Рішення № 1372256, 07.02.2008, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" лютого 2008 р. Справа № 12/2697

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорська Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Садківський П.Ф., дов. від 05.12.07

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"(Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Суворова" (с. Антопіль Андрушівського району)

про стягнення 166523,46 грн.

Подано позов про стягнення з СТзОВ "Суворова" на користь позивача 166523,46 грн., з яких 166232,22 грн. - вартість 73,6 т насіння ярої пшениці, 291,24 грн. - пеня та судові витрати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вимоги ухвали суду виконано.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду не виконані.

Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак відповідач не скористався своїм правом та не виконав обов'язок, покладений на нього чинним законодавством, в порядку ст. 75 ГПК України спір вирішується за наяними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (замовник, позивач) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Суворова" (виконавець, відповідач) уклали договір № С-148 про надання послуг по зберіганню насіння від 30.07.04 (а.с. 9).

Відповідно до вказаного договору та Акта приймання-передачі від 30.07.04 (а.с.10) позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання насіння ярої пшениці сорту "Рання 93" другої репродукції в кількості 77 тон.

30.10.07 на складах СТзОВ "Суворова" проведено інвентаризацію, в результаті якої виявлено відсутність насіння пшениці в кількості 73,6 тон.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі самовільного розпорядження або втрати насіння виконавець повинен сплатити позивачу вартість такого насіння за цінами, що склались на біржовому ринку України на момент розрахунку не пізніше п'яти днів після звернення Замовника про повернення насіння.

У відповідності до Всеукраїнського журналу "Біржовий вісник" № 41 за 2007 рік, остання ціна на пшеницю третього класу становить 1411,62 грн. за тону.

З урахуванням розміру сортової надбавки на насіння ярої пшениці другої репродукції, яка складає 60% від ціни пшениці третього класу, що застосовуються при визначенні ціни на насіння і садівний матеріал сільськогосподарських рослин, затверджених Міністерством аграрної політики України від 26.03.07 № 212/29 вартість однієї тони насіння ярої пшениці другої репродукції становить 2258,59 грн. ( 1411,62 грн. * 60% / 100%).

Вартість 73,6 т пшениці, нестача якої виявлена в процесі інвентаризації становить 166232,22 грн. ( 73,6 т * 2258,59 грн.).

Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасно повернуте насіння відповідачу нарахована пеня у розмірі 291,24 грн.

Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 12.11.07 № 138-2-14/150 про перерахування на рахунок позивача суми 166232,22 грн. Вимога позивача відповідачем не виконана.

Відповідач письмового відзиву на позоаі вимоги не подав, за предметом та підставами пред'явлення позов не оспорив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна стороан повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що Договір № С-148 про надання послуг по зберіганню насіння від 30.07.04 дійсно укладено сторонами на вищевикладених умовах.

Стаття 936 ЦК України наголошує, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).

Як вбачається з п. п. 7.1, 7.5 договору, він вступив в силу з моменту його підписання та діє до 30.04.05. У разі ненадходження за місяць листа від однієї із сторін, до закінчення строку дії договору про його припинення, строк дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.

Оскільки в матеріахах справи не міститься буль яких повідомлень про припинення договору, суд вважає, що договір продовжено на невизначений строк.

Згідно ст.ст. 944, 950 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України, наголошує, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Пункт 6.3 договору кореспондується з вищевказаною статею і передбачає, що в разі самовільного розпорядження або втрати насіння виконавець сплачує замовнику вартість такого насіння за цінами, що склалися на біржовому ринку України на момент розрахунку, але не нижче облікової ціни насіння.

Факт нестачі 73,6 т насіння ярої пшениці "Рання 93" другої репродукції підверджується інвентаризаційним описом від 30.10.07, який посвідчений підписами членів комісії (а.с.15).

Ціна насіння пшениці третього класу, що становить 1411,62 грн. за тону підтверджується даними, які розміщенні у всеукраїнському журналі Київської агропромислової біржі "Київагропромбіржа" "Біржовий вісник" № 41 за 2007 рік (а.с.17).

Розмір сортової надбавки, яка застосована при визначенні ціни на насіння ярої пшениці другої репродукції і складає 60%, визначено у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики "Про затвердження розмірів сортових надбавок, що застосовуються при визначенні ціни на насіння і садивний матеріал сільськогосподарських рослин" від 26.03.07 № 212/29 (а.с.33-41).

Таким чином вартість насіння пшениці ярої другої репродукції становить 166232,22 грн. Вазана ціна підтверджується належними доказами по справі, вимоги по стягненню вказаних коштів обгрунтовані, підставні, грунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасно повернуте насіння, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі слідуючого.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 6.2 договору сторони передбачили, що у разі, якщо виконавець несвоєчасно повернув насіння , замовник вправі стягнути з виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно повернутого насіння за кожний день затримки.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Аналіз вищевказаних норм вказує на те, що відповідач повинен був повернути насіння за вимогою позивача. Однак матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу вимоги саме про повернення насіння із зберігання.

Лист-вимога від 12.11.07 (а.с.11,12), на який позивач посилається як на підставу нарахування пені, суд не розцінює як доказ направлення вимоги про повернення насіння із зберігання, оскільки зі змісту вказаного листа вбачається, що позивач просить повернути вартість втраченого насіння, а не саме насіння.

Враховуючи викладене, позивач безпідставно звернувся до суду про стягнення пені за несвоєчасно повернуте насіння.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня як різновид неустойки має наступні кваліфікуючи ознаки: застосування виключно у грошових зобов'язаннях, обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, нарахування пені за кожен день прострочення.

З урахуванням положень ст.ст.6,627 ЦК України право вибору виду неустойки належить сторонам. Проте, відповідно до частини 3 ст.6 ЦК України, сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо сказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до умов договору зберігання № С-148 від 30.07.04, у відповідача було зобов'язання зберігати та повернути насіння пшениці, тобто зобов'язання негрошового характеру. Пунктом 6.2. договору передбачалась пеня за порушення виконавцем строків повернення насіння у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутого насіння за кожен день затримки.

Пункт 6.2. договору поставки не відповідає положенням ч.3 ст. 549 ЦК України, оскільки сторонами помилково визначено пеню як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, що не має грошового характеру

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 166232,22 грн., що становить вартість 73,6 т насіння ярої пшениці другої репродукції. В частині стягнення пені в сумі 291,24 грн. суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарськоготовариства з обмеженою відповідальністю "Суворова", 13414, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Антопіль, код 01051130

на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код 30518866

- 166232,22 грн.- вартість 73,6 т насіння ярої пшениці другої репродукції;

- 1662,32 грн. - державного мита;

- 117,79 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам