Ухвала суду № 137231735, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 червня 2026 рокусправа № 380/9800/26м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. одержала позовну заяву ОСОБА_1 до ДП "Інформаційні судові системи" про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ДП "Інформаційні судові системи" (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати дії Державного підприємства «Інформаційні судові системи» протиправними щодо віднесення запитуваної інформації, зазначеної у запиті від 12.11.2025, до інформації з обмеженим доступом; відмови у задоволенні запиту від 12.11.2025 на отримання публічної інформації; ненаданні запитуваної інформації, зазначеної у запиті від 12.11.2025;

- зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили розглянути повторно мій запит від 12.11.2025 та надати мені запитувану у ньому інформацію.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду таких документів:

- копію паспорта, РНОКПП та Витяг про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ;

- оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн;

- докази скерування позовної заяви з переліком документів відповідачу.

На адресу суду від позивачки надійшла заява. В обґрунтування такої вказала, що вимога суду щодо надання копій вищевказаних документів є неправомірною, повернення позовної заяви у зв`язку з недолученням документів, що посвідчують особу позивача, а також тих, що підтверджують його зареєстроване місце проживання, буде прямо суперечити КАС України. Зазначила, що факт подання позову у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» є достатнім підтвердженням процесуальної правоздатності позивача, оскільки задля доступу до такої потрібно пройти автентифікацію, використавши чинний сертифікат відкритого ключа та особистий ключ кваліфікованого електронного підпису, що зберігається на захищеному носії особистих ключів або на звичайному носії інформації, або інтегровану систему електронної ідентифікації. Ствердила, що позовну заяву у цій справі подано нею особисто. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вона є неповнолітньою або недієздатною особою.

Щодо вимоги суду про надання доказів скерування позовної заяви з переліком документів відповідачу вказала, що у цій справі відповідачем є Державне підприємство «Інформаційні судові системи», який належить до суб`єктів, визначених частиною шостою статті 18 КАС України та має зареєстрований електронний кабінет. Зазначила, що подану нею в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» позовну заяву та додані до неї документи в електронній формі відповідач мав отримати в електронному кабінеті через цю підсистему в автоматичному режимі.

Позивачка вважає, що мета повідомлення іншого учасника справи про подання до суду документів у справі, на що власне і спрямовані приписи статті 44 КАС України, у цьому випадку досягнута і принцип рівності учасників процесу в частині права відповідача знати про їх подання та бути ознайомленим з їх змістом, дотриманий. Також, функціонал модулю підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надає можливість суду перевірити доставлення до електронного кабінету учасника справи документа у справі. Згідно з пунктом 42 підрозділу 2 розділу ІІІ «Підсистема «Електронний суд» Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого електронного кабінету. У разі наявності в особи електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого електронного кабінету. Таким чином, вважає, що суд не був позбавлений можливості пересвідчитися у доставленні до електронного кабінету Державного підприємства «Інформаційні судові системи» її позовної заяви та доданих до неї документів.

Щодо вимоги суду про надання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн вказала, що впродовж попереднього календарного року не мала жодних доходів, що підтверджується наданими суду першої інстанції відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період cічень 2025 березень 2026 від 01.05.2026. Зазначила, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору нею долучено копії листів Державного центру зайнятості № 33/1011/1274-26 від 09.02.2026, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2603-вих-19360 від 13.02.2026, Департаменту з питань цифрового розвитку та інновацій, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/11642 від 16.02.2026 на підтвердження відсутності факту отримання у попередньому календарному році будь-яких видів пенсії, виплат допомоги по безробіттю, соціальних допомог чи компенсаційних виплат. Вважає, що подані документи повністю відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки дозволяють суду чітко розрахувати 5 відсотків річного доходу та порівняти його з розміром судового збору. Ствердила, що суд не надав оцінку наданим доказам про наявність умов для звільнення від сплати судового збору, не розглянув належним чином клопотання про звільнення від сплати судового збору, і зробив передчасний висновок про залишення позовної заяви без руху. Вважає відмову суду звільнити позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову без відповідного обґрунтування є безпідставним обмеженням права останнього на доступ до правосуддя.

Позивачка просить суд звільнити її від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, та відкрити провадження у справі № 380/9800/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

При вирішенні заяви суд керується таким.

Щодо вимоги суду про надання доказів скерування позовної заяви з переліком документів відповідачу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 9 ст. 44 КАС у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами,шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Частиною 3 ст. 263 КАС України передбачено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, положеннями КАС України встановлено, що позовна заява є заявою по суті справи, а тому, позивач має обов`язок надсилати таку учасникам справи.

Як слідує із заяви, позивачка покликається на відсутність у неї такого обов`язку. Водночас, вимоги процесуального закону не виконала.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо.

Однак, позивачка не надала доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.

Щодо звільнення позивачки від сплати судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з приписами ч. 8 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою звільненою від сплати судового збору відповідно до закону то у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до ст. 2 Закону України № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачкою заявлено одну вимогу немайнового характеру. Таким чином, за подання цього позову слід сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн *0,4 *0,8).

Приписами ч. 8 ст. 160 КАС України встановлено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачка у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 покликається на те, що подані документи повністю відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки дозволяють суду чітко розрахувати 5 відсотків річного доходу та порівняти його з розміром судового збору. Тому, вважає, що надала до суду достатньо доказів для звільнення її від сплати судового збору.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Зазначений перелік визначений у статті 5 зазначеного Закону, та є вичерпним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява № 73547/01).

Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI як одну з умов для звільнення від сплати судового збору визначено обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від сплати судового збору заявнику слід довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Таким чином, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 20.09.2023 у справі № 120/722/23 та від 02.11.2023 у справі № 120/6039/22.

На підтвердження доводів щодо того, що майновий стан позивачки не дає змоги сплатити судовий збір за подання цього позову, ОСОБА_1 надала суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по березень 2025 року, копію листа Державного центру зайнятості від 09.02.2026, копію листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 13.02.2026, копію листа Департаменту з питань цифрового розвитку та інновацій, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України від 16.02.2026.

Проте, суд звертає увагу, що подані позивачкою документи не дають повної інформації щодо неможливості сплати судового збору, оскільки лише факт відсутності у позивачки доходів не є підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, так як заявниця може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо.

Суд звертає увагу позивачки, що надані нею до суду документи не містять інформації про наявність рухомого майна, не містять усієї інформації про наявність банківських рахунків та коштів на них, сукупного доходу родини тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі № 9901/377/21.

Окрім того, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 та від 20 лютого 2025 року у справі № 990/40/25 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору.

Станом на 08.06.2026 позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка не надала до суду всіх належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність пільг із сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», а тому у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивачка не усунула недоліки позовної заяви, позовна заява та долучені до неї докази підлягають поверненню.

Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,-

у х в а л и л а :

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП "Інформаційні судові системи" про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути позивачці.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

4. Роз`яснити позивачці, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур