Рішення № 137225318, 26.05.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/405/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, б. 7) до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126) про стягнення 6666144,30 грн. за участю представників:

позивача - Морозов Д.М., самопредставництво,

відповідача - Степанишена А.В., довіреність №117/ю від 04.03.2025.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- 3920,54 дол. США заборгованості зі сплати комісійної винагороди, вираженої в іноземній валюті доларах США, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 169134,05 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять чотири гривні 05 копійок);

- 717,45 дол. США пені нарахованої за порушення Відповідачем умов та термінів перерахування комісійної винагороди, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 30951,15 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 15 копійок);

- 731,50 дол. США 3% річних, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за весь період порушення Відповідачем свого грошового зобов`язання, починаючи з 19 листопада 2019 року включно по дату звернення з позовною заявою до Суду - 06 лютого 2026 року включно, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 31557,27 грн. (тридцять одну тисячу п`ятсот п`ятдесят сім гривень 27 копійок);

- 108904,00 дол. США основної заборгованості - несплаченої Відповідачем заборгованості Позивача перед нерезидентом, виражених в іноземній валюті доларах США, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн за 1 дол. США), становить UAH 4698173,30 грн. (чотири мільйони шістсот дев`яносто вісім гривень сто сімдесят три гривні 30 копійок);

- 19929,43 дол. США пені нарахованої за порушення Відповідачем умов та термінів перерахування грошових коштів (основної заборгованості), за весь період порушення Відповідачем свого грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті гривні, починаючи з 19 листопада 2019 року включно по 19 травня 2020 року включно, еквівалент яких, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн. за 1 дол. США), становить UAH 859765,70 грн. (вісімсот шістдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень 70 копійок);

- 20318,80 дол. США дол. США 3% річних, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за весь період порушення Відповідачем свого грошового зобов`язання вираженого в іноземній валюті доларах США, починаючи з 19 листопада 2019 року включно по дату звернення Із цією позовною заявою до Суду - 03 лютого 2026 року включно, еквівалент яких,, станом на 06 лютого 2026 року за офіційним курсом Національного банку України (43,1405 грн. за 1 дол. США), становить UAH 876563,19 грн. (вісімсот сімдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 19 копійок);

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/405/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.03.2026 о 10:20.

11.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №5904) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

13.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №6089), в якому викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2026 у справі № 922/405/26 відкладено підготовче засідання на 14.04.2026 на 10:20.

20.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення проти поновлення строку на подання доказів (вх. № 6703), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

23.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №6880), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2026 у справі № 922/405/26 закрито підготовче провадження та призначити справу № 922/405/26 до судового розгляду по суті на 28.04.2026 на 10:40.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2026 у справі № 922/405/26 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 19.05.2026 об 11:20.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2026 у справі № 922/405/26 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 26.05.2026 о 12:20.

Позивач у судове засідання 26.05.2026 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання 26.05.2026 з`явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, між ДП ДГЗП "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" та ДП "ХКБМ" було укладено Договір комісії від 05.03.2018 № БТЕ-2-77-Д/К-18 (далі Договір). Згідно з його умовами комітент доручив комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах даного Договору, від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт (далі - контракт), з нерезидентом, іменований надалі продавець, на постачання засобів військового радіозв`язку (вироби), зазначених у Додатку №1 до даного Договору, відповідно до кількості, якості, строків та за ціною згідно з умовами даного Договору, якщо інше не обумовлено Додатковими угодами до даного Договору. Комітент зобов`язується прийняти та оплатити вироби згідно з умовами даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору номенклатура та кількість виробів наводиться у Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Умовами підпунктів 3.1.3., 3.1.4., 3.1.6. пункту 3.1. Договору комісіонер у відповідності до даного Договору зобов`язується:

- передати комітенту наступні документи, зокрема, звіт комісіонера та податкові накладні на суму комісійної плати відповідно до діючого податкового законодавства;

- за дорученням та за рахунок комітента організувати митне оформлення та декларування виробів. При цьому комітент зобов`язаний компенсувати комісіонеру всі витрати, пов`язані з митним оформленням виробів, митними зборами й процедурами, оплатою мита та податків або укласти окремий договір про надання послуг по митному оформленню та декларуванню виробів по даному Договору;

- надати комітенту звіт комісіонера за даним Договором відповідно до пункту 6.7. даного Договору.

У відповідності до підпунктів 3.2.3., 3.2.6. пункту 3.2. Договору комітент у відповідності до даного Договору зобов`язується:

- відшкодувати комісіонеру витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручень комітента по даному Договору, в т.ч.: витрати на закупівлю валютних коштів для перерахування продавцю; банківські витрати; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів по даному Договору; витрати на митне оформлення та декларування виробів по Договору; витрати, пов`язані з послугами митних терміналів; витрати на розвантаження/завантаження виробів; інші витрати за погодженням сторін, що пов`язано з виконанням доручень комітента та виконанням даного Договору;

- сплатити комісіонеру комісійну плату та оплатити вироби на умовах, визначених розділом 6 цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна на вироби, що імпортуються комітентом, зазначена в Додатку №1 до даного Договору, встановлюється в дол. США на умовах СІР термінал міжнародного аеропорту «Харків» згідно з ІНКОТЕРМС-2010». Загальна вартість виробів по даному Договору на дату його підписання становить 1986390,00 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят шість триста дев`яносто доларів США,00 центів).

Вартість виробів, що вказана у Додатку №1 до даного Договору, не включає в себе податки, збори та мита, що виникають на території України та пов`язані з імпортом виробів в Україну, вартість митного оформлення та дозвільних документів, оформлених уповноваженими державними органами України та необхідних для імпорту виробів в Україну, витрати на відрядження представників комісіонера до країни продавця (пункт 5.2. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору платежі по даному Договору здійснюються в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу комітентом на рахунок комісіонера. Комітент забезпечує комісіонера необхідними коштами в національній валюті України за курсом Українського міжбанківського валютного ринку, що діє на дату здійснення комітентом платежу, з урахуванням банківських витрат та інших обов`язкових платежів (пенсійний збір) та податків для здійснення розрахунків з постачальником та оплати комісіонером витрат, пов`язаних з виконанням доручень комітента по даного Договору.

Платежі по даному Договору здійснюються комітентом на підставі рахунку-фактури комісіонера, направленого комітенту (пункт 6.3. Договору).

Згідно з пунктом 6.4. Договору за виконання доручень комітента по Договору комітент перераховує комісіонеру комісійну плату, яка встановлена в розмірі 3,6% від загальної вартості виробів по Договору, та становить 71510,04 доларів США, в т.ч. 20% ПДВ 14302,01 доларів США.

Відповідно до Додаткової угоди №1, перший абзац пункту 6.4. Основного договору сторонами викладено в редакції:т«6.4. За виконання доручень КОМІТЕНТА по Договору КОМІТЕНТ перераховує КОМІСІОНЕРУ комісійну плату, яка встановлена у розмірі 3,6% від загальної вартості Виробів по Договору, та становить 1 897 583,56 грн. (один мільйон вісімсот дев`яносто сім п`ятсот вісімдесят три грн. 56 коп.), що еквівалентно 71 510,04 доларів США (сімдесят одна тисяча п`ятсот десять доларів США 04 центи), в тому числі 20% ПДВ 379 516,76 грн. (триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять грн. 76 коп.), що еквівалентно 14 302,01 доларів США (чотирнадцять тисяч триста два доларів США 01 цент)».

Умовами пункту 6.7. Договору передбачено, що комісіонер надає комітенту звіт комісіонера за виконані послуги із всіма підтверджуючими документами (копіями платіжних доручень) протягом десяти днів з дня отримання коштів від комітента. Звіт комісіонера є первинним документом в рамках виконання договорів комісії (стаття 1022 ЦК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»), на підставі якого визнаються витрати (абзац 1 статті 138.2. ПК України), які враховуються для визначення об`єкту оподаткування.

Якщо комітент має заперечення по звіту комісіонера, він зобов`язаний повідомити про них комісіонера протягом тридцяти днів з дня отримання звіту комітентом. Інакше, направлений комітенту звіт комісіонера, при відсутності іншої письмової угоди між сторонами, вважається прийнятим комітентом (пункт 6.8. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та скріплення печатками. Даний Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункти 13.1., 13.2. Договору).

Додаток №1 до Договору (котрий наданий позивачем) визначена специфікація виробів, що передаються комітентом по Договору, а саме: комплекс засобів зв`язку у складі: радіостанція УКХ Aselsan, АВЗК Aselsan, шоломофонів Aselsan у кількості 45 комплектів за ціною 44.142,00 доларів США за одиницю та загальною вартістю 1986390,00 доларів США.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору Відповідач частково перерахував на користь Позивача вартість Виробів, а саме, 28.12.2018 року ДП «ХКБМ» перерахувало на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» 47333250,00 грн. для можливості оплати Виробів Позивачем.

За рахунок отриманих коштів Позивачем було утримано на виконання пункту 6.4. Договору комісії комісійну плату у розмірі 58 140 доларів США, що за курсом НБУ на дату отримання коштів (28.12.2018 - 27,45 грн. за долар) становить еквівалент 1 596232,50 гривень.

Позивач вказує, що зазначене підтверджується звітом комісіонера від 28.12.2018. Також, позивачем у позові зазначено про те, що за рахунок отриманих коштів для купівлі іноземної валюти для оплати 100% вартості Виробів 17 січня 2018 року Позивач за рахунок Відповідача придбав іноземну валюту у розмірі 1 615 000 дол. США за курсом 28,06 грн. за 1 дол. США (всього витрачено 45 316 900,00 грн).14 Крім того, Позивач додатково поніс банківські витрати з оплати комісії банку на суму 90 633,80 грн. Відтак, Позивачем разом було витрачено 45 407 533,80 грн, а заборгованість Позивача в частині оплати вартості Виробів та відшкодування понесених банківських витрат становила 329483,70 грн.

Також, позивач у позові вказує, що 17.01.2019 між позивачем та відповідачем був підписаний Звіт комісіонера, згідно з яким комісіонер виконав, а комітент прийняв послуги по виконання умов Договору. У вказаному Звіті сторони погоджено, що заборгованість комітента перед комісіонером станом на 17.01.2019 складає 329 483,70 грн.

Так, позивачем у позові зазначено, що у відповідності до звіту Комісіонера від 18.11.2019 Комісіонер виконав, а Комітент прийняв послуги по виконанню умов Договору комісії №STE-2-Д/K-18 від 05 березня 2018 року згідно Додаткової угоди №6 до Контракту №5ТЕ-2-21/-К/КІ-16 на суму 1 723 904 дол. США. Заборгованість Комітента перед нерезидентом за поставлену продукцію складає USD 108 904,00 (сто вісім тисяч дев`ятсот чотири дол. США.)

Відповідно з урахуванням пункту 6.4. Договору заборгованість за комісійною платою за Договором комісії, яка підлягає сплаті Позивачу, складає USD3 920,54 (три тисячі дев`ятсот двадцять доларів США 54 центи).

Позивачем також у позові зазначено, що зазначене підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30 червня 2025 року, у відповідності до якого заборгованість за Договором комісії складає USD 108 904,00 (сто вісім тисяч дев`ятсот чотири дол. США.).

Позивач зазначає, що грошові кошти так і не були сплачені відповідачем на користь позивача, що свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе грошових зобов`язань за Договором.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не надав достатніх та належних доказів у підтвердження заявлених вимог. Зокрема, надані позивачем незасвідчені належним чином копії документів є неповними та такими, що містять суттєві недоліки, розбіжності та помилки, що викликають обґрунтовані сумніви в їх достовірності та відповідності оригіналам. Належні первинні документи, які б відображали та підтверджували зміст та вартість відповідних господарських операцій в рамках виконання Договору в матеріалах справи відсутні. Так, у підтвердження заявлених у позові сум позивач надав незасвідчені ні банком, ані самим позивачем копії таких документів: платіжної інструкції №5209 від 28.12.2018 на суму 47 333 250,00 грн. (грошова сума перерахована Відповідачем на рахунок Позивача в якості 100% авансу по Договору); платіжної інструкції в іноземній валюті №2 від 17.01.2019 року (якою Позивач підтверджує витрачання ним 45 233 730,73 грн. на купівлю 1 615 000,00 дол. США); а також позивач надав незасвідчені копії: звіту комісіонера від 28.12.2018 (не підписаного сторонами), в якому вказано про наявність заборгованості Комісіонера перед Комітентом в розмірі 45 737 017.50 грн.; підписаного сторонами звіту комісіонера від 17.01.2019 року, в якому вказано про наявність заборгованості Комісіонера перед Комітентом в розмірі 329 483.70 грн.; а також не підписаного сторонами звіту від 18.11.2019 року, в якому також зазначається про наявність заборгованості Комісіонера перед Комітентом в розмірі 282 467,70 грн. При цьому Відповідачем зазначено, що Позивачем не надано ні доказів направлення звітів комісіонера з підтверджуючими документами на адресу Відповідача, ні доказів виставлення рахунків на оплату на вказані у позові суми заборгованості. Інформація вказана у звітах не відповідає умовам наданого Договору. Крім того, Позивачем не надано ні доказів надання Відповідачу своїх звітів з підтверджуючими документами, ні доказів витрати ним коштів в розмірі 47333250,00 грн. (лише надано незасвідчену роздруківку платіжної інструкції у іноземній валюті №2 від 17.01.2019 про конвертацію 45 233 730.73 гри. у 1615 000.00 доларів США), ні перерахування ним отриманих від Відповідача коштів іноземному Продавцю, ні доказів поставки Виробів по Договору, ні оформлення митної документації на товар, ні навіть копію Контракт)7 з іноземним Продавцем тощо. Єдина надана до матеріалів справи сумнівна незасвідчена ксерокопія, яка містить підписи, - Звіт комісіонера від 17.01.2019. У зазначеній копії вказано, що 17.01.2019 року Комісіонером нібито здійснено авансовий платіж на 1615 000,00 дол. США. та станом на 17.01.2019 Комісіонер має заборгованість перед Комітентом в розмірі 329483,70 грн. З наданої копії Договору з додатковими угодами №1-2 до нього вбачається, що спочатку згідно п. 5.1. Договору та Специфікації до нього передбачалося постачання Виробів у кількості 45 комплектів загальною вартістю 1986390,00 дол. США (валюта зобов`язання долар США). З наданої Позивачем копії додаткової угоди №1 від 07.07.2018 року вбачається внесення змін в умови Договору, зокрема до його п. 5.1, 6.4. та Специфікації, відповідно до яких сторони змінили валюту зобов`язання з доларів США на гривню та визначили, що вартість 45 комплектів Виробів складає 52 710 654,35 грн., а комісійна плата - 1897583,56 грн. На переконання Відповідача, вказане свідчить про неправомірність визначення валюти зобов`язання Відповідача у доларах США. Це суперечить умовам Договору (наданим копіям додаткових угод №1-2 до Договору). З наданої Позивачем копії Додаткової угоди №2 від 04.02.2019 року вбачається підвищення вартості одного комплекту Виробів та їх загальної вартості, що стала складати 55 636 237,76 гри. (еквівалент 2 096 640,00 дол. США). У матеріалах справи відсутні докази виконання Позивачем зобов`язання з постачання Виробів на суму 55 636 237,76 грн., відсутній акт прийому-передачі Виробів згідно п. 4.1. Договору, вантажна митна декларація згідно п. 4.2. Договору, взагалі відсутні первинні документи, які б відображали здійснені операції в рамках Договору. При цьому Позивач посилається на знищення документів, пов`язаних з Договором. Вказане унеможливлює встановлення заявлених Позивачем обставин справи і доведення обґрунтованості заявлених вимог. З єдиної наданої до матеріалів справи сумнівної незасвідченої ксерокопії, яка містить підписи сторін, зі звіту комісіонера від 17.01.2019 вбачається, що Відповідач не виконував зобов`язань ні перед іноземним Продавцем, ні перед Відповідачем на суму визначену додатковою угодою №2 до Договору - 55 636 237,76 грн. Відповідно до умов Договору зобов`язання по оплаті у Комітента виникає на підставі наданого Комісіонером рахунка-фактури, проте позивач не надає ні доказів існування рахунку на оплат заявленої суми основної заборгованості в розмірі 108904.00 дол. США., ні на оплату 3 920.54 дол. США комісійної винагороди, так само не надає доказів його направлення Відповідачу, що, на переконання Відповідача свідчить про необґрунтованість посилань про наявність заявленої заборгованості та прострочення її сплати, починаючи з 19.11.2019, отже зазначене свідчить про необґрунтованість нарахування пені згідно п. 12.2. Договору та 3 % річних. Також, Відповідачем у відзиві зазначено, що у платіжній інструкції №5209 від 28.12.2018 року, якої Позивач підтверджує перебування йому Відповідачем 47 333 250,00 грн. в призначенні платежу вказано: «аванс 100% на комплектуючі по дог. №SТЕ-2-77- Д/К-18/150-2-ХКБМ від 05.03.18 рахунок №31.2/20/33/2018 від 06.03.18», що також підтверджує, що, окрім іншого, для виникнення обов`язку здійснити платіж необхідним є отримання відповідного рахунку від Комісіонера.

Окрім цього відповідач стверджує про сплив строку позовної давності щодо вимоги про сплату комісійної винагороди та пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статей 4, 5 ГПК України, статті 15 ЦК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором, заборгованості, комісійної плати, пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору Відповідач частково перерахував на користь Позивача вартість Виробів, а саме, 28.12.2018 року ДП «ХКБМ» перерахувало на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» 47333250,00 грн. для можливості оплати Виробів Позивачем.

За рахунок отриманих коштів Позивачем було утримано на виконання пункту 6.4. Договору комісії комісійну плату у розмірі 58 140 доларів США, що за курсом НБУ на дату отримання коштів (28.12.2018 - 27,45 грн. за долар) становить еквівалент 1 596232,50 гривень.

За рахунок отриманих коштів для купівлі іноземної валюти для оплати 100% вартості Виробів 17 січня 2018 року Позивач за рахунок Відповідача придбав іноземну валюту у розмірі 1 615 000 дол. США за курсом 28,06 грн. за 1 дол. США (всього витрачено 45 316 900,00 грн). Крім того, Позивач додатково поніс банківські витрати з оплати комісії банку на суму 90 633,80 грн.

Отже, Позивачем всього було витрачено 45407533,80 грн, а заборгованість Позивача в частині оплати вартості Виробів та відшкодування понесених банківських витрат становила 329483,70 грн.

У свою чергу відповідач не визнає заявлені до нього вимоги та зазначає, що позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положенням частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України).

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем копію Договору комісії №STE-2-Д/K-18 від 05 березня 2018 року, в якому, зокрема, визначена загальна вартість виробів у розмірі 1986390,00 доларів США. та комісійна плата в розмірі 71510,04 доларів США, яка дорівнює 3,6% від вартості виробів.

При цьому в позовній заяві на виконання вимог приписів пункту 8 частини третьої статті 162 ГПК України зазначено про відсутність у позивача оригіналів таких документів у зв`язку з їх знищенням 26.02.2022 шляхом спалювання, про що позивач посилається на складений підприємством позивача Акт про знищення контрактів, договорів, справи, книг та журналів реєстрації, взятих на облік в ДП ДГЗП "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" від 26.02.2022 №13вс-2022.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві посилається, зокрема, на приписи частини шостої статті 91 ГПК України, якою передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом із тим відповідачем не було надано до суду примірник оригіналу Договору комісії №STE-2-Д/K-18 від 05 березня 2018 року.

При цьому під час розгляду справи по суті представники позивача та відповідача підтвердили факт існування між сторонами договірних правовідносин, які виникли саме на підставі Договору комісії №STE-2-Д/K-18 від 05 березня 2018 року.

Отже, під час розгляду даної справи ДП ДГЗП "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" та ДП "ХКБМ" до суду не було надано оригіналу Договору комісії від №STE-2-Д/K-18 від 05 березня 2018 року (у зв`язку з їх знищенням), поряд з цим судом враховано те, що представниками позивача та відповідача підтверджено факт існування між ними договірних правовідносин, які виникли саме на підставі Договору комісії №STE-2-Д/K-18 від 05 березня 2018 року.

Договір комісії - один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Натомість особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7149/21 та від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20).

Відповідно до статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати тощо. Закон не покладає на комітента обов`язок давати комісіонеру детальні вказівки, водночас комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що, як правило, ставляться.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 ЦК України).

При цьому, згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21 від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2304/14.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Вимоги щодо вірогідності доказів визначені статтею 79 ГПК України. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі наведених норм судом здійснено оцінку доказів, які надані позивачем на підтвердження своєї правової позиції.

Так, на підтвердження позивних вимог Позивач надав копії платіжної інструкції №5209 від 28.12.2018 на суму 47333250,00 грн. (грошова сума перерахована Відповідачем на рахунок Позивача в якості 100% авансу по Договору); платіжної інструкції в іноземній валюті №2 від 17.01.2019 року (якою Позивач підтверджує витрачання ним 45 233 730,73 грн. на купівлю 1615 000,00 дол. США).

У вищевказаній платіжній інструкції №5209 від 28.12.2018 в призначенні платежу вказано: «аванс 100% на комплектуючі по дог. №STE-2-77- Д/К-18/150-2-ХКБМ від 05.03.18 рахунок №31.2/20/33/2018 від 06.03.18».

Отже, окрім іншого, для виникнення обов`язку здійснити платіж необхідним є отримання відповідного рахунку від Комісіонера.

На підтвердження настання у Відповідача обов`язку з виконання договірних зобов`язань (виникнення у Комітента зобов`язання по оплаті) Позивач надав копії:

- звіту комісіонера від 28.12.2018 (не підписаного сторонами), в якому вказано про наявність заборгованості Комісіонера перед Комітентом в розмірі 45 737 017,50 грн.;

- звіту комісіонера від 17.01.2019 року (підписаного сторонами), в якому вказано про наявність заборгованості Комісіонера перед Комітентом в розмірі 329 483,70 грн.;

- звіту від 18.11.2019 року (не підписаного сторонами), в якому також зазначається про наявність заборгованості Комісіонера перед Комітентом в розмірі 282 467,70 грн.

Позивачем не надано доказів направлення звітів комісіонера з підтверджуючими документами на адресу Відповідача, як і не надано доказів виставлення рахунків на оплату на вказані у позові суми заборгованості.

Крім того, інформація, зазначена у звітах не відповідає умовам наданого Позивачем Договору.

Відповідно до 6.7. Договору, Комісіонер надає Комітенту звіт Комісіонера виконані послуги із всіма офіційно завіреними підтверджуючими копіями документів та Акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 10-ти днів з дати отримання Виробів Комітентом.

Згідно з п. 6.8. Договору якщо Комітент має заперечення по Звіту Комісіонера (п. 6.7. Договору), він зобов`язаний повідомити про них Комісіонера протягом 30 днів з дня отримання Звіту. Інакше, направлений Комітенту Звіт, при відсутності іншої письмової угоди між Сторонами, вважається прийнятим Комітентом.

У розділі 3 Договору обов`язками Комісіонера, серед інших, визначено: передати Комітенту звіт комісіонера та податкові накладні на суму комісійної плати відповідно до податкового законодавства, копію Контракту з Продавцем; перерахувати Продавцю належну суму коштів, що надходять на рахунок Комісіонера від Комітента, відповідно до порядку та строків, обумовлених даним Договором та умовами Контракту (підп. 3.1.3, 3.1.6, 3.1.5 п.3.1. Договору).

Суд констатує, що у даному разі Позивачем не надано належних та допустимих доказів надання Відповідачу своїх звітів з підтверджуючими документами, як це прямо передбачено Договором, як і не надано Позивачем належних та допустимих доказів витрат ним коштів в розмірі 47 333 250,00 грн.

Надана Позивачем копія платіжної інструкції у іноземній валюті №2 від 17.01.2019 про конвертацію 45 233 730,73 грн. у 1615 000,00 доларів США) взагалі не засвідчена, належних та допустимих доказів перерахування ним отриманих від Відповідача коштів іноземному Продавцю, як і доказів поставки Виробів по Договору Позивачем також не надано.

Крім того, згідно з поданої копії Звіту комісіонера від 17.01.2019 року убачається, що 17.01.2019 року Комісіонером здійснено авансовий платіж на 1615 000,00 дол. США. та станом на 17.01.2019 року Комісіонер має заборгованість перед Комітентом в розмірі 329 483,70 грн.

З наданої копії Договору з додатковими угодами №1-2 до нього убачається, що спочатку згідно п. 5.1. Договору та Специфікації до нього передбачалося постачання Виробів у кількості 45 комплектів загальною вартістю 1986 390,00 дол. США (валюта зобов`язання долар США).

З наданої Позивачем копії додаткової угоди №1 від 07.07.2018 року вбачається внесення змін в умови Договору, зокрема до його п. 5.1, 6.4. та Специфікації, відповідно до яких сторони змінили валюту зобов`язання з доларів США на гривню та визначили, що вартість 45 комплектів Виробів складає 52 710 654,35 грн., а комісійна плата - 1 897 583,56 грн.

Вказане свідчить про суперечливий характер щодо визначення валюти зобов`язання Відповідача у доларах США, що в свою чергу не узгоджується з умовами Договору (наданих в копіях додаткових угод №1-2 до Договору).

Так, з наданої Позивачем копії Додаткової угоди №2 від 04.02.2019 року убачається підвищення вартості одного комплекту Виробів та їх загальної вартості, що стала складати 55 636 237,76 грн. (еквівалент 2 096 640,00 дол. США).

Водночас, з умов пункту п.4.1. Договору убачається, що Комісіонер зобов`язаний здійснити передачу Виробів однією партією по результатам чого сторони підписують Акт прийому-передачі Виробів у 4-х примірниках.

Датою поставки Виробів є дата, зазначена у вантажній митній декларації при здійсненні поставки Виробів на умовах СІР - термінал міжнародного аеропорту «Харків» (п. 4.2. Договору).

Обов`язок поставити товар однією партією означає, що постачальник має передати всю кількість продукції, визначену договором, в один час та в одному місці. Це виключає часткову поставку. Невиконання цієї вимоги зазвичай вважається порушенням умов договору.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні та Позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання Позивачем зобов`язання з постачання Виробів на суму 55 636 237,76 грн., відсутній акт прийому-передачі Виробів згідно п. 4.1. Договору, вантажна митна декларація згідно п. 4.2. Договору, взагалі відсутні первинні документи, які б відображали здійснені операції в рамках Договору.

При цьому Позивач посилається на знищення документів, пов`язаних з Договором.

Зазначене унеможливлює встановлення заявлених Позивачем обставин у даній справи і доведення обґрунтованості заявлених вимог.

3 єдиної наданої до матеріалів справи незасвідченої копії Звіту комісіонера від 17.01.2019, яка містить підписи сторін убачається, що зобов`язання перед іноземним Продавцем не виконано, як і не виконано перед Відповідачем на суму визначену додатковою угодою №2 до Договору - 55 636 237,76 грн.

Крім того, п. 3.2.6. та п. 3.2. Договору визначено, що Комітент зобов`язується сплатити Комісіонеру комісійну плату та оплатити Вироби на умовах, визначених розділом 6 цього Договору.

Розділом 6 Договору встановлено, що платежі по даному Договору B здійснюються національній валюті України шляхом прямого банківського переказу Комітентом на рахунок Комісіонера.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що платежі по даному Договору здійснюються Комітентом на підставі рахунку-фактури Комісіонера, направленого Комітенту.

Відповідно до п. 6.5. Договору комісійна плата Комісіонера сплачується Комітентом на підставі рахунка-фактури Комісіонера.

Отже, відповідно до вказаних вище умов Договору зобов`язання по оплаті у Комітента виникає на підставі наданого Комісіонером рахунка-фактури.

У даному разі, Позивачем не надано доказів існування рахунку на оплату заявленої суми основної заборгованості в розмірі 108 904,00 дол. США, як і не надано доказів існування відповідного рахунку на оплату 3 920,54 дол. США комісійної винагороди,

Доказів направлення відповідного рахунку у матеріалах справи відсутні та Позивачем також не надано.

Посилання позивача на підписаний між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків (бухгалтерський облік) як на підставу підтвердження заборгованості ДП "ХКБМ" перед ДП ДГЗП "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" судом відхиляється, оскільки акт звірки розрахунків в будь-якому випадку не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі.

Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15 зазначено, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документам, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів. Втім, як встановлено судом, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять належних первинних документів на підтвердження наявності заборгованості, яка відображена в акті звірки взаємних розрахунків.

Все вищенаведене неспростовно свідчить про необґрунтованість позовних вимог, оскільки належних та допустимих доказів виникнення у Відповідача (Комітента) зобов`язання по оплаті, відповідно до вказаних вище умов Договору, Позивачем не надано та такі у матеріалах справи відсутні, отже позов останнім подано передчасно.

З огляду на наведене, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3920,54 дол. США заборгованості зі сплати комісійної винагороди, 108904,00 дол. США основної заборгованості. У зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо похідних вимог про стягнення пені та 3 % річних, суд також відмовляє в їх задоволенні оскільки такі вимоги є похідними від основної заборгованості в задоволені якої судом було відмовлено.

Враховуючи відмову у задоволені позову повністю, заява позивача про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних на суму основної заборгованості до моменту повного виконання відповідачем судового рішення також не підлягає задоволенню.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у справі.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду відмову у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" червня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв