Ухвала суду № 137231262, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у задоволені заяви про зміну способу

і порядку виконання судового рішення

08 червня 2026 року Справа №320/41425/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві заяву представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення суду адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності. Визнано протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023. Зобов`язано Службу судової охорони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.

16.12.2024 рішення суду набрало законної сили.

10.01.2025 видано виконавчий лист у справі.

До суду від представника Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №320/41425/23, на підставі якого 10.01.2025 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №320/41425/23 про: "Зобов`язати Служби судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 42902258) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум" шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання відповідної суми коштів (383 160,14 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Ухвалою суду вищевказана заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмовому провадженні).

Представником відповідача було подано до суду заперечення на заяву позивача, в яких грошові кошти у вигляді додаткової винагороди, які належать стягувачу за судовим рішення, не є власністю Служби та не знаходяться на її рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Водночас стягнення зі Служби коштів, які знаходяться на її рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу її функціонування, виконання покладених на неї функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Оскільки виконання рішення суду у справі № 320/41425/23 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті суми невиплаченої додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168. Враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, Служба вважає безпідставними аргументи Представника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 320/41425/23.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2022 по справі № 640/38389/21 є обов`язковим до виконання на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення, 10.01.2025 судом видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 03.02.2025 відкрито виконавче провадження №77045095 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.01.2025 у цій справі.

Як свідчать матеріали справи та зміст заяви державного виконавця, рішення суду по даній справі залишається не виконаним.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна, на підставі статті 378 КАС України, способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не можуть змінювати рішення по суті та поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Однак суд, дослідивши зміст рішення суду, зауважує, що воно є чітким, зрозумілим, додатково зміни способу і порядку виконання, відмінного від первинно визначеного у рішенні, не потребує.

Суд зазначає, що листом від 12.02.2025 Служба судової охорони повідомила державного виконавця, що з метою виконання вимог виконавчого документа № 320/41425/23 та реалізації рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 320/41425/23 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 службою здійснено розрахунок в коштах та листом Служби від 10.02.2025 надіслано до Державної судової адміністрації України як до головного розпорядника бюджетних коштів розрахунок потреби в коштах із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2025 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя". Однак, незважаючи на вчинені Службою дії, дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено й на бюджетних рахунках Служби відсутні кошти для виконання вказаного рішення суду.

Отже, викладене вище свідчить, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно із пунктом 20 та пунктом 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Суд враховує те, що право стягувача на отримання певних виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань встановлених судовим рішенням.

Відтак, невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати грошових коштів позивачу за відсутності відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, як підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Зважаючи на встановлені обставини у цій справі, зокрема, прийняття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення, а також наведене правове регулювання питання зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних призначень на виплату нарахованої суми додаткової винагороди не може розглядатися як обставина, що істотно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення, тому визнає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зауважує, що виплата нарахованих позивачу сум може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.

Отже, у даному випадку відсутні відповідні бюджетні асигнування для здійснення виплати позивачу нарахованої за судовим рішення суми грошового забезпечення не є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Суд наголошує, що зазначені у заяві державним виконавцем обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.

Крім того, суд зауважує, що враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо здійснення розрахунку на виконання рішення суду в цій справі, зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на фактично стягнення конкретних сум, які безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах, не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання відповідача здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Отже, у контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення по адміністративній справі № 320/41425/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Діска А.Б.