Ухвала суду № 137224592, 08.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"08" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1373/22

Господарський суд Одеської області у складі С.В. Літвінова,

при секретарі судового засідання Т.О. Липі

розглянувши клопотання (вх. № 2-1036/26 від 25.05.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ" про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника у справі № 916/1373/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНЕ БЮРО «ПРІОРІТАС» (Код ЄДРПОУ:38973257, місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Лісний, 15, кв. 89) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ" (просп. Гагаріна, 12, корп А, офіс 411, Одеса, 65039) про стягнення 362402,34 грн. та за зустрічной позовной заявой Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" про стягнення 906317,81грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» про стягнення 362402,34 грн. задоволено повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» про стягнення 906317,81 грн. задоволено частково.

14.03.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06 лютого 2023 року , яке набрало законної сили 09 березня 2023 року, був вданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2023 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича (вх. № 2-1151/23 від 02.08.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа у справі № 916/1373/22. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника юридичної особи-боржника Подгорного Богдана Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 11.09.2018 року, орган видачі - 5118, без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених наказом № 916/1373/22 від 14.03.2023 року, виданим Господарським судом Одеської області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» суми боргу в розмірі 262 401,64 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3940,62 грн.

17.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/1373/22 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 71306385 та № 72205294 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/1373/22 від 14.03.2023 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГЕМОПЛАСТ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНЕ БЮРО «ПРОРІТАС»

25.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ», в якому він просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА КЕМИКАЛ-ЮГ» Подгорного Богдана Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )

Ухвалою суду від 26.05.2026 прийнято до розгляду клопотання (вх. № 2-1036/26 від 25.05.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника у справі № 916/1373/22. Розгляд клопотання призначено на "01" червня 2026 р. о 14:30 год. Визнано явку представника позивача (стягувача) у судове засідання обов`язковою та запропоновано позивачу (стягувачу) надати до суду письмові пояснення щодо клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника.

У судове засідання представник позивача (стягувача) не з`явився, був повідомлен належним чином.

В обґрунтування поданої заяви, представником відповідача було зазначено суду, що на час подання цієї заяви обставини, які покладалися судом в обґрунтування застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, істотно змінилися та об`єктивно не дозволяють підтримувати чинність такого обмеження.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Судом враховано при розгляді даної заяви, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять норми, що регулюють порядок скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Однак, суд, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує висновки, викладені у пунктах 78, 79, 80, 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, згідно із якими, необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно до ч. 8 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Законом України Про виконавче провадження передбачено відповідне право державного або приватного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Разом з цим, суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Так, 15.03.2023 приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Качуркою В`ячеславом Вікторовичем відкрито виконавче провадження № 71306385 та № 72205294 на виконання Наказу та 02.08.2023 направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ ЮГ» Подгорного Богдана Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) без вилучення паспортного документа, в якому приватний виконавець, серед іншого, просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Яке ухвалой 03.08.2023 Господарського суду Одеської області задоволено та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон

В подальшому ухвалою від 17.07.2025 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 71306385 та № 72205294 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/1373/22 від 14.03.2023 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГЕМОПЛАСТ» (Код ЄДРПОУ: 40068132, місцезнаходження: Одеська обл., м. Білгород Дністровський, вул. Захисників Миколаєва , 57, офіс 1) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНЕ БЮРО «ПРОРІТАС» (Код ЄДРПОУ: 38973257, місцезнаходження: м. Київ, пр- т. Лісний, 15, кв. 89).

З наданих матеріалів, доданих до заяви, вбачається, що 25.07.2025 новим стягувачем приватному виконавцю подана заява про повернення виконавчого документа стягувачу та винесення відповідної постанови з дотриманням приписів ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

30.07.2025 приватним виконавцем винесено постанови про зміну сторони виконавчого провадження, зняття арешту з коштів боржника, зняття арешту з майна боржника, зняття майна з розшуку та повернення виконавчого документа стягувачу.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку коли ця особа є боржником за невиконаним нею судовим рішенням.

Так Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі № 910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Окрім іншого, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

З урахуванням з`ясованих наразі обставин, суд зазначає що у випадку закінчення виконавчого провадження, підстави для продовження застосування до особи заходу забезпечення виконавчого провадження у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні

Крім того, розглядаючи дану заяву та з`ясовуючи обставини задля скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд враховує, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, запроваджений у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, що супроводжується систематичними ракетними та безпілотними ударами по об`єктах цивільної інфраструктури, створюючи постійну та реальну загрозу життю і здоров`ю цивільного населення.

На думку суду, у таких умовах право особи на виїзд за межі України набуває особливого значення як складова права на особисту безпеку та право на життя, гарантованих статтями 3 та 27 Конституції України та втручання держави у реалізацію цього права шляхом застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.

На думку суду, застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення в умовах воєнного стану можливе лише за наявності виключних обставин та беззаперечних доказів того, що саме обмеження права на виїзд є єдиним ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та що менш обтяжливі заходи є неефективними або неможливими.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду, застосованого судом щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА КЕМИКАЛ-ЮГ» Подгорного Богдана Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, подану представником Подгорного Богдана Васильовича від 25.05.2026р. вх. № ГСОО 2-1036/26 по справі №916/1373/22 задовольнити.

2.Скасувати заходи у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2023 року по справі №916/1373/22 щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА КЕМИКАЛ-ЮГ» Подгорного Богдана Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повний текст складено та підписано 08.06.2026

Ухвала набрала законної сили 01.06.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя С.В. Літвінов