Рішення № 137230704, 09.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2026 року Справа № 280/1775/25 Провадження: СН/280/11/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання прийняти рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання прийняти рішення, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 о/р № НОМЕР_1 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 28.01.2025;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач 28.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу». Рішенням відповідача № 084050001935 відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу». Позивач вважає рішення відповідача таким, що суперечить чинному законодавству у зв`язку із чим звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 позов задоволено у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №280/1775/25 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі №280/1775/25 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень колегією суддів касаційної інстанції визначено що суди попередніх інстанцій, перевіряючи правомірність зазначеного рішення, мали надати правову оцінку саме тим обставинам, які були покладені відповідачем в основу його прийняття, і не мали підстав досліджувати інші обставини щодо наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії державного службовця, зокрема щодо достатності його страхового стажу.

Наголошено на тому, що суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надавати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та безпосередньо наведені у такому рішенні, а не тим, які були встановлені або наведені суб`єктом владних повноважень у подальшому з метою доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

До Запорізького окружного адміністративного суду справа №280/4622/24 повернулась 14.04.2026.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лазаренку М.С.

Ухвалою суду від 20.04.2026 адміністративну справу №280/4622/24 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

12.05.2026 за вх.№25918 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач в якості підстави для прийняття спірного рішення та відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» посилається на відсутність необхідного страхового стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, є встановлення за обійманою посадою відповідного рангу. Згідно матеріалів пенсійної справи позивач працював на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №2723-ХІІ, з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005 по 15.03.2006. Стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 2723-ХІІ, станом на 01.05.2016 становить 17 років 3 місяці 21 день. Тому право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у позивача відсутнє. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

28 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком по Закону України «Про державну службу», як особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах державної служби.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 № 084050001932 «Про відмову у перерахунку пенсії» позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Згідно матеріалів пенсійної справи Позивач працював на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 2723-ХІІ, з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005 по 15.03.2006. Стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 2723-ХІІ, станом на 01.05.2016 становить 17 років 3 місяці 21 день. Тому право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у позивача відсутнє.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи що у позивача достатній стаж державної служби, він звернулася до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення в Україні базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульоване Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII), частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

З урахуванням наведеного, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком, відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком, відповідно до Закону №3723-XII.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність необхідного станом на 01.05.2016 стажу державної служби 20 років. Інших підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця спірне рішення не містить. До стажу державної служби відповідачем враховано періоди з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005 по 15.03.2006, що становить 17 років 3 місяці 21 день.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано до стажу його державної служби періоди перебування на посаді судді (з 02.12.1985 по 19.09.1988), строк проходження дійсної військової служби (з 12.10.1981 по 13.06.1983).

Вирішуючи вищезазначене спірне питання, судом враховується наступне.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 наявні записи про те, що позивач:

з 25.08.1975 по 09.04.1976 - працював учнем слюсаря по контрольно-вимірювальним приладам та автоматиці в ЦМТ (записи №№ 1 3) (7 місяців 15 днів);

з 12.04.1976 по 13.07.1976 працював діловодом народного суду Орджонікідзевського району (записи №№ 4-5) (3 місяці 2 дні);

з 16.07.1976 по 26.08.1977 працював в ЦМТ слюсарем по КВП та автоматиці Запорізького заводу напівпровідникових приладів (записи №№ 6 - 9) (1 рік 1 місяць 11 днів);

з 01.09.1979 по 09.07.1981 навчався у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського (записи №№10-11) (1 рік 10 місяців 8 днів);

з 13.08.1981 по 26.10.1981 працював стажистом Запорізької обласної колегії адвокатів (записи №№ 12 -13) (2 місяці 14 днів);

з 01.08.1983 по 14.11.1983 працював стажистом народного судді Ленінського районного народного суду (запис № 14) (3 місяці 15 днів);

з 15.11.1983 по 31.01.1984 переведений тимчасово на посаду старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі (запис № 15) (2 місяці 18 днів);

з 01.02.1984 по 01.12.1985 працював старшим консультантом відділу юстиції по судовій роботі (запис № 16) (1 рік 10 місяців 01 день);

з 02.12.1985 по 19.09.1988 займав посаду судді Шевченківського районного народного суду (записи №17-19) (2 роки 9 місяців 19 днів);

з 20.09.1988 по 19.12.2002 працював заступником начальника відділу (управління) юстиції (записи №№ 20 28) (14 років 02 місяці 13 днів);

з 25.07.2005 по 15.03.2006 працював головним консультантом керівника Регіональної приймальні Президента України в Запорізькій області департаменту з питань прийому громадян Служби з питань звернень громадян Кабінету Президента України (записи №№ 29 31) (7 місяців 19 днів);

з 16.04.2006 по 10.04.2007 виплачувалася допомога по безробіттю (записи №№ 32-33) (11 місяців 26 днів); Позивачем при написанні позову зазначено інший період, а саме з 16.04.2006 по 10.04.2008. Доказів невірного запису в трудовій книжці або документів, що підтверджують неправильність вказаного запису до суду не надано.

з 25.11.2008 по 21.12.2012 прийнятий на роботу помічником приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чорненької О.М. за трудовим договором (записи №№ 34 35) (4 роки 2 місяці);

з 27.08.2018 по 24.05.2019 був слухачем НСШУ спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копії військового квитка НОМЕР_3 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 280/6235/24, позивач з 12.10.1981 по 13.06.1983 проходив військову службу у лавах Радянської Армії.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №283), який діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII, яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Так, п. 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, відповідач неправомірно не зарахував до стажу державної служби позивача періоду перебування на посаді судді Шевченківського районного народного суду з 02.12.1985 по 19.09.1988 тривалістю 2 роки 9 місяців 19 днів.

Також, згідно п. 3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається, також, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Відповідно, відповідач мав зарахувати до стажу державної служби позивача період проходження дійсної військової служби з 12.10.1981 по 13.06.1983 тривалістю 1 рік 8 місяців 2 дні.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить 21 рік 9 місяців 12 днів, а не 17 років 3 місяці 21 день, яке це було визначено відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Територіальні органи Пенсійного фонду України є уповноваженими органами державної влади, на які покладено функції щодо призначення пенсій громадянам, зокрема обчислення страхового стажу, перевірки досягнення відповідного пенсійного віку та інших умов, необхідних для призначення пенсії, тоді як суд, здійснюючи контроль за законністю рішень таких органів, не може підміняти їх повноваження та на власний розсуд здійснювати розрахунок страхового чи спеціального стажу особи.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.

Приймаючи спірне в цій справі рішення, відповідач здійснив неповний розгляд заяви позивача не надав жодної оцінки щодо підстав для незарахування стажу державної служби позивача періодів з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005, а також достатнього страхового стажу позивача для призначення пенсії державного службовця.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача, та оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.01.2025 про переведення на пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання прийняти рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 № 084050001932.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 09.06.2026.

Суддя М.С. Лазаренко