Рішення № 137228904, 08.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2683/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Пронози І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/2683/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 10.01.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 57/32517484. На підставі договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі у порядку та строки передбачені договором, зокрема графіком платежів. Таким чином відповідно до умов договору відповідачу надано позику шляхом передачі готівкових коштів у сумі 4000,00 грн.

В подальшому на підставі договорів факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 33200,00 грн., з яких: заборгованість за сумою позики 4000,00 грн.; заборгованість по нарахованим процентам 28080,00 грн.; заборгованість за комісією 1120,00 грн.

Тому, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики № 57/325117484 від 10.01.2021 року в сумі 33200,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, 25.05.2026 року звернулась до суду з заявою про застосування строку позовної давності, та розгляду справи за її відсутності.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що 10.01.2021року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 57/32517484, відповідно до умов якого відповідачу надано позику шляхом передачі готівкових коштів у сумі 4000,00 грн.

Згідно умов договору позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів. Сума позики становить 4000,00 грн. та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб. Мета отримання позики позичальником - споживчі цілі, що не суперечать законодавству. Строк, на який надається позика, становить 365 днів. Позика надається позичальнику на умовах поверненням суми позики в кінці строку користування позикою. Комісія за видачу позики складає 28% від суми позики, що становить 1120,00 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів. Розмір, порядок та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Графіку платежів. Позичальник зобов`язаний здійснювати платежі у відповідності до Графіку платежів.

28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023 (Договір факторингу - 1).

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25 (Договір факторингу - 2).

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25 (Договір факторингу - 3).

Згідно Договору факторингу-1, Договору факторингу-2 та Договору факторингу-3 відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 57/32517484 від 10.01.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконала свого зобов`язання та не здійснила погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» ні на рахунки попередніх кредиторів.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушила графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 33200,00 грн., з яких: заборгованість за сумою позики 4000,00 грн.; заборгованість по нарахованим процентам 28080,00 грн.; заборгованість за комісією 1120,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що зі сторони відповідача будь-яких заперечень з приводу отримання кредиту по вищеописаному договору не надходило, доказів виконання взятих на себе зобов`язань по зазначеному договору суду не надано, альтернативного розрахунку заборгованості не надано, жодних заперечень, щодо розрахунку складеного позивачем, до суду не подано.

Враховуючи, що відсотки нараховані в межах строку дії кредитного договору, тому сума нарахованих відсотків є обґрунтованою та підлягає стягненню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Щодо доводів відповідачки про задавнену правову вимогу, суд виходить з наступного.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності, Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України) виключено. Закон № 4434-ІХ набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Отже, як підсумок, кредит укладено 10.01.2021 року, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, платежів за для погашення боргу не було. Позов подано банком 23.04.2026 року. Водночас з 02.04.2020 року по 30.06.2023 рік строк позовної давності було продовжено у зв`язку з карантином. З 17.03.2022 року діяв закон зі зупинення строків позовної давності на період воєнного стану. Проте 14.05.2025 року прийнято закон № 4434-IX, який скасовує зупинення строків на період воєнного стану. Закон набрав чинності через 3 місяці після опублікування - тобто з 04.09.2025 рік.

Отже, станом на день подання позову до суду позовна давність не спливла.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору відповідачкою, були порушені права Банку, як кредитодавця.

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 45714110 від 10.12.2025, акт № 3660705928 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 12.12.2025, детальний опис робіт виконаних адвокатом необхідних для надання правничої допомоги за позовом про стягнення кредитної заборгованості, додаткова угода № 660705928 від 12.12.2025 року до Договору про надання правничої допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 6000,00 грн. на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,81,141, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, офіс 503, IBAN: НОМЕР_2 в АТ АКБ «Львів», МФО: 325268) заборгованість за кредитним договором № 57/32517484 від 10.01.2021 року в розмірі 33200 (тридцять три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, офіс 503, IBAN: НОМЕР_2 в АТ АКБ «Львів», МФО: 325268) суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., та 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Є. М. Панасенко