Ухвала суду № 137232002, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 червня 2026 рокусправа № 380/11313/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І. перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» (79029, м. Львів, вул. Боберського І, кв. 21; код ЄДРПОУ 44763015) до Головного управління ДПС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення: від 22.05.2023 №11232/13-01-07-09; від 22.05.2023 №11256/13-01-07-09; від 22.05.2023 №11254/13-01-07-09; від 22.05.2023 №11226/13-01-07-09; від 11.08.2023 №18174/13-01-07-09.

Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частинами 1, 2 статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України також передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України установлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Ця підстава, за якої можлива відмова у відкритті провадження в адміністративній справі, кореспондується з принципом «res judicata» (юридичної (правової) визначеності), у відповідності з яким, зокрема, якщо справу уже вирішено судом, вдруге заявляти тотожний адміністративний позов не можна.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу «res judicata», наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, або зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права також не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

Предметом спору у цій справі є законність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 №11232/13-01-07-09; від 22.05.2023 №11256/13-01-07-09; від 22.05.2023 №11254/13-01-07-09; від 22.05.2023 №11226/13-01-07-09.

Позивач у своєму позові посилається на те, що позов подано з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду у справі №380/20009/23. Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області, оскільки застосовані штрафні санкції є непропорційними допущеним порушенням, не відповідають принципу справедливого балансу між публічними інтересами та правом на мирне володіння майном, а також фактично мають каральний характер. Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом встановлено не відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних чеках, а лише недоліки щодо зазначення ставки ПДВ, що відповідно до практики Верховного Суду не призводить до втрати документом статусу розрахункового та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. Також позивач посилається на невідповідність актів перевірок вимогам законодавства щодо їх оформлення та змісту, що ставить під сумнів правомірність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що за правилами пунктів 56.1, 56.2, 56.18 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня, або оскаржити таке в суді.

Відтак, платник податків, який вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання, має право оскаржити таке рішення до адміністративного суду. У разі оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання в судовому порядку - таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З дня набрання законної сили судовим рішенням, якщо оскаржене податкове повідомлення-рішення не скасоване судом, грошове зобов`язання стає узгодженим і в разі його несплати платником у встановлений строк - набуває статусу податкового боргу. Норми податкового законодавства не передбачають можливість повторного оскарження податкового повідомлення-рішення після закінчення процедури та строків його оскарження.

Отже, платник податків, який вважає порушеними свої права чи інтереси рішенням контролюючого органу, у строк, установлений законом, повинен визначитися, чи звертатиметься він до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, та подати позовну заяву, виклавши у ній свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Верховний Суд у постановах від 03.03.2020 року у справі №280/3203/19, від 24.07.2024 року у справі №340/807/21 у подібних правовідносинах вказав, що у справах про протиправність податкового повідомлення-рішення предметом позову є акт індивідуальної дії, який включає в себе зокрема і наявність податкового правопорушення. Тому акт перевірки та встановлені ним порушення податкового законодавства є невід`ємною частиною рішення контролюючого органу (предмету позову) та об`єктом дослідження судами безвідносно до того, якими ще підставами мотивований позов. Суд зобов`язаний в силу положень частини 2 статті 2 КАС України перевірити оскаржуване рішення на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень встановлених цією статтею критеріїв, яким має відповідати рішення, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві.

Також суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 у справі № 520/14220/19 (адміністративне провадження № К/9901/13677/20) прийшов до висновку, що інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах даної справи просить суд повторно переглянути питання, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду іншої справи.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 у справі №580/90/20 також вказав, що заявляючи про наявність різних підстав позову у справах № 580/2466/19, № 580/170/20 та у справі, що розглядається, позивач описує додаткові доводи на обґрунтування заявлених позовних вимог, якими він міг доповнити свій первинний позов на підготовчій стадії розгляду справи. Такі обставини (фактично доводи) не утворюють нових підстав позову та не зумовлюють необхідності заявляти новий позов.

Суд зазначає, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у цій справі, існували під час подання ним первісної позовної заяви у справі №380/20009/23. Розрахунки штрафних санкцій, які оспорює позивач, наведені у податкових повідомленнях-рішеннях, які оскаржує позивач. Відтоді ці розрахунки не змінювалися. Нормативне регулювання правовідносин, що склались у даному випадку, також не змінювалося.

Та обставина, що позивач своєчасно не перевірив розрахунки нарахованих йому штрафних санкцій, і при поданні первісного позову у справі №380/20009/23 не висловлював свою незгоду з ними та не вказував на помилки, які (як він вважає) допущені контролюючим органом при нарахуванні сум пені, не дає йому права на подання нового позову про скасування податкових повідомлень-рішень, законність яких вже перевірена судом.

З моменту виникнення спірних правовідносин їхнє правове регулювання та фактичні обставини, у зв`язку з якими між сторонами виник цей спір, не змінилися, а підстави для нового позову не виникли.

Обставини, про які вказує позивач, не є достатніми для того, щоб визнати цей спір новим, і не дають позивачу права на повторне звернення до суду з позовом про скасування тих самих податкових повідомлень-рішень.

Фактично позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, оскільки не погоджується з визначеним контролюючим органом розміром грошових зобов`язань (у тому числі штрафних санкцій). Така позиція позивача свідчить, що спір має майновий характер та стосується правомірності нарахування податкових зобов`язань, а не виник у зв`язку з новими обставинами, які стали відомі лише згодом.

Водночас сам факт незгоди з розміром визначених податковим органом сум не є новою підставою позову та не змінює моменту виникнення спірних правовідносин, який пов`язаний із датою прийняття та отримання відповідних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи позивача фактично зводяться до повторного оскарження вже визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, що не може розцінюватися як нововиявлена обставина або підстава для відновлення строку звернення до суду.

Тож суд відмовляє у відкритті провадження у справі за цим позовом на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки у тотожному спорі є постанова суду, якою спір вирішений по суті і яка набрала законної сили.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду, від 13.07.2022 у справі №160/615/21, від 11.03.2025 у справі №480/5673/24 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням принципу «res judicata» у спорах щодо протиправності податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст.14, 170, 243, 248, 249, 372, 373, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали разом надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна