Рішення № 13723130, 27.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2011Справа №5002-15/5432-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ЄДРПОУ 00443714)

До відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Про стягнення 1 504,17 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Багіров Шахсувар Булдухан-Огли, представник, дов. №224 від 31.03.2010

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Ялтинський м'ясозавод» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1419,27 грн. заборгованості, 42,58 грн. неустойки, 34,27 грн. індексу інфляції, 8,05 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 04.01.2011 представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 6,43 грн. основного боргу, 0,16 грн. індексу інфляції, 11,14 грн. неустойки, 0,04 грн. 3% річних, та просить суд стягнути з відповідача 1412,84 грн. основного боргу, 31,44 грн. неустойки., 34,11 грн. індексу інфляції та 8,01 грн. 3% річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 6,43 грн. основного боргу, 0,16 грн. індексу інфляції, 11,14 грн. неустойки, 0,04 грн. 3% річних, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про заміну позивача Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м'ясозавод» на Командитне товариство «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» в порядку статі 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Ялтинський м'ясозавод» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено|ув'язнений| договір купівлі-продажу №98/10-Ф (далі Договір), (а.с.7).

Згідно пункту 1.1 Договору, Продавець зобовязується передавати Покупцю продукти харчування (далі - продукти), а Покупець зобовязується приймати продукцію та оплачувати за неї певну договором грошову суму.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, датою отримання (передачі) продукції вважається дата документа, в супроводі якого Покупець цю продукцію прийняв від Продавця, підтвердив підписом та печаткою (штампом).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, оплату ціни продукції Покупець здійснює не пізніше 7 (семи) днів з дня її отримання.

За період з 25.06.2010 по 08.07.2010 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1412,84 грн., що підтверджується видатковими накладними:

·№ 031846 від 25.06.2010 р. на суму 327,18 грн.;

·№ 032058 від 26.06.2010 р. на суму 323,17 грн.;

·№ 032059 від 26.06.2010 р. на суму 39,00 грн.;

·№ 033117 від 02.07.2010 р. на суму 132,90 грн.;

·№ 033055 від 02.07.2010 р. на суму 178,39 грн.;

·№ 034206 від 08.07.2010 р. на суму 54,00 грн.;

·№ 034174 від 08.07.2010 р. на суму 358,20 грн. (а.с.13-19).

27 липня 2010 року позивач звернувся з претензією (вих. 488) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар у розмірі 1419,27 грн. (а.с.9). Однак, вказаний лист був повернений адресату з відміткою про закінчення строку зберігання.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за поставлений товар, у розмірі 1412,84 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі-продажу від 01.01.2010 щодо оплати вартості товару поставленого за видатковими накладними: №031846 від 25.06.2010 на суму 327,18 грн.; №032058 від 26.06.2010 на суму 323,17 грн.; №032059 від 26.06.2010 на суму 39,00 грн.; №033117 від 02.07.2010 на суму 132,90 грн.; №033055 від 02.07.2010 на суму 178,39 грн.; №034206 від 08.07.2010 на суму 54,00 грн.; №034174 від 08.07.2010 на суму 358,20 грн., а отже сума заборгованості у розмірі 1412,84 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 34,11 грн. інфляційних збитків, 8,01 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами та 31,44 грн. неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Згідно пункту 5.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання грошових обовязків, які передбачені Договором, на весь період, в перебігу якого порушуються ці обовязки, Продавець залишає за собою право застосувати неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної к сплаті суми за кожний день прострочення платежу.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Ухвалами господарського суду від 10.11.2010, 29.11.2010, 13.12.2010 на позивача був покладений обов'язок надати у судове засідання документи необхідні для розгляду справи, а саме: розрахунок суми позову із зазначенням періодів утворення заборгованості.

Однак представник позивача без поважних причин не представив затребувані в нього судом документи.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачає залишення господарським судом позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджають повному та всебічному розгляду справи, суд не може розглянути позовні вимоги про стягнення з відповідача 34,11 грн. інфляційних збитків, 8,01 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами та 31,44 грн. неустойки по суті, тому вважає за необхідне залишити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34,11 грн. інфляційних збитків, 8,01 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами та 31,44 грн. неустойки без розгляду.

Залишення позовних вимог без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з позовом до господарського суду у загальному порядку.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 6,43 грн. основного боргу, 0,16 грн. індексу інфляції, 11,14 грн. неустойки, 0,04 грн. 3% річних підлягає припиненню.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про заміну позивача Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м'ясозавод» на Командитне товариство «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» в порядку статі 25 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вказаного клопотання позивачем надані: копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод», довідка з ЄДРПОУ, копія меморандуму Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод», у пункті 1.2 якого зазначено, що Командитне товариство «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м'ясозавод».

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим задовольнити заяву Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод», замінити позивача Відкрите акціонерне товариство «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ЄДРПОУ 00443714) на його правонаступника Командитне товариство «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ЄДРПОУ 00443714).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 25, 33, 34, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Замінити позивача Відкрите акціонерне товариство «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ЄДРПОУ 00443714) на його правонаступника Командитне товариство «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ЄДРПОУ 00443714).

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ЄДРПОУ 00443714) 1412,84 грн. основного боргу, 95,80 грн. державного мита та 221,67 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення 34,11 грн. інфляційних збитків, 8,01 грн. 3% річних та 31,44 грн. неустойки позов залишити без розгляду.

5.Провадження у справі в частині стягнення 6,43 грн. основного боргу, 0,16 грн. індексу інфляції, 11,14 грн. неустойки, 0,04 грн. 3% річних припинити.

6.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.