Рішення № 137232760, 09.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Рівне№460/6091/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12 лютого 2026 року №14/в, про призначення одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, ст. солдата ОСОБА_2 про призначення дружині померлого ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 1/3 частини від 15 000 000,00, тобто 5 000 000,00 грн.; 2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині ст. солдата ОСОБА_2 ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання та причин, пов`язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За змістом позову, позивач є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 . Смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання - «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність» та пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач звернувся із заявою про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка. Згідно рішення, оформленого протоколом № 14/в від 12.02.2026, відмовлено у позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168. Позивач не погоджуються із таким рішенням відповідача, оскільки таке рішення прийняте всупереч п. 2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 і виплата має бути встановлена у розмірі 15000000грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти вимог. Свої вимоги аргументує тим, що смерть військовослужбовця настала внаслідок «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність» та є наслідком захворювання, а не поранення, травми, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в бойових діях. Це підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть, висновком військово-лікарської комісії та службовим розслідуванням. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, на яку посилаються позивачі, встановлює спеціальну гарантію одноразову грошову допомогу у розмірі 15млн.грн, лише у випадку: 1) загибелі військовослужбовця, або 2) смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час безпосередньої участі в бойових діях або інших заходах з національної безпеки, не пізніше ніж через рік після такого поранення. Сам факт того, що військово-лікарською комісією встановлено зв`язок захворювання із захистом Батьківщини, не змінює характеру причини смерті. Такий висновок має юридичне значення для визначення права на виплати у загальному порядку, передбаченому законодавством, зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 975, однак не трансформує смерть від захворювання у смерть внаслідок поранення. Поняття «захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини» та «смерть внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва)» не є тотожними ні з медичної, ні з юридичної точки зору. Вважає, що рішення є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

До суду також надійшли додаткові пояснення відповідача за змістом яких останній підтримує позицію, викладену у відзиві.

Позовна заява надійшла до суду 07.04.2026.

Ухвалою суду від 08.04.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 28.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є дружиною померлого старшого солдата ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 13.07.2019.

В свою чергу ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 142-РС від 10.10.2024 старшого солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю, а наказом № 294 від 11.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 52к від 18.03.2024, смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала в результаті захворювання «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26.03.2024 та акту проведення розслідування нещасного випадку, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні стаціонару Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова» Вінницької обласної ради, м. Вінниця.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «16 Регіональна ВЛК (м. Львів)» № 2025-0910-1135-2873-0 від 10.09.2025, вказане захворювання старшого солдата ОСОБА_2 «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність» - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач, зокрема, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 168. Причина відмови: смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, а не поранення, травми, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в бойових діях. Також вказаним рішенням роз`яснено, що позивач, зокрема, має право на виплату ОГД відповідно до Постанови КМУ № 975.

Вважаючи протиправною вказану відмову у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 168, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє на момент розгляду цієї справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Отже подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Як встановлено судом та наведено вище по тексту рішення, ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 142-РС від 10.10.2024 старшого солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю, а наказом № 294 від 11.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 52к від 18.03.2024, смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала в результаті захворювання «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26.03.2024 та акту проведення розслідування нещасного випадку, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні стаціонару Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова» Вінницької обласної ради, м. Вінниця.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «16 Регіональна ВЛК (м. Львів)» № 2025-0910-1135-2873-0 від 10.09.2025, вказане захворювання старшого солдата ОСОБА_2 «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність» - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Так, пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011 передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.

Приписами пп.1-3 п. 4 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до положень п. 11 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби, а також його смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби, та порядок і умови її виплати визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253).

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон) у період воєнного стану, становить 15 млн. гривень.

Відповідно до п. 12 Порядку № 975, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Як встановлено судом, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 168.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 168. Причина відмови: смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, а не поранення, травми, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в бойових діях.

Також вказаним рішенням роз`яснено, що позивач, зокрема, має право на виплату ОГД відповідно до Постанови КМУ № 975.

Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на час виникнення спору).

Пунктом 2 Постанови № 168 встановлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

Отже, Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови № 168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Суд зауважує, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:

у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);

у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);

у розмірі 15000000грн на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз.1 п. 2 Постанови № 168), а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Таким чином, чинним законодавством України передбачено кілька видів одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для призначення та виплати.

Також аналіз наведених вище норм свідчить про те, що на відміну від Закону № 2011 та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, оскільки розмір допомоги у сумі 15000000грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 52к від 18.03.2024, смерть настала в результаті захворювання «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність».

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «16 Регіональна ВЛК (м. Львів)» № 2025-0910-1135-2873-0 від 10.09.2025, вказане захворювання старшого солдата ОСОБА_2 «Деструктивний панкреатит. Поліорганна недостатність» - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалами справи не підтверджується той факт, що ОСОБА_2 мав поранення (контузії, травми, каліцтва), а помер внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачу право на отримання допомоги у збільшеному розмірі. При цьому, позивачем помилково ототожнюється поняття «загибель (смерть) внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».

Доводи позивача про те, що оскільки смерть ОСОБА_2 відбулася у період воєнного часу та настала у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини, відповідно, позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою № 168, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із наведеними вище висновками суду щодо відсутності правових підстав у позивачів для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000грн, передбаченої Постановою № 168.

За наведених обставин суд вважає, що оскаржуваний пункт рішення відповідача є правомірним і правових підстав для його скасування судом не знайдено.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на правильність вирішення даного спору у цій справі, тому судом не розглядаються.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03049, ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022)

Суддя Т.О. Комшелюк