Рішення № 137233110, 01.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4516/25

01 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 05.02.2025 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії.

В обґрунтування позову зазначено, що 05 лютого 2025 року Центром оцінювання функціонального стану особи, який діє у складі відповідачем було прийнято рішення, у відповідності до якого рішення МСЕК від 10.08.2023 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності визнано необґрунтованим і скасоване.

Позивач вважає, що зазначене рішення відповідача є неправомірним та підлягає до скасування. Оскаржуване рішення, на думку позивача, відповідачем прийнято із порушенням процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру», а також постановами Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 та № 1338 від 15.11.2024.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мандзій О.П.) від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мандзій О.П.) від 27.11.2025 витребувано в державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" докази, що слугували для прийняття рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 05.02.2025 стосовно ОСОБА_1 , в тому числі всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я ОСОБА_1 , що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/4516/25 за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення на один місяць.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі Рішення РНБО від 22.10.2024 року), введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання цього Рішення РНБО Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та від 08 листопада 2024 р. № 1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на Відповідача Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі Положення).

Пунктом 8 Положення встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Втім, з 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацами 2 та 6 пункту 3 Постанови від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного затвердженого цією постановою. функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Враховуючи зазначене, ЦМСЕК МОЗ України було передано всі нерозглянуті матеріали та справи за запитами правоохоронних органів до Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено ЦОФСО) для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року.

Слід зазначити, що підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи було встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Аналогічні норми передбачені пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно з яким, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

З огляду на вказані обставини, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, а також КПК України, Державним бюро розслідувань було надіслано до Відповідача лист №3187-25/10-2-02-01 1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, до якого долучено постанову про залучення спеціалістів від 31.01.2025 у якій визначено:

1. Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами:

Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: п. 2539 ОСОБА_1 .

У п. 4 цієї постанови попереджено ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового розслідування, передбачену ст. 387 КК України.

Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи Позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК.

Щодо доводів про прийняття рішення про скасування інвалідності Центром оцінювання функціонального стану особи у порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Під час проведення перевірки медико-експертної справи Позивача та скасування попереднього рішення МСЕК про призначення інвалідності експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася:

- постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;

- наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»;

- наказом МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи»,

а також, нормативними документами, чинними на момент встановлення Позивачу інвалідності, а саме:

- Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»;

- Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи Позивача було встановлено, що рішення МСЕК про встановлення ІІ (другої) групи інвалідності, загальне захворювання, не обґрунтоване.

Враховуючи наявну медичну документацію та данні обстеження надані в мед. справі, даних для встановлення групи інвалідності не має.

Окрім цього, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На переконання позивача, відповідач проводив перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності позивачу на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні від 31.01.2025 та на підставі п. 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затверджену наказом МОЗ України №1809 від 26.10.24, де передбачено, що відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовувати їх за запитами правоохоронних органів.

Разом з тим, слід зазначити, що вказаний наказ втратив чинність на підставі п. 3 наказу МОЗ України №2022 від 03.12.24, а тому посилання відповідача на наказ МОЗ України №1809 від 26.10.24, як на підставу проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким позивачу було визначено групу інвалідності, є цілком безпідставним, адже така перевірка проводилась в той час, коли наказ МОЗ України №1809 від 26.10.24 вже втратив чинність.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з пп. 3 п. 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України №2022 від 03.12.24, в редакції, яка була чинною на час ухвалення спірного рішення відповідачем, відповідач проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, з підстав, визначених функціонування особи Порядком проведення оцінювання повсякденного , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.24 № 1338, на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу у сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Таким чином, проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності позивачу на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні відповідач не мав будь-яких законних підстав на час ухвалення відповідачем спірного рішення.

Більше того, залишається незрозумілим, яким чином та які саме документи потрапили до відповідача для проведення перевірки, адже у спірному рішенні не вказано на підставі яких саме даних, що перевірялись відповідачем, останній дійшов до переконання про ухвалення спірного рішення.

Будь-якого пояснення щодо обґрунтованості своїх висновків стосовно стану здоров`я позивача на момент ухвалення рішення МСЕК про визначення групи інвалідності позивачу, а також доказів, які таке обґрунтування підтверджують, відповідач не надав, а тому відповідне рішення відповідача слід визнати незаконним.

Щодо поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає таке.

Так, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ч. 1 ст. 118 КАС України).

Згідно вимог частини 1 статті 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 статті 121 КАС України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст.121 КАС України).

В той же час частина 5 статті 121 КАС України наголошує, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

У свою чергу особливості подання відзиву на позовну заяву врегульовано статтею 162 КАС України. Зокрема, за приписами частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином вказаною нормою регламентується лише мінімальний строк для подання відзиву на позовну заяву. В той же час процесуальних наслідків несвоєчасного подання відзиву на позовну заяву положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

За цих обставин обмеження в праві подачі відзиву не буде відповідати загальним засадам справедливого судового розгляду.

З огляду на викладе, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк для подання відзиву.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Подлісна І.М.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 09.03.2026 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 28.04.2026 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкладено розгляд справи на 01.06.2026 о 11:00 год. та продовжено процесуальний строк розгляду справи на 2 місяці.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив задовольнити позов. Подав до суду заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи сторін, суд встановив таке.

Державним бюро розслідувань було надіслано до Відповідача лист №3187-25/10-2-02-01 1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, до якого долучено постанову про залучення спеціалістів від 31.01.2025 у якій визначено:

1. Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами:

Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: п. 2539 ОСОБА_1 .

У п. 4 цієї постанови попереджено ДУ «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового розслідування, передбачену ст. 387 КК України.

Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи Позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК.

Під час проведення перевірки медико-експертної справи Позивача та скасування попереднього рішення МСЕК про призначення інвалідності експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася:

- постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;

- наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»;

- наказом МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», а також, нормативними документами, чинними на момент встановлення Позивачу інвалідності, а саме:

- Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»;

- Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи Позивача було встановлено, що рішення МСЕК про встановлення ІІ (другої) групи інвалідності, загальне захворювання, не обґрунтоване.

05 лютого 2025 року Центром оцінювання функціонального стану особи, який діє у складі відповідачем було прийнято рішення, у відповідності до якого рішення МСЕК від 10.08.2023 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності визнано необґрунтованим і скасоване.

Під час прийняття 05 лютого 2025 року оскаржуваного рішення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 13.12.2009, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вимогами частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України № 875-ХІІ від 21.03.1991 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон № 875-ХІІ, у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до частини першої статті 2 Закон № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно положень статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 2 статті 6 Закону № 875-ХІІ визначено, що особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України № 2961-IV від 06.10.2015 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (надалі Закон № 2961-IV у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

За визначенням, наведеним у абзацах 4, 8 частини першої статті 1 Закон № 2961-IV інвалідність це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 490/9823/16-ц сформовано висновок про те, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 821/1524/17 медико-соціальна експертна комісія є суб`єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийняте відповідне рішення.

Отже, під час розгляду вказаного адміністративного позову суд надає оцінку правомірності прийнятого відповідачем рішення від 05.02.2025 з огляду на дотримання положень Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки саме на вказану державну установу насамперед покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі рішення РНБО від 22.10.2024), яке уведено в дію Указом Президента України № 732/2024 від 22 жовтня 2024 року, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора. Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, за результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено забезпечити Кабінету Міністрів України утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Законом України № 4170-IX від 19 грудня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (надалі Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до Законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно із абзацом першим пункту 1 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року.

Абзацами 1-6 пункту 2, що йде за розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX передбачено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови № 1207 від 25 жовтня 2024 року та № 1276 від 08 листопада 2024 року, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року «Питання медико-соціальної експертизи».

Постанова Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2022 від 03.12.2024 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 267 від 25 березня 2015 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 90 від 24 січня 2020 року), покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Наказом МОЗ України № 1809 від 26.10.2024 також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі Положення № 1809 від 26.10.2024).

Пунктом 8 Положення № 1809 від 26.10.2024 встановлено, що комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 1338 від 15.11.2024 набрала чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набрали чинності з 1 січня 2025 року. Цією постановою Кабінету Міністрів України затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та Критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами (абзац 8). Особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду (абзац 10).

Отже, з наведеного правового врегулювання вбачається, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності та рішення прийняті МСЕК є законними і чинними прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій, а особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням або за рішенням суду.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (надалі особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року (надалі Порядок № 1338 у чинній редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення).

Пунктом 10 Порядку № 1338 визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Оскільки рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачу другої групи інвалідності були прийняті до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024, то перевірка обґрунтованості вказаних рішень МСЕК повинна проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України № 1338.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року (надалі Положення №1338) визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Пунктом 12 Порядку № 1338 визначено, що під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (надалі справа) експертною командою за заявою особи, щодо якої він здійснюється, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні: лікар, який направив особу на проведення оцінювання, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини; уповноважений представник особи (зокрема залучений лікар, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб). До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника у разі його залучення. Особа або її уповноважений представник мають право до початку проведення оцінювання подати адміністратору заяву щодо самостійного здійснення відео-, аудіофіксації розгляду справи експертною командою з використанням власних технічних засобів.

Під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи здійснюється фіксація проведення огляду експертними командами за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Запис такого розгляду зберігається в закладі охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда, протягом трьох років. У разі оскарження рішення експертної команди запис розгляду передається до Центру оцінювання функціонального стану особи. Особа, стосовно якої проводилося оцінювання, має право отримати запис очного, виїзного або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду, подавши відповідне клопотання до закладу охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда. Особа або її уповноважений представник мають право за допомогою власних технічних засобів здійснити фотофіксацію документів, що формуються експертною командою під час оцінювання особи.

Аналізом вказаних правових норм судом встановлено, що під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як проведенням повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення.

Тому, якщо є сумніви щодо визначення інвалідності, або групи інвалідності, відповідач повинен здійснити повторне оцінювання особи так як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України № 1338, про що повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що скасування рішення МСЕК без проведення повторного оцінювання та без виклику та огляду особи, є неправомірним.

При цьому, Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що у разі необхідності проведення додаткового обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.

В той же час, судом встановлено, що позивач на огляд комісією не викликався та взагалі не був обізнаний про дату та час засідання комісії з приводу проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи.

У контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є показником правомірності винесеного відповідачем рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Право особи на участь у процесі прийняття рішення передбачено пунктом 9 частини другої статті 2 КАС України і за своєю суттю є гарантією легітимних сподівань та розумних очікувань на те, щоби бути «почутим» органом влади чи управління, мати змогу подати документи у спростування події вчинку чи вини, а тому реалізація цього права особи не залежить від розсуду владного суб`єкта.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачем не дотримано законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи, що мало суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.

Окрім того, відповідно до пункту 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.

Абзац тринадцятий пункту 51 визначає, що за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Як убачається зі спірного рішення, відповідачем перевірено рішення МСЕК , яке не було первинним та не було останнім рішенням експертної комісії про визнання позивача інвалідом ІІ групи.

Слід також зазначити, що згідно із пунктом 53 Порядку № 1338, після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідач не надав доказів в підтвердження того, що внесення змін до рішення здійснено у відповідності до вимог пункту 45-1 Порядку № 1338, у протоколі розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 05.02.2025 року відсутні записи про внесення змін (виправлень) до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії із зазначенням підстав та обґрунтування таких змін із врахуванням невідповідності змісту рішення за наявних внесених виправлень змісту витягу з рішення отриманого органом пенсійного фонду та позивачем.

Враховуючи наведене, суд вважає, що за таких обставин рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 05.02.2025 року є протиправним, оскільки суперечить вимогам пункту 45-1 Порядку №1338, та відповідно підлягає скасуванню.

Суд також зазначає про те, що на спірні правовідносини поширюється і дія Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону України принципами адміністративної процедури є відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акту стосовно неї.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

За приписами статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акту, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно положень статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акту.

Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди;

2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення;

3)адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі;

4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (частина 2 статті 10) та сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності (частина 2 статті 15).

Позивач зазначає, що від дати встановлення позивачу інвалідності другої групи до дати прийняття оскаржуваного рішення стан здоров`я позивача погіршився.

Судом встановлено, що позивач не був заслуханий відповідачем із цього приводу, відповідно оскаржуване рішення відповідачем прийнято без забезпечення права позивача на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України «Про адміністративну процедуру».

За таких обставин, відповідач діяв протиправно, провівши оцінювання без участі позивача (заочно), не запросивши його для проходження повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, не отримавши відмови позивача від участі у такому оцінюванні.

Таким чином, проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішень МСЕК, якими позивачу встановлено 2 групу інвалідності, здійснено відповідачем із порушенням порядку, а також всупереч принципам «юридичної визначеності й леґітимних очікувань» та «належного урядування», що порушує вимогу «якості закону», про що неодноразово було зазначено в рішеннях ЄСПЛ та у постанові Верховного Суду від 21 липня 2016 року в справі № 909/1172/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 912/2797/21.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 по справі № 580/7747/24.

У справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Встановлений статтею 3 Конституції України та статтею 6 КАС України принцип верховенства права в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

За приписами частини другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 05.02.2025 про невизнання позивача інвалідом другої групи прийняте відповідачем не обґрунтовано, з порушенням меж наданих законом повноважень та з порушенням процедури, встановленої приведеними вище нормативно-правовими актами, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 від 05.02.2025 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (місцезнаходження/місце проживання: пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 03191673).

Головуючий суддя Подлісна І.М.