Рішення № 137224432, 02.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 Справа № 914/801/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ, м. Південноукраїнськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трескот Михайла Ярославовича, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Леус Г.О. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1450 від 13.06.2007; в режимі відеоконференції

від відповідача: Трескот М.Я. - фізична особа-підприємець

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трескот Михайла Ярославовича про стягнення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026, справу № 914/801/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2026, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трескот Михайла Ярославовича про стягнення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.03.2026 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2026 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатками за вх. № 8565/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2026, розгляд справи по суті призначено на 26.05.2026., у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання.

26.05.2026 відповідачем подано на адресу Господарського суду Львівської області письмове пояснення з додатком (за вх. №14949/26), яке суд розцінив як вступне слово відповідача, викладене у письмовій формі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2026, розгляд справи по суті призначено на 02.06.2026.

29.05.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суду заяву (за вх. № 15287/26) про участь в судовому засіданні 02.06.2026 на 14:00 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області 01.06.2026 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 02.06.2026 року та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 15287/26 від 29.05.2026 задоволено. Судом постановлено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеного на 02.06.2026 на 14:00 год., та усіх наступних засідань у справі № 914/801/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

02.06.2026 представник позивача в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі 30 000,00 грн. та понесені витрати зі сплати судового збору.

02.06.2026 відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях за вх. № 14949/26 від 26.05.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив відмовити у задоволенні позову. Письмового відзиву на адресу суду не подав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, дана справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/801/26.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 20.08.2026 між позивачем та відповідачем було укладено усний договір купівлі-продажу, що опосередковується складеними первинними документами (без укладення письмового договору). На виконання вказаного усного договору, відповідачем на адресу позивача було направлено рахунок № 545 від 20.08.2025 року на сплату за товар (обладнання: Digga PD7 (гідробур) та подовжувач 1,5 м) в кількості по 1 шт., кожного найменування товару на загальну суму 181764,00 грн. Як вказує позивач, за домовленістю з відповідачем, вказаний рахунок був оплачений позивачем частково, на суму попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 20.08.2025 року на суму 30000,00 грн. Окрім цього, 14.02.2026 позивачем на адресу відповідача була направлена письмова претензія за вих. № 3 від 13.02.2026 з вимогою про розірвання усного договору про поставку товару на суму 181 764,00 грн. від 20.08.2026 та повернення авансу в розмірі 30 000,00 грн. упродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії, у зв`язку з відсутністю постачання товару відповідачем та повернення суми авансу.

Позивач зазначає, що він свої зобов`язання виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн. Однак, відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за усними домовленостями не виконав, відповіді на претензію не надав, у результаті чого, станом на момент подання позовної заяви до суду, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 30 000,00 грн., перерахованого позивачем авансу відповідачу, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості за непоставлений товар, а також витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

02.06.2026 відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому поясненні за вх. № 14949/26 від 26.05.2026, яке суд розцінив протокольною ухвалою від 26.05.2026, як вступне слово відповідача, викладене у письмовій формі та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив відмовити у задоволенні позову. Письмового відзиву на адресу суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

20 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем Трескот Михайлом Ярославовичем (відповідач у справі) був укладений усний договір щодо поставки товару.

На виконання усних домовленостей між позивачем та відповідачем, відповідачем на адресу позивача був направлений рахунок № 545 від 20.08.2025 року про сплату за товар (обладнання: Digga PD7 (гідробур) та подовжувач 1,5 м) в кількості по 1 шт. кожного, на загальну суму 181 764,00 грн.

Вказаний рахунок № 545 від 20.08.2025 року був оплачений позивачем частково, на суму попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 20.08.2025 року на суму 30 000,00 грн., яка долучена до матеріалів справи.

Отримавши суму попередньої оплати, відповідач не здійснив постачання товару, що слугувало підставою для звернення позивача до відповідача з письмовою претензією (вимогою) про повернення авансу та розірвання усного договору за вих. №3 від 13.02.2026, у якій позивач просив розірвати усний Договір про поставку товару на суму 181 764,00 грн. від 20.08.2025 та повернути сплачений аванс у розмірі 30 000,00 грн. упродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної претензії (вимоги). Докази надіслання претензії за вих. №3 від 13.02.2026 на адресу відповідача долучені позивачем до матеріалів справи (поштова квитанція з поштовим ідентифікатором № 5500218594930).

Оскільки у строк, визначений у претензії (вимозі) за вих. №3 від 13.02.2026, відповідач не повернув сплачений позивачем авансовий платіж, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ" звернулося до суду з даним позовом.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленого до стягнення боргу у матеріалах справи відсутні, сторонами такі не надано.

Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 30 000,00 грн.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (положення ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та Фізичною особою підприємцем Трескот Михайлом Ярославовичем, був укладений усний договір щодо поставки товару.

На виконання усних домовленостей між позивачем та відповідачем, відповідачем на адресу позивача був направлений рахунок № 545 від 20.08.2025 року про сплату за товар (обладнання: Digga PD7 (гідробур) та подовжувач 1,5 м) в кількості по 1 шт. кожного на загальну суму 181 764,00 грн.

Вказаний рахунок № 545 від 20.08.2025 року був оплачений позивачем частково на суму попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 20.08.2025 року на суму 30 000,00 грн., яка долучена до матеріалів справи.

Зважаючи на те, що позивачем було оплачено на вказаний відповідачем рахунок суму попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 20.08.2025 року на суму 30 000 грн., суд зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини поставки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підтвердження часткової попередньої оплати, позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інсткукцію № 145 від 20.08.2025 року, згідно з якою, позивачем було оплачено на рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн.

14.02.2026 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією (вимогою) про повернення авансу та розірвання усного договору за вих. №3 від 13.02.2026, у якій позивач просив розірвати усний Договір про поставку товару на суму 181 764,00 грн. від 20.08.2025 та повернути сплачений аванс у розмірі 30 000,00 грн. упродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної претензії (вимоги). Докази надіслання претензії за вих. №3 від 13.02.2026 на адресу відповідача долучені позивачем до матеріалів справи (поштова квитанція з поштовим ідентифікатором № 5500218594930).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як у встановлений у вимозі за вих. № 3 від 13.02.2026 строк, відповідач не здійснив оплати, не спростував позовних вимог, то таким чином, заборгованість у розмірі 30 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 30 000,00 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 662,40 грн., із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду в електронній формі процесуальних документів, що підтверджується платіжною інструкцією № 39 від 06.03.2026 року на суму 2 662,40 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 662,40 грн.грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Трескот Михайла Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖСЕРВІСЕЛЕКТРОМОНТАЖ (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, прспект Незалежності, буд. 11; код ЄДРПОУ 37630670) 30 000,00 грн. заборгованості та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя Долінська О.З.