Рішення № 13723164, 27.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2011Справа №5002-18/5396-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарин», м. Сімферополь (95022, м. Сімферополь, вул. Глинки/ Ж. Дерюгіної, 57В/2А; 95000, м. Сімферополь, вул. Турецька, 12)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

Про розірвання договору оренди та стягнення 11929,24 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Безруков Д.В. представник, довіреність від 20.12.2010 р.

Від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамарин», м. Сімферополь позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Сімферополь відповідача, в якій просить розірвати договір оренди від 18.02.2010 р. № 58, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача 7550,09 грн. грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 625 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 18.02.2010 р. був укладений договір оренди № 58. Згідно з цього договору позивач передає відповідачу у платне користування торгівельну площу у розмірі 16 кв.м. у секції 40/02, розташовану за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова, 78, ДУ «Палас». Обєкт оренди передався відповідачу з метою торгівлі непродовольчими товарами. Строк оренди становив 10 місяців, а саме до 31.12.2010 р. Як вказує позивач у своїй позовній заяві, 25.09.2010 р. відповідач не заплатив орендну плату та не підписав акт повернення приміщення. Згідно договору позивач має право розірвати договір оренди у випадку коли відповідачем була прострочена оплата на строк більш ніж як 5 діб. Відповідач не вносив плату за оренду та комунальні послуги більш ніж 4 місяці. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 7490,98 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

У судовому засіданні 06.12.2010 р. відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти суми позову, яка складає 7490,89 грн., а згоден з сумою 3300,00 грн. Суд залучив наданий відзив до матеріалів справи.

18.01.2011р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму по орендній платі та комунальних послугах у розмірі 11929,24 грн. та розірвати договір оренди № 58 від 18.02.2010 року між ТОВ «Аквамарин» та ФОП Каліновою Т.Є. Від позовних вимог про стягнення інфляційної суми та 3% річних у загальній сумі 59,11 грн. позивач відмовився.

Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

18.01.2011р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника позивача.

Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 18.01.2011 року та 21.01.2011 року та з 21.01.2011 року по 27.01.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамарин» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди № 58.

У відповідності зі ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно, а саме торгову секцію № 40/02.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору обєкт оренди передається орендарю з метою торгівлі непродовольчими товарами.

Пунктом п. 1.3 вказаного договору передбачено, що обєкт оренди передається орендарю по акту приймання передачі обєкту оренди.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору строк використання обєкту оренди визначається сторонами з моменту передачі обєкту по акту приймання передачі і до 31.12.2010 р.

22.03.2010 р. вищевказаний обєкт оренди був переданий позивачем відповідачу у користування, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обєкту оренди від 22.03.2010 р., який був підписаний обома сторонами та завірений печаткою з боку орендодавця ( а. с. 31-33 ).

У позовній заяві, заявах про збільшення позовних вимог та у судових засіданнях позивач посилається на те, що відповідачем не в повному розмірі були сплачені платежі з орендної плати та комунальних послуг за вказаним договором, що і стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно із заявою про збільшення позовних вимог, яка надана до суду 18.01.2011р. та прийнята судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 10866,50 грн., суму заборгованості по комунальним послугам 1062,74 грн., що разом складає 11929,24 грн.

Згідно до частини 1, 3 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 договору оренди № 58 від 18.02.2010 р. орендна плата за місяць складає 2000,00 грн. Нарахування орендної плати нараховується з моменту фактичної передачі та підписання акту приймання передачі обєкту оренди і закінчується днем закінчення дії договору. Орендна плата сплачується орендарем кожний місяць, не пізніше 25 го числа місяця, що передує тому, за який сплачується орендна плата. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців.

Згідно з п. 6.2 вказаного договору орендар зобовязався самостійно отримувати рахунки для сплати. Зобовязання по здійсненню платежів, передбачені цим договором, вважаються виконаними належним чином, якщо суми коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть отримані банком, який обслуговує орендодавця.

Позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з червня по грудень 2010 року включно, а саме: з серпня 2010 року по грудень 2010 року по 2000,00 грн. щомісяця та заборгованість за оренду у червні 2010 року у сумі 300,00 грн. і за листопад 2010 року 566,50 грн.

Судом встановлено, що позивач виписував відповідачеві рахунки на оплату коштів за оренду майна (а.с. 85-93).

Відповідачем доказів сплати наявної заборгованості за оренду майна у розмірі 10866,50 грн., всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду представлено не було.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1062,74 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2011 року).

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору відшкодування вартості комунальних послуг орендар проводить, починаючи з моменту передачі обєкту оренди у розмірі, який визначається орендодавцем на підставі показників лічильників і/або по рахунку в строк до 25 го числа поточного місяця за розрахунковий період. При збільшенні витрат орендодавця на комунальні і інші послуги в звязку зі збільшенням цін і тарифів на них, в тому числі заднім числом, орендар зобовязується компенсувати такі витрати з дня їх виникнення, у разі прямого вказання орендодавця, відшкодування комунальних витрат повинно бути проведено орендарем безпосередньо власнику обєкту оренди.

Розрахунковий період встановлено сторонами з 15 го числа місяця, що пройшов по 15 те число поточного календарного місяця. Розрахунковий період в перший і останній місяць оренди коригується з врахуванням фактичного часу використання обєкту оренди.

У виконання вказаного, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг (а.с. 86-92).

В супереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідач доказів сплати компенсації комунальних витрат у сумі 1062,74 суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

За вказаних обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 10866,50 грн. та заборгованості з комунальних послуг у сумі 1062,74 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки доведені матеріалами справи та не суперечать вимогам чинного законодавства.

18.01.2011р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач, зокрема, від позовних вимог про стягнення інфляційної суми та 3% річних у загальній сумі 59,11 грн. відмовився.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позовних щодо стягнення інфляційної суми та 3% річних у загальній сумі 59,11 грн. не порушує чиї-небудь законних прав та охоронюваних законом інтересів, через що клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову.

За вказаних обставин провадження у справі у частині стягнення з відповідача інфляційної суми та 3% річних у загальній сумі 59,11 грн. підлягає припиненню по пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлені вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 58 від 18.02.2010 року.

У судових засіданнях відповідач проти вказаної вимоги не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 58 від 18.02.2010 року підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Відповідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені даною статтею, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Згідно з пунктом 12.2 договору оренди № 58, орендодавець має право достроково розірвати договір у разі прострочки платежів (повністю або їх частини) на строк більш пяти календарних днів з моменту, коли дані платежі повинні були бути сплачені відповідно до умов даного договору.

Отже несплата орендної плати та комунальних витрат, за думкою суду, є суттєвим порушенням умов договору оренди.

Відповідно до п. 12.4 вказаного договору договір вважається розірваним з моменту передачі обєкту по акту повернення орендодавцю і виконання грошових зобовязань орендарем.

Судом встановлено, що як на момент предявлення позову, так і розгляду справи акт повернення орендованого майна між сторонами по справі складений не був.

Оскільки акт повернення орендованого майна складений не був, грошові зобовязання за договором відповідач у повному обсязі не виконав, то і вимоги позивача про розірвання договору оренди майна № 58 від 28.02.2010 року підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 27.01.2011 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.01.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди № 58 від 18.02.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (95022, м. Сімферополь, вул. Глинки/ Ж. Дерюгіної, 57В/2А; код ЄДРПОУ 32836776) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1).

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця Калінової Тетяни Євгенівни АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (95022, м. Сімферополь, вул. Глинки/ Ж. Дерюгіної, 57В/2А; код ЄДРПОУ 32836776; р/р 26002000700006 в ВАТ “Банк “Демарк”, м. Сімферополь, МФО 353575, ЄДРПОУ 32836776) заборгованість по орендної платі у розмірі 10866,50 грн.; заборгованість по комунальним платежам у розмірі 1062,74 грн., державне мито у розмірі 204,29 грн. і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,42 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми та 3% річних у загальній сумі 59,11 грн. прийняти відмову позивача від цієї частини позовних вимог.

6.Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми та 3% річних у загальній сумі 59,11 грн. припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.