вимог, які стосуються стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна від 30.09.2005 року.

Крім того, у відповідності до п. 5.9 Договору оренди, між Орендарем та Балансоутримувачем (Санаторієм) було укладено Угоду від 30.09.2005 року „Про відшкоду вання витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю".

Згідно з п. 2.1.2 цієї Угоди Санаторій надавав Орендарю наступні послуги: водопостачання, вивезення побутових від ходів, водовідведення, постачання електроенергії.

Крім того відповідно до пункту 2.2.7 Угоди, Орендар повинен компенсувати Балансоутримувачу земельний податок на підставі нада них рахунків.

Судом встановлено, що суми, які належали до відшкодування наданих комунальних по слуг, визначались відповідно до приборів обліку, які було встановлено на вході до об'єкту оренди (електро- та водо- лічильники). Показники цих приборів зніма лись щомісячно, в присутності представників Орендаря. На підставі цих даних, згідно з діючими тарифами визначалась сума відшкодування.

Відносно компен сації земельного податку, суд зазначає наступне. Санаторій є дер жавним закладом охорони здоров'я. В якості такого він звільнений від сплати зе мельного податку. Однак, згідно Закону України „Про плату за землю", в разі як що Санаторій здає об'єкт нерухомості в оренду, з земельної ділянки, на який зна ходиться цей об'єкт, сплачується земельний податок на загальних підставах. При цьому платником податку є не орендар, а Санаторій. Таким чином, Санаторій був змушений, незалежно від заборгованості Орендаря, перераховувати до бюджету суми земельного податку з ділянок, на яких знаходяться об'єкти нерухомості, які здані в оренду.

Зобовязання відповідача щодо відшкодування Санаторію земельного податку чітко зафіксовано у пункті 2.7 Угоди від 30.09.2005 року, а саме: орендар зобовязується сплачувати (компенсувати) Балансоутримувачу земельний податок у встановленому діючим законодавством порядку на підставі наданих Балансоутримувачем розрахунків.

Однак, фізична особа підприємець ОСОБА_2 взяті на себе договірні зобовязання за Угодою від 30.09.2005 року виконував не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування комунальних послуг за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року включно у сумі 9400,44 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку у сумі 3481,22 грн. за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості з відшкодування комунальних послуг за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року включно у сумі 9400,44 грн. та заборгованості з відшкодування земельного податку у сумі 3481,22 грн. за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року, у звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування комунальних послуг за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року включно у сумі 9400,44 грн. та заборгованості з відшкодування земельного податку у сумі 3481,22 грн. за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,20 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

04.02.2011р. у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.02.2011 року.

На підставі вищевикладеного ст.ст. 22, 44, 49, 82 85, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти до свого розгляду уточнення позовних вимог від 03.02.2011 року за вих. № 60/01-07.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (97400, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України, м. Євпаторія (97412, м. Євпаторія, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 01995947) заборгованість за оренду майна у розмірі 48103,50 грн., кошти по відшкодуванню ПДВ у сумі 8148,64 грн., заборгованість з відшкодування комунальних послуг у сумі 9400,44 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку у сумі 3481,22 грн. та 691,34 грн. державного мита і 234,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 490,73 грн. позов залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

5.Повернути Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орлятко» Міністерства охорони здоровя України, м. Євпаторія (97412, м. Євпаторія, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 01995947) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 0,20 грн. зайве сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 29513 від 23.11.2010 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.