Рішення № 137225426, 08.06.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/632/26

Провадження №2/149/713/26

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст заявлених вимог

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав кредит, який зобов`язався повернути, а також сплатити проценти. В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та допустив заборгованість у загальному розмірі 152373,4 грн, з яких: основний борг 35400 грн, проценти 100748,4 грн, проценти на підставі ст. 625 ЦК України 16225 грн, які позивач просить стягнути, а також вирішити питання про судові витрати.

Рух справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.03.2026 суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позиція учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

12.03.2026 до суду надійшов відзив відповідача, у якому він зазначає, що підставі для стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України немає, зважаючи на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також за умовами кредитного договору строк кредитування становив 300 днів, тобто кредит надано до 08.11.2025 року, проте позивач у розрахунку заборгованості просить стягнути проценти у період з 09.11.2025 по 07.12.2025 року, тобто поза межами строку кредитування безпідставно нараховує проценти у розмірі 10266 грн. Враховуючи це, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, розгляд справи здійснювати у його відсутність.

Про дату, час і місце судового засідання повідомлено належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

13.01.2025 між позивачем та відповідачем укладено електронний договір про надання кредиту № 1496-9217 (далі - Договір) за умовами якого відповідач, шляхом безготівкового перерахування грошової суми на банківський рахунок зазначений ним, отримав кредит у розмірі 29500 грн, строком на 300 календарних днів, дата повернення кредиту 08.11.2025, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту, стандартна процентна ставка 1,0% за кожен день користування, денна процентна ставка 0,946 %.

11.02.2025 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1496-9217, за змістом якої кредитодавець надає позичальнику у кредит додаткові грошові кошти у розмірі 5900 грн (п. 2.1), сторони домовилися продовжити строк кредитування на 29 днів, тобто загальний строк становить 329 днів (п. 2.7).

На виконання вказаного Договору відповідачеві перераховано кошти у розмірі 29500 грн, 5900 грн, що підтверджується довідкою (а.с. 47).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за Договором станом на 19.01.2026 складає 152373,4 грн, з яких: з яких основний борг 35400 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 100748,4 грн, залишок процентів за ст. 625 ЦК України 16225 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.ст. 1048, 1054 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказував, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір №1496-9217, додаткова угода до нього, укладені у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов. Відповідач отримав грошові кошти у загальному розмірі 35400 грн, що ним не заперечується у відзиві, однак в порядку та на умовах договору їх не повернув.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач безпідставно нарахував проценти за 29 днів з 09.11.2025 поза межами строку кредитування. Так, додатковою угодою від 11.02.2025 до кредитного договору його сторони у п. 2.7 погодили, що строк кредитування продовжено на 29 днів, тобто до 07.12.2025 включно, а тому позивачем правомірно нараховано проценти у цей період, і здійснений ним розрахунок заборгованості є вірним.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутні підстав для стягнення процентів за ст. 625 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки договір укладено після 24.02.2022, на даний час діє період воєнного стану, а тому вимоги про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 16225 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи це, позов підлягає частковому задоволенню на суму 136148,4 грн.

Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2378,90 (2662,40 грн (сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви)/152373,4 грн (ціна позову) х 136148,4 грн (розмір позовних вимог, який підлягає до задоволення) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1496-9217 від 13.01.2025 у розмірі 136148 (сто тридцять шість тисяч сто сорок вісім) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" судові витрати - судовий збір в розмірі 2378,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення 09.06.2026.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ "Укр Кредит Фінанс", код ЄДРПОУ 38548598, адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ігор ОЛІЙНИК