Ухвала суду № 137231008, 09.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"09" червня 2026 р. справа № 300/429/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Цуркан М.І.

за участю: представника позивача - Клебан М.А., представника відповідача - Ковтун Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 2406193,84 грн

В С Т А Н О В И В:

22.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос" звернулося до суду через систему "Електронний суд" з заявою в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, просить:

надати розстрочення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 300/429/26 шляхом сплати суми стягнення частинами до 02.04.2027 (а.с. 56, 57).

Необхідність розстрочення виконання судового рішення обґрунтовано тим, що заявник не ухиляється від виконання рішення суду та визнає обов`язок його виконання у встановленому законом порядку. Про це свідчать оплати, здійснені протягом грудня 2025 - квітня 2026 на загальну суму 480000 грн. Водночас одноразове стягнення всієї суми заборгованості істотно ускладнить господарську діяльність підприємства, може призвести до блокування розрахунків із працівниками, банками, контрагентами та бюджетом, а також створить ризик фактичного припинення поточної діяльності товариства. На дату звернення із цією заявою фінансовий стан заявника характеризується тимчасовим дефіцитом обігових коштів, що підтверджується довідками банків про рух коштів на рахунках, фінансовою звітністю, довідками про залишки коштів на рахунках та документами щодо поточних зобов`язань підприємства. Даний випадок є винятковим, оскільки залежить, в тому числі від настання форс-мажорних обставин, а саме військових дій на території України, внаслідок яких значно зменшилась ділова активність та можливості для ведення бізнесу, в тому числі через обстріли, перебої з електропостачанням, значне зростання цін на пальне, сировину та основні компоненти виробництва, а також професійне обладнання, ціна на яке напряму залежить від курсу валют. Разом із цим, підприємство продовжує працювати, сплачуючи значні податки, тим самим ефективно наповнюючи державний бюджет та підтримуючи економіку України, надаючи робочі місця своїм працівникам та виплачуючи їм заробітну плату. Так, за 2025 рік підприємством було сплачено до державного та місцевого бюджетів податків на загальну суму 20101984,68 грн, за І квартал 2026 року - 4359328,72 грн.

27.05.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, відповідно до якої позивач (стягувач) вважає клопотання про розстрочення виконання судового рішення необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з обґрунтувань, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження діяльності відповідачем, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. Крім того, відповідно до п. 100.4. ст. 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Такий перелік визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин". Мотивовано, що відповідачем не надано жодного з доказів, передбачених Розділом І Переліку № 1235 обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника. (а.с. 80-82).

Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Представник заявника подану заяву підтримав, просив розстрочити виконання судового рішення.

Представник стягувача щодо задоволення заяви заперечив, з підстав, наведених у заяві від 27.05.2026.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників заявника та стягувача, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 300/429/26, яке набрало законної сили, позов задоволено, вирішено: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" (код ЄДРПОУ 20547427, вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, 76018) в дохід бюджету пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2406193 (два мільйони чотириста шість тисяч сто дев`яносто три) грн. 84 коп. з розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують ТОВ "Лігос" та за рахунок належних йому готівкових коштів." (а.с. 50-52).

Частиною 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Згідно частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом. Вирішуючи питання про встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Частиною 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку право вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

У постанові від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається сторона, як підставу розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення, зокрема, те, що: одноразове стягнення всієї суми заборгованості істотно ускладнить господарську діяльність підприємства, може призвести до блокування розрахунків із працівниками, банками, контрагентами та бюджетом, а також створить ризик фактичного припинення поточної діяльності товариства; на дату звернення із цією заявою фінансовий стан заявника характеризується тимчасовим дефіцитом обігових коштів; настання форс-мажорних обставин, а саме військових дій на території України, внаслідок яких значно зменшилась ділова активність та можливості для ведення бізнесу, в тому числі через обстріли, перебої з електропостачанням, значне зростання цін на пальне, сировину та основні компоненти виробництва, а також професійне обладнання, ціна на яке напряму залежить від курсу валют, - підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема: довідками банків про рух коштів на рахунках, фінансовою звітністю, довідками про залишки коштів на рахунках та документами щодо поточних зобов`язань підприємства (а.с. 58-73).

Щодо заперечень стягувача слід зазначити, що розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (що врегульоване КАС України) за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПК України; вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України). Вказана позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 2а-25767/10/0570, від 09 квітня 2025 року у справі № 160/11990/23.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що заява про розстрочення виконання рішення суду у цій справі є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" від 22.05.2026 в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про розстрочення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 300/429/26 - задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 300/429/26 шляхом щомісячної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" (код ЄДРПОУ 20547427) невиплаченої заборгованості згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 300/429/26 рівними частинами по 02.04.2027.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Григорук О.Б.