Рішення № 137231789, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 рокусправа № 380/9847/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 31.12.2001 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 380/9032/25 його позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та зобов`язано відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії з 01.01.2025 без застосування таких коефіцієнтів. Позивач вказав, що згідно з розпорядженням про перерахунок його пенсії з 01.03.2026, після виконання зазначеного рішення суду, підсумок його пенсії з надбавками становить 41357,16 грн, що є більшим за фактично виплачуваний розмір пенсійної виплати (30831,65 грн). На думку позивача, відповідач протиправно не виплачує пенсію в належному розмірі, обмежуючи її максимальним розміром та застосовуючи понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою № 1778, що суперечить абзацу третьому статті 1-1 (статті 11) Закону № 2262-ХІІ, згідно з яким зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач послався на Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 № 4-рп/2015, постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 та сталу практику Верховного Суду, відповідно до яких обмеження виплати пенсії, нарахованої в порядку, передбаченому Законом № 2262-ХІІ, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Ухвалою судді від 18.05.2026 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.05.2026 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 380/9032/25 визнано протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, та зобов`язано відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії з 01.01.2025 без застосування таких коефіцієнтів, з урахуванням раніше проведених виплат.

Згідно з перерахунком пенсії по пенсійній справі № 9116582-МВС, проведеним з 01.03.2026 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 (індексація із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121), підсумок пенсії позивача з надбавками становить 41357,16 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 38762,16 грн; після пониження суми 38762,16 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 до виплати визначено 30831,65 грн (з яких за діапазоном 1 без пониження - 25950,00 грн, за діапазоном 2 із коефіцієнтом 0,5 - 1297,50 грн, за діапазоном 3 із коефіцієнтом 0,4 - 2076,00 грн, за діапазоном 4 із коефіцієнтом 0,3 - 1508,15 грн). Підставою перерахунку зазначено індексацію з 01.03.2026.

Таким чином, відповідач при виплаті пенсії позивачу з 01.03.2026 застосував обмеження нарахованого загального розміру пенсії максимальним розміром та понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою № 1778, чим зменшив фактичну виплату (30831,65 грн) порівняно з нарахованим розміром (41357,16 грн).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обчислення та виплати пенсії у меншому розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України. Отже, у період дії воєнного стану не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення розміру пенсії (постанова № 1778), суд враховує таке.

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 № 1778, пунктом 1 якої встановлено застосування до відповідних сум перевищення коефіцієнтів від 0,5 до 0,1.

Доводи відповідача про те, що постановою № 1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а передбачено лише застосування коефіцієнтів до сум перевищення, суд оцінює критично. За своєю правовою природою та наслідками застосування понижуючих коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує визначену межу, є формою обмеження розміру пенсійної виплати, оскільки безпосередньо зменшує суму, яку фактично отримує пенсіонер, порівняно з нарахованим розміром. Незалежно від обраної Кабінетом Міністрів України юридичної техніки (фіксований максимальний розмір чи коефіцієнти до сум перевищення), і в тому, і в іншому випадку йдеться про обмеження права особи на отримання призначеної пенсії у повному (нарахованому) розмірі. У цій справі застосування коефіцієнтів призвело до зменшення виплати з 38762,16 грн до 30831,65 грн з 01.03.2026.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою № 1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо суперечить частині третій статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін мають використовуватися окремі закони. В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України. Оскільки Законом № 2262-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови № 1778.

У Рішенні від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно з яким Кабінету Міністрів України надано право лише на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, проте орган виконавчої влади не уповноважений змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, а зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-ХІІ, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України, а юридична природа пенсій пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» та принцип правової визначеності як невід`ємні елементи принципу верховенства права; відповідно до статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Аналогічного підходу Верховний Суд послідовно дотримується, наголошуючи, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Суд також ураховує, що Верховний Суд при розгляді аналогічних спорів щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, запроваджених підзаконними актами Кабінету Міністрів України на виконання приписів законів про Державний бюджет, дійшов послідовного висновку, що така постанова встановлює додаткове регулювання, відмінне від передбаченого Законом № 2262-ХІІ, та є недопустимим заміщенням закону підзаконним актом, а бюджетні обмеження не можуть змінювати норми спеціального закону.

Отже, застосування при перерахунку та виплаті пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови № 1778 в частині застосування понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення, є протиправним.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд враховує, що з наявного у справі перерахунку пенсії слідує, що відповідач при визначенні розміру пенсії до виплати застосував максимальний розмір пенсії (38762,16 грн з 01.03.2026), яким понизив нарахований підсумок пенсії з надбавками (41357,16 грн).

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ було викладено в редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Унаслідок подальших змін ця норма стала частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення вони втратили чинність з дня його ухвалення. Конституційний Суд України виходив із того, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Зміни, внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (щодо періоду дії обмеження), є нереалізованими, оскільки вносилися до норми, яка визнана неконституційною та втратила чинність, а тому самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та інших.

Правильність наведеного підходу додатково підтверджена Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ, у тому, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21) дійшов висновку, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ норми цього закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Щодо позовної вимоги про виплату проіндексованої пенсії, суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 з 01.03.2026 проведено перерахунок (індексацію) пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. На виконання цієї постанови відповідач провів індексацію пенсії позивача, внаслідок чого підсумок пенсії з надбавками з 01.03.2026 склав 41357,16 грн. Проте при здійсненні виплати відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром та понижуючими коефіцієнтами згідно з постановою № 1778, спрямувавши до виплати лише 30831,65 грн.

Підпунктом 1 пункту 2 постанови № 236 передбачено, що відповідне підвищення пенсій встановлюється у визначеному цією постановою порядку. Водночас положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визначала максимальний розмір пенсії, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані неконституційними та втратили чинність, у зв`язку з чим на час спірних правовідносин закон не містить чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження пенсії. Відтак будь-яке застереження підзаконних актів про підвищення (виплату) пенсії «у межах максимального розміру» не може бути підставою для обмеження проіндексованої пенсії позивача.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним, гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом. Належно набуте право на пенсію та суми пенсійних виплат становлять «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; зменшення розміру або припинення виплати належно встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Поведінка відповідача щодо виплати проіндексованої пенсії позивача в обмеженому розмірі порушує право позивача на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює конституційні гарантії, зокрема право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності своїх дій щодо обмеження пенсії позивача та виплати її в неповному обсязі не довів.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України), та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу з 01.03.2026 пенсії у повному розмірі - без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою № 1778, - є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, відповідно до частини першої статті 139 КАС України такі судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01.03.2026 шляхом обмеження виплати пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», у повному обсязі, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.