Рішення № 137226015, 09.06.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/407/26

Пров. №2-др/478/6/26

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

( д о д а т к о в е)

09 червня 2026 року смт.Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:

головуючого-судді Томашевського О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

31 березня 2026 року адвокат Заливчий Я.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту позовної заяви також вбачається, що позивачем заявлено орієнтований розмір судових витрат на правничу правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн та 7% від суми позову задоволеної судом.

Рішенням суду від 28 травня 2026 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, вирішено питання щодо розподілу судового збору.

29.05.2026 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача адвоката Заливчого Я.В. надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 36 211,60 грн. В підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано копію договору надання правової (правничої) допомоги б/н від 19.03.2026 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг, виписку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 29.05.2026 року з якої вбачається, що 01.04.2026 року ОСОБА_1 сплачено за консультативну правову допомогу по дог. від 19.03.2026 року суму 12 000,00 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно поданого клопотання, представник позивача просив проводити судове засідання без за заявою про ухвалення додаткового рішення без участі сторони позивача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивача було долучено копію договору надання правової (правничої) допомоги б/н від 19.03.2026 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг, виписку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 29.05.2026 року з якої вбачається, що 01.04.2026 року ОСОБА_1 сплачено за консультативну правову допомогу по договору від 19.03.2026 року суму 12 000,00 грн.

Крім цього у п. 5 договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 19.03.2026 року зазначено про те, що Клієнт здійснює оплату послуг шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Адвоката у наступному порядку: попередня плата 12 000,00 грн та 7% від суми позову, задоволеної судом, протягом 5-ти днів після набрання чинності рішенням.

Згідно вказаних доказів витрати позивача на правову допомогу становлять 36 211,60 грн, тобто 12 000,00 грн - попередньої плати та 24 211,60 грн 7% від суми позову, задоволеної судом. Згідно рішення Казанківського районного суду від 28.05.2026 року сума задоволеного позову складає 345 880 грн, тобто 7% від суми позову, задоволеної судом складає 24 211,60 грн.

Таким чином, за комплекс наданих послуг, які полягають у: правовому аналізі документів та первісній консультації клієнта на предмет наявності підстав для відшкодування моральної шкоди за матеріалами кримінальної справи №478/508/15-к, підготовці та подані до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди завданої безпідставним кримінальним переслідуванням, судовому супроводі позовної заяви №478/407/26 позивачем попередньо сплачено 12 000 грн.

Про надання заяви на розподіл судових витрат на правову допомогу, які будуть заявлені відповідачем в порядку положень ЦПК України після ухвалення судового рішення у справі позивачем було заявлено у позовній заяві.

За ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, де, серед всієї сукупності послуг, які полягали у правовому аналізі документів та первісній консультації клієнта на предмет наявності підстав для відшкодування моральної шкоди за матеріалами кримінальної справи №478/508/15-к, підготовці та подані до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди завданої безпідставним кримінальним переслідуванням, судовому супроводі позовної заяви №478/407/26, то суд приходить до висновку про те, що заява представника позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі, яка була передана на її розгляд Касаційним господарським судом у складі ВС з огляду на наявність виключної правової проблеми. Питання, що підлягало вирішенню, стосувалося можливості віднесення до судових витрат бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого гонорару успіху.

Вирішуючи зазначену правову проблему, Велика Палата ВС виходила з того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

У справі 478/407/26, яка розглянута Казанківським районним судом Миколаївської області у порядку загального позовного провадження представником позивача адвокатом Заливчим Я.В., було надано послуги, які полягали у правовому аналізі документів та первісній консультації клієнта на предмет наявності підстав для відшкодування моральної шкоди за матеріалами кримінальної справи №478/508/15-к, підготовці та подані до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди завданої безпідставним кримінальним переслідуванням, судовому супроводі позовної заяви №478/407/26.

Так, з наданих доказів на підтвердження судових витрат на правничу правову допомогу суд враховує відомості акту приймання передачі послуг б/н та б/д зі змісту якого не вбачається час, витрачений адвокатом на надання всього комплексу юридичних послуг позивачу у справі. При цьому, при розгляді справи було проведено 2 судових засідання (28.04.2026 року та 21.05.2026 року) за участю представника позивача адвоката Заливчого Я.В., який приймав у них участь у режимі відеоконференції.

Тому, з наданих суду доказів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу є неспівмірним із ціною позову та складністю справи, а також витраченим адвокатом часом на наданні юридичні послуги, у зв`язку із чим, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає необхідним зменшити до 10 000,00 грн із розрахунку: 7000,00 грн за наданні консультації та виконану позовну роботу, та 1500,00 грн за супровід адвокатом справи у суді, тобто, за кожне судове засідання.

Також, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

Беручи до уваги розмір позовних вимог, які було задоволено судом, складність справи, сталість судової практики, визнання позовних вимог відповідачем, то суд вбачає завищеним розмір визначеного сторонами гонорару у розмірі 7% від задоволеної суми позовних вимог та приходить до висновку щодо її зменшення до 10 000,00 грн, що відповідає як складності справи так і розумності «гонорару успіху».

Таким чином суд приходить висновку, щодо необхідності зменшення заявленої представником позивача суми витрат на адвокатські послуги та вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст.10, 12, 81, 89, 142, 258-259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ЄДРПОУ 02910048) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя