Ухвала суду № 137229171, 04.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20103/23

Провадження №6/523/558/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судових засідань: Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса подання головного державного виконавця Пересипького відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Ярослава Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Пересипського відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. звернувся до суду із поданням, в якому просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України особу (боржника) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 523/20103/23 виданим Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року.

Обґрунтовуючи вимоги даного подання вказує на те, що на примусовому виконанні головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. знаходиться виконавчий лист № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року про зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме одноповерхової прибудови до нежитлового приміщення першого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день рішення суду боржником не виконано, самочинно збудований об`єкт не знесено, земельну ділянку не звільнено.

04.11.2025 року постановою головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. було відкрито виконавче провадження ВП № 79496674 з виконання виконавчого листа № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року.

Після спливу строку для добровільного виконання державним виконавцем боржнику неодноразово направлялися виклики про необхідність з`явитися до відділу державної виконавчої служби для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та участі у проведені виконавчих дій. Боржник на виклики не з`являється, причин неявки не повідомляє.

Державним виконавцем також здійснювалися виходи за місцем знаходження об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 32, про що складені відповідні акти державного виконавця.

Під час виходів встановлено, що рішення суду не виконано, самочинно збудований об`єкт не демонтовано, доступ до об`єкта ускладнений, боржник для участі у виконавчих діях не з`являється.

В ході вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Краченком Я.О. 15.01.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу та 09.02.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу.

Таким чином, рішення суду до сьогоднішнього дня боржником не виконано, тоді як сам боржник від виконання рішення суду ухиляється, не вживає заходів щодо виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ч. 1, ч. 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь яку країну, включно зі своєю власною.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. знаходиться виконавчий лист № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року про зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме одноповерхової прибудови до нежитлового приміщення першого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день рішення суду боржником не виконано, самочинно збудований об`єкт не знесено, земельну ділянку не звільнено.

04.11.2025 року постановою головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. було відкрито виконавче провадження ВП № 79496674 з виконання виконавчого листа № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року.

Після спливу строку для добровільного виконання державним виконавцем боржнику неодноразово направлялися виклики про необхідність з`явитися до відділу державної виконавчої служби для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та участі у проведені виконавчих дій. Боржник на виклики не з`являється, причин неявки не повідомляє.

Державним виконавцем також здійснювалися виходи за місцем знаходження об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 32, про що складені відповідні акти державного виконавця.

Під час виходів встановлено, що рішення суду не виконано, самочинно збудований об`єкт не демонтовано, доступ до об`єкта ускладнений, боржник для участі у виконавчих діях не з`являється.

В ході вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Краченком Я.О. 15.01.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу та 09.02.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є доведення факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов`язків, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.11 Узагальнення ВСУ судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ВСУ звертає увагу судів, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України).

Тільки у разі не доведення боржником своєї вини та ухилення від виконання зобов`язання суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України, причому на момент звернення до суду з поданням державного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом із тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав для застосування до боржника такого виняткового заходу забезпечення виконання рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходить із того, що сам факт невиконання судового рішення не є безумовною підставою для задоволення відповідного подання державного виконавця.

Зі змісту ч. 3 ст. 441 ЦПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що обов`язковою умовою для застосування такого обмеження є доведеність саме факту ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

Суд звертає увагу, що матеріали подання не містять належних та допустимих доказів отримання боржником ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 04.11.2025 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 79496674.

Зокрема, до подання не додано доказів вручення зазначеної постанови боржнику особисто, доказів її направлення рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, а також відомостей про повернення поштової кореспонденції чи відмову боржника від її отримання.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про те, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, обізнаний про встановлені строки добровільного виконання рішення та про наслідки їх невиконання.

Крім того, матеріали подання не містять належних доказів отримання боржником викликів державного виконавця, на які останній посилається як на підтвердження ухилення від виконання рішення суду. Сам факт направлення викликів без підтвердження їх вручення не може свідчити про свідоме ігнорування боржником вимог виконавця.

Суд також враховує, що державним виконавцем не надано доказів того, що боржник вчиняв будь-які дії, спрямовані на приховування свого місця проживання, перешкоджав здійсненню виконавчих дій, відмовлявся від отримання кореспонденції або іншим чином свідомо уникав виконання рішення суду.

Накладення на боржника штрафів у межах виконавчого провадження саме по собі не є безумовним доказом умисного ухилення від виконання судового рішення та не звільняє державного виконавця від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав для тимчасового обмеження особи у конституційному праві на свободу пересування.

Суд бере до уваги, що тимчасове обмеження права особи на виїзд за межі України є винятковим заходом втручання у гарантоване ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на свободу пересування, а тому застосування такого заходу можливе лише за умови наявності переконливих та достатніх доказів свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас наведені у поданні доводи про обізнаність боржника щодо відкритого виконавчого провадження та його умисне ухилення від виконання рішення фактично ґрунтуються саме на припущеннях, оскільки належними доказами не підтверджені.

За результатами розгляду подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке розглядається в порядку ст. 441 ЦПК України, судом виноситься ухвала.

Отже, надані суду матеріали не містять достатніх, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 достеменно знала про відкриття виконавчого провадження, була належним чином повідомлена про вимоги державного виконавця та свідомо ухилялася від виконання покладених на неї судовим рішенням обов`язків.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у зв`язку з чим подання головного державного виконавця задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Пересипького відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Ярослава Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду складено 08 червня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер