Ухвала суду № 137227806, 26.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 754/1121/25

Провадження № 2-др/761/51/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Дибань А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Ухвалою від 04 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», третя особа: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними залишено без розгляду.

ТОВ «Девелоп Фінанс» звернулось до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Девелоп Фінанс» (код ЄДРПОУ: 41937164) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 61 140,00 гривень. Також відповідач просив поновити йому строк на звернення до суду з вказаною заявою, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Заяву мотивовано тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2025 року вказаний позов було залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (у зв`язку із повторною неявкою сторони позивача в судові засідання та відсутністю заяв про розгляд справи у відсутність позивача). Таким чином, на переконання відповідача, позов у даній справі залишено судом без розгляду саме через необґрунтовані дії позивача, який не виконував своїх обов`язків та недобросовісно користувався правами учасника справи, у зв`язку з чим, витрати, що поніс відповідач внаслідок необґрунтованих дій позивача та розгляду даної справи в суді першої інстанції, мають бути стягнуті з останнього на користь відповідача в порядку ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Від позивача будь-яких заяв та клопотань не надходило.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2026 року матеріали справи передані на розгляд судді Савицього Олега Антоновича, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 через подачу заяви про відставку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судове засідання від 26 травня 2026 року з`явилась представник відповідача, ОСОБА_4, яка виклала свої доводи щодо задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача про розподіл судових витрат та заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою від 04 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», третя особа: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Так, залишаючи вказаний позов без розгляду на підставі вищевказаних положень

ЦПК України, суд виходив із того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду вказаної справи, в судове засідання повторно не з`явився, а також у матеріалах справи були відсутні заяви про розгляд справи за відсутністю позивача, оголошення перерви, відкладення розгляду справи тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Питання щодо розподілу судових витрат, в разі залишення позову без розгляду, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбачених ст. 142 ЦПК України з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

З викладеного убачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен підтвердити наявність витрат, які він поніс у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишеним без розгляду, а також, довести необґрунтованість дій позивача, пов`язаних із розглядом справи.

Разом з тим, ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для залишення позову без розгляду.

Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не з`являвся у судові засідання, призначені на 23.04.2025, 15.05.2025, 14.07.2025, 01.10.2025, 04.12.2025. При цьому жодних доказів поважності причин своєї неявки Позивач суду не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

При цьому про проведення підготовчого судового засідання 04.12.2025 Позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Однак Позивач знову не з`явився у судове засідання, не повідомив суд про причини неявки та не подав жодних заяв чи клопотань. Така повторна та систематична неявка є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України.

Окрім цього, на розгляді Деснянського районного суду міста Києва перебувала справа № 754/17100/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Девелоп Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору. Позовна заява у цій справі була подана з аналогічним предметом та підставами, що і у даній справі № 754/1121/25.

Ухвалою Деснянського районного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 754/17100/23 позову заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання.

Крім того, під час розгляду справи № 754/17100/23 Позивачем було заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Ухвалою суду першої інстанції клопотання було задоволено та призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, зупинено провадження у справі. Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Девелоп Фінанс» було задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційний суд не встановив підстав у цій справі для призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 березня 2023р. у справі №712/15541/18, зазначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом 3,5 років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022р. у справі № 910/12184/20, зазначив, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача; неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 ст.130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Суд вважає, що в даній справі до спірних правовідносин підлягає застосуванню також вищенаведений правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022р. у справі №910/12184/20 щодо покладення на позивача обов`язку доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. ЦПК України містить тотожні норми права, а тому згаданий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У постанові від 24 квітня 2019р.у справі №757/23967/13-ц Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку позивача, яка проявилася у відсутності інтересу до ініційованого судового розгляду, а також вчинення відповідачем дій з метою захисту своїх прав, зокрема, у зв`язку з укладенням відповідачем із адвокатом договору про надання правової допомоги, поданням до суду відзиву та фактичною оплатою послуг адвоката.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, ініціювавши судовий розгляд, протягом тривалого часу не забезпечував належної участі у справі, не повідомляв суд про причини неявки, не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності та фактично не виявляв зацікавленості у розгляді поданого ним позову. Наведена процесуальна поведінка свідчить про вчинення позивачем необґрунтованих дій у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України, наслідком яких стало залишення позову без розгляду та необхідність понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України це один з видів судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» та АО «ЕВЕРЛІҐАЛ» існують договірні відносини на підставі Договору про надання правової допомоги № ДФ-01 від 01.07.2020.

Додатком №25/04-07 від 08 квітня 2025 року сторони погодили фіксовану вартість послуг за супровід справи в суді першої інстанції в еквіваленті 1 200 євро (з урахуванням ПДВ).

Факт надання послуг підтверджується Актом №1 від 13 січня 2026 року, а факт понесення витрат відповідачем - платіжною інструкцією №638 від 13 січня 2026 року на суму 61 140,00 гривень.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката. Водночас, згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд враховує актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 753/2606/24, згідно з якою втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Верховний Суд у зазначеній постанові наголосив, що суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Оскільки матеріали справи не містять клопотань позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, а також доказів неспівмірності заявлених витрат, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно ініціювати питання про зменшення розміру таких витрат. Такий підхід відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», де зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи, що відповідачем надано належні та допустимі докази понесення витрат у розмірі 61 140,00 гривень, які фактично сплачені, а іншою стороною не заявлено клопотань про їх зменшення та не доведено їх неспівмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі та стягнення понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу з позивача у розмірі 61 140,00 гривень.

Щодо клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 752/1962/22 дійшов висновку, що на строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України для подання доказів понесених судових витрат, поширюються положення статті 127 ЦПК України щодо можливості його поновлення.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позов у даній справі залишено без розгляду. При цьому питання щодо розподілу судових витрат зазначеною ухвалою вирішено не було.

Після постановлення вказаної ухвали суду, у провадженні якого перебувала справа, вибула зі штату суду у зв`язку з відставкою. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07 травня 2026 року матеріали справи були передані на розгляд судді Савицькому О.А.

Суд враховує, що наведені обставини мали об`єктивний характер, не залежали від волевиявлення відповідача та істотно впливали на можливість реалізації ним права на вирішення питання про розподіл судових витрат після залишення позову без розгляду.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність поважних причин пропуску строку на подання заяви про розподіл судових витрат та вважає за необхідним поновити відповідачу відповідний процесуальний строк.

Заперечень щодо поновлення строку від інших учасників справи до суду не надходило.

Враховуючи, що відповідачем надано належні та допустимі докази понесення витрат у розмірі 61 140,00 грн, які фактично сплачені, а іншою стороною не заявлено клопотань про їх зменшення та не доведено їх неспівмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі та стягнення понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу з позивача.

Керуючись ст. ст. 127, 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» строк на подання заяви про розподіл судових витрат.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», третя особа: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 41937164) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 61 140,00 (шістдесят одна тисяча сто сорок) гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: