Рішення № 137231832, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 рокусправа № 380/8570/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 із вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг у розмірі 11900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за час здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у неї виник податковий борг перед бюджетом, який станом на 19.03.2026 становить 11900,00 грн та складається з єдиного податку з фізичних осіб (код 18050400) у сумі 10300,00 грн та військового збору, що підлягає сплаті фізичними особами підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (код 11011700), у сумі 1600,00 грн. Вказана сума є узгодженою та не сплаченою відповідачем у встановлений законодавством строк. У зв`язку з цим позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути податковий борг у сумі 11900,00 грн.

Ухвалою судді від 04.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), до суду не надав. Про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа підприємець 31.07.2024 за № 2010350000000610871, взята на облік як платник податків 01.08.2024 за № 131424194146. Підприємницьку діяльність припинено за рішенням засновників (учасників) або уповноважених органів 17.02.2025 за № 2513190700262, при цьому стан платника «припинено, але не знято з обліку», картка обліку платника не пуста.

На підставі поданої відповідачем Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 39122908 від 01.08.2024 ОСОБА_1 переведено на спрощену систему оподаткування (друга група платників єдиного податку, ставка 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати) з 01.08.2024.

Відповідно до довідки про податкову заборгованість від 24.03.2025 № 3278/5/13-01-13-06-12, станом на 19.03.2026 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальній сумі 11900,00 грн, який складається з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 10300,00 грн та військового збору у сумі 1600,00 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла з нарахованих відповідачу як платнику єдиного податку 1,2 групи авансових внесків з єдиного податку та військового збору, а саме: єдиного податку по 1420,00 грн з датами виникнення боргу 20.08.2024, 20.09.2024, 20.10.2024, 20.11.2024 та 20.12.2024, а також по 1600,00 грн з датами виникнення боргу 20.01.2025 та 20.02.2025; військового збору по 800,00 грн з датами виникнення боргу 20.01.2025 та 20.02.2025.

Податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» від 26.11.2024 № 0026571-1306-1301, яку надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами скерування.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов`язань обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Норми, встановлені та закріплені Конституцією України, є нормами прямої дії, виходячи з того, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно зі статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 41.1, 41.5 статті 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, є органами стягнення.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спеціальні правила сплати єдиного податку платниками першої і другої груп встановлені пунктом 295.1 статті 295 ПК України, згідно з яким платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для таких платників здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки (пункт 295.2 статті 295 ПК України).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаних положень ПК України позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 26.11.2024 № 0026571-1306-1301.

Докази оскарження відповідачем податкової вимоги в матеріалах справи відсутні. Зважаючи на положення пункту 59.5 статті 59 ПК України, нові податкові вимоги платнику податків не надсилалися.

Таким чином, оскільки відповідачем не було погашено узгоджені суми грошових зобов`язань, у силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України ці суми набули статусу податкового боргу.

Згідно з пунктом 4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на викладене, строки звернення до суду позивачем дотримані.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

При вирішенні даної справи суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо предмета доказування у справах про стягнення податкового боргу. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22, а також у постанові від 14.08.2023 у справі № 808/2877/16 та постанові від 10.07.2025 у справі № 560/1092/23 сформулював правовий висновок, згідно з яким предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України.

Крім того, Верховний Суд у наведеній постанові від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22 зазначив, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань, оскільки таке нарахування може бути предметом самостійного оскарження платником податків.

Застосовуючи наведені правові позиції до встановлених у цій справі обставин, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується: наявність узгоджених грошових зобов`язань відповідача з єдиного податку та військового збору, нарахованих контролюючим органом на підставі поданої самим відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування; складові та розмір основної суми боргу (10 300,00 грн єдиного податку та 1 600,00 грн військового збору); підстави та моменти виникнення податкового боргу за кожним нарахуванням; факт несплати податкового боргу у добровільному порядку; а також вжиття контролюючим органом передбачених ПК України заходів щодо погашення податкового боргу шляхом надіслання податкової вимоги форми «Ф» від 26.11.2024 № 0026571-1306-1301.

Оскільки суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, такі визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін).

Докази вжиття відповідачем заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 11 900,00 грн у матеріалах справи відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини першої статті 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.