Рішення № 13723217, 31.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2011Справа №5002-15/5568-2010

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а; ЄДРПОУ 03358593) в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Лінійна, 10)

До відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 50275,83 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Мурашова Н.І., представник, довіреність №02 від 04.01.2011

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 46091,18 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 2348,71 грн. пені, 1835,94 грн. 3% річних.

18.01.2011 від позивача до суду надійшла заява про обґрунтування позовних вимог.

27.01.2011 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 46091,18 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію та 1752,78 грн. 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 1277,50 грн. заборгованості, 2348,71 грн. пені, 83,16 грн. 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 44813,68 грн. основного боргу та 1752,78 грн. 3% річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 1277,50 грн. заборгованості, 2348,71 грн. пені, 83,16 грн. 3% річних, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно пункту 1.2 статуту Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», підприємство є правонаступником Акціонерного товариства «Кримтеплокомуненерго» а також реорганізованого шляхом приєднання до нього Орендного підприємства «Євпаторіятеплокомуненерго» (а.с.80).

01.09.2001 між Орендним підприємством «Євпаторіятеплокомуненерго» (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Споживач) укладено договір на відпуск теплової №1534 енергії (а.с.8-11).

При укладанні даного Договору сторони зобовязалися керуватися Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами законодавства України.

Також, між Євпаторійською філією Орендного підприємства «Кримтепло-комуненерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Споживач) укладено додатки до договору №1534 від 01.09.2001, №1 від 15.10.2002, №2 від 01.12.2004, №3 від 01.04.2006, №4 від 01.02.2008, №5 від 06.02.2009 (а.с.12-16).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді теплоносія та гарячої води в договірних обємах, а Споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів в терміни, передбачені дійсним договором.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що теплова енергія оплачується щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк договору встановлений розділом 10 Договору та становить з 01.09.2001 по 09.09.2006. Відповідно до пункту 10.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово однією із сторін. Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір є дійсним.

Матеріали справи свідчать, що позивачем в період з 01.11.2007 по 01.01.2010 надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками на оплату спожитих послуг за вказаний період на загальну суму 44813,68 грн. (а.с.32-79).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать копії реєстрів вручення рахунків (а.с.32-79).

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за надані послуги за період з 01.11.2007 по 01.01.2010 у розмірі 44813,68 грн. яку відповідач добровільно не погашає, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за надані послуги за період з 01.11.2007 по 01.01.2010 у розмірі 44813,68 грн. за договором на відпуск теплової енергії №1534 від 01.09.2001, отже сума заборгованості у розмірі 44813,68 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1752,78 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1752,78 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 1277,50 грн. заборгованості, 2348,71 грн. пені та 83,16 грн. 3% річних підлягає припиненню в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пункту 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а; ЄДРПОУ 03358593) в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Лінійна, 10) 44813,68 грн. основного боргу, 1752,78 грн. 3% річних, 465,65 грн. державного мита та 218,58 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1277,50 грн. заборгованості, 2348,71 грн. пені та 83,16 грн. 3% річних провадження у справі припинити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 02.02.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.