Рішення № 137227630, 09.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7793/26

пр. № 2/759/8506/26

09 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 29 871 грн 28 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору та понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 25.03.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір № 0657-4064. Окрім цього, 10.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у такий же спосіб було укладено договір № 4133290.

За умовами укладених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої обов`язки за кредитними договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за їх використання, що призвело до утворення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 29 871 грн 28 коп., з яких: 12 100 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 17 340 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 362 грн 36 коп. - інфляційні втрати, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; 68 грн 92 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

28.10.2021 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено договір № 02/10/2021, на підставі якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0657-4064.

24.01.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір № 24-01/2022, на підставі якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290. Після цього 10.01.2023 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 10-01/2023, на підставі якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290. У подальшому, 18.02.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 18-02/25, на підставі якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290.

Після отримання права вимоги за кредитними договорами ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань, а ОСОБА_1 не погашав виниклу заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитними договорами та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали від 02 квітня 2026 року та судова повістка про виклик до суду відповідачу ОСОБА_1 були направлені на його останню відому адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА.

Поштові конверти повернулися до суду без вручення. За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштове відправлення не було вручено відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Водночас, 18.05.2026 ОСОБА_1 особисто в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва ознайомився з матеріалами судової справи, що підтверджується його підписом у заяві № 37119 від 18.05.2026, а також під розписку був повідомлений про дату, час та місце наступного судового засідання.

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний про початок судового провадження відносно нього, дату, час та місце проведення судового розгляду, зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 був повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021

Судом встановлено, що 10.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4133290. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «А553755», який був направлений товариством ОСОБА_1 за результатами авторизації його в інформаційно-телекомунікаційній системі, ідентифікації його особи та узгодження умов укладеного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на умовах, встановлених у договорі, зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У пунктах 1.3 - 4.4 кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 6 000 грн 00 коп.; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; строк кредитування - 30 днів з можливістю його пролонгації у порядку, передбаченому розділом 4 кредитного договору; фіксована знижена процентна ставка у розмірі 1,425% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується за умови, якщо ОСОБА_1 у межах строку кредитування або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення цього строку, здійснить повне погашення заборгованості або протягом такого строку за його ініціативою відбудеться продовження строку кредиту на новий строк; фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 1,90% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується за відсутності підстав для застосування зниженої процентної ставки у межах строку кредитування, а також у межах нового строку кредитування, якщо відбулася його пролонгація за ініціативою ОСОБА_1 , та у межах нового строку кредитування, якщо відбулася його автопролонгація; спосіб надання кредитних коштів - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1.

Положення кредитного договору містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, в яких міститься детальна інформація щодо виду, характеру, порядку та способу надання ОСОБА_1 кредитних послуг, виконання ним свого зобов`язання за кредитним договором тощо.

Таким чином, судом встановлено, що 10.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Відповідач ОСОБА_1 вищезазначених обставин не спростував.

Зі змісту листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 7/6187 від 10.10.2024 вбачається, що 10.05.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснило переказ грошових коштів у сумі 6 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1, який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 4133290 від 10.05.2021 як спосіб отримання кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 обставини отримання кредитних коштів не спростував.

Дослідженням розрахунку заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 лише частково виконав своє зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом. Обставини перерахування відповідачем грошових коштів на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з метою сплати процентів за користування кредитних коштів свідчать про визнання ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору, виникнення кредитного зобов`язання та отримання кредитних коштів.

Оскільки сплачених грошових коштів було недостатньо для своєчасного повернення кредиту, сплати всіх належних за договором процентів за користування кредитом, то це призвело до прострочення ОСОБА_1 виконання свого грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 19 680 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 13 680 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості і вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту. Водночас, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом з огляду на наступне.

У постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Умовами кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021 сторонами було погоджено, що строк кредитування становить 30 днів, тобто з 10.05.2021 по 09.06.2021. Одночасно з цим у Розділі 4 кредитного договору сторони встановили два способи продовження строку кредитування: 1) за ініціативою ОСОБА_1 (п. 4.2 кредитного договору), що вимагає виконання умов щодо розміру заборгованості, оплати ОСОБА_1 процентів за користування кредитом та погодження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» продовження строку кредитування шляхом направлення відповідного повідомлення; 2) автоматична пролонгація (п. 4.3 кредитного договору), яка полягає у тому, що якщо в ОСОБА_1 на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, то строк кредитування продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.

Судом встановлено, що 09.06.2021, в останній день строку кредитування, ОСОБА_1 повністю сплатив суму процентів за користування кредитом, що були нараховані за зниженою процентною ставкою. Однак, до матеріалів позовної заяви не долучено жодного доказу, з якого б вбачалося, що наслідком здійснення ОСОБА_1 цього платежу було продовження строку кредитування у порядку, передбаченому п. 4.2 кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021, зокрема, відсутня додаткова угода між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 про продовження строку кредитування, відсутнє повідомлення товариства про продовження строку кредитування, відсутній оновлений графік платежів тощо.

Відповідно суд доходить висновку, що строк кредитування за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 не продовжувався у порядку п. 4.2 цього договору, тобто за ініціативою ОСОБА_1 .

Водночас, оскільки станом на 09.06.2021 ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок з повернення кредиту, тобто мав заборгованість за кредитним договором, то строк кредитування на підставі п. 4.3 кредитного договору продовжувався автоматично кожного разу на один день, але у межах 90 календарних днів поспіль. Оскільки ОСОБА_1 не здійснював будь-яких інших платежів, не ініціював питання про продовження строку кредитування, то строк кредитування було продовжено саме на 90 календарних днів.

Відповідно суд доходить висновку, що строк кредитування за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 був автоматично продовжений на підставі п. 4.3 цього договору на 90 календарних днів, тобто з 10.06.2021 по 07.09.2021 включно.

У межах автоматично продовженого строку кредитування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зберегло право нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою (п. 1.5.1 кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021), а невиконання ОСОБА_1 свого зобов`язання і станом на 07.09.2021 обумовило виникнення прострочення зобов`язання та його порушення (п. 4.3.2 кредитного договору № 4133290 від 10.05.2021).

Тобто, 08.09.2021 у зв`язку з неповерненням відповідачем тіла кредиту та несплатою нарахованих процентів за користування кредитом відбулося порушення зобов`язання, внаслідок якого між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виниклі охоронні відносини, у межах яких товариство втратило право нарахування процентів за правомірне використання кредиту та набуло право нарахування процентів за протиправне використання кредитних коштів, зокрема, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» мало право нараховувати проценти за правомірне використання ОСОБА_1 кредитних коштів з 10.05.2021 по 07.09.2021 включно. Після цього періоду часу товариство втратило право нарахування процентів саме на підставі положень кредитного договору, однак набуло право нарахування процентів у зв`язку з простроченням ОСОБА_1 свого зобов`язання.

Всупереч зазначеному ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, продовжувало нараховувати проценти за правомірне користування ОСОБА_1 кредитних коштів до 07.10.2021, тобто поза межами строку кредитування з урахуванням його автоматичного продовження. При цьому матеріали позовної заяви не містять обґрунтування правових підстав продовження нарахування процентів до 07.10.2021.

Оскільки проценти за користування кредитом нараховані з необґрунтованим виходом за межі строку кредитування, судом не встановлено, а позивачем не доведено правових підстав продовження нарахування процентів до 07.10.2021, суд доходить висновку, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом з 10.06.2021 по 07.09.2021 (у межах автоматично продовженого строку кредитування) становить 10 260 грн 00 коп. (6 000 грн 00 коп. х 1,90% х 90 календарних днів).

Отже, суд констатує, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 становить 16 260 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 260 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКАТ КАПІТАЛ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»; платіжного доручення № 323110003 від 24.01.2022; акта приймання-передавання реєстру боржників за цим договором факторингу; реєстру боржників та витягу з цього реєстру боржників, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», вбачається, що після отримання права вимоги товариством здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення ОСОБА_1 виконання свого зобов`язання за кредитним договором за період з 24.01.2022 по 23.02.2022.

Аналізуючи проведені нарахування, суд зазначає, що здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є застосовними з огляду на порушення ОСОБА_1 виконання свого грошового зобов`язання за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021. При цьому нарахування проведені до 23.02.2022, тобто до початку дії заборони застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбаченої п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд також враховує, що основою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат визначено заборгованість ОСОБА_1 з повернення тіла кредиту (6 000 грн 00 коп.), а тому вищевикладені висновки суду щодо зменшення розміру процентів за користування цим кредитом не впливають на проведений ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 становить 16 371 грн 28 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 260 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 15 грн 28 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за період з 24.01.2022 по 23.02.2022; 96 грн 00 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за період з 24.01.2022 по 23.02.2022.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023; акта від 10.01.2023 прийому-передачі реєстру боржників за цим договором відступлення; реєстру боржників та витягу з цього реєстру боржників, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Після отримання права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашав виниклу заборгованість.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25 від 18.02.2025, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; акта прийому-передачі реєстру боржників за цим договором; акта зарахування зустрічних однорідних вимог; реєстру боржників та витягу з цього реєстру, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашав заборгованість.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за цим кредитним договором у загальному розмірі 16 371 грн 28 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 260 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 15 грн 28 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за період з 24.01.2022 по 23.02.2022; 96 грн 00 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за період з 24.01.2022 по 23.02.2022.

Щодо кредитного договору № 0657-4064 від 25.03.2021

За результатами дослідження моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі судом встановлено, що 25.03.2021 ОСОБА_1 авторизувався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та з використанням засобів цієї системи подав заявку на отримання кредиту. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було ідентифіковано особу ОСОБА_1 , розглянуто заяву на отримання кредиту та прийнято рішення про можливість її задоволення і надання відповідачу кредиту.

Внаслідок вищезазначених дій 25.03.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 0657-4064 від 25.03.2021. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «А162».

Згідно з п. 1 кредитного договору № 0657-4064 від 25.03.2021 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення його особистих потреб, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У пунктах 2-14 кредитного договору № 0657-4064 від 25.03.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 6 100 грн 00 коп., строк кредитування - 14 днів з можливістю пролонгації, термін повернення кредиту - 07.04.2021, фіксована процентна ставка у розмірі 2% за кожен день користування залишком кредиту, спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок.

Положення кредитного договору містять відомості щодо загальної вартості кредиту, розміру реальної річної процентної ставки, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Додатком до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію про специфікацію кредитного продукту, що надається ОСОБА_1 . Невід`ємною частиною договору є правила надання товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» споживчих кредитів.

Таким чином, судом встановлено, що 25.03.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Відповідач вищезазначені обставини не спростував.

Зі змісту листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.11.2025 вбачається, що 25.03.2021 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 6 100 грн 00 коп. на картковий рахунок ОСОБА_1 під № НОМЕР_1, що так само використовувався ним для отримання кредитних коштів за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Обставини отримання кредитних коштів за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021 відповідач не спростував.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», вбачається, що ОСОБА_1 частково виконав лише зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, сплативши на користь товариства 8 540 грн 00 коп. Обставини перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свідчать про визнання відповідачем факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів на підставі нього, а також виникнення кредитного зобов`язання.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного повернення кредиту та повної сплати процентів за його використання, то це призвело до порушення зобов`язання та утворення заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 9 760 грн 00 коп., з яких: 6 100 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3 660 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, у тому числі положення Розділу 7 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щодо механізму пролонгації строку кредитування (продовження строку кредитування відбувається з кожною оплатою процентів за користування кредитом і при умові недостатності сплачених коштів для повернення кредиту), обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості і вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

За результатами дослідження договору факторингу № 02/10/21 від 28.10.2021, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; додаткової угоди № 1 від 04.11.2021 до цього договору факторингу; платіжних доручень № 118 від 31.01.2022, № 273 від 14.07.2022, № 4924 від 21.12.2021; реєстру боржників № 1 від 09.11.2021 до цього договору факторингу, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», вбачається, що після отримання права вимоги товариством здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення ОСОБА_1 виконання свого зобов`язання за кредитним договором за період з 09.11.2021 по 23.02.2022.

Аналізуючи проведені нарахування, суд зазначає, що здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є застосовними з огляду на порушення ОСОБА_1 виконання свого грошового зобов`язання за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021. При цьому нарахування проведені до 23.02.2022, тобто до початку дії заборони застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбаченої п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021 становить 10 080 грн 00 коп., з яких: 6 100 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3 660 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 53 грн 64 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за період з 09.11.2021 по 23.02.2022; 266 грн 36 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за період з 09.11.2021 по 23.02.2022.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021 підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за цим кредитним договором у загальному розмірі 10 080 грн 00 коп.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , а також між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «АВЕНТУС Україна», ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитними договорами, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цими кредитними договорами, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 26 451 грн 28 коп.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявку на надання юридичної допомоги № 3105 від 01.01.2026; витяг із акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, - з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 11 511 грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 0622860031 від 10.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 357 грн 55 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) суму заборгованості:

- за кредитним договором № 4133290 від 10.05.2021 у загальному розмірі 16 371 (шістнадцять тисяч триста сімдесят одна) гривня 28 копійок;

- за кредитним договором № 0657-4064 від 25.03.2021 у загальному розмірі 10 080 (десять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок,

а всього стягнути 26 451 (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят одна) гривня 28 копійок.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 357 (дві тисячі триста п`ятдесят сім) гривень 55 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 511 (одинадцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко