Рішення № 137225367, 08.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1339/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" (62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський спиртовий завод 1709" (62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Підлісного М.О. (ордер серія АХ № 1339915 від 16.04.2026),

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський спиртовий завод 1709", в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) заборгованість за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року у розмірі 443281,73 грн (чотириста сорок три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 73 коп.), з яких 306964,20 грн (триста шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 20 коп.) основна сума боргу; 30971,73 грн (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня 73 коп.) - інфляційні нарахування; 105345,80 грн (сто п`ять тисяч триста сорок п`ять гривень 80 коп.) - штрафні санкції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) понесені судові витрати у загальному розмірі 30319,38 грн (тридцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 38 коп.), з яких 5319,38 грн (п`ять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 38 коп.) - сплачений судовий збір та 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) - витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" (вх.№ 1339/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; надання доказів реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

30.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 10421/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1339/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "26" травня 2026 р. об 11:00.

01.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 10492/26), в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» про стягнення заборгованості за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), а також будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, обтяження, поділ, об`єднання, зміну реєстраційних характеристик, державну реєстрацію переходу, припинення або обтяження права власності щодо таких об`єктів нерухомого майна, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» на праві власності:

- майновий комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 239073463112, розташований за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 23;

- нежитлова будівля /клуб/, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238347163112, загальною площею 489,6 кв.м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 13;

- нежитлові будівлі комплексу будівель експедиції, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2105520963251, розташовані за адресою: Харківська обл., Харківський р., сщ. Барчани, провулок Петропавлівський, будинок 14.

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), пов`язані з державною реєстрацією припинення, реорганізації юридичної особи, зміни місцезнаходження юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" про забезпечення позову (вх.№ 10492/26 від 01.05.2026) постановлено задовольнити частково.

Вжито заходи забезпечення позову у справі №922/1339/26 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400), а також будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, обтяження, поділ, об`єднання, зміну реєстраційних характеристик, державну реєстрацію переходу, припинення або обтяження права власності щодо таких об`єктів нерухомого майна, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» на праві власності:

- майновий комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 239073463112, розташований за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 23;

- нежитлова будівля /клуб/, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238347163112, загальною площею 489,6 кв.м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 13;

- нежитлові будівлі комплексу будівель експедиції, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2105520963251, розташовані за адресою: Харківська обл., Харківський р., сщ. Барчани, провулок Петропавлівський, будинок 14.

В іншій частині заяви відмовлено.

15.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 11700/26), в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити в частині сплати штрафних санкцій. Крім того, до відзиву на позовну заяву додано контррозрахунок заборгованості та клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

20.05.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 12132/26), в якій позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, позов задовольнити у повному обсязі.

25.05.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 12612/26).

26.05.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№ 12674/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» про відкладення розгляду справи (вх.№ 12612/26 від 25.05.2026) постановлено задовольнити. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" про відкладення судового засідання (вх.№ 12674/26 від 26.05.2026) постановлено задовольнити. Розгляд справи відкладено на 03 червня 2026 року на 12:30.

03.06.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 13455/26), де відповідач повідомив, що ТОВ «КСЗ 1709» сплатило частково суму боргу, а саме 120 000,00 грн.

У судовому засіданні 03.06.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладення судового засідання на 08.06.2026 на 14:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 03.06.2026.

05.06.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 13687/26), в якому відповідач, враховуючи знаходження у відпустці адвоката з 08.06.2026 по 19.06.2026, просить розгляд справи перенести на іншу дату.

08.06.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 13768/26), в якій позивач просить суд:

1. Прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» про зменшення розміру позовних вимог.

2. Вважати позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» викладеними у наступній редакції:

1) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) заборгованість за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року у розмірі 323281,73 грн (триста двадцять три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 73 коп.), з яких 186964,20 грн (сто вісімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 20 коп.) основна сума боргу; 30971,73 грн (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня 73 коп.) інфляційні нарахування; 105345,80 грн (сто п`ять тисяч триста сорок п`ять гривень 80 коп.) - штрафні санкції.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) понесені судові витрати у загальному розмірі 30319,38 грн (тридцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 38 коп.), з яких 5319,38 грн (п`ять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 38 коп.) - сплачений судовий збір та 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) - витрати на професійну правничу допомогу.

08.06.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 13832/26), в якому відповідач просить зменшити позивачу витрати на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

У судовому засіданні 08.06.2026 представник позивача заявив усне клопотання про залишення без розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав позовні вимоги та зазначив, що докази понесених витрат на правничу допомогу буде надано в порядку, встановленому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання, призначене на 08.06.2026 на 14:00, свого повноважного представника не направив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» про залишення без розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог постановлено задовольнити. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 13768/26 від 08.06.2026) постановлено залишити без розгляду.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» про відкладення розгляду справи (вх.№ 13687/26 від 05.06.2026), суд встановив наступне.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Сторони зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

За змістом рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України" суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

При цьому, у поданому клопотанні про відкладення представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» повідомляє, що адвокат з 08.06.2026 по 19.06.2026 перебуває у відпустці, проте не надає доказів на підтвердження вказаних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає неповажними причини неявки представника відповідача у судове засідання та відмовляє у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» про відкладення судового засідання.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 08.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (далі - Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (далі - Виконавець, Позивач) укладено Договір про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10.06.2024 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується здійснювати безперебійне приймання, відведення та очистку стічних вод, що утворилися в результаті господарської діяльності Замовника по виробництву спирту та супутньої продукції у систему каналізації, а Замовник зобов`язується приймати виконані роботи та своєчасно їх оплачувати.

Облік приймання стічних вод здійснюється шляхом зняття Виконавцем показань приладу обліку стічних вод, з урахуванням узгоджених Виконавцем лімітів. Ліміт скиду стічних вод встановлюється щомісячно на підставі узгоджених Виконавцем довідок, наданих Замовником не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку місяця, на який надаються ліміти (пункт 2.1 Договору).

Прилад обліку стічних вод встановлюється перед каналізаційно-насосною станцією та розташовується на трубі (магістралі), через яку надходять стічні води об`єкту Замовника. На момент початку виконання Виконавцем робіт по цьому Договору здійснюється фіксування показників приладу обліку, про що Сторонами складається відповідний акт (пункт 2.3 Договору).

Показники приладу обліку стічних вод Замовника знімаються станом на останній робочий день звітного місяця за участю представників обох Сторін, що фіксується в Акті обліку фактичного скиду стічних вод. Неприбуття представника Замовника для фіксування показників прибору обліку або його відмова від підпису не є підставою для визнання їх недійсними або такими, що не можуть бути ураховані при розрахунку вартості робіт (пункт 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору вартість робіт з приймання та очищення стічних вод складає: 23,00 грн (двадцять три гривні 00 копійок) за 1 куб.м, у тому числі ПДВ 20% - 3,83 грн (три гривні 83 копійки), але не менше ніж мінімальної вартості робіт - 100 000,00 (сто тисяч) грн у тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн - на місяць.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Замовник оплачує роботи за цим Договором шляхом внесення авансових платежів на розрахунковий рахунок Виконавця у наступному порядку:

- Перший платіж - щомісячний авансовий платіж у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн, що є мінімальною вартістю виконаних робіт згідно п. 3.1 Договору, сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в перший робочий день поточного місяця;

- Остаточний розрахунок вартості виконаних робіт за приймання та очищення стічних вод, який розраховується за наступною формулою:

Фактичний обсяг скидання стічних вод (різниця між поточними та попередніми показаннями приладу обліку) * Тариф за 1 куб.м (вказаний у п 3.1 Договору, що складає 23 грн за 1куб.м) мінус щомісячний авансовий платіж (мінімальна вартість робіт 100 000,00 грн), якщо має позитивне значення, сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Якщо показник має від`ємне значення, Замовник сплачує Виконавцю лише щомісячний авансовий платіж у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн, який є мінімальною вартістю виконаних робіт згідно п. 3.1 Договору, ніяких коригувань вартості послуг не здійснюється.

Щомісячний авансовий платіж у розмірі 100 000,00 грн сплачується Замовником у період фактичних скидів Замовником стічних вод, що утворилися в результаті господарської діяльності Замовника по виробництву спирту та супутньої продукції у систему каналізації Виконавця.

Понад лімітне скидання стічних вод Замовник оплачує Виконавцю у розмірі та в строки, встановлені п. 3.8 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору Виконавець не пізніше 27 числа місяця, що передує розрахунковому, надає Замовнику або його представнику під розписку рахунок на оплату щомісячного авансового платежу, або надсилає їх Замовнику в електронному вигляді за допомогою сервісів, платформ, систем електронного документообігу (програм), у тому числі «М.Е.Dос», користувачами яких є Сторони.

Рахунок на остаточний розрахунок вартості виконаних робіт за приймання та очищення стічних вод Виконавець надає Замовнику або його представнику під розписку, або надсилає їх Замовнику в електронному вигляді за допомогою сервісів. платформ, систем електронного документообігу (програм), у тому числі «М.Е.Dос», користувачами яких є Сторони, разом з Актом виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Замовник зобов`язаний здійснювати оплату за виставленим Виконавцем рахунком протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (пункт 3.5 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору Замовник зобов`язаний прийняти належним чином виконані роботи і протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (надання послуг), підписати його та повернути його Виконавцю, або подати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Якщо у встановлений строк Виконавець не отримує підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) або мотивовану відмову, робота вважається такою, що виконана, а акт виконаних робіт (наданих послуг) узгоджений сторонами (пункт 3.7 Договору).

Згідно з пунктом 4.2.3 Договору Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати роботи Виконавця за цим Договором. Цьому положенню кореспондує право Виконавця, передбачене пунктом 5.1.1 Договору, вимагати своєчасної оплати за виконану роботу відповідно до умов Договору.

Пунктом 6.3 Договору сторони закріпили, що за порушення строків оплати робіт Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до «31» липня 2024 року. Строк дії цього Договору може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди.

Додатковою угодою №1 від 31.07.2024 року до договору про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10 червня 2024 року сторони погодили пролонгувати Договір про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10 червня 2024 року на тих самих умовах до 31.12.2024 року.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2024 року до договору про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10 червня 2024 року сторони погодили пролонгувати Договір про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10 червня 2024 року на тих самих умовах до 28.02.2025 року.

Сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків №127 від 06 грудня 2024 року за січень 2024 жовтень 2024, яким сторони підтвердили наявність у відповідача поточного боргу у розмірі 597 544,10 грн.

У листопаді 2024 року позивачем виконано роботи з очистки промислових стічних вод загальною вартістю 109 420,20 грн (із ПДВ), що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1318 від 30 листопада 2024 року, підписаним сторонами без заперечень, та рахунком на оплату №190 від 30 листопада 2024 року.

Позивач зазначає, що у відповідача виник обов`язок у строк до 05.12.2024 сплатити вартість виконаних робіт у повному обсязі, чого зроблено не було. Крім того, з урахуванням Акту звірки взаємних розрахунків загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 706 964.3 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач платіжними інструкціями №2347 від 25.12.2024, №2348 від 25.12.2024, №2349 від 25.12.2024, №2350 від 26.12.2024, №2351 від 26.12.2024, №2352 від 26.12.2024 та №2382 від 27.12.2024 сумою 100 000,00 грн кожна перерахував кошти на рахунок позивача, загальний розмір перерахованих коштів становить 700 000,00 грн. З урахуванням наведеного, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за роботи, виконані у листопаді 2024 року, станом на 25.12.2024 року становила 6 964,2 грн

У грудні 2024 року позивачем виконано роботи за Договором, а саме очистку промислових стічних вод, що підтверджується Актом зняття показників витратоміра обліку скиду стічних вод від ТОВ «Караванський спиртовий завод 1709» на каналізаційно-насосну станцію ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» від 01 січня 2025 року, підписаним сторонами спору без зауважень.

За фактом виконання робіт за відповідний період сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1452 від 31.12.2024 року на суму 100 000,00 грн за очистку промислових стічних вод за грудень 2024 року.

Як зазначає позивач, разом із вказаним Актом позивачем виписано та направлено відповідачу, у тому числі засобами «M.E.Doc», рахунок на оплату №205 від 31.12.2024 року відповідно до пункту 3.4 Договору.

Отримання відповідачем рахунку на оплату №205 від 31.12.2024 року підтверджується розпискою від 10.01.2025, відтак у відповідача виник обов`язок у строк до 15.01.2025 (включно) сплатити вартість виконаних робіт у повному обсязі, чого, як вказує позивач, зроблено не було.

Факт виконання позивачем робіт за Договором в період з 01 січня 2025 року по 01 лютого 2025 року підтверджується Актом зняття показників витратоміра обліку скиду стічних вод від ТОВ «Караванський спиртовий завод 1709» на каналізаційно-насосну станцію ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» від 03 лютого 2025 року, підписаним сторонами без зауважень.

За фактом виконання робіт за відповідний період сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 31 січня 2025 року на суму 100 000,00 грн за очистку промислових стічних вод за січень 2025 року.

Як зазначає позивач, разом із вказаним Актом позивачем виписано та направлено відповідачу, у тому числі засобами «M.E.Doc», рахунок на оплату №11 від 31.01.2025 року відповідно до пункту 3.4 Договору.

Отримання відповідачем рахунку на оплату №11 від 31.01.2025 року підтверджується розпискою від 06.02.2025, відтак у відповідача виник обов`язок у строк до 10.02.2025 (включно) сплатити вартість виконаних робіт у повному обсязі, чого, як вказує позивач, зроблено не було.

В період з 01 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року позивачем виконано роботи з очистки промислових стічних вод, що підтверджується Актом зняття показників витратоміра обліку скиду стічних вод від ТОВ «Караванський спиртовий завод 1709» на каналізаційно-насосну станцію ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» від 28 лютого 2025 року.

За фактом виконання робіт за відповідний період сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №130 від 28.02.2025 року на суму 100 000,00 грн за очистку промислових стічних вод за лютий 2025 року.

Як зазначає позивач, разом із вказаним Актом позивачем виписано та направлено відповідачу, у тому числі засобами «M.E.Doc», рахунок на оплату №25 від 28.02.2025 року відповідно до пункту 3.4 Договору.

Отримання Відповідачем рахунку на оплату №25 від 28.02.2025 року підтверджується розпискою від 10.03.2025, відтак у відповідача виник обов`язок у строк до 13.03.2025 (включно) сплатити вартість виконаних робіт у повному обсязі, чого, як вказує позивач, зроблено не було.

Позивач стверджує, що на момент звернення із цим позовом у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 306 964,20 грн за виконані позивачем роботи за період часу з листопада 2024 року по лютий 2025 року.

18.02.2026 позивач повторно направив на адресу відповідача документи для підписання разом із супровідним листом №50 від 17.02.2026 року, а також вищевказані рахунки на оплату №205 від 31.12.2024, №11 від 31.01.2025; №25 від 28.02.2025. Факт отримання відповідачем 22.02.2026 року вищевказаних документів підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та трекінгом поштового відправлення за відправленням R067104124973, сформованим за допомогою офіційного веб-сайту АТ «УКРПОШТА» у мережі Інтернет.

Листом від 10.03.2026 року за вих. № 134 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості та просив оплатити заборгованість у строк до 20 березня 2026 року.

Проте, як зазначає позивач, оплата за виконані роботи на рахунок позивача станом на день подання позову не надходила.

В свою чергу, листом від 06.03.2025 року за вих.№40 відповідач повідомив позивача про те, що з другої декади січня 2025 року відповідач призупинив виробничу діяльність та просить не здійснювати нарахування за Договором з 01.03.2025 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10.06.2024 нараховано а заявлено до стягнення 306 964,20 грн боргу, 30 971,73 грн інфляційних нарахувань, 105 345,80 грн штрафних санкцій.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» укладено Договір про скид стічних вод у систему каналізації №10/06-24 від 10.06.2024, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується здійснювати безперебійне приймання, відведення та очистку стічних вод, що утворилися в результаті господарської діяльності Замовника по виробництву спирту та супутньої продукції у систему каналізації, а Замовник зобов`язується приймати виконані роботи та своєчасно їх оплачувати.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року як Виконавець виконав роботи з очистки промислових стічних вод, що підтверджується відповідними Актами здачі-приймання робіт(наданих послуг) та Актами зняття показників витратоміра обліку скиду стічних вод за відповідні періоди.

Пунктами 3.3 - 3.7 Договору погоджено порядок та умови проведення розрахунків.

Так, Замовник оплачує роботи за цим Договором шляхом внесення авансових платежів на розрахунковий рахунок Виконавця у наступному порядку:

- Перший платіж - щомісячний авансовий платіж у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн, що є мінімальною вартістю виконаних робіт згідно п. 3.1 Договору, сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в перший робочий день поточного місяця;

- Остаточний розрахунок вартості виконаних робіт за приймання та очищення стічних вод, який розраховується за наступною формулою:

Фактичний обсяг скидання стічних вод (різниця між поточними та попередніми показаннями приладу обліку) * Тариф за 1 куб.м (вказаний у п 3.1 Договору, що складає 23 грн за 1куб.м) мінус щомісячний авансовий платіж (мінімальна вартість робіт 100 000,00 грн), якщо має позитивне значення, сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Якщо показник має від`ємне значення, Замовник сплачує Виконавцю лише щомісячний авансовий платіж у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн, який є мінімальною вартістю виконаних робіт згідно п. 3.1 Договору, ніяких коригувань вартості послуг не здійснюється.

Щомісячний авансовий платіж у розмірі 100 000,00 грн сплачується Замовником у період фактичних скидів Замовником стічних вод, що утворилися в результаті господарської діяльності Замовника по виробництву спирту та супутньої продукції у систему каналізації Виконавця.

Понад лімітне скидання стічних вод Замовник оплачує Виконавцю у розмірі та в строки, встановлені п. 3.8 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору Виконавець не пізніше 27 числа місяця, що передує розрахунковому, надає Замовнику або його представнику під розписку рахунок на оплату щомісячного авансового платежу, або надсилає їх Замовнику в електронному вигляді за допомогою сервісів, платформ, систем електронного документообігу (програм), у тому числі «М.Е.Dос», користувачами яких є Сторони.

Рахунок на остаточний розрахунок вартості виконаних робіт за приймання та очищення стічних вод Виконавець надає Замовнику або його представнику під розписку, або надсилає їх Замовнику в електронному вигляді за допомогою сервісів. платформ, систем електронного документообігу (програм), у тому числі «М.Е.Dос», користувачами яких є Сторони, разом з Актом виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Замовник зобов`язаний здійснювати оплату за виставленим Виконавцем рахунком протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (пункт 3.5 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору Замовник зобов`язаний прийняти належним чином виконані роботи і протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (надання послуг), підписати його та повернути його Виконавцю, або подати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Якщо у встановлений строк Виконавець не отримує підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) або мотивовану відмову, робота вважається такою, що виконана, а акт виконаних робіт (наданих послуг) узгоджений сторонами (пункт 3.7 Договору).

З урахуванням наведеного, відповідач мав здійснити оплату за надані позивачем послуги за листопад 2024 року - у строк до 25.12.2024, за грудень 2024 року - у строк до 15.01.2025, за січень 2025 року - у строк до 10.02.2025, за лютий 2025 року - у строк до 13.03.2025.

В позовній заяві зазначено, що станом на момент звернення позивача до суду з позовом відповідач оплатив надані позивачем послуги лише частково, його борг перед позивачем складав 306 964,20 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, під час розгляду справи відповідачем сплачена частина заборгованості в сумі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №151 від 29.05.2026 на суму 20 000,00 грн та платіжною інструкцією №161 від 02.06.2026 на суму 100 000,00 грн та не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з ч. 4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 120 000,00 грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині позову припинився під час розгляду справи (став відсутнім після подання позову до суду).

Отже, залишок непогашеної відповідачем заборгованості з оплати наданих послуг за договором складає 186 964,20 грн.

Водночас закриття провадження у справі в зазначеній частині не перешкоджає розгляду інших позовних вимог, які залишаються неврегульованими між сторонами, зокрема щодо стягнення решти суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг в строк, визначений Договором, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем в цій частині, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 186 964,20 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати наданих позивачем посолуг, останнім здійснено нарахування 30 971,73 грн інфляційних втрат, 10 834,68 грн 3% річних, 94 511,12 грн пені.

Судом встановлено, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснено станом на 16.04.2026 на суму існуючої на той час заборгованості. При цьому часткова оплата боргу відповідачем після 16.04.2026 не впливає на здійснені розрахунки.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. 625 ЦК України, право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Оскільки відповідачем прострочено сплату наданих позивачем послуг в строк, узгоджений сторонами у Договорі, суд погоджується з доводами позивача про нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 971,73 грн інфляційних втрат та 10 834,68 грн 3% річних річних підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд звертає увагу на наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Отже, штрафною є така санкція, що передусім спрямована на спонукання особи утриматися від порушення вимог закону чи умов договору під загрозою майнової кари (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 Договору за порушення строків оплати робіт Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 зазначила правовий висновок такого змісту:

«Щодо можливості вважати формулювання в господарському договорі "за кожний день прострочення" установленням іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій

209. Застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором».

Так, як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, позивач нараховує пеню на розмір заборгованості 6964,20 грн за листопад 2024 року в період з 17.04.2025 по 16.04.2026, на розмір заборгованості 100 000,00 грн за грудень 2024 року в період з 17.04.2025 по 16.04.2026, на розмір заборгованості 100 000,00 грн за січень 2025 року в період з 17.04.2025 по 16.04.2026, на розмір заборгованості 100 000,00 грн за лютий 2025 року в період з 17.04.2025 по 16.04.2026.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, за висновком суду, виконання зобов`язань з оплати наданих послуг прострочено відповідачем: за листопад 2024 року - з 26.12.2024, за грудень 2024 року - з 16.01.2025, за січень 2025 року - з 11.02.2025, за лютий 2025 року - з 14.03.2025. Отже, вірним періодом нарахування пені за послуги, надані у листопаді 2024 року, є з 26.12.2024 по 26.06.2025; за послуги, надані у грудні 2024 року, є з 16.01.2025 по 16.07.2025; за послуги, надані у січні 2025 року, є з 11.02.2025 по 11.08.2025.

Щодо періоду нарахування пені за послуги, надані у лютому 2025 року, суд зауважує, що прострочення відповідача виникло з 14.03.2025.

28 лютого 2025 року набрав чинності, а з 28 серпня 2025 року введено в дію Закон України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Одним із наслідків цього є те, що згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28 серпня 2025 року втратив чинність Господарський кодекс України. За таких обставин, позивачем правомірно нараховано пеню за послуги, надані у лютому 2025 року, по 16.04.2026.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на заборгованість за листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, починаючи з 17.04.2025.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є диспозитивність.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (постанова КГС ВС від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача пені, нарахованої на розмір заборгованості 6964,20 грн за листопад 2024 року, в період з 17.04.2025 по 26.06.2025 у розмірі 419,95 грн; на розмір заборгованості 100 000,00 грн за грудень 2024 року в період з 17.04.2025 по 16.07.2025 у розмірі 7 728,77 грн, на розмір заборгованості 100 000,00 грн за січень 2025 року в період з 17.04.2025 по 11.08.2025 у розмірі 9 936,99 грн, на розмір заборгованості 100 000,00 грн за лютий 2025 року в період з 17.04.2025 по 16.04.2026 у розмірі 30 789,04 грн.

Відтак, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 48 874,75 грн, в решті позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» утворене з 2021 року. Основним видом діяльності є виробництво та оптовий продаж спирту етилового неденатурованого. Основними джерелами надходження коштів для діяльності Товариства є надходження від основної діяльності підприємства. Підприємство не є критично важливим, а тому забезпечити бронювання працівникам не має змоги. З осені 2024 року у зв`язку з посиленням проведення мобілізаційних заходів в нашій країні, частими обстрілами Харківської області підприємство почало втрачати кваліфікованих працівників та постійних покупців, що призвело до скорочення виробництва продукції та в подальшому до повного припинення виробничої діяльності Товариства, про що було у повідомлено позивача. Товариство має складну економічну ситуацію та відсутність коштів на рахунках Товариства. Крім того, відповідач просить врахувати, що за період дії договору до моменту виникнення вищезазначених обставин договірні зобов`язання відповідачем виконувались добросовісно, а простроченням платежу, який є підставою для нарахування неустойки, позивачеві не були завдані збитки.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз положень статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Також чинне законодавство не містить переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі №462/7300/20).

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Отже, відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.

Суд знаходить непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Крім того, суд враховує, що сторони уклали Договір під час вже триваючого воєнного стану, здійснення господарської діяльності позивачем також відбувається в умовах воєнного стану і стягнення штрафних санкцій з контрагентів є джерелом компенсації понесених втрат, право на отримання яких позивач має в силу укладеного сторонами Договору.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів отримання збитків чи погіршення становища, то з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.06.2021 у справі № 904/3177/20, зміст положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Відповідачем не наданого доказів на існування виключних обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Сторони, укладаючи Договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк оплати. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Крім того, станом на час розгляду справи зобов`язання за Договором відповідачем не виконане у повному обсязі, а розмір задоволених судом штрафних санкцій не є надмірно великим.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, з урахуванням судового збору, сплаченого позивачем за подання заяви про забезпечення позову, покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вже зазначалось, судом закрито провадження в частині стягнення 120 000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, у суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в частині стягнення 120 000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) заборгованість за Договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 у розмірі 277 645,36 грн (двісті сімдесят сім тисяч шістсот сорок п`ять гривень 36 коп.), з яких 186 964,20 грн (сто вісімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 20 коп.) - основна сума боргу; 30 971,73 грн (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня 73 коп.) - інфляційні нарахування; 10 834,68 грн (десять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 68 коп.) - 3% річних; 48 874,75 грн (сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 75 коп.) - пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) судовий збір у розмірі 4 995,74 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 74 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400).

Повне рішення складено "09" червня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк