Рішення № 137231491, 09.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3063/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красної Ангеліни Олександрівни від 30.04.2026 року у виконавчому провадженні №79785399 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100 грн. В обґрунтування вимог зазначено, що спірна постанова державного виконавця є протиправною, незаконною та має бути скасована, оскільки рішення суду у справі 560/18862/24 виконано, а тому підстави для накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду були відсутні.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.75-78), згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Наголосив на правомірності винесення оспорюваної постанови державного виконавця. Рішення суду боржником не виконано, документи, які підтверджують повне фактичне виконання рішення до відділу не подано.

Представником позивача подано відповідь на відзив ( а.с.99-101), в якій просив задовольнити позовні вимоги.

Представниками сторін подано заяви щодо розгляду справи без їх участі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року по справі №560/18862/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024 про виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення як члену сім`ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , який рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області визнаний безвісно відсутнім з 11 липня 2015 року, та прийняти відповідне рішення, про що повідомити заявницю письмово відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

Вказане судове рішення набрало законної сили 16.05.2025.

10.12.2025 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, боржнику до виконання, а стягувачу до відома.

У зазначеній постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 11.12.2025 виданої начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 79785399 передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про що 15.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого провадження.

Державним виконавцем відділу 18.12.2025 винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

На адресу боржника надіслано вимогу від 19.12.2025 про виконання протягом п`яти робочих днів з моменту її отримання рішення суду згідно з виконавчим документом, про що повідомити відділ з наданням підтверджуючих документів.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №79785399 від 10.12.2025 та вимоги державного виконавця боржником - військовою частиною НОМЕР_1 надано лист, яким повідомлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі №560/18862/24, командуванням військової частини НОМЕР_1 було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024 про виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення як члену сім`ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , який рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області визнаний безвісно відсутнім з 11 липня 2015 року.

Так, листом за вих. №857/32/ВихЗПІ від 01.08.2025 ( а.с.24) ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до п. 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтегрованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету іністрів України від 30 листопада 2016 №884, встановлено перелік документів, які додаються до такої заяви.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 та дослідженні документів, доданих до заяви, було виявлено відсутність інформації про назву банку та номер поточного банківського рахунку (у форматі IBAN).

Боржником повідомлено, що в даний момент неможливо прийняти позитивне рішення про виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення як члену сім`ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , який рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області визнаний безвісно відсутнім з 11 липня 2015 року.

На адресу відділу надійшло клопотання від 29.04.2026 представника стягувача, в якому зазначено про невиконання рішення суду боржником.

Зокрема, представником стягувача вказано, що відповідь боржника у листі за вих. №857/ВихЗПІ від 01.08.2025 не є рішенням відповідача про виплату чи про відмову у виплаті грошового забезпечення, оскільки ним лише повідомлено стягувача про те, що відбулись зміни законодавства, які в даний момент перешкоджають прийняттю позитивного рішення за результатами заяви та доданих до неї документів.

Поряд з цим, стягувач з метою виконання боржником рішення суду та прийняття рішення за результатами заяви від 14.06.2024 відповідно до Порядку № 884, 25.11.2025 направив боржнику засобами поштового зв`язку клопотання про виконання рішення суду, до якого було долучено інформацію (довідка за реквізитами) щодо назву банку та номера поточного банківського рахунку (у форматі IBAN).

Зазначені документи отримані боржником 28.11.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак після отримання зазначених (додаткових) відомостей боржник не прийняв рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення за результатами розгляду заяви від 14.06.2024 у Постанові № 884. Відповідь за результатами цього клопотання стягувач також не отримала.

30.04.2026 відповідачем винесено постанову про накладення на боржника штрафу за «невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії» у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 30.04.2026, позивач звернувся до суду з позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Статтею 5 Закону №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пп.1, 10, 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Стаття 26 Закону №№1404-VIII визначає початок примусового виконання рішення, зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Суд зазначає, що механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок №884).

Зазначений Порядок №884 містить зокрема вимоги до рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що зазначено у мотивувальній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року по справі №560/18862/24.

З матеріалів справи вбачається, що лист позивача вих. №857/32/ВихЗПІ від 01.08.2025 ( а.с.24), не є рішенням про відмову у виплаті грошового забезпечення, у розумінні положень Порядку №884, а тому суд погоджується з висновком відповідача про не виконання судового рішення.

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатись об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19.

Позивачем не наведено поважних причин невиконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що на лист боржника вих. №857/32/ВихЗПІ від 01.08.2025 ( а.с.24), стороною стягувача 25.11.2025 направленого боржнику засобами поштового зв`язку клопотання про виконання рішення суду, до якого було долучено інформацію (довідка за реквізитами) щодо назву банку та номера поточного банківського рахунку (у форматі IBAN).

Однак, на час розгляду даної справи боржником не надано даних врахування наданої стягувачем інформації та прийняття рішення про виплату або відмови у виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Отже, суд доходить висновку про те, що головним державним виконавцем винесено мотивовану постанову про накладення штрафу

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України довів правомірність прийняття ним постанови, яка є предметом оскарження у цій адміністративній справі, що свідчить про те, що відповідач під час прийняття такого рішення діяв у спосіб, який визначено чинним законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Театральна, 6/7, м. Кропивницький, ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН