Рішення № 137225999, 09.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10252/25

Провадження № 2/487/1121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоцентраль» про визнання дій незаконними. Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі продажу від 11.04.2008 ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 306,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У вересні 2024 року на її адресу ПрАТ МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ надіслала вимогу про сплату суми 37671,29 грн, яка нарахована за період з 01.11.2022 на загальнобудинкові потреби та за абоненстьке обслуговування. В обгрунтування зазначено, що ОСОБА_1 є співвласницею багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 . Житловий будинок обладнано єдиним вузлом обліку теплової енергії, належні їй нежитлові приміщення знаходяться в єдиній системі теплоспоживання житлового будинку. Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання і належить всім власникам приміщень у багатоквартирному будинку на праві спільної сумісної власності. Товариство здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку як єдиного майнового комплексу. Співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку. Таким чином, усі співвласники (в тому числі власники приміщень з індивідуальним опаленням) повинні нести спільні витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, включаючи забезпечення внутрішньобудинкових систем опалення, опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у ньому. Підтвердженням отримання ОСОБА_1 послуги з постачання теплової енергії нежитловими приміщеннями є факт надання теплоносія до житлового будинку та щомісячні фактичні показники комерційного вузла обліку теплової енергії.

У липні 2024 року на адресу ОСОБА_1 ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" направлений рахунок № 6379 за послугу з постачання теплової енергії на суму 37671, 29 грн та звіт щодо фактичних нарахувань за послугу з постачання теплової енергії.

ОСОБА_1 з вимогою ПрАТ "МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ" про необхідність сплати за послугу з постачання теплової енергії згідно рахунку № 6379 на суму 37671,29 не згодна і вважає, що ПрАТ Миколаївська ТЕЦ безпідставно нарахував їй зазначені суми, оскільки вона не є співвласницею багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , її нежитлові приміщення виділені в окрему адресу: АДРЕСА_1 , окрім того, опалення в нежитлових приміщеннях, що належать ОСОБА_1 ніколи не було, відповідно і підстав для нарахування плати за опалення немає, отже і обов`язку щодо оплати комунальної послуги з теплопостачання - немає.

Також позивачка зазначає, що до переліку комунальних послуг, що передбачений ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" належить: послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого централізованого водовідведення, управління побутовими відходами, водопостачання. Серед зазначеного переліку комунальних послуг, які підлягають відшкодуванню співвласниками будинку комунальної послуги - оплати витрат на забезпечення внутрішньобудинкових систем опалення немає.

Окрім того, ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що обслуговування внутрішньобудинкових систем - це відноситься до житлових послуг, тобто послуг з управління багатоповерховим будинком. ПрАТ МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ не є юридичною особою, що надає послуги з управління багатоповерховим будинком. Отже, підстави для нарахування плати за послуги постачання теплової енергії та направлення рахунку на оплату відсутні.

Також позивачка акцентує увагу, що ПрАТ "МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ" до своєї вимоги не долучено підписаний колективний договір на надання комунальної послуги між ним та особою уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку, як того вимагає ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" чи хоча б індивідуальний договір укладений з ОСОБА_1 .

Позивачка вважає, що саме посилання ПрАТ "МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ" на п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 про те, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано - недостатньо для відшкодування витрат.

Зауважила, що договір з ПрАТ Миколаївська ТЕЦ вона не укладала і акт цивільного законодавства, який би зобов`язував її сплачувати рахунки ПрАТ Миколаївська ТЕЦ на їх вимогу без укладання договору також відсутній.

Зазначила, що не може бути примушена до сплати рахунку зазначеного рахунку на суму 37671,29 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2026 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

21 січня 2026 року відповідачем подано відзив. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва, особливо в зимовий період, оскільки забезпечує теплом житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об`єкти. До того ж, основною метою та предметом діяльності Відповідача - є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва, а також виробництво та постачання електричної енергії. Відповідач діє лише в рамках чинного законодавства України. У своїй господарській діяльності керується Законами України у сфері теплопостачання, в т. ч. «Про теплопостачання», «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон 2189), «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII «далі Закон про комерційний облік», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі Правила 830) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 з внесеними змінами наказом міністерства від 28 грудня 2021 року № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429). Отже, згідно вказаного законодавства ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії.

Щодо індивідуального договору на постачання теплової енергії це публічний договір приєднання, а саме договір про надання послуг з постачання теплової енергії який почав діяти з 01.11.2021.

З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон 2189. На підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону 2189, Відповідач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії. Закон 2189 передбачає що, надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Посилаючись на ст. 633 ЦК України, постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, ст. 6, ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ, Закон № 2189-VІІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, №1023, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII, відповідач зазначив, що його дії узгоджуються з вимогами вказаного законодавства. Це вбачається з того, що 01.10.2021 на офіційному сайті Відповідача ( https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього (копія публікації додається). Позивач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин.

ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» відповідно до приписів Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії Відповідач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. Таким чином, в силу законодавства позивач не може відмовитися від надання послуг з теплопостачання споживачам.

Позивач не має законодавчих підстав в індивідуальному порядку відмовитись від комплексної житлово-комунальної послуги, яка надається Відповідачем. Сама по собі незгода Позивача із змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви приєднання, не визнання індивідуального договору, розірвання публічного договору не може ставитися в залежності до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних оплат за послуги, згідно затверджених тарифів.

З 01 листопада 2021 року договір про надання послуг з постачання теплової енергії є укладеним зі всіма співвласника будинку по АДРЕСА_2 , в т.ч. по АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення цього будинку).

По всьому будинку по АДРЕСА_2 всім нежитловим приміщенням були присвоєні окремі адреси з буквою «А».

Підставами щодо розірванні цього договору є розділ: Строк дії договору, порядок і умови внесення до нього змін, продовження його дії, а саме: п.53. «Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово комунальні послуги». Станом на сьогодні співвласники не зверталися до Відповідача щодо іншої моделі договірних відносин.

Окрім того, відповідно до п. 54. цього ж розділу у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.

20 грудня 2007 року Рішенням виконавчого комітету ММР №2685 (п.65) прийнято рішення нежитловому приміщенню підвалу по АДРЕСА_2 надати нову адресу АДРЕСА_1 .

Тобто це ще раз підтверджує, що нежитлове приміщення підвалу знаходяться в житловому будинку по АДРЕСА_2 . І те, що у Позивача присвоєна інша адреса, вона все одно залишається співвласницею будинку.

У травні 2024 року ГУ Держспоживслужбою в Миколаївській області, по заяві власників будинку АДРЕСА_2 , було проведено позапланову перевірку саме щодо розподілу теплової енергії, її законності. По результатам перевірки видано припис Відповідачу: провести перерахунок співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , зокрема нежитловим приміщенням, які розташовані на першому та підвальному поверсі багатоквартирному будинку.

ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» виконала припис ГУ Держспоживслужби в Миколаївській області.

Відповідно до п.2 Загальних положень Методики:

загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;

місця загального користування це загальнодоступні місця у будівлі/ будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.

Згідно з п.3 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від сплати від загальнобудинкових потреб на опалення (місця загального користування та допоміжних приміщень.

Відповідно до законодавства Позивачу нараховується частина теплова енергія яка складається з загальнобудинкових потреб та абоненської плата.

Отже, місця загального користування та абонентська оплата це не окрема послуга та це не обслуговування внутрішньобудинкових систем.

11 березня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив.

17 березня 2026 року відповідачем подано витребувані, за задоволеним судом клопотанням представника позивача, докази.

Ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання позивачка та її представник - адвокат Федорова І.В., яка діє на підставі ордера серія ВЕ №1176799 від 14.01.2026 та договору №01-05/07-28 від 21.10.2024, не з`явилися.

Представник подала заяву про розгляд справи без її участі. У письмових запереченнях проти відзиву, підтримавши заявлені вимоги, зазначила, що ОСОБА_1 до ПрАТ Миколаївська теплоцентраль з пропозицією укладення договору не зверталась, ніяких дій, що підтверджують прийняття пропозиції ПрАТ Миколаївська теплоцентраль щодо укладення договору, в тому числі здійснення оплати не вчиняла. Отже, немає доказів, що підтверджують прийняття ОСОБА_1 пропозиції ПрАТ Миколаївська теплоцентраль на укладення публічного договору. А тому публічний договір між Михайловою О.Ю. та ПрАТ Миколаївська теплоцентраль на сьогоднішній день не укладений, істотні умови публічного договору сторонами не погоджені і неприйняті, відповідно і не має правових підстав для нарахування абонплати та витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення. Закон України Про житлово-комунальні послуги передбачає надання послуг з теплопостачання теплової енергії виключно на договірних засадах, тобто за умови укладеного належним чином і у відповідності до вимог законодавства договору.

Представник відповідача Вірченко І.В., яка діє на підставі довіреності, подавши через канцелярію суду письмову заяву, просила справу розглянути без її участі, відмовивши у задоволенні позову.

Узявши до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, суд ураховує наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що нежитловим приміщенням підвалу по АДРЕСА_2 , які знаходилися в комунальній власності територіальної громади міста Миколаєва та згідно з рішенням міської ради від 25.10.2007 №17/13 підлягали приватизації способом «викуп» ПП Михайловою ОЮ, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2685 від 20.12.2007 (п. 65) було надано нову адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 67-69).

11 квітня 2008 року ФОП ОСОБА_1 купила нежитлові приміщення підвалу за адресами: АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. А-5, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу (а.с. 15-19).

Таким чином позивачка є співвласницею на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку у АДРЕСА_3 .

Відповідно до положень ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далікомунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.

У пункті 2 розділу І Методики визначено, що:

- допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- загальнобудинкові потреби на опалення це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

- опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленнямце приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Згідно з п. 12. вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

01 січня 2021 року на офіційному сайті Відповідача ( https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

Відповідач ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» надає послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3 , тобто будинку, в якому розташоване належне позивачці нежитлове приміщення, якому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

У підтвердження зазначеного, відповідачем надано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, ( а.с. 77-86), повідомлення співвласників будинку про те, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є виконавцем послуги постачання теплової енергії (а.с. 75).

Згідно припису № 3/000003 від 29.05.2024 ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», як виконавця послуги з розподілу теплової енергії в опалювальний період 2024-2025 та і в подальшому зобов`язано здійснювати розподіл обсягу теплової енергії з ураїуванням всіх співвласників багатоквартирного будинку, враховуючи в повному обсязі нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі та в підвалі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

У своїй відповіді позивачці від 04.09.2024 (а.с. 30), відповідач зазначив, що житловий будинок, співвласницею якого є позивачка, обладнано єдиним вузлом обліку теплової енергії та належні позивачці нежитлові приміщення знаходяться в єдиній системі теплоспоживання житлового будинку.

Зазначене позивачкою не спростовано та доказів у протилежне, які і у підтвердження відсутності опалення у належних їй нежитлових приміщеннях, суду не надано.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

В силу частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Тобто за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що має місце у цій справі.

Заперечуючи проти факту укладення договору з відповідачем як надавачем послуг, позивачка доказів у протилежне зазначеному та підтвердженому відповідачем (а.с 75-86, 120-121) не надала.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що відповідач ПрАТ Миколаївська ТЕЦ надає послуги з постачання теплової енергії будинку АДРЕСА_2 , співвласницею якого є позивачка, а відтак вона має обов`язок здійснювати оплату за послугу з постачання теплової енергії та відшкодовувати витрати за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб, що вказує на відсутність ознак протиправності у діях відповідача щодо нарахування їй такої оплати за надані послуги. Водночас обставини, зазначені позивачкою, зокрема про те, що вона не є співвласницею будинку АДРЕСА_2 , відсутні підстави для нарахування оплати за опалення, відповідач не надає послуги та договір з ним не укладено, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов задоволенню не підлягає.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно судові витрати понесені позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України,відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання дій незаконними.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ", ЄДРПОУ: 30083966, адреса: Миколаївська обл., місто Миколаїв, КАБОТАЖНИЙ УЗВІЗ, будинок №18.

Суддя: К.М. Скоринчук