Ухвала суду № 137225573, 04.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

04.06.2026м. ХарківСправа № 922/3795/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Сварог Ессет Менеджмент", що діє від свого імені, але в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Сьомий" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Сварог Ессет Менеджмент", м. Київ до Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", м. Харків про та за позовом третьої особи, яка до про визнання недійсним рішення заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний реєстр", м. Київ Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків визнання недійсним протоколуза участю представників:

позивача - Сидоренко О.Ж. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа за позовом ТОВ "Компанія з управлінням активами «Сварог Ессет Менеджмент», що діє від свого імені, але в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Сьомий" ТОВ «Компанія з управлінням активами «Сварог Ессет Менеджмент» та заявою про зміну предмету позову (вх. № 7682 від 29.03.2023), що прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 30.03.2023 та продовжено розгляд справи з урахуванням наданих змін, де Позивач визначив у якості Відповідача - Акціонерне товариства "Українські енергетичні машини" та просив суд:

- Визнати недійсним оформлене протоколом № 28/2021 рішення позачергових загальних зборів Акціонерного товариства «Турбоатом», що відбулися 27.08.2021, з першого питання порядку денного в частині затвердження ринкової вартості акцій АТ «Турбоатом», визначеної суб`єктом оціночної діяльності, обраним 20 серпня 2021 року позачерговими загальними зборами АТ «Турбоатом» для надання послуг з оцінки майна АТ «Турбоатом» для визначення ринкової вартості акцій АТ «Турбоатом», станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про проведення цих позачергових загальних зборів АТ «Турбоатом», - 1,95 гривень за акцію;

- Визнати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір про обов`язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій АТ «Укренергомашини» (попереднє найменування АТ «Турбоатом»), у редакції викладеної в даній заяві.

08 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний реєстр" надійшла позовна заява (вх. № 518) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору про визнання недійсним оформлене протоколом № 28/2021 рішення позачергових загальних зборів Акціонерного товариства «Турбоатом», що відбулися 27.08.2021, з першого питання порядку денного в частині затвердження ринкової вартості акцій АТ «Турбоатом», визначеної суб`єктом оціночної діяльності, обраним 20 серпня 2021 року позачерговими загальними зборами АТ «Турбоатом» для надання послуг з оцінки майна АТ «Турбоатом» для визначення ринкової вартості акцій АТ «Турбоатом», станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про проведення цих позачергових загальних зборів АТ «Турбоатом», - 1,95 гривень за акцію.

08 січня 2026 року ухвалою Господарського суду Харківської області постановлено: прийняти позовну заяву ТОВ "Український енергетичний реєстр", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 922/3795/21 до розгляду; об`єднати позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "Український енергетичний реєстр" в одне провадження з первісним позовом у справі № 922/3795/21; розгляд справи №922/3795/21 розпочати спочатку; призначити підготовче засідання на 08 січня 2026 року о 12:45.

30 квітня 2026 року ухвалою суду (з урахування ухвали про виправлення описки) повідомлено сторони, що підготовче засідання у справі відбудеться 14 травня 2026 року о(б) 12:45 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, Україна, місто Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 105.

Суд 14.05.2026 закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 червня 2026 року о 12:00, про що було постановлено відповідну ухвалу.

Суд звертає увагу, що від Позивача 27.05.2026 за вх. №12791 надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для надання можливості подання додаткових доказів, які є важливими для розгляду даної справи, проте з об`єктивних причин не могли бути подані Позивачем раніше.

З клопотанням (вх. №13480 від 03.06.2026) про повернення до стадії підготовчого провадження звернувся також і Відповідач посилаючись на те, що лише перебуваючи на стадії підготовчого провадження, Відповідач матиме належну процесуальну можливість всебічно вивчити нові докази Позивача та, за наявності підстав, сформувати власні письмові пояснення або подати відповідні контрдокази, що сприятиме повноті з`ясування всіх обставин справи.

Крім того, з боку Відповідача подане клопотання (вх. №13381 від 03.06.2026) про відкладення розгляду справи.

Від третьої особи, якв заявляє самостійні вимоги на предмет спору заяв та клопотань не надійшло. Представника до суду направлено не було. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд нагадує та роз`яснює учасникам справи, що подання таких доказів, прийняття їх судом та долучення до матеріалів справи здійснюється на стадії підготовчого провадження.

Таким чином, дослідивши подані учасниками справи клопотання (вх. №12791 від 27.05.2026 та вх. №13480 від 03.06.2026) про повернення до стадії підготовчого провадження, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Частиною першою ст.2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 ч.3 ст.2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Приписами п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 7 та статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Як вже зазначалось судом, посилаючись на норми статей 2 та 3 ГПК України, здійснюючи господарським судом судочинство, яке є справедливим, неупередженим керуючись метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, суд діє в межах процесуальних норм, що покликані забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, де сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються.

Так, принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04, § 47).

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвала ВП ВС від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц).

Оскільки на стадії розгляду цієї справи по суті виникли обставини, які визначають необхідність доопрацювання матеріалів позовної заяви, для справедливого та неупередженого вирішення спору необхідно встановити фактичні обставини, які не підтверджуються та не спростовуються жодними наявними в матеріалах справи доказами, вважає за необхідне задовольнити клопотання (вх. №12791 від 27.05.2026 та вх. №13480 від 03.06.2026) про повернення до стадії підготовчого провадження та повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні з огляду на необхідність вирішення питання про долучення до матеріалів справи доказів, які на думку сторін є важливими і мали б бути вирішені саме на стадії підготовчого провадження.

Тому, Суд вважає за доцільне звернути увагу на Постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.03.2023 по справі №921/174/21, де викладена позиція вищих судів щодо прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження: "Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими".

Разом з тим, суд враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

У пункті 4.12 постанови від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19 Верховний Суд зазначив: "Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України, відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, залишивши при цьому поза увагою, що ТОВ "Азотфострейд" звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття наданих позивачем доказів на підставі зазначеної норми є передчасним".

З врахуванням наведених правових висновків, Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, за наявності певних обставин може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті."

У Постанові у справі № 907/651/18 від 26 січня 2022 року Верховним Судом зроблено висновки, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Схожі за змістом правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19.

Отже, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення у підготовче провадження для можливості встановлення обставин, які є необхідними для правильного вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Частиною 8 статті 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Як визначено статтею 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальної дії. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частини 1, 4, 7 стаття 116 ГПК України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина 1 статті 118 ГПК України).

Поряд із цим, частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 ГПК України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Правова позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повідомити, що у разі розгляду справи с початку, сторонам поновлено строк на подання доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, керуючись ст.ст.13, 14, 15, 42, 80, 118, 119, 120, 121, 177, 181 183, 185, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання (вх. №12791 від 27.05.2026 та вх. №13480 від 03.06.2026) про повернення до стадії підготовчого провадження - задовольнити.

2. Перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №922/3795/21.

3. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначити на 25 червня 2026 року об 11:45

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 105.

4. Запропонувати учасникам справи надати відповідні пояснення.

5. Повідомити учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою на офіційну адресу суду або дистанційними засобами зв`язку.

Суд звертає увагу сторін, що документи, отримані судом електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. Враховуючи зазначене, такі документи є неналежно оформленими, відтак не належить до офіційних і судом залишаються без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу складено та підписано 09.06.2026.

СуддяІ.П. Жигалкін