Ухвала суду № 137230229, 09.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 червня 2026 року Справа №160/20207/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/20207/24, -

УСТАНОВИВ:

10.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 160/20207/24.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року №623д призначено повторний автоматизований розподіл заяви про встановлення судового контролю, у зв`язку з перебуванням судді Катерини Ремез у відпустці по вагітності та пологам з 23.02.2026р. по 28.06.2026р..

На підставі протоколу автоматизованого розподілу заяви про встановлення судового контролю, справа №160/20207/24 разом із заявою була передана судді Луніній О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/20207/24 до розгляду в порядку письмового провадження.

03.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді Луніної О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/20207/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю необґрунтованою; передано матеріали адміністративної справи №160/20207/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. від розгляду справи №160/20207/24, визначено суддю Юркова Е.О.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, суддя виходить із такого.

Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтям 36 та 37 КАС України.

Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

Cуб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Подана заява обґрунтована тим, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 року по справі № 160/20207/24 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк до 18.05.2026 року для надання пояснень по суті заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/20207/24, а також доказів на їх обґрунтування. Станом на 02.06.2026 року ухвалу про зобов`язання надати звіт не постановлено. На думку позивача суддя Луніна О.С., перешкоджає в доступі до правосуддя ігноруючи подану через електронний суд довіреність представника 160/14617/20 ("розмноження апостилю"), - визначає 3-7 судових зборів 160/4224/26, 160/14091/26, - ухвалює завідомо неправосудні судові рішення 160/15539/20, 160/22066/23 - влаштовує саботаж у застосуванні спеціальних норм, спрямованих на забезпечення виконання рішень суду. Такі дії судді Луніна О.С. мають системний характер та свідчать про наднизький моральний та інтелектуальний рівень. У зв`язку із викладеним просить відвести суддю Луніну Олену Станіславівну від розгляду справи №160/20207/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

З наведеного слідує, що заявник не згоден з постановленими у справах №№160/14617/20, 160/4224/26, 160/14091/26, 160/15539/20, 160/22066/23 рішеннями.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У пункті 37 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Позовна заява, апеляційна чи касаційна скарги є офіційними формами звернення до адміністративного суду за вирішенням публічно-правового спору, відповідно мають відповідати встановленим до них вимогам щодо їх змісту. Судові рішення (у тому числі рішення про відкриття провадження у справі, апеляційного чи касаційного провадження) не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, який зміст позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються, чим обґрунтовуються вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Ці та інші вимоги до процесуальних документів є обов`язковими і обов`язок щодо їхнього виконання покладений на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.

З аргументації заявника, викладеній у заяві про відвід, можна зрозуміти, що зазначена заява не містить жодних посилань на визначені процесуальним законом підстави для відводу суддів від розгляду цієї справи, а обставини, на які позивач вказує як на підставу для відводу, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді та лише свідчать про фактичну незгоду особи, яка її подала, з діями судді та прийнятим ним судовим рішенням, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про особисту упередженість судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С. або її необ`єктивність під час розгляду справи № 160/20207/24, заявником у заяві не наведено, а суддею під час розгляду цієї заяви таких підстав не встановлено.

Таким чином, оскільки наведені заявником на обґрунтування заяви обставини не знайшли свого підтвердження, то підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України обставин та інших передумов для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С. під час розгляду справи № 160/20207/24 немає.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/20207/24 задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/20207/24.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Е.О. Юрков