Рішення № 137224414, 01.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 Справа № 914/820/26

За позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота», м.Львів,,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кучменди Володимира Івановича, с. Грабине Львівської області,

про стягнення 192'507,33 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: М. Блонський,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» до Фізичної особи-підприємця Кучменди Володимира Івановича про стягнення 192'507,33 грн безпідставно отриманих коштів, з яких 182'728,00 грн сума боргу, 6'498,39 грн інфляційні втрати та 3'280,94 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.03.2026 справу № 914/820/26 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана позивачу засобами електронного зв`язку, а відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута за закінченням терміну зберігання.

Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, з заявами та клопотаннями не звертався.

Аргументи позивача.

Позивач зазначає, що згідно інформації про рух коштів по банківському рахунку ОСББ «Західні ворота» на рахунок ФОП Кучменди В.І. було здійснено два платежі: 24.10.2025 на суму 97'610,00 грн (за поточний ремонт з облаштування входу у 8-й під`їзд (перша черга) згідно договору № 1/25 від 23.10.25) та 28.10.2025 на суму 85'118,00 грн (за поточний ремонт з облаштування входу у 8-й під`їзд (друга черга) згідно договору № 2/25 від 28.10.25). Згідно наявних в ОСББ «Західні ворота» документів, договори між ФОП Кучменда В.І. та ОСББ «Західні ворота» відсутні, а також відсутні документи, які б підтверджували надання послуг чи виконання робіт. В усних поясненнях ФОП Кучменда В.І. підтвердив, що ним жодні роботи не виконувалися і кошти у розмірі 182'728,00 грн були отримані безпідставно, однак не повернув їх. Відтак, позивач просить суд вказану суму повернути на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки договорів, які були б укладені і відповідно були підставою для перерахування коштів між ОСББ і ФОП Кучмендою В.І., не існує. За невиконання претензії та неповернення коштів до 13.03.2026 позивачем нараховано 6'498,39 грн інфляційних втрат та 3'280,94 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші засідання суду, однак він жодного разу не з`являвся до суду, щодо позову не висловив свою позицію, тому суд розглянув справу за його відсутності.

У судовому засіданні 01.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота»» на підставі платіжних інструкцій №2010 від 24.10.2025 на суму 97'610,00 грн (із зазначенням призначення платежу: «за поточний ремонт з облаштування входу у 8-й під`їзд (перша черга) згідно договору № 1/25 від 23.10.25»), та №2012 від 28.10.2025 на суму 85'118,00 грн (із зазначенням призначення платежу: «за поточний ремонт з облаштування входу у 8-й під`їзд (друга черга) згідно договору № 2/25 від 28.10.25») було перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Кучменди В.І. грошові кошти у загальному розмірі 182'728,00 грн.

Позивач стверджує, що між сторонами договори, на підставі яких колишній голова ОСББ здійснив перерахування вказаної суми коштів, не укладалися, у зв`язку з чим безпідставно одержані кошти підлягають поверненню.

06.03.2026 позивач звернуся до відповідача з претензією про повернення безпідставно набутих коштів, яку відповідач отримав та зобов`язався (усно повідомляв) повернути кошти до 13.03.2026, проте домовленості не дотримав.

Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 182'728,00 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а за неповернення коштів до 13.03.2026 додатково нараховано 6'498,39 грн інфляційних втрат та 3'280,94 грн 3% річних, які теж просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як уже зазначалося вище, існують докази перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 182'728,00 грн. (платіжні інструкції №2010 від 24.10.2025 та №2012 від 28.10.2025). Позивач вказує, що між сторонами не було укладено договорів у будь-який спосіб, а відтак не підтверджено виникнення між ними договірних зобов`язань і, відповідно, не доведено підставності отримання вказаних грошових коштів. Доказів протилежного у матеріалах не міститься, тому вимога позивача з посиланням на ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача 182'728,00 грн. є обґрунтованою.

Таким чином, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 182'728,00 грн., з урахуванням ст. 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд із врахуванням приписів ст.14 ГПК України, встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 6'498,39 грн інфляційних втрат та 3'280,94 грн 3% річних.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією №2188 від 17.03.2026 на суму 2'662,40 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кучменди Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» (79000, м. Львів, вул. Шевченка 134А; ідентифікаційний код 36118496) 182'728,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, 6'498,39 грн інфляційних втрат, 3'280,94 грн 3% річних та 2'662,40 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.06.2026.

Суддя Яворський Б.І.