Рішення № 137231673, 05.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5829/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 01.07.1993 по 19.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 09.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заява та подані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №913240135178 від 18.02.2026 у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відмовило з мотивів того, що посади у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області, на яких він працював з 01.07.1993 по 19.08.2013, не належать до посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Вважає таке рішення протиправним, оскільки посадовим особам органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, період роботи на таких посадах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію за ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 07.04.2026 о 20:48 год в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, надійшли пояснення, у яких остання заперечує проти позову. Посилається на те, що посадові особи органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно п.17 ч.3 ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII дія цього закону не поширюється на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання. Враховуючи відсутність у позивача станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби, передбаченого п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, права на пенсію за віком згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII позивач не має. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.05.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.05.2017.

Згідно записів трудової книжки позивача від 05.09.1974 у період з 01.07.1993 по 19.08.2013 позивач працював у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області (з наступними реорганізаціями) на посадах посадової особи органу державної податкової служби, склав присягу державного службовця, з присвоєнням спеціальних звань та відповідних рангів.

09.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», що зареєстрована за №450.

До заяви позивач надав: трудову книжку від 05.09.1974, довідку від 06.02.2026 №6-13-01-10-21 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та довідку від 06.02.2026 №7-13-01-10-21 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби. Зазначені довідки видані Головним управлінням ДПС у Львівській області.

За принципом екстериторіальності заява позивача та подані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №913240135178 від 18.02.2026 відмовило ОСОБА_1 у переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

В обґрунтування рішення зазначено, що згідно ст.343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується; згідно записів трудової книжки позивач з 01.07.1993 по 19.08.2013 працював у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області, посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення.

Частиною 3 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Пенсійне забезпечення державних службовців у період до 01.05.2016 регулювалось Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п.2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Згідно п.10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством (п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.

Згідно п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII).

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частиною 7 ст.15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Згідно з ч.8 ст.15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби І рангу, державний радник податкової служби ІІ рангу, державний радник податкової служби ІІІ рангу, радник податкової служби І рангу, радник податкової служби ІІ рангу, радник податкової служби ІІІ рангу, інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби ІІ рангу, інспектор податкової служби ІІІ рангу.

Відповідно до п.342.4 ст.342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно ст.343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби ІІ рангу, інспектор податкової служби ІІІ рангу.

У відповідності до ст.344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах сформульовано Верховним Судом України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 та підтриманий Верховним Судом, зокрема у постанові від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, постанові від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, постанові від 26.06.2018 у справі №676/4235/17, постанові від 10.04.2019 у справі №607/2474/17.

Зі змісту записів трудової книжки від 05.09.1974 у період з 01.07.1993 по 19.08.2013 позивач працював в органах державної податкової служби, склав присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави у сфері податкової політики, з присвоєнням спеціальних звань та відповідних рангів.

З довідки від 06.02.2026 №6-13-01-10-21, виданої комісією з ліквідації Головного управління ДПС у Львівській області, вбачається, що позивач одержував заробітну плату, до якої, серед іншого, включена надбавка за вислугу років за стаж державної служби 22 роки.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування норм матеріального права слідує, що позивач, як посадова особа органів державної податкової служби, якому присвоєно спеціальне звання, є державним службовцем зі спеціальним статусом, а період його роботи в органах державної податкової служби з 01.07.1993 по 19.08.2013, тобто понад 20 років, підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-XII з урахуванням п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Враховуючи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення із заявою досяг віку, передбаченого ч.1 ст.37 Закону №3723-XII, на день набрання чинності Законом №889-VIII (станом на 01.05.2016) мав більш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та має необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Доводи третьої особи з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №265/3533/17 щодо нетотожності понять «зарахування державної служби до стажу роботи» та «статус державного службовця за Законом №889-VIII» не спростовують висновків суду. Висновки Верховного Суду, викладені у вказаній постанові, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи, а відтак не підлягають застосуванню. У спірних правовідносинах підлягає вирішенню питання не про статус позивача як державного службовця за Законом №889-VIII (який набрав чинності після завершення позивачем роботи в органах державної податкової служби), а про зарахування періоду його роботи в органах державної податкової служби до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення за ст.37 Закону №3723-XII.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а, від 17.05.2019 у справі №511/777/17, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 10.10.2019 у справі №520/7533/17, від 13.02.2020 у справі №263/3478/17, від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону, такі правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.

Правовідносини щодо переходу позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця за Законом №3723-XII розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як призначення нового виду пенсії.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №380/19908/24.

Згідно ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 (п.50, 43) сформовано правовий висновок, відповідно до якого дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, у разі якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинена бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений приймати відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 у справі №480/4288/21.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відмовляючи позивачу у переході з пенсії за віком згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону №3723-XII, виходив з того, що період роботи позивача в органах державної податкової служби не належить до стажу державної служби. Разом з тим, відповідачем, як органом, що приймає рішення за принципом екстериторіальності, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів чи подання додаткових документів.

Позивачем, як суб`єктом звернення, дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. У Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відсутні дискреційні повноваження за наслідками звернення позивача, оскільки згідно закону в пенсійного органу, який прийняв у заявника документи без жодних зауважень, є лише один варіант прийняття рішення за результатами розгляду заяви - призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону №3723-XII. Водночас, як зазначено вище, перехід пенсіонера з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-IV, на пенсію за віком згідно Закону №3723-XII за усталеною судовою практикою Верховного Суду розцінюється не як перерахунок чи переведення в рамках одного закону, а як призначення нового виду пенсії. З метою ефективного захисту порушених прав позивача та виходячи з фактичних правовідносин, які виникли між сторонами, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII з урахуванням п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з дати звернення - 09.02.2026.

Таким чином, обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого від 18.02.2026 №913240135178 відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Тож дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком згідно Закону №3723-XII має вчинити той територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання за заявою позивача від 09.02.2026 №450, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решта суми судового збору у розмірі 1331,20 грн може бути повернена за клопотання позивача на підставі ухвали суду відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи на посадах в органах державної податкової служби, а саме з 01.07.1993 по 19.08.2013, згідно записів трудової книжки від 05.09.1974.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з урахуванням п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з дати звернення - 09.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору на суму 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ланкевич А.З.