Рішення № 137226860, 03.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 204/10355/25

провадження № 2/753/5942/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

при секретарі - Козін В.Є.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 до суду за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій позивач, з урахування зменшених позовних вимог, просить стягнути з відповідачів на його користь кошти в розмірі 47 487,10 грн, а також сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Позовна заява обгрунтована наступним. 26.03.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №798422/ФЛ, на підставі якого ПАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 190 569,60 дол. США. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 у разі невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, стає солідарним боржником та відповідає перед Банком всім своїм майном, яке їм належить на праві власності та особистими коштами. Також з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» укладено договір поруки. У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «Надра» звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 798422/ФЛ від 26.03.2008 у розмірі 2 654 334,06 грн. Згідно Договору №GL3N216953 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрованого в реєстрі за №283, право вимоги за кредитним договором №798422/ФЛ від 26.03.2008, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Новий Кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. У звязку з невиконаням рішення суду, відповідно до розрахунку інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 2 654 334,06 грн, за період з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року (дата розрахунку до введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану) розмір нарахованих інфляційних витрат і 3% річних на суму боргу становить 47 487,10 грн з яких:- Інфляційне збільшення - 42 469,34 грн; - 3% річних - 5 017,78 грн, які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 19.02.2026 відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

11.03.2026 представником позивача до суду подано заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачі також у судове засідання не прибули, повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином за останнім відомим місцем реєстрації проживання та шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.03.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №798422/ФЛ, на підставі якого ПАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 190 569,60 дол. США.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра», а ткаож між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра», були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі у разі невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, стають солідарними боржниками та відповідають перед Банком всім своїм майном, яке їм належить на праві власності та особистими коштами.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 у справі № 183/2672/13стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 798422/ФЛ від 26.03.2008 у розмірі 2 654 334,06 грн. В

Вказане рішення набрало законної сили 06.11.2014.

Згідно Договору №GL3N216953 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрованого в реєстрі за №283, право вимоги за кредитним договором №798422/ФЛ від 26.03.2008, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Встановлено, що з розрахунку заборгованості, позивач просив стянути з відповідачів інфляційне збільшення та 3% річних за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 у загальному розмірі 47 487,10 грн, з яких інфляційне збільшення - 42 469,34 грн, 3% річних - 5 017,78 грн.

Також судом встановлено, що з позовною заявою позивач звернувся 01.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2025 року у справі № 761/7294/24 (провадження № 61-4984св25) зроблено наступний правовий висновок: «У постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20, від 18 березня 2020 року у справі № 442/398/15-ц Верховний Суд зауважив, що натуральним зобов`язанням є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (оскільки боржник заявив про застосування позовної давності та вона застосована судом), але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц). З урахуванням викладеного, враховуючи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року у справі № 761/12826/14-ц стягнута заборгованість за кредитним договором, проте у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у справі № 761/12826/14-ц про заміну сторони стягувача відмовлено, тобто рішення суду не може бути виконане за вимогою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», відсутнє виконавче провадження з примусового виконанні виконавчого листа у справі № 761/12826/14-ц та строк його пред`явлення до виконання вже закінчився, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для примусового стягнення з основного боржника 3 % річних, оскільки вимога банку (його правонаступника) про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в примусовому порядку».

Подібні висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 761/26741/22 (провадження № 61-4584св24).

Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.

Подібні висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 761/26741/22 (провадження № 61-4584св24), від 23.07.2025 у справі № 761/7294/24.

У даній справі строк пред`явлення виконавчого документу у справі № 183/2672/13 сплив 06.11.2015.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження будь-які виконавчі провадження, учасниками яких були б ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з огляду на відсутність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі, а також те, що строк його пред`явлення до виконання вже закінчився (оскільки рішення суду від 09.09.2013), дійшов висновку про відсутність правових підстав для примусового стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в примусовому порядку.

Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про видачу виконавчих листів на виконання рішення суду про стягнення боргу, пред"явлення їх до виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко