Ухвала суду № 137232479, 09.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

. 09 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6495/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., знайомившись із заявою ОСОБА_1 про відвід судді у справі №440/6495/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент контррозвідки Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 21.11.2025 року №153 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та посвідки на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 шляхом видалення дані із ЄІАС УМП ІП ФМ Недійсні документи (про посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.06.2017 р, та повідомити Державній прикордонній службі України, апарату ДМС України про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 21.11.2025 року №153 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та посвідки на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 виправлено описку в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент контррозвідки Служби безпеки України.

08.06.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Чеснокової А.О.

В обґрунтування зазначеної заяви про відвід ініціатор звернення посилався на те, що суддею Чесноковою А.О. неодноразова допущено умисні та очевидні арифметичні помилки, а саме: в ухвалі про залишення без руху від 25.05.2026 р та в ухвалі про відкриття провадження від 28.05.2026 р. Також нерозгляд клопотання позивача про витребування доказів при відкриття провадження надалі та очевидних арифметичних помилок в ухвалі про залишення без руху від 25.05.2026 р та в ухвалі про відкриття провадження від 28.05.2026 р свідчить, про упередженості та необ`єктивність судді Чеснокової А.О. Крім того, суддею Чесноковою А.О. швидко було розглянуто питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент контррозвідки Служби безпеки України, при цьому суддею умисно не врахувано заперечення позивача від 05.06.2026 р. Також на клопотання позивача про витребування доказів суддя Чеснокова А.О. заміст того щоби витребувати або не витребувати, тобто постановлювати ухвалу про задоволення або про відмову в задоволенні або же повертати без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, витребує від позивача докази на підставі п.4 ч.2 ст.80 КАС України (заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу).

Таким чином, позивач вважає, що суддя допустила поведінку, що викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності її, а відтак позивач вважає за необхідне заявити відвід.

За приписами частин третьої, четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

У частині третій статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Враховуючи те, що головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників.

У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово неупереджений передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мироненко та Мартиненко проти України у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі Бочан проти України вказав, що Суд далі нагадує, що безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).".

Слід зауважити, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості чи зацікавленості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Так, зі змісту заяви позивача про відвід судді слідує, що обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, позивач вважає те, що суддею неодноразово допущені умисні та очевидні арифметичні помилки, а саме: в ухвалі про залишення без руху від 25.05.2026 р та в ухвалі про відкриття провадження від 28.05.2026 р.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 виправлено описки в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року.

Частиною 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість виправляти описки та очевидні арифметичні помилки.

Що стосується доводів позивача стосовно нерозгляду клопотання позивача про витребування доказів у справі в ухвалі про відкриття провадження у справі, з цього приводу суд зазначає, що дане клопотання було розглянуто судом та за результатами розгляду було винесено ухвалу від 29.05.2026, якою витребувано від Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області належним чином засвідчені копії усіх документів особової справи ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені копії рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 21.11.2025 № 153 та усіх документів, на підставі та з врахуванням яких прийнято таке рішення. Також було задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі в ухвалі від 05.06.2026, якою залучено до участі у справі № 440/6495/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент контррозвідки Служби безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33, 01601) та зобов`язано Департамент контррозвідки Служби безпеки України надати письмові пояснення по справі № 440/6495/26, зокрема, підстави для складення подання №2.02/2/3/3-3230 щодо відкликання дозволу на імміграцію №2.02/2/3/3-3230 ОСОБА_1 .

Доводи позивача щодо неврахування суддею заперечень позивача проти задоволення клопотання про залучення третьої особи - Департаменту контррозвідки Служби безпеки України не є обґрунтованими, по-перше, такі заперечення надійшли до суду 08.06.2026, тобто після винесення судом ухвали від 05.06.2026 про залучення третьої особи, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Полтавського окружного адміністративного суду, по-друге, Кодекс адміністративного судочинства України не вимагає обов`язкового витребування від іншої сторони письмових пояснень стосовно залучення третьої особи.

Отже, повідомлена заявником у поданій заяві про відвід обставина - не є тією, яка може вплинути на неупередженість або об`єктивність судді Чеснокової А.О.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Чеснокової А.О. в цілому в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду чи об`єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не виявлено.

Крім того, суд вважає необхідним роз`яснити, що відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отож, підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь судді Чеснокової А.О. у розгляді цієї справи та викликали необхідність його відводу, немає.

З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви позивача про відвід судді Чеснокової А.О. у справі №440/6495/26 належить відмовити.

Згідно положень частин третьої та четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши мотиви заяви позивача про відвід судді, вважаю, що вони є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на суб`єктивних сумнівах та незгоді позивача з процесуальними рішеннями суду.

У той же час, положеннями частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Керуючись статтями 36, 37, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чеснокової А.О. передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова