Рішення № 13723133, 27.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2011Справа №5002-18/1062-2010 За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», м. Ялта (Севастопольське шосе, буд. 1,cмт. Лівадія, м. Ялта, 98655).

З участю прокуратури АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21)

Про стягнення 13410880,12 доларів США та 8708645,16 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Яворський С.М.- провідний юрисконсульт, довіреність від 19.05.2009 р.

Від відповідача Кишкович С.І. директор.

З участю прокурора Меренцова С.І., посвідчення НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», м. Ялта - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 21.06.07 р. № 151107К35 у сумі 13410880,12 доларів США, 8708645,16 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.06.07 р. № 151107Z69, а саме: лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 543, 589, 590, 592 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 21.06.07р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №151107К35, відповідно до якого, ТОВ «Добробут» було встановлено ліміт кредитування 12050000, 00 доларів США та 9594195,00 грн. Для забезпечення виконання зобовязань відповідача між позивачем та відповідачем були укладені наступні договори: іпотечний договір від 21.06.07р. № 15107Z69 предметом іпотеки за яким є лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який стає власністю іпотекодавця в майбутньому та який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13; договір застави від 01.07.08 р. № 151108Z65 предметом застави за яким є майнові права за договором підряду від 19.05.08р. № 19/05/08, укладеним між відповідачем та ТОВ «Вітал-Фасад».

Відповідачем не виконані зобовязання, передбачені умовами кредитного договору щодо дострокового повернення сум, нарахованих згідно з кредитним договором. Таким чином, на думку позивача, станом на 18.01.2010р. загальна сума заборгованості відповідача складає 13410880,12 доларів США та 8708645,16 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

06.04.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про призначення судової експертизи по встановленню ринкової та оціночної вартості обєкта незавершеного будівництва та майнових прав. Суд відклав розгляд даного клопотання до наступних судових засідань.

06.04.2010р. від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

У справі оголошувалася перерва з 06.04.2010р. по 14.04.2010р. відповідно до статті 77 ГПК України.

14.04.2010р. представник ТОВ «Добробут» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним: 1) позивач посилається на кредитний договір № 151107К35 від 21.06.07 р. та додаткові угоди до нього від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 31.03.2009р. та від 30.04.2009р., але відповідач зазначає, що вказані додаткові угоди підписані не повноважною особою директором ТОВ «Добробут» без попереднього погодження вищого органу управління товариства загальних зборів учасників; 2) не встановлено вартість майна, за рахунок якого позивач вимагає погашення заборгованості за кредитним договором. Суд залучив наданий відзив до матеріалів справи.

14.04.2010р. ухвалою господарського суду, керуючись ст. 41 ГПК України, суд за клопотанням відповідача призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручив Київському науководослідному інституту судових експертиз, у звязку з чим провадження у справі було зупинено.

18.05.2010р. від Київського науководослідного інституту судових експертиз надійшли копії матеріалів справи з повідомленням про те, що ухвала господарського суду від 14.04.2010р. про призначення судової будівельно-технічної експертизи залишена без виконання у звязку з тим, що м. Ялта входить до переліку регіональної зони обслуговування Кримського науководослідного інституту судових експертиз.

За таких обставин, суд вважав необхідним поновити провадження у справі.

Судом було встановлено, що на дійсний час суд не мав можливості розглянути дану справу по суті в звязку з тим, що для вирішення даного спору необхідно проведення судової будівельно-технічної експертизи. Таким чином, суд вважав необхідним доручити проведення судової будівельно-технічної експертизи іншій експертної установі, в звязку з чим провадження у дійсній справі зупинив

Ухвалою господарського суду від 14.06.2010 р. провадження у справі було поновлено. Цією ж ухвалою провадження у справі було зупинено.

23.12.2010 р. до господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної справи з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1725 від 15.12.2010р.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено, суд поновив провадження по справі.

10.12.2010 р. на адресу господарського суду надійшов лист від Прокуратури АР Крим, в якому зазначено, що у позовних вимогах на розгляд суду винесено питання, які зачіпають інтереси держави в особі АТ «Укрексімбанк» засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України,

Відповідно ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор приймає участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за заявою інших осіб, на будь якій стадії процесу для представництва інтересів держави.

27.01.2011 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що на поточну дату банком опрацьовано додаткові матеріали для вирішення питання оцінки додаткових застав та порук, які дадуть змогу погасити відповідачу заборгованість перед позивачем.

Позивач у судовому засіданні 27.01.2011 року заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про що письмово повідомив у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що таке клопотання задоволенню не підлягає у звязку із тим, що стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, яка містить обставини для відкладення розгляду справи, не передбачає такої підстави, яка вказана відповідачем у своєму клопотанні від 27.01.2011 року. При цьому суд також приймає до уваги думку позивача щодо вказаного клопотання, який заперечує проти відкладення розгляду справи.

27.01.2011 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що банк не заперечує проти визначення у судовому рішенні початкової ціни продажу предмету іпотеки у сумі 70,4 млн. грн., що дорівнює оціночній вартості предмету іпотеки, вказаній у експертному висновку по дійсній справі.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2011 року надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що погоджується з сумою заборгованості, вказаної позивачем у тексті позовної заяви, яка виникла у звязку невиконанням відповідачем умов кредитного договору №151107К35.

Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 06.04.2010 року по 14.04.2010 року у порядку статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» (позичальник) укладено кредитний договір №151107К35.

Згідно зі статтею 339 Господарського кодексу України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі (стаття 345 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 вказаного договору, Банк відкриває позивальникові не відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень цього договору.

Ліміт кредитної лінії 14000000,00 доларів США (п. 3.2.1 договору).

Кінцевий термін погашення кредиту 21.06.2009 року (п. 3.2.2 договору).

Додатковими угодами до кредитного договору були внесені зміни, а саме: пункти 3.2.1 та 3.2.2 договору було викладено в наступних редакціях: «Ліміт кредитної лінії 12050000,00 доларів США; 9594195,00 грн.

Кінцевий термін погашення кредиту 21.10.2012 року»

Згідно з пунктом 3.2.4 договору, цілі кредиту фінансування придбання обєкту незавершеного будівництва лікувально-оздоровчого комплексу з плавальним басейном, який розташований за адресою: А Крим, мю Ялта вул. Червоноармійська, 13, та фінансування витрат на завершення будівництва зазначеного обєкту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно умов Кредитного договору 151107К35, відповідачу був наданий кредит на фінансування придбання обєкту незавершеного будівництва лікувально-оздоровчого комплексу з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта вул. Червоноармійська, 13, та фінансування витрат на завершення будівництва зазначеного обєкту.

Надання кредиту підтверджується банківськими виписками (а.с. 41, 42 т. 1).

Погашення кредиту передбачалось згідно графіку надання та погашення кредиту.

Умовами договору передбачено розмір плати за зміну умов договору у сумі 5000,00 грн. (п. 3.2.7 договору), розмір плати за зобовязання (пункт 3.2.8 договору), та плата за управління кредитом (п. 4.1.1 договору).

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Умовами Кредитного договору №151107К35 (з урахуванням додаткових угод до нього) передбачалася сплата процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних у валюті кредиту.

Суд звертає увагу, що у продовж строку дії договору розмір процентів за користування кредитом мінявся, що зафіксовано у додаткових угодах до Кредитного договору.

Так, додатковою угодою від 16.07.2007 року процентна ставка за кредитом визначена у розмірі 10,91% річних. Додатковою угодою від 30.09.2008 року передбачено, що процентна ставка за кредитом: 10,91% річних; на суму кредитних коштів, що надаються після 01.10.2008 року 13,91% річних. Додатковою угодою від 31.10.2008 року встановлено, що процентна ставка за кредитом становить 12,5% річних для заборгованості у доларах США та 23,0% річних для заборгованості у гривні. Додатковою угодою від 19.12.2008 року встановлено, що процентна ставка за кредитом становить 12,5% річних для заборгованості у доларах США та 23,0% річних для заборгованості у гривні до 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року 20,5% річних. Додатковою угодою від 31.08.2009 року встановлено, що процентна ставка за кредитом становить 12,5% річних для заборгованості у доларах США та 9,8% річних з 01.07.2009 року; 23,0% річних для заборгованості у гривні до 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року 20,5% річних, з 01.07.2009 року 14,3% річних.

Відповідно до пункту 3.5.1 Кредитного договору, Банк надає позичальнику розрахунок суми процентів не пізніше 25 числа кожного місяця або, у разі, якщо 25 число місяця є вихідним або святковим днем, не пізніше попереднього банківського дня.

В абзацом 2 пункту 3.5.1 статті 3 Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) встановлено графік сплати нарахованих процентів за користування кредитом.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за Кредитним договором у частині дотримання строків сплати процентів належним чином не виконав. станом на 18.01.2010 року сума нарахованих Банком та несплачених відповідачем процентів складає 1360880,12 доларів США та 1013821,23 грн.

Частиною 3 ст. 592 ЦК України визначено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою у випадках встановлених договором.

Так, згідно з п. 6.1 ст. 6 Кредитного договору однією із подій невиконання зобов'язань є:

- несплата відповідачем у строк платежів по погашенню кредиту чи будь-якої суми, належної до сплати згідно з Кредитним договором, або невиконання будь-якої іншої умови та/або зобов'язання;

- у відповідача виникла будь-яка прострочена заборгованість за будь-якими укладеними ним з позивачем договорами.

В свою чергу згідно з п. 6.2 Кредитного договору, зокрема, якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, позивач повідомляє відповідача, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з Кредитним договором, підлягають достроковому поверненню.

Згідно з п.п. (г) п. 3.6.2 Кредитного договору відповідач зобов'язався протягом 10 банківських днів з дня отримання письмової вимоги позивача про дострокове погашення кредиту або його частини, проценти за користування кредитом, комісії та інші належні платежі. У випадку порушення зазначеного строку банк набуває право звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань відповідача.

Судом встановлено, що 30.11.09 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення № 158-01/8690 про дострокове погашення всієї заборгованості за Кредитним договором, а саме:

- основного боргу в розмірі 12050000,00 доларів США на рахунок № 20733010136869;

- основного боргу в розмірі 6 396 130,00 гривень на рахунок № 20730010236869;

- процентів, нарахованих за січень - жовтень 2009 року, у сумі 1160783,18 доларів США на у рахунок № 37395010106869;

- процентів, нарахованих за лютий - жовтень 2009 року, у сумі 858839,45 гривень на рахунок №37392010236869;

- плати за управління кредитом, нарахованої за лютий - жовтень 2009 року, у сумі 227622,21 гривень на рахунок № 37395010136869;

- плати за управління кредитом, нарахованої за лютий - жовтень 2009 року, у сумі 34539,12 гривень на рахунок № 37392010236869;

- плати за зобов'язання, нарахованої за лютий 2009 року, у сумі 4974,77 грн. на рахунок №37392010236869;

- комісії за зміну умов Кредитного договору у сумі 21000,00 грн. на рахунок № 35798910136869;

-комісії за зміну умов Кредитного договору у сумі 2000,00 грн. на рахунок № 35787910136869;

Зазначене повідомлення було отримане та розглянуто відповідачем, про що свідчить лист останнього від 08.12.2009 № 214 в якому, зокрема, визнається заборгованість відповідача за кредитним договором №151107К35 від 21.06.07р.

Проте станом на 18.01.10 року відповідачем не виконані зобов'язання, передбачені умовами Кредитного договору щодо дострокового повернення сум, нарахованих згідно з Кредитним договором викладених у повідомленні позивача, доказів оплати суд не представлено.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (стаття 232 Господарського кодексу України).

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання зобовязань згідно з п.п. 3.4.1 та 3.5.1 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню у валюті кредиту у розмірі, визначеному у пункті 3.2 цього договору.

Пунктом 3.2.9 договору встановлено, що розмір пені за прострочення позичальником платежів подвійна облікова ставка НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, наданий позивачем, відповідно до якого пеня становить 814006,36 грн., суд знаходить його вірним.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 13410880,12 доларів США та 8708645,16 грн., а саме: основний борг у сумі 12050000,00 доларів США та 6396130,00 грн., проценти у сумі 136880,12 доларів США та 1013821,23 грн., комісія за управління у сумі 456712,80 грн., комісія за зобовязання у сумі 4974,77 грн., комісія за зміну умов договору у сумі 23000,00 грн. та пеня у сумі 814006,36 грн.

Крім того, в якості забезпечення повернення кредиту за Кредитним договором № 151107К35 від 21.06.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Іпотечний договір від 21.06.07р. № 15107Z69 та договір застави від 01.07.08 р. № 151108Z65 предметом застави за яким є майнові права за договором підряду від 19.05.08р. № 19/05/08, укладеним між відповідачем та ТОВ «Вітал-Фасад».

Звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 151107К35 від 21.06.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 21.06.07р. № 15107Z69.

Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору від 21.06.07р. № 15107Z69, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 151107К35 від 21.06.2007 року.

Пунктом 1.3 Іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який стає власністю іпотекодавця в майбутньому та який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 року іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України “Про іпотеку” початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до пункту 1.3 Іпотечного договору від 21.06.2007 року (в редакції договору про внесення змін від 26.09.2008 року), за домовленістю сторін станом на дату укладання цього договору, загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 111229093,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2010 р. у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої було поставлене наступне питання: яка ринково та оціночна вартість нерухомого майна, а саме: лікувально-оздоровчого комплексу з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13?

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1725 від 154.12.2010 року, ринкова вартість нерухомого майна, а саме: лікувально-оздоровчого комплексу з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13, станом на 16.09.2010 року склала 41500000,00 грн. Оціночна вартість нерухомого майна, а саме: лікувально-оздоровчого комплексу з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13, станом на 16.09.2010 року склала 70400000,00 грн.

27.01.2011 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що банк не заперечує проти визначення у судовому рішенні початкової ціни продажу предмету іпотеки у сумі 70,4 млн. грн., що дорівнює оціночній вартості предмету іпотеки, вказаній у експертному висновку по дійсній справі.

Статтею 39 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе вказати у судовому рішенні початкову ціну обєкту у сумі 70400000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором від 21.06.07 р. № 151107К35 у сумі 13410880,12 доларів США, 8708645,16 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 21.06.07 р. № 151107Z69, а саме: лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача, у тому числі витрати за проведення судової експертизи. При цьому суд вказує, що відповідач платіжними дорученнями № 237 від 19.07.2010 року та № 441 від 17.12.2010 року сплатив кошти за проведення судової експертизи у дійсній справі у сумах 5155,20 грн. та 14885,64 грн. відповідно.

27.01.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.01.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», м. Ялта (Севастопольське шосе, буд. 1, cмт. Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЄДРПОУ 30122800) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 00032112) заборгованість за Кредитним договором від 21.06.07 р. № 151107К35 у сумі 13410880,12 доларів США та 8708645,16 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 21.06.07 р. № 151107Z69, а саме: лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13, шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною обєкту 70400000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», м. Ялта (Севастопольське шосе, буд. 1, cмт. Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЄДРПОУ 30122800) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 00032112) 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», м. Ялта (Севастопольське шосе, буд. 1, cмт. Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЄДРПОУ 30122800) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 00032112) 3187,02 доларів США державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.