Ухвала суду № 137230544, 08.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

08 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/19554/26

категорія 112010200

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Лавренчук О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року в сумі - 3880,72 грн, проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі 240/9092/25 та відображеного у рішеннях ПФУ від 22.12.2025 №063350007973 та від 13.04.2026 №06350007973.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі 240/9092/25 здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти збільшення визначені ПКМУ у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 без обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 в сумі -3880,72 грн, та провести перерахунки і виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням раніше виплачених сум.

Суддя своєю ухвалою від 26.05.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви та докази направалення її копії відповідачу, із зазначенням позовних вимог та їх обґрунтування, які б вказували, що спір між сторонами є новим.

До суду 31.05.2026 (вх. від 04.06.2026) надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До заяви додано нову редакцію позову у прохальній частині якої просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 у розмірі - 3880,72 грн, шляхом застосування у рішеннях (розпорядженнях) про перерахунок пенсії від 22.12.2025 №063350007973 та від 13 квітя 2026 року №063350007973 від`ємного значення "Надбавка 100 грн на індексацію 01.03.2024 в сумі 3880,72 грн" щомісячно;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти збільшення визначені ПКМУ у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 без обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 в сумі -3880,72 грн, та провести перерахунки і виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням раніше виплачених сум.

Суддя, перевіривши дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні до адміністративного суду з даним позовом, зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 частини 1 статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З аналізу наведених норм права вбачається, що позовні вимоги вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №240/9092/25 ухвалено:

"Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення з 01.10.2024 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14; 1,197; 1,0796 та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням виплачених сум".

З огляду на позовні вимоги, зазначені у новій редакції позову у справі №240/19554/26, суддя висновує, що фактично позивач не згоден із перерахунком пенсії, здійсненим відповідачем на виконання рішення адміністративного суду у справі №240/9092/25. Вказаний висновок підтверджується також протоколами перерахунку пенсії, які додані до позову та в який зазначено, що підставою для такого перерахунку є рішення суду.

Суд зазначає, що незгода позивача з виконанням рішення суду у справі №240/9092/25 є підставою для звернення до суду із заявою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів накладення штрафу (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судових рішень у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у рішеннях від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.

Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже є рішення, постанова суду або ухвала про закриття провадження, що набрали законної сили.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що дані обставини, згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Лавренчук