Рішення № 1372271, 08.02.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2008 р.

Справа № (2/431)4/471

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянув справу № 4/474 (2/431)

за позовом прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства Аграрної політики України м. Київ

та Корпорації “Українська Універсальна Агропромислова Біржа”, с. Чубинське Бориспільського району Київської області,

до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Нива” с. Мар’ївка Компаніївського району Кіровоградської області

про стягнення 392 938 грн. 48 коп. та зобов’язання передати комбайн Джон Дір шасі НО 9500х667086 двигун RG 6776Н577382 та навісне обладнання до нього: жатки зернової, жатки кукурудзяної, приставки для збирання соняшника

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від прокуратури - участі не брав;

від позивача - Олійник В.В., довіреність № б/н від 18.06.2007 року;

від відповідача - Бурлака О.С., довіреність № 288 від 18.06.2007 року;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором в інтересах держави в особі позивачів подано позов про стягнення 392 938 грн.48 коп. заборгованості згідно договорів від 28.08.1996р. та 22.04.1997 р. поставки зернозбиральної техніки фірми “ Джон Дір” на умовах розстрочки платежу та зобов’язання передати комбайн Джон Дір шасі НО 9500х667086 двигун RG 6776Н577382 згідно Порядку передачі... зернозбиральної техніки фірми “Джон Дір” та проведення розрахунку за отриману ними техніку. Крім того, заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності в зв’язку з їх перебігом.

20.12.2006 р. позивач - 2 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просить зобов’язати відповідача повернути крім комбайна, навісне обладнання до нього: жатки зернової, жатки кукурудзяної, приставки для збирання соняшника. Згідно висновків суб’єкта оціночної діяльності від 25.12.2006 р. та від 12.01.2007 р. вартість зернозбирального комбайну фірми “Джон Дір” без причіпних агрегатів становить 88 978 грн., а вартість причіпних агрегатів – 21 771 грн. Заяву прийнято судом.

Відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що порушення інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики України прокурором не обґрунтовані, а корпорація “Українська Універсальна Агропромислова Біржа” с. Чубинське Бориспільського району Київської області не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, а є самостійним суб’єктом господарювання. Крім того, вважає, що позов пред’явлено в інтересах не сторони по договору, а іншої особи. Просить залучити іншого відповідача – комбінат хлібопродуктів N 1 м. Кіровоград, який є стороною за договорами поставки техніки. Крім того, зважаючи на те, що остаточний строк розрахунку за договорами поставки - до 01.10.2001 р. просить відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2007 року в задоволенні позову відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 1.12.2006р. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2007 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2007 року касаційне подання заступника прокурора Дарницького району м. Києва задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2007 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою Верховного суду України у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2007 року по справі № 2/431 відмовлено.

05.12.2007 року матеріали справи № 2/431 повернуті на адресу господарського суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Заступником прокурора Дарницького району м. Києва, в інтересах держави в особі Міністерства політики України та корпорації "Універсальна Агропромислова Біржа" подано позов про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" в доход державного бюджету коштів, що повинні надійти в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільгоспвиробникам та іншим суб'єктам господарювання" в сумі 392 938, 48 грн. та про передачу корпорації "Украгропромбіржа" комбайну Джон Дір шасі НО 9500х667086, двигун RG6076N577382.

В судове засідання 17.01.2008 року прокурором подано клопотання про уточнення позовних вимог, враховуючи добровільне повернення відповідачем комбайна „Джон Дір” позивачу, прокурор наполягає на стягненні з відповідача коштів що надійдуть в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва в суму 392 938 грн. 48 коп. Позивач надав суду пояснення, згідно до яких просить поновити строк позовної давності і винести рішення про захист економічних інтересів держави враховуючи, що згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 25.06.2006 року на адресу позивача надходив лист відповідача за № 174, згідно до якого відповідач визнавав свою заборгованість на суму 77 809, 60 доларів США. Крім того, в 2001 році між сторонами спору укладено Угоду про порядок відшкодування витрат державного бюджету, згідно якої відповідач зобов'язався відшкодувати витрати в сумі 246 760, 60 доларів США відповідно до договорів від 28.08.96 р. та 22.04.97 р. Пунктом 6.6 цієї Угоди визначено термін дії угоди з дати її підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вважає їх обґрунтованими частково лише стосовно стягнення грошових коштів у сумі 100 000 грн. з наступних підстав. Відповідачем виконано в добровільному порядку вимоги про повернення комбайна „Джон Дір” та навісного обладнання до нього на підставі угоди № 1 та акту повернення техніки № 1 від 28.11.2007 року. В частині грошових вимог відповідач визнає заборгованість на суму 100 000 грн. яка становить заборгованість по сплаті митної вартості техніки. Що стосується інших грошових вимог на суму 292 938 грн. 48 коп. відповідач вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Фактично спірний комбайн перебував у позивача по справі з грудня 2006 року без належних на те підстав, що спричинило господарству відповідача значні збитки. Використання цього комбайна при збиранні врожаю 2007 року значно знизило б затрати господарства. Нарахування позивачем відсотків по кредиту за техніку, якої в господарстві фактично немає та враховуючи що його вартість повністю сплачена, на думку відповідача є незаконним. Для відшкодування витрат держави на погашення вартості техніки, яка фактично залишається у розпорядженні позивача (Мінагрополітики України) на думку відповідача достатньо 100 000 грн., які відповідач погоджується сплатити.

При новому розгляді справи господарським судом вживаються заходи для безумовного виконання припису ст. 111-12 ГПК України про обов'язковість для суду першої інстанції під час нового розгляду справи вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції.

Як вбачається із постанови Вищого господарського суду від 27.07.2007 року підставою для скасування рішення господарського суду Кіровоградської області та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду слугувало те, що в них були відсутні доводи, за якими суд відхилив клопотання та доводи сторін.

При цьому судова колегія погодилась з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та з висновками судів про відсутність підстав для застосування приписів статті 264 Цивільного кодексу України про переривання перебігу позовної давності за встановлених обставин.

Водночас, порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Позовна заява у даній справі подана заступником прокурора Дарницького району міста Києва та містить клопотання про поновлення позовної давності з огляду на поважність причин її пропуску.

З метою забезпечення рівності учасників судового процесу та законності, обґрунтованості і повноти дослідження всих обставин справи, господарський суд проаналізував поважність причин пропуску позовної давності особою, що подала позов та находить підстави для поновлення строку позовної давності лише стосовно вимог про стягнення заборгованості по митній вартості в розмірі 19 794 доларів США або 99 959 грн. 70 коп., щодо яких відповідач визнає позовні вимоги і поновлення строку позовної давності фактично за погодженням між сторонами спору буде сприяти захисту інтересів держави за позовними вимогами прокурора.

Враховуючи умови договорів та порядок розрахунків за поставлену техніку, суд приходить до висновку про те, що відповідачем із заявленої до стягнення суми боргу 77 809, 60 дол. США не виконано зобов’язання по оплаті боргу до 01.10.2001 р. в сумі 22 648, 70 дол. США (132 тонни пшениці по ціні 115 дол. США за тону – 15 180, 00 дол. США по договору від 28.08.1996р. та 7 468, 70 дол. США - по договору від 22.04.1997р.)

Строк виконання зобов’язання по оплаті решти суми боргу – 55 160, 90 дол. США згідно умов зазначених договорів наступив до 01.10.2000р.

Відповідно до умов п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи вказані умови ЦК України та вимоги ст. 71 ЦК УРСР стосовно загального строку позовної давності в три роки, позовні вимоги на стягнення 292 978 грн. 78 коп., що еквівалентно 58 015, 60 доларам США задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском строку позовної давності та неможливістю застосування вимог ст. 264 ЦК України, оскільки останній набрав чинності після спливу трьохрічного строку позовної давності до цих позовних вимог.

Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Аналогічне положення міститься і в статті 267 ЦК України.

Разом з тим, ч.3 цієї статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Про необхідність застосування строку позовної давності відповідач заявив до суду 15 та 26.12.2006 року і 10.01.2007 року.

Наявність поважних причин за яких можливе поновлення строку позовної давності та захист порушеного права позивача досліджується господарським судом у відповідності до ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому господарським судом враховується, що згідно ч.2 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, якщо строк позовної давності пропущений з поважних причин, порушене право підлягає захисту.

Поважних причин для пропуску строку позовної давності ні прокурор ні відповідач до суду не надали.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Акт звірення розрахунків станом на 01.07.2003 р., підписаний сторонами, також не може розглядатися як доказ вчиненням відповідачем дії, що перериває перебіг строку позовної давності, оскільки на момент вчинення такої дії норми ЦК України, в т.ч. і ст. 267 ще не діяли.

На виконання постанови КМУ від 20 березня 1997 року № 234 „Про проведення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб’єктами господарювання розрахунків за отриману зернозбиральну техніку фірми „Джон Дір” був затверджений порядок передачі сільськогосподарським виробникам та іншим суб’єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми „Джон Дір” та проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів. Пунктом 13 зазначеного Порядку передбачено, що в разі невиконання протягом 6 місяців після встановлено терміну зобов’язань по розрахунках за отриману техніку, відшкодування відсотків та всіх витрат на обслуговування іноземних кредитів та витрат постачальника на виконання робіт, що передбачені договором поставки, товаровиробник зобов’язаний повернути отриману техніку постачальнику та сплатити штраф, передбачений договором поставки техніки.

Таку правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2007 року по справі № 8/274.

Зважаючи на встановлений сторонами остаточний строк виконання зобов’язання по розрахунку за техніку - до 01.10.2001 р., та умови названого Порядку, позивач з 01.04.2002 р. мав право на витребування поставленої техніки від товаровиробника.

Враховуючи дату звернення з позовом до суду - 25.11.2006 р. та заяви від 20.12.2006 р. про збільшення позовних вимог в частині вилучення техніки та передання її позивачеві, а також вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України та заяви відповідача про застосування позовної давності, строк якої сплив, в задоволенні позову про зобов’язання передати комбайн Джон Дір шасі НО 9500х667086 двигун RG 6776Н577382 та навісне обладнання до нього: жатки зернової, жатки кукурудзяної, приставки для збирання соняшника необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку позовної давності. Однак, при цьому господарським судом враховується, що згідно до уточнених позовних вимог прокурор відмовився від позову в частині передачі комбайна та навісного обладнання до нього.

Посилання позивача на умови п. 6.6. угоди, без дати її підписання, стосовно терміну її чинності: з дати підписання до повного виконання сторонами зобов’язань, як на строк виконання зобов’язання відповідача по оплаті за отриману техніку, судом не приймається, виходячи із наступного.

Термін дії угоди не є тотожним поняттям з поняттям “строк виконання зобов’язання ”. Крім того, в названій угоді сторони передбачили пункт 3.1., умови якого визначають строк виконання відповідачем зобов’язань, з посиланням на умови договору від 22.08.1996 р. та від 22.04.1997 р., які проаналізовано судом вище.

Клопотання позивача - 2 про поновлення строків позовної давності задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Обставинами спливу строку позовної давності позивач-2 зазначив сподівання на те, що відповідач виконає зобов’язання добровільно та розрахується з державним бюджетом. Також своє клопотання позивач мотивував необхідністю захисту економічних інтересів держави.

Досліджуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності. Позов заявлено через п’ять років після настання права на вимогу про захист свого цивільного права або інтересу. Вказане зволікання свідчить про незадовільне виконання обов’язків позивачем-2, як державним агентом по здійсненню оперативного обліку, контролю та аналізом отримання і використання кредитів для закупівлі техніки, поставки її товаровиробникам на підставі укладених договорів на умовах розстрочки платежу, проведення розрахунків за отриману техніку, покладених на нього Кабінетом Міністрів України та визначених в нормативних документах, зазначених вище.

Відповідно до умов ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права, визначені статтею 2 цього Кодексу, в т.ч. і держава Україна та інші суб’єкти публічного права, є рівними перед законом. Тобто Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті майнові та немайнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на спірні господарські відносини, що мають вказані ознаки і не відносяться до бюджетних відносин. Саме таку правову позицію містять Постанова Вищого Господарського Суду України від 15.04.2004 р. та Постанова Верховного Суду України від 22.07.2004 р. справа № 2-156-15/61-в.

Посилання позивача на Порядок зарахування у 2004 р. коштів, що надійдуть до державного бюджету..., затверджений Постановою Кабінету Міністрів України на виконання ст.. 35 Закону України “ Про державний бюджет на 2004 р.”, як на підставу позову в частині витребування майна та передачі його постачальнику, є безпідставним, оскільки останній втратив чинність.

Поряд з цим, при прийнятті рішення господарським судом враховується, що Кабінетом Міністрів України згідно постанови № 166 від 7.02.1996 р. „Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою”, Корпорація “Українська універсальна агропромислова біржа” визначена державним агентом по поставці зернозбиральних комбайнів, техніки фірми “Джон Дір” в Україну.

На виконання вказаної постанови проведена закупівля комбайнів „Джон Дір” по зовнішньоторговельному контракту по кредитній лінії на значну суму під гарантії уряду України. Погашення кредитів та сплата відсотків проводиться за рахунок державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року №503 встановлено, що продаж комбайнів проводиться на умовах розстрочки платежу.

На підставі затвердженого та зареєстрованого в Мін'юсті України 17.06.1996 р. за № 302/1327 „Порядку передачі сільськогосподарським виробникам та іншим суб’єктам господарювання зернозбиральних комбайнів „Джон Дір”, проведення розрахунків за отриману ними техніку та поставку до державного резерву сільськогосподарської продукції” (втратив чинність 10.09.1997р. на підставі наказу Мінсільгосппроду № 14/185/56 від 22.08.1997 р.), між корпорацією “Українська Універсальна Агропромислова Біржа” та КСП “Нива”, правонаступником якого є сільськогосподарський виробничий кооператив “Нива” с. Мар’ївка Компаніївського району Кіровоградської області, укладено договори № 58 від 28.08.1996 р. та від 22.04.1997 р. про поставку зернозбиральної техніки фірми “Джон Дір” на умовах розстрочки платежу та поставку до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення, як плати за одержану техніку, за ціною 115 доларів США за тону пшениці третього класу.

На виконання вказаних договорів відповідач одержав зернозбиральну техніку: відповідно 28.08.1996 р. комбайн М-9500 на суму 123 548, 00 дол. США, жатку для кукурудзи на суму 27 766, 00 доларів США та запасні частини, що входять у вартість техніки. Всього на суму 151 314, 00 доларів США. Крім того, 23.04.1997 р. одержав жатку для зернових на суму 16 073, 00 доларів США і приставку для соняшника на суму 12 780, 00 доларів США та запасні частини, що входять у вартість техніки. Всього на суму 28 853, 00 доларів США, в той час коли за умовами договору повинен був отримати матеріальні цінності на суму 246 760, 60 доларів США.

Отримання комбайну, жаток та запчастин на загальну суму 239 856, 00 доларів США підтверджено довіреностями відповідача, накладними та актом приймання-передачі техніки ( а.с. 31- 44 т. 1).

Відповідно до умов пункту 3.2 договору № 58 від 28.08.96 р. відповідач зобов’язався в рахунок розрахунків за отриману техніку, обслуговування кредиту поставити на Кіровоградське Хлібоприймальне підприємство № 1 протягом 6 років 1835 т. Продовольчого зерна м’якої пшениці 3-го класу.

Поставка зерна здійснюється в строк до 1 жовтня щорічно партіями вказаними в договорі, починаючи з 1996 р. по 01.10.01 р.

Згідно з пунктом 3.3.1 договору від 02.04.97 р. сторони домовились, що розрахунки з бюджетом можуть бути проведені власними коштами на відповідні рахунки державного бюджету та корпорації з розстрочкою платежу на 5 років.

Перерахування коштів здійснюється щорічно в строк до 1 жовтня у вказаних в п. 3.3.4 договору сумах, виходячи із курсу доларів США, встановленого Національним банком США на дату поставки зерна або на дату проплати грошових коштів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 1997 року № 234 „Про проведення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб’єктами господарювання розрахунків за отриману зернозбиральну техніку фірми „Джон Дір” був затверджений порядок передачі сільськогосподарським виробникам та іншим суб’єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми „Джон Дір” та проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів. Пунктом 13 зазначеного Порядку передбачено, що в разі невиконання протягом 6 місяців після встановленого терміну зобов’язань по розрахунках за отриману техніку, відшкодування відсотків та всіх витрат на обслуговування іноземних кредитів та витрат постачальника на виконання робіт, що передбачені договором поставки, товаровиробник зобов’язаний повернути отриману техніку постачальнику та сплатити штраф, передбачений договором поставки техніки.

В 2001 р. сторони підписали угоду (дату підписання якої не зазначено) про порядок відшкодування витрат державного бюджету, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України. Вказана угода підписана на виконання постанови Кабінетів Міністрів України від 16.03.01 р. № 500. При цьому строки виконання зобов’язань по розрахунках за поставлену сільськогосподарську техніку не змінено.

Як вбачається з матеріалів справи, сільськогосподарський виробничий кооператив “Нива” с. Мар'ївка сплатив за період з 1996 р. по 2002 р. 168 950, 00 доларів США. Заборгованість СВК “Нива”, який є правонаступником КСП “Нива”, на день звернення з позовом складає на думку позивача 77 809, 60 доларів США, що за курсом Національного банку України дорівнює 392 938 грн. 48 коп., з яких заборгованість по митній вартості 99 959 грн. 70 коп. та заборгованість по відсотках і витратах на суму 292 978 грн. 78 коп.

Починаючи з 2003 р. залишок боргу не погашався, що стало причиною звернення прокурора з позовом. Одночасно було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності в зв’язку з його спливом.

Однак, прокурор та позивач не навели докази про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності і необхідності його поновлення. Зазначені в заяві позивача доводи про сподівання на те, що відповідач виконає свої зобов’язання добровільно не приймаються до уваги. Не відповідає вимогам закону і клопотання про поновлення строку позовної давності необхідністю захисту інтересів держави, оскільки відповідно до умов ст. 318 Цивільного кодексу України усі суб'єкти права, визначені статтею 2 цього Кодексу, в т.ч. і держава Україна та інші суб’єкти публічного права, є рівними перед законом.

Позивач та прокурор посилаються також на визнання боржником боргу 25.07.06р. (а.с. 77), що на їх думку у відповідності зі статтею 264 Цивільного кодексу України перериває перебіг позовної давності.

Ця думка є помилковою, оскільки визнання боргу, як дія, що перериває строк позовної давності, приймається до уваги, якщо ця дія вчинена до закінчення строку позовної давності. Як зазначено вище, строк позовної давності по даній справі на час визнання боргу закінчився.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З врахуванням встановлених договорами № 58 від 28.08.96 р. та від 02.04.97 р. строків розрахунків за поставлену сільськогосподарську техніку, строк оплати боргу в сумі 55 160, 90 доларів США наступив 01.10.00 р., по решті боргу - 01.10.01 р.

З врахуванням 3-х річного загального строку позовної давності, встановленого статтею 71 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.) та статті 257 Цивільного кодексу України, позовна давність по стягненню суми 58 015,6 доларів США закінчилась 01.10.03 р.; тобто до вступу в дію Цивільного кодексу України; по сумі 19 794, 00 доларів США- 01.10.04 р., тобто після вступу в дію Цивільного кодексу України. При цьому господарським судом враховується, що в результаті зміни порядку застосування наслідків спливу строку позовної давності за ст.75 ЦК УРСР незалежно від заяви сторони про застосування строку позовної давності та згідно до ст. 267 ЦК України лише за заявою сторони про застосування, господарський суд вважає за необхідне рахувати початком строку позовної давності 01.01.2004 року коли набрав чинності ЦК України і фактично строк позовної давності сплив у відповідності до ст. 257 ЦК України враховуючи загальну позовну давність у 3 роки - 01.01.2007 року, тобто після звернення прокурора з позовом до суду.

Про необхідність застосування строку позовної давності відповідач заявив до суду 15 та 26.12.2006 р. і 10.01.2007 р.

Доводи про сподівання позивача на те, що відповідач виконає свої зобов’язання добровільно, обґрунтовано не прийняті до уваги.

Клопотання про поновлення строку позовної давності обґрунтовано також необхідністю захисту інтересів держави. Але відповідно до умов ст. 318 Цивільного кодексу України усі суб'єкти права, визначені статтею 2 цього Кодексу, в т.ч. і держава Україна та інші суб’єкти публічного права, є рівними перед законом.

Позивач посилається також на визнання боржником боргу 25.07.06 р. (а.с. 77), що на його думку у відповідності зі статтею 264 Цивільного кодексу України перериває перебіг позовної давності.

Ця думка є помилковою, оскільки визнання боргу, як дія, що перериває строк позовної давності, приймається до уваги, якщо ця дія вчинена до закінчення строку позовної давності. Як зазначено вище, строк позовної давності по даній справі на час визнання боргу закінчився.

Акт звірки розрахунків станом на 01.07.03 р., підписаний сторонами також не може розглядатися як дія, що перериває перебіг строку позовної давності, оскільки на момент вчинення такої дії діяли норми Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.), який не містив відповідної норми щодо юридичних осіб.

Посилання позивача на статтю 83 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.) є також помилковим, оскільки в силу п. 2.1.3. договору № 58 від 22.04.907 р. (а.с. 25-30 т. 1) після передачі техніки товаровиробнику за актом приймання - передачі він стає його власником. Акти №№ 1, 15, 58 та відповідні накладні підписані сторонами. (а.с. 32-39 т. 1)

Крім того, на думку господарського суду, визначальним для вирішення спору є також наступне.

Заступником прокурора Дарницького району м. Києва та позивачами до суду не подавались докази вжиття заходів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.00 № 500 "Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання розрахунків за отриману в 1996-1997 роках зернозбиральну техніку американської фірми "Джон Дір". Особи, зазначеними у п. 1 такої постанови, в тому числі Міністерство аграрної політики та корпорація "Украгропромбіржа", зобов'язані були провести у місячний термін інвентаризацію зернозбиральної техніки американської фірми "Джон Дір", здійснити взаємозвірку сум заборгованості кожного отримувача техніки перед державним бюджетом і за результатами інвентаризації корпорація "Украгропромбіржа" мала укласти з отримувачами зернозбиральної техніки угоди про умови та порядок відшкодування витрат державного бюджету та переукласти договори застави для забезпечення їхніх зобов'язань стосовно відшкодування цих витрат. Натомість, пунктом 3 названої постанови право вимоги суми заборгованості сільськогосподарських товаровиробників та інших суб'єктів господарювання передавалося Раді Міністрів Автономної Республіки Крим та обласним державним адміністраціям, і такі суми мали спрямовуватися виключно на проведення розрахунків з державним бюджетом на умовах, визначених постановою Кабінету міністрів України від 23.12.1998 р. № 2057.

У позовній заяві не містяться дані про заходи, здійснені Кіровоградською обласною державною адміністрацією по виконанню покладених на неї повноважень та суми, одержані (або про відсутність одержання) при використанні нею права вимоги до відповідача.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.00 р. № 500 обласні державні адміністрації разом із корпорацією "Украгропромбіржа" було зобов'язано забезпечити документальне оформлення правонаступництва за отриману колективними сільськогосподарськими товариствами в 1996-1997 роках зернозбиральну техніку за рахунок іноземних кредитів під державні гарантії, включаючи прострочену заборгованість перед державним бюджетом, а також поточні та планові розрахунки згідно з договорами про поставку цієї техніки.

Докази здійснення заходів на виконання таких вимог господарському суду не подавалися.

Таким чином, виходячи із викладеного заступник прокурора Дарницького району м. Києва, Міністерством аграрної політики України, корпорацією "Українська Універсальна Агропромислова Біржа" не додержано вимог п. 33 Господарського процесуального кодексу України та не доведено обставин, на які містить посилання позовна заява - наявність заборгованості відповідача на суму 392 938, 48 грн. за отриману по договорах № 58 від 28.08.1996 та від 22.04.1997 року сільськогосподарську техніку на загальну суму 250 529, 20 доларів США.

Оскільки відсутні поважні причини пропущення строку позовної давності щодо частини позовних вимог, господарський суд застосовує позовну давність, що є однією з підстав відмови у позові.

Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідно врахувати те, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та „Про державний бюджет України на 2008 рік” ні Міністерство аграрної політики України, ні корпорація "Українська Універсальна Агропромислова Біржа" не визначені особами, уповноваженими державою на одержання сум по розрахунках за сільськогосподарську техніку іноземного виробництва, закуплену за рахунок іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії.

Однак, враховуючи необхідність застосування судом законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, господарський суд вважає, що прокурором обґрунтовано заявлено позовні вимоги на захист інтересів держави та про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 99 959 грн. 70 коп.

При цьому господарським судом враховуються приписи ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарським судом враховується, що у відповідача безпосередньо не виникали будь-які фінансові зобов'язання перед позивачами про сплату відсотків і іншим витратам, які заявлено до стягнення в розмірі 192 978 грн. 78 коп., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, в позові необхідно відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат по митній вартості на суму 19 794, 00 доларів США або 99 959 грн. 70 коп. у зв'язку зі змінами законодавства.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нива” с. Мар'ївка Компаніївського району Кіровоградської області (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 03756425) на користь Державного бюджету України на р/р Державного казначейства України № 31234561800078, МФО 820172, код ЗКПО 20055032, Банк-Операційне управління Державного казначейства України по коду бюджетної класифікації 24061300 „кошти, що надійдуть в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільгоспвиробникам та іншим суб'єктам господарювання” (символ звітності банку 461) в заборгованість в розмірі 99 959 грн. 70 коп.

Наказ видати.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нива” с. Мар'ївка Компаніївського району Кіровоградської області (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 03756425) в доход Державного бюджету на рахунок УДК у м. Кіровограді, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок № 31115095700002 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329, код бюджетної класифікації 22090200 „Державне мито, не віднесене до інших категорій” - 999, 59 грн. державного мита.

Наказ видати.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нива” с. Мар'ївка Компаніївського району Кіровоградської області (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 03756425) в доход Державного бюджету на рахунок УДК у м. Кіровограді, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок 31218259700002 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329, код бюджетної класифікації 22090200 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" - 30, 01 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання суддею і може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в межах названого терміну у встановленому законом порядку.

Суддя Ю.І. Хилько