Ухвала суду № 137224743, 02.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"02" червня 2026 р. Справа № 916/2943/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

отримавши зареєстровану 20.04.2026 за вх. № 2-757/26

скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"

на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у виконавчому провадженні № 77244924 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2020

у справі № 916/2943/17

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г) в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 14 А)

про стягнення 136 267 171,63 грн та 5 916 392,36 доларів США,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 51/1, кв.3, кімн.2),

до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г) в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 14 А)

про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бабенко Н.С.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

від Міністерства юстиції України - Сокол Ю.С.

розпорядник майна ТОВ "Укркава" (заявник) - Орлова Т.А.

встановив:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк (далі АТ Ощадбанк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укркава (далі ТОВ Укркава), в якому просило суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86, що станом на 13.12.2018 становила 136 267 171,63 грн та 5 916 392,36 доларів США та складається з:

за траншами, виданими в національній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000 грн;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 31 357 862,04 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 36 903 418,37 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 3 709 994,92 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 3 271 997,49 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 1 170 136,69 грн;

- інфляційні втрати по основному боргу 13 944 454,58 грн;

- інфляційні втрати по простроченим процентам 5 944 307,54 грн,

за траншами, виданими в іноземній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 доларів США;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 840 639,95 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 372 037,22 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 58 362,68 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 1 381 005,32 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 264 961,79 доларів США.

11.04.2018 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморочка плюс до АТ Ощадбанк, ТОВ Укркава про визнання припиненим з 05.05.2016 укладений між АТ Ощадбанк і ТОВ Укркава договір кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами, визнання погашеною заборгованість ТОВ Укркава за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2018 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ Чорноморочка плюс до АТ Ощадбанк та ТОВ Укркава про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною до спільного розгляду з первісним позовом у справі №916/2943/17, об`єднавши їх в одне провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, позовні вимоги АТ Ощадбанк задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Укркава на користь позивача:

- заборгованість за основним боргом у доларах США у сумі 2 979 448,59 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США у сумі 242 224,95 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США у сумі 20 420, 80 доларів США;

- заборгованість за основним боргом у гривні у сумі 39 965 000,00 грн,

- прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 10 588 928,93 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 3 250 986,83 грн;

- пеню за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 7 024 863,23 грн;

- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 13 642 751,68 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 661 676,58 грн;

- пеню за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 1 921 226,55 грн;

- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 3 080 341,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ Чорноморочка плюс відмовлено.

26.10.2020 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року у справі № 916/2943/17 судом було видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2021 касаційне провадження у справі №916/2943/17 за касаційною скаргою АТ Ощадбанк на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року і рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 року в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. У решті касаційну скаргу АТ Ощадбанк залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 залишено без змін.

20.07.2022 до Господарського суду Одеської області від АТ Ощадбанк надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17 за виключними обставинами, передбаченими пунктом 1 частини 3 статті 320 ГПК України, у якій позивач просив суд задовольнити вказану заяву, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ Ощадбанк задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2022, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022, відмовлено АТ Ощадбанк у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17 за виключними обставинами; рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 залишено в силі.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.08.2022 у справі № 916/2943/17 залишено без змін.

20 квітня 2026 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (розпорядника майна боржника ТОВ "Укркава" у провадженні у справі № 916/2739/20 про банкрутство ТОВ "Укркава" - арбітражної керуючої Орлової Т.А.) надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 77244924 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2943/17 від 26.10.2020, у якій останній просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 77244924 з примусового виконання наказу № 916/2943/17, виданого Господарським судом Одеської області 26.10.2020, та зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інну Віталіївну зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77244924 з примусового виконання наказу № 916/2943/17, виданого Господарським судом Одеської області 26.10.2020 року, про що винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Обґрунтовуючи подану скаргу, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" зазначає, що 26.10.2020 Господарським судом Одеської області був виданий наказ на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №916/2943/17, за яким з ТОВ "Укркава" на користь АТ "Ощадбанк" стягуються грошові кошти, тобто, такий наказ містить майнові вимоги до боржника ТОВ "Укркава".

При цьому, виконавче провадження № 77244924, в якому станом на теперішній час здійснюється примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2943/17 від 26.10.2020, відкрите постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 19.02.2025, тобто, після відкриття провадження у справі №916/2739/20 про банкрутство боржника.

Водночас, станом на дату звернення з даною скаргою, провадження у справі № 916/2739/20 про банкрутство ТОВ "Укркава" не закрито та триває, а отже, триває й введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Укркава", відтак, стягнення коштів на підставі наказу № 916/2943/17, виданого Господарським судом Одеської області 26.10.2020, є забороненим, а виконавчі дії у виконавчому провадженні № 77244924 з його примусового виконання повинні бути зупиненими.

Натомість, державним виконавцем, в порушення вимог статей 18 та 34 Закону України "Про виконавче провадження", не зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 77244924 та не винесено відповідну постанову, що стало підставою для звернення з відповідною скаргою.

При цьому, представник ТОВ "Укркава" також зауважує, що забезпеченими вимогами АТ "Ощадбанк" є вимоги, визнані постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 916/2739/20 про банкрутство ТОВ "Укркава", а не позовні вимоги, задоволені рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.04.2026 означену скаргу передано на розгляд судді Щавинської Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 (суддя Щавинська Ю.М.) передано справу № 916/2943/17 в частині розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (від 20.04.2026 вх. № 2-757/26) на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 77244924 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2943/17 від 26.10.2020, поданої у справі № 916/2943/17, для подальшого розгляду в межах справи № 916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2026, призначеного розпорядженням керівника апарату суду від 23.04.2026 № 67 на підставі ухвали від 12.04.2026, означену скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" передано на розгляд судді Гуту С.Ф., в провадження якого перебуває справа № 916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 прийнято скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (зареєстрована 20.04.2026 за вх. № 2-757/26) на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у виконавчому провадженні № 77244924 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі № 916/2943/17 до розгляду. Призначити розгляд скарги в засіданні суду на "12" травня 2026 р.

04.05.2026р. від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу відповідно до яких просить відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» .

06.05.2026р. від Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк надійшли заперечення на скаргу відповідно до яких просить відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава».

11.05.2026р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" надійшли пояснення на скаргу відповідно до яких просить суд задовольнити скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА».

02.06.2026р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд зазначає наступне.

У провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження №77244924 з примусового виконання наказу № 916/2943/17, виданого 26.10.2020 року Господарським судом Одеської області .

Сторонами у вказаних вище виконавчих провадженнях є:

- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - «стягувач»;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» - «боржник».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020р. по справі №916/2739/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Укркава.

Акціонерне товариство „Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк звернулось до суду в рамках справи 916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Укркава з кредиторськими вимогами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023р. по справі №916/2739/20 скасовано арешт накладений Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 в частині заставного майна ТОВ „Укркава та надано дозвіл на реалізацію майна ТОВ „Укркава, що перебуває в заставі АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркава за контролем арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №916/2739/20 у попередньому засіданні від 21.09.2023р. визнано вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю „Укркава.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025р., окрім іншого визначено кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 265 114 504,33 грн. (забезпечені вимоги) та в сумі 148 502 015,00 грн. (незабезпечені вимоги).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 06.02.2025р. АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 по справі №916/2943/17. Також просить об`єднати у зведене виконавче провадження це провадження з виконавчими провадженнями №5544493, №59951815 та стягнути заборгованість відповідно рішення.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 19.02.2025р. було відкрито виконавче провадження №77244924

Постановою державного виконавця від 17.03.2025 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження було приєднано виконавче провадження №77244924 до зведеного виконавчого провадження №56093328.

В рамках виконавчого провадження №77244924 державним виконавцем від 12.03.2026 було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі 916/2739/20 про банкрутство ТОВ „Укркава та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3, 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів абороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Разом із цим, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном 20.10.2020, господарським судом не було винесено постанову про визнання ТОВ „Укркава банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

В частині 1 статті 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом, або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Таким чином, наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такому кредитору певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

Відповідно до ч. 14 ст. 39 КУЗПБ, з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 6 ст. 41 КУзПБ).

Отже з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, процедура задоволення вимог забезпечених кредиторів щодо звернення стягнення на заставне майно відбувається виключно в межах справи про банкрутство за ухвалою господарського суду після встановлення факту спливу передбаченого ч. 8 ст. 41 КУзПБ строку (в процедурі розпорядження майном), або при переході до наступної судової процедури (санація, ліквідація) за відповідними правилами, передбаченими Кодексом для таких процедур.

Стаття 64 КУзПБ, якою врегульовано черговість задоволення вимог кредиторів, в частині шостій передбачає, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 р. у справі N 905/1923/15 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права: "Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство; щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. В частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.".

Вимога про звернення стягнення у будь-який спосіб відповідно до вимог ЦК України, ЗУ "Про іпотеку", ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та іншого чинного законодавства України є абстрактною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Таким чином на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 по справі 916/2739/20 державний виконавець має зупинити всі виконавчі провадження відносно боржника.

За приписами ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

В зв`язку з закінченням мораторію АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк було заявлено клопотання в рамках справи №916/2739/20 про надання дозволу на реалізацію заставного майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023р. по справі №916/2739/20 скасовано арешт накладений Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 в частині заставного майна ТОВ „Укркава та надано дозвіл на реалізацію майна ТОВ „Укркава, що перебуває в заставі АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркава за контролем арбітражного керуючого.

06.02.2025р. АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк з метою погашення частини заборгованості ТОВ „Укркава було направлено на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 по справі №916/2943/17.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни від 19.02.2025р. було відкрито виконавче провадження №77244924.

Постановою державного виконавця від 17.03.2025 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження було приєднано виконавче провадження №77244924 до зведеного виконавчого провадження №56093328.

12.03.2026р. в рамках виконавчого провадження №77244924 державним виконавцем від 12.03.2026 було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Отже звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

Отже з врахуванням вищевикладеного суд не вбачає неправомірних дій зі сторони державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо незупинення виконавчих дій, так як вони спрямовані на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" поза процедурою банкрутства - в межах виконавчих проваджень №77244924 для задоволення вимог заставного кредитора після закінчення строку дії мораторію.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

У відповідності до приписів статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.233,234,235,339-342 ГПК України, суд постановив:

1. У задоволенні скарги (від 20.04.2026 р. вх.2-757/26) розпорядника майна боржника ТОВ "Укркава" арбітражної керуючої Орлової Т.А. на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 77244924 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2943/17 від 26.10.2020 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення

Повний текст ухвали складено 08 червня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут