Ухвала суду № 137232869, 09.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

09 червня 2026 року м. Рівне№460/5432/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №460/5432/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/52598/22, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 15.08.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 20 липня 2024 року.

12 вересня 2024 позивач подала до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом розгляду такої заяви суд встановив, що на виконання судового рішення ОСОБА_1 з 01.04.2024 нараховано пенсію у розмірі 32490,28 грн., що з доплатою за орден та індексацією становить - 33658,98 грн. В той же час, виплата проводиться з обмеженням максимального розміру - 29490,28 грн., що суперечить рішенню суду від 19.06.2024.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 460/5432/24 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №460/5432/24 щодо застосування обмеження максимального розміру при перерахунку пенсії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції від 13 вересня 2025 року без змін.

11 листопада 2025 року позивач повторно подала до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом розгляду такої заяви суд встановив, що підсумок проіндексованої ОСОБА_1 пенсії станом на 01.03.2025 становить 35158,98 грн. Виплата ж пенсії на виконання рішення суду з 01.03.2025 проводиться з урахуванням положень ст.46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 33658,98 грн.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/5432/24 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №460/5432/24 щодо застосування обмеження максимального розміру при перерахунку пенсії.

Зазначена окрема ухвала була оскаржена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області в апеляційному порядку. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував про те, що перерахунок пенсії з 01.03.2025 містить у собі суму індексації, яка не була предметом розгляду у справі №460/5432/24. Суд не зобов`язував Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області знімати максимальний розмір пенсії при кожному наступному перерахунку. Натомість судом було чітко визначена дата з якої необхідно було зняти максимальне обмеження виплати пенсії з 15.08.2022, що й було зроблено управлінням.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції від 13 листопада 2025 року без змін.

При цьому, судом апеляційної інстанції наголошено: «… якщо у судовому рішенні відсутня кінцева дата перерахунку та виплати пенсії, то вказане судове рішення підлягає до виконання безстроково до відповідної зміни законодавства з питань обчислення та виплати пенсій та поки не буде досягнуто повного перерахунку та виплати всіх сум, визначених судом. Судом встановлено, що після проведеного відповідачем перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 460/5432/24 відповідач проводить подальшу виплату пенсії позивачці із застосування обмежень її граничним (максимальним) розміром, що суперечить рішенню суду від 19.06.2024. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не заперечуються. Таким чином, виконуючи рішення суду у цій справі, відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії, чим порушив право позивачки на отримання пенсії у належному (більшому) розмірі, захищене відповідним судовим рішенням. Судом також ураховано, що з моменту ухвалення судового рішення у справі № 460/5432/24 законодавство з питань обчислення та виплати пенсій не зазнало жодних змін, як наслідок вказане судове рішення підлягає до виконання без будь-яких обмежень.».

4 травня 2026 року позивач втретє подала до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування такої заяви зазначила, що з 1 березня 2026 року проведено перерахунок пенсії та її розмір склав 37869,81 грн., у тому числі 2595,00 грн. індексація, проведена відповідно до постанови КМУ №236. В той же час, відповідач знову обмежив виплату пенсії до 35158,98 грн., що суперечить рішенню суду від 19.06.2024.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 15 травня 2026 року подало письмові пояснення, в яких вказало, що сума індексації та зняття максимального розміру пенсії з урахуванням індексацій на 01.03.2026, не були предметом спору при вирішенні справи №460/5432/24. При вирішенні справи предметом розгляду було зняття максимального розміру пенсії, починаючи з 15.08.2022, що Головним управлінням було проведено. Суд не зобов`язував Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області знімати максимальний розмір пенсії при кожному наступному перерахунку.

Розглянувши відповідні доводи учасників справи, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких мотивів.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні Бурдов проти росії визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Європейський суд з прав людини також неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Hornsby v. Greece, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Конституційний Суд України зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено постановлення лише окремих ухвал при виявленні під час розгляду справи порушення закону.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в черговий при перерахунку пенсії ОСОБА_1 застосувало обмеження максимального розміру пенсії, чим порушило право позивачки на отримання пенсії у належному розмірі, захищене відповідним судовим рішенням, а тому суд з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що відповідачем порушено положення ст.129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/5432/24 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №460/5432/24 щодо застосування обмеження максимального розміру при перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Установити Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 09 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко