Рішення № 137224541, 02.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5056/25

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5056/25

за позовом: Акціонерного товариства «Херсонська Теплоелектроцентраль» (Бериславське шосе, № 1, м. Херсон, 73036)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Фірма «Меблі» (вул. 9 Східна, № 58, м. Херсон, 73035)

про стягнення 508 929,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Фірма «Меблі», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 148 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2020 у загальному розмірі 508929,30 грн., в т.ч.: 507487,12 грн. - заборгованість за послуги теплопостачання, 1442,18 грн. - заборгованість з абонентської плати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 148 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2020, зокрема, щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії у період з 01.12.2023 по 01.07.2025, а також щодо сплати абонентської плати у період з 01.01.2021 по 01.07.2025.

Так, позивач зазначає, що за умовами спірного договору, останній набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2020, а якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. При цьому, об`єктом надання послуг за цим договором є приміщення, які знаходяться за адресою: м. Херсон, просп. Незалежності, 70 (472,30 кв.м.), вул. Перекопська, 167 (678,20 кв.м.), вул. Я. Мудрого, 30/36 (224,70 кв.м.).

Позивач наголошує, що у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 508929,30 грн, яка складається з 507487,12 грн заборгованості за послуги теплопостачання, що утворилась за період з 01.12.2023 по 01.07.2025, та 1442,18 грн абон.плати за період з 01.01.2021 по 01.07.2025.

При цьому, позивач пояснює, що споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг. Плата за абонентське обслуговування визначається виконавцем відповідної комунальної послуги (затверджується внутрішнім наказом підприємства) за плановими витратами на абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента (на місяць) і в рахунку на оплату послуг значиться окремим платежем.

Додатково позивач зауважує, що на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості за договором, однак, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань із погашення заборгованості за надані послуги із теплопостачання, що встановлені спірним договором, та ігнорування вимоги, позивач вимушений звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 позовна заява вх.№ 5191/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

23.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5191/25 від 18.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5056/25. Постановлено справу № 916/5056/25 розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "15" січня 2026 року о 12:40 год.

15.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/5056/25 по суті на "03" лютого 2026 року о 14:20 год.

03.02.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5056/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "19" лютого 2026 року о 14:40 год., про що відповідач був повідомлений відповідною ухвалою суду від 04.02.2026 в порядку ст. 120 ГПК України

18.02.2026 позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 5910/26) про відкладення розгляду справи № 916/5056/25 до 02.03.2026 у зв`язку із необхідністю подачі значного обсягу доказів.

19.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/5056/25 по суті на "12" березня 2026 року о 12:00 год.

12.03.2026 від АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» надійшло клопотання (вх. № 8811/26), відповідно до якого позивач просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, які підтверджують надання відповідачу послуг опалення та споживання ним теплової енергії.

12.03.2026 у підготовчому засіданні судом було досліджено клопотання позивача та додані до нього докази, за результатами дослідження яких, судом, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду клопотання позивача (вх. № 8811/26 від 12.03.2026) з огляду на те, що до вказаного клопотання були додані докази, які так само не придатні до читання, а також докази подані з пропуском строку та без відповідного клопотання про поновлення строку на їх подання до суду.

Окрім того, 12.03.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5056/25 суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ухвалив про проведення розгляду справи у розумні строки та постановив протокольну ухвалу про перерву до "21" квітня 2026 року о 12:40 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 12.03.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

17.04.2026 позивачем подано до суду заяву (вх. № 13352/26), якою позивач просив поновити пропущений процесуальний строк на подання додаткових доказів до позовної заяви та долучити до матеріалів справи додаткові докази, надані в електронній формі та надіслані поштою в оригіналі. Вказана заява була прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

17.04.2026 засобами поштового зв`язку від позивача до суду надійшли заяви (вх. № 13365/26, № 13398/26) про надання оригіналів документів, до яких були додані відповідні оригінали долучених до позовної заяви копій документів.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2026 у справі № 916/5056/25 на 21.04.2026 о 12:40 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5056/25 призначено на "19" травня 2026 року об 11:20 год.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі № 916/5056/25 на 19.05.2026 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань.

20.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5056/25 призначено на "02" червня 2026 року о 09:30 год.

Представник позивача - АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» в судове засідання з розгляду справи по суті 02.06.2026 не з`явився та свою участь в режимі відеоконференції не забезпечив (перебував в режимі офлайн), під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - ПрАТ «Фірма «Меблі» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Так, частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, враховуючи відсутність у ПрАТ «Фірма «Меблі» електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копії ухвал суду по справі № 916/5056/25 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. 9 Східна, № 58, м. Херсон, 73035.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали суду були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 19.12.2024 у справі № 910/9262/23 тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).

В пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній».

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача бути обізнаним про розгляд справи 09.01.2026, 19.01.2026, 05.02.2026, 27.04.2026 та 25.05.2026 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, після підписання електронним цифровим підписом судді ухвал суду, судом направлялись процесуальні рішення у справі через програму «Діловодство спеціалізованого суду» на адресу електронної пошти відповідача info@firmamebli.pat.ua (вказана електронна пошта наявна у КП «ДСС»). При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містять інформацію що відповідачу документ доставлено до електронної скриньки, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав, матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

У цьому випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 916/5056/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного та своєчасного повідомлення учасників справи про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення позивача та відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, були б достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судових засідань тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо належного повідомлення всіх учасників справи, а також всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

02.06.2026 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та згідно із приписами статтей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.11.2020 між Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (виконавець, позивач, АТ «Херсонська ТЕЦ») та Приватним акціонерним товариством «Фірма «Меблі» (споживач, відповідач, ПрАТ «Фірма «Меблі») було укладено договір № 148 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п.1 якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Положеннями п. 3 договору передбачена інформація про споживача:

1) адреса: м. Херсон, пр. Ушакова. 70, вул. Перекопська, 167, вул. Я. Мудрого, 30/36;

2) опалювальна площа (об`єм) будівлі - 1939,34 кв.м.; 4652 кв.м., 313,6 кв.м.;

3) теплове навантаження будівлі - 0,07971 Гкал/год; 0,19120 Гкал/год; 0,01289 Гкал/год;

4) опалювальна площа (об`єм) приміщення споживача - 472,30 кв.м.; 678,20 кв.м.; 224,70 кв.м.;

5) теплове навантаження приміщення споживача - 0,01936 Гкал/год; 0,02781 Гкал/год; 0,00921 Гкал/год;.

Пунктом 5 договору визначено, що будівля обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії: тепловий лічильник, тип засобу обліку теплової енергії: Multical 302, заводський номер 67396271-2016, місце встановлення: пр. Ушакова, 70; тепловий лічильник, тип засобу обліку теплової енергії: СПТ-941, заводський номер 8827, місце встановлення: вул. Перекопська, 167.

Згідно п.п. 7-9 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Надання послуги здійснюється безперервно з урахуванням часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом п. 13, 14 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. У разі коли будівля на дату укладення цього договору не обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла обсяг споживання послуги у будівлі визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

За умовами п. 19 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або здійснює споживач щоденно в робочі дні о ___.00 годині. У такому разі, виконавець зобов`язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення з показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку споживачем через електронну систему обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 20 договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерахунок із споживачем. Перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Згідно з п.22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець.

Пунктом 23 передбачено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів - розподілювачів теплової енергії) щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

У разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює споживач, він щомісяця з 25 по 30 число передає показання вузлів розподільного обліку теплової енергії (приладів - розподілювачів теплової енергії) виконавцю в один із таких способів: за номером телефону, зазначеним у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору; на адресу електронної пошти, зазначену у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору; через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору.

Згідно з п. 24 договору зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника. У такому разі виконавець зобов`язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення з показаннями вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії споживачем через інтерфейс такого вузла/обліку - розподілювача теплової енергії та через електронну систему обліку розрахунків споживачів.

У разі ненадання споживачем виконавцю у визначений сторонами строк показань вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання зобов`язаний знімати споживач, для цілей визначення обсягу теплової енергії, спожитої споживачем, протягом трьох місяців визначається середній обсяг споживання споживачем теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, а за відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів (п. 25 договору).

Відповідно до п.34 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі __ гривень. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Пунктом 35 договору встановлено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 1700,95 гривень за 1 Гкал з ПДВ.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Згідно з п. 36 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п.п. 37, 38 договору виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 40 договору передбачено, що під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або якщо за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої немає - в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих до дати здійснення платежу періодів (розрахункових місяців).

За умовами п. 41 договору у разі коли споживач не повністю вніс плату виконавцю за розрахунковий період, а також коли виконавець здійснює зарахування переплати в рахунок заборгованості за минулі періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача відповідно до пункту 38 цього договору, отримані від споживача кошти зараховуються: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п/п. 11 п. 44 та п/п 3 п.45 договору споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем (мереж) централізованого теплопостачання, а зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

Пунктами 55-58 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними. Умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги відповідно до Порядку зміни умов договору та ціни (тарифу).

Вказаний договір підписаний представниками обох сторін без заперечень скріплений відтиском печаток контрагентів.

На підтвердження обсягів споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії позивачем надано суду відомості-звіти про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника за листопад - грудень 2021 року, січень - березень 2022 року, грудень 2022 року, січень - березень 2023 року, листопад - грудень 2023 року, січень - березень 2024 року, листопад - грудень 2024 року, січень-березень 2025 року за адресами споживання: вул. Перекопська, 167/1; просп. Ушакова, 70; вул. Ярослава Мудрого, 30/36.

Окрім того, надано акти від 05.06.2023, 16.07.2024, 14.10.2024 перевірки технічного стану приладів обліку теплової енергії перед початком опалювальних періодів 2022-2023 років, 2023-2024 років та 2024-2025 років, акти обстеження та відповідні акти контрольного зняття показників приладів обліку теплової енергії у абонентів АТ «Херсонська ТЕЦ».

Також позивачем подано довідки про наявність послуг опалення у спірному періоді, зокрема, і на об`єкті відповідача вул. Ярослава Мудрого, 30/36, м. Херсон.

Між тим судом встановлено, що розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги постачання теплової енергії, що надається населенню АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за індивідуальними договорами, впроваджувався наступними розпорядженнями АТ «Херсонська теплоелектроцентраль»:

- № 24-р від 12.11.2021 з 01.12.2021 - 35,17 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,86 грн.

- № 06-р від 19.06.2023 з 01.01.2023 - 34,15 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,69 грн.

- № 03-р від 31.01.2024 з 01.02.2024 - 30,31 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,05 грн.

- № 07-р від 16.04.2025 з 01.04.2025 - 30,83 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,14 грн.

З урахуванням встановлених тарифів плати за абонентське обслуговування позивачем складено наступні рахунки-акти № 0-59 за абонентське обслуговування: у січні 2021 року - 29,68 грн; у лютому 2021 року - 29,68 грн; у березні 2021 року - 29,68 грн; у квітні 2021 року - 29,68 грн; у травні 2021 року - 29,68 грн; у червні 2021 року - 29,68 грн; у липні 2021 року - 29,68 грн; у серпні 2021 року - 29,68 грн; у вересні 2021 року - 29,68 грн; у жовтні 2021 року - 29,68 грн; у листопаді 2021 року - 29,68 грн; у грудні 2021 року - 35,17 грн; у січні 2022 року - 35,17 грн; у лютому 2022 року - 35,17 грн; у березні 2022 року - 35,17 грн; у квітні 2022 року - 35,17 грн; у травні 2022 року - 35,17 грн; у червні 2022 року - 35,17 грн; у липні 2022 року - 35,17 грн; у серпні 2022 року - 35,17 грн; у вересні 2022 року - 35,17 грн; у жовтні 2022 року - 35,17 грн; у листопаді 2022 року - 35,17 грн; у грудні 2022 року - 35,17 грн; у січні 2023 року - 35,17 грн; у лютому 2023 року - 35,17 грн; у березні 2023 року - 35,17 грн; у квітні 2023 року - 35,17 грн; у травні 2023 року - 35,17 грн; у травні 2023 року - 35,17 грн; у червні 2023 року - 34,15 грн; у липні 2023 року - 29,05 грн; у серпні 2023 року - 34,15 грн; у вересні 2023 року на суму 34,15 грн; у жовтні 2023 року - 34,15 грн; у листопаді 2023 року - 34,15 грн; у грудні 2023 року - 34,15 грн; у січні 2024 року - 34,15 грн; у лютому 2024 року - 30,31 грн; у березні 2024 року - 30,31 грн; у квітні 2024 року - 30,31 грн; у травні 2024 року - 30,31 грн; у червні 2024 року - 30,31 грн; у липні 2024 року - 30,31 грн; у серпні 2024 року - 30,31 грн; у вересні 2024 року - 30,31 грн; у жовтні 2024 року - 30,31 грн; у листопаді 2024 року - 30,31 грн; у грудні 2024 року - 30,31 грн; у січні 2025 року - 30,31 грн; у лютому 2025 року - 30,31 грн; у березні 2025 року - 30,31 грн; у квітні 2025 року - 30,83 грн; у травні 2025 року - 30,83 грн; у червні 2025 року - 30,83 грн.

У розрахунку теплової енергії, спожитої ПрАТ «Фірма «Меблі» по об`єктах за адресами просп. Ушакова, 70, вул. Перекопська, 167 та вул. Ярослава Мудрого, 30/36, за період грудень 2023 року - травень 2025 року вказано, що розрахунки за послуги теплопостачання в будинках, які обладнані будинковими (комерційними) приладами обліку теплової енергії були проведені відповідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ №830 від 21.08.2019, а також наведено розрахунки обсягу споживання відповідачем теплової енергії з урахуванням загальної площі будинку, площі приміщень ПрАТ «Фірма «Меблі» та кількості Гкал витрачених будинком по кожному місяцю окремо. Окрім того, наведено перерахунок вартості теплової енергії по постанові КМУ № 1209 від 10.11.2021 та виходячи з розпорядження Херсонської міської ради № 707р від 21.11.2023, які також наявні в матеріалах справи.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок спожитої теплової енергії, за грудень 2023 року ПрАТ «Фірма «Меблі» спожито 25,92 Гкал. на суму 141265,97 грн з ПДВ (за тарифом, встановленим рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради №707р від 21.11.23), за січень 2024 року - 12,76 Гкал. на суму 69542,98 грн з ПДВ, за лютий 2024 року - 10,31 Гкал. на суму 56190,29 грн з ПДВ, за березень 2024 року - 7,85 Гкал. на суму 42783,10 грн з ПДВ; за листопад 2024 року - 4,06 Гкал. на суму 22127,30 грн з ПДВ; за грудень 2024 року - 11,27 Гкал. на суму 61422,36 грн з ПДВ; за січень 2025 року - 11,94 Гкал. на суму 65073,91 грн з ПДВ, за лютий 2025 року - 13,24 Гкал. на суму 72159,01 грн з ПДВ, за березень 2024 року - 1,74 Гкал. на суму 9483,13 грн з ПДВ; у травні 2025 року здійснено корегування нарахування по постанові КМУ № 1209 від 10.11.2021 за січень-березень 2025 року на суму (мінус) 32560,93 грн. Всього - 99,09 Гкал на суму 507487,12 грн.

На підставі поданих звітів та визначених АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» обсягів, позивачем виставлено рахунки-акти № 0-59 на загальну суму 507487,12 грн, згідно яких відповідачем спожито теплову енергію: у грудні 2023 року - 25,92 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 141265,97 грн; у січні 2024 року - 12,76 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 69542,98 грн; у лютому 2024 року - 10,31 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 56190,29 грн; у березні 2024 року - 7,85 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 42783,10 грн; у листопаді 2024 року - 4,06 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 22127,30 грн; у грудні 2024 року - 11,27 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 61422,36грн; у січні 2025 року - 11,94 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 65073,91 грн; у лютому 2025 року - 13,24 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 72159,01 грн; у березні 2025 року - 1,74 Гкал, що за тарифом на теплову енергію, розрахованим відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, становить з ПДВ 9483,13 грн; у травні 2025 року - визначено 0,00 Гкал, у зв`язку із здійсненням перерахунку за минулі періоди, на суму мінус 32560,93 грн.

11.07.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою за №03-1/1276 про сплату заборгованості у сумі 1404985,54 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Супровідним листом від 11.07.2025 №03-1/1276 позивач надіслав відповідачу рахунки-акти з січня 2021 року по червень 2025 року, акт взаємних розрахунків та вимогу про сплату заборгованості, про що свідчить наявний у справі опис вкладення на ім`я ПрАТ «Фірма «Меблі», накладна за №7300800150301 та фіскальний чек від 11.07.2025.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині повного та своєчасного розрахунку з оплати наданих позивачем послуг теплопостачання та за абонентське обслуговування, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 508929,30 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 632 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 902 ЦК України, в свою чергу, встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

При цьому положеннями статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання», визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до абз.13 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Із змісту ч.3 ст. 24, ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду

За приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Крім того, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Пунктом 6 Правил №830 визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача; за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Відповідно до п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Пунктом 9 Правил 830 передбачено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 37 правил 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, правовідносини між Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», як виконавцем, та Приватним акціонерним товариством «Фірма «Меблі», як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 01.11.2020 договору № 148 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.

Укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання теплової енергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України. При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Матеріали справи доказів направлення письмових заяв про розірвання договору або про перегляд його умов не містять.

Відтак, матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами припинити дію договору у порядку, передбаченому п. 56 договору, розірвання, припинення або визнання недійсним договору, у зв`язку з чим суд вважає, що він є чинним, таким, що продовжений на підставі положень пункту 56 договору та обов`язковим до виконання сторонами у справі.

Суд наголошує, що у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Приписами Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), а саме пунктами 8 та 9 визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період та постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Умовами укладеного між сторонами у справі договору, суть та зміст якого не ставиться відповідачем під сумнів, передбачено встановлення відповідних засобів комерційного обліку (тепловий лічильник Multical 302, заводський номер 67396271-2016), за адресою просп. Ушакова, 70 та (тепловий лічильник СПТ-941, заводський номер 8827) за адресою вул. Перекопська, 167 (адреси споживача за укладеним договором), відтак у випадку відсутності споживання теплової енергії споживач має можливість довести це представши відповідні показники приладів обліку.

Матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо обсягів споживання відповідачем теплової енергії, факт постачання теплової енергії у визначених обсягах за спірний період відповідачем не спростовано. Відповідач не надає будь-яких доказів про те, що ним отримано послуги з постачання теплової енергії за договором в іншому обсязі, ніж стверджує позивач, а відомості позивача є недостовірними. Відповідач також не звертався до суду щодо врегулювання розбіжностей обсягів спожитим ним послуг.

При цьому, суд враховує, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії, теплову енергію та її транспортування для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів м. Херсона протягом спірного періоду були встановлені Акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» розпорядженням Херсонської міської військової адміністрації від 21.11.2023 №707p.

Крім того, в розрахунку враховано, що зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) виконується згідно з постановою КМУ від 10.11.2021 № 1209.

Таким чином суд доходить висновку про правомірність проведених позивачем нарахувань обсягів спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період, та про обґрунтованість розрахованої позивачем вартості такого обсягу. Між тим відповідачем свого контрозрахунку до суду надано не було, та не спростовано проведені позивачем розрахунки.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що АТ «Херсонська ТЕЦ» належним чином виконано взяті на себе за умовами укладеного договору зобов`язання в частині безперервного постачання теплової енергії ПрАТ «Фірма «Меблі» протягом періоду з 01.12.2023 по 01.05.2025. У той же час, безперервність передбачає постачання теплової енергії протягом усього періоду опалюваного сезону.

Докази звернення відповідача до позивача щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг у матеріалах справи відсутні. Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії на об`єкти відповідача в період з грудня 2023 року по березень 2025 року.

Проаналізувавши умови, зміст прав та обов`язків сторін договору, на підставі яких виникли зобов`язання сторін, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договору в частині надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення. Проте, відповідачем порушено умови договору в частині проведення розрахунків за надані послуги.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становитиме 507487,12 грн за загальний період з грудня 2023 року по березень 2025 року, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку у травні 2025 року.

Крім того, судом встановлено правомірність проведених позивачем нарахувань плати за абонентське обслуговування, з огляду на що заборгованість відповідача за абонентське обслуговування становить 1442,18 грн за період з 01.01.2021 по 01.07.2025, що підлягає до стягнення з відповідача.

Так, відповідач в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 610, 629, 692, 714 ЦК України та умов договору вартість спожитої теплової енергії в розмірі 507487,12 грн та плату за абонентське обслуговування в розмірі 1442,18 грн не оплатив, не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст.530 ЦК України та п. 38 договору строк виконання відповідного грошового зобов`язання настав.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у спірний період на загальну суму 508929,30 грн, у зв`язку із чим у ПрАТ «Фірма «Меблі» перед позивачем виникла заборгованість в зазначеній сумі. Протилежного матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, враховуючи, що своєчасна оплата наданих АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» послуг з постачання теплової енергії є одним з основних обов`язків ПрАТ «Фірма «Меблі», належне виконання якого вимагається спірним договором та законом, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч вимог ст. 73, 74 ГПК України під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами відсутність споживання послуг позивача з постачання теплової енергії, не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за договором № 148 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2020 за отримані у спірний період послуги, а також доказів, які б свідчили про сплату відповідачем вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в розмірі 508929,30 грн.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені докази, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії у строки, визначені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користування тепловою енергією є частково обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 6107,15 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фірма «Меблі» (вул. 9 Східна, № 58, м. Херсон, 73035, код ЄДРПОУ 21309635) на користь Акціонерного товариства «Херсонська Теплоелектроцентраль» (Бериславське шосе, № 1, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 00131771) заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 507 487 (п`ятсот сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 12 коп, заборгованість з абонентської плати в розмірі 1 442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн 18 коп та судовий збір в розмірі 6 107 (шість тисяч сто сім) грн 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 08 червня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський