Рішення № 137224240, 23.01.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2026 р. м. Київ Справа №911/616/25

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1)

до Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (08460, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ташань, вул. Центральна, 7а)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А)

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники учасників:

прокурор: не з`явився

від позивача: Новицька А.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Олійник А.В.

Обставини справи:

У лютому 2025 Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі позивач, Облдержадміністрація) до Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі відповідач, Сільрада) про усунення перешкод власнику державі в особі Облдержадміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом:

- визнання недійсними рішень Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Ташанської сільської ради Помоклівського старостинського округу та реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки;

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486;

- скасування рішень державного реєстратора від 28.03.2023 та від 31.03.2023 про державну реєстрацію права комунальної власності за Сільрадою на вищевказані земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення Сільрадою права державної власності, оскільки спірні земельні ділянки частково накладаються на землі лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства ДП «Ліси України». У зв`язку з цим прокурор вказував на неправомірність рішень Сільради про формування спірних земельних ділянок із проведенням реєстрації права комунальної власності на ці земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/616/25 в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі третя особа, ДП «Ліси України), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 10.04.2025. Ухвала суду від 10.03.2025 про відкриття провадження у справі доставлена усім учасникам справи в їхні електронні кабінети ЄСІТС.

31.03.2025 до Господарського суду Київської області від Сільради (відповідача) надійшов відзив на позовну заяву, в якому Сільрада позов не визнала. Сільрада у відзиві позовні вимоги заперечила з таких підстав:

1) відповідно до ст.7 Лісового кодексу України ліси можуть перебувати як в державній, так і в комунальній або приватній власності. Прокурор не надав докази про перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні Бориспільського лісгоспу ДП «Ліси України», в той час як ці земельні ділянки, за твердженням Сільради, знаходились у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 1996 року, а тому не могли бути одночасно і у постійному користуванні КСП «Помоклі» і у постійному користуванні Бориспільського лісгоспу ДП «Ліси України». Оскільки КСП «Помоклі» давно припинило свою діяльність, з 01.01.2019 ці землі перейшли у комунальну власність на підставі пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України;

2) також Сільрада у цьому відзиві на позов, поряд із посиланням на пункт 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зазначила зовсім іншу підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а саме абзац 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021 та відповідно до якого «…інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом». Сільрада з посиланням на редакцію вказаного абзацу 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначила, що Сільраді достеменно не було відомо, чи спірні земельні ділянки є землями колективної власності колишнього КСП чи землями державної власності, оскільки ці землі не були сформовані у земельні ділянки станом на 27.05.2021, однак незалежно від їх колишнього правового статусу (колективна або державна власність) відповідні земельні ділянки перейшли в комунальну власність сільської територіальної громади на підставі вказаної норми абзацу 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України;

3) також Сільрада у своєму відзиві на позов навела іншу підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, пославшись на норму абзацу 15 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.03.2023), за змістом якої особи, які отримали дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом; у разі, якщо до 01.01.2023 такі земельні ділянки не були передані у постійне користування відповідним державним підприємствам, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність. Сільрада з посиланням на вказану норму зазначила, що станом на 01.01.2023 у Сільради була відсутня будь-яка інформація щодо того, що стосовно цих земель лісогосподарського призначення є дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, або, що по цим землям вже розробляється відповідна технічна документація, або, що відповідні землі будуть передаватись чи вже передані в постійне користування ДП «Ліси України».

У підготовче засідання 10.04.2025 та 01.05.2025 з`явились прокурор та позивач, не з`явились відповідач та третя особа, протокольними ухвалами підготовче засідання відкладалось відповідно на 01.05.2025 та на 15.05.2025. Про відкладення підготовчого засідання учасників справи, які не з`явились, повідомлено ухвалами суду від 10.04.2025 та від 01.05.2025.

22.04.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор заперечив доводи Сільради у спорі. Прокурор при цьому послався на те, що:

1) колективні сільськогосподарські підприємстві, які колись були лісокористувачами спірних земельних ділянок, припинили свою діяльність задовго до виникнення спірних правовідносин у цій справі, у зв`язку з чим розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 та рішенням Помоклівської сільської ради від 30.04.2023 №57 наявні на території Помоклівської сільської ради землі лісогосподарського призначення були передані Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу у постійне користування. Наявними матеріалами лісовпорядкування, які долучені прокурором до позовної заяви, підтверджується право постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства спірними земельними ділянками;

2) посилання Сільради в якості підстави виникнення права комунальної власності щодо спірних земельних ділянок на пункт 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України є хибним. Відповідно до пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім, зокрема: а) земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств. Тому з огляду на вказані приписи підпункту «а» пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України спірні земельні ділянки не перейшли у комунальну власність;

3) відповідно до висновку експерта від 12.07.2024 №3692, складеного за результатами проведеної судової експертизи з питань землеустрою за матеріалами кримінального провадження №420231121000000116 від 04.07.2023, затверджена Сільрадою технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

02.05.2025 до Господарського суду Київської області від Сільради надійшли заперечення від 30.04.2025 на відповідь прокурора на відзив. У запереченнях Сільрада зазначила, що:

1) спірні земельні ділянки станом на 2023 перебували у постійному користуванні колективного сільськогосподарська підприємства «Помоклі», доказів того, що КСП «Помоклі» було припинено чи ліквідовано та втратило право постійного користування земельними ділянками, прокурором не надані. На думку Сільради, розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 та рішення Помоклівської сільської ради від 30.04.2023 №57 стосувались іншої земельної ділянки, ніж спірні у цій справі земельні ділянки;

2) спірні земельні ділянки перейшли з державної у комунальну власності на підставі пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України. Підпункт «а» пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, не переходять в комунальну власність і на який посилається прокурор у спорі, застосуванню до спірних відносин не підлягає, оскільки, на думку, відповідача, стосується лише сформованих земельних ділянок з оформленим на них Державним актом на право постійного користування землею;

3) у пункті 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України є також пункт «е». При цьому відповідно до норми абзацу 15 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.03.2023) особи, які отримали дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. У разі, якщо до 01.01.2023 такі земельні ділянки не були передані у постійне користування відповідним державним підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність.

Також у запереченні від 30.04.2025 на відповідь на відзив Сільрада послалась на те, що станом на 01.01.2023 до Сільради не надходило ніяких повідомлень про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у постійне користування державного лісогосподарського підприємства; прокурор до позовної заяви не надав відповідно рішення щодо надання ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування; про наявність такого дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування держлісгоспу Сільраді стало відомо після ознайомлення з матеріалами експертизи, доданої прокурором до відповіді від 22.04.2025 на відзив; при поданні позовної заяви прокурор, надавши розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 та рішення Помоклівської сільської ради від 30.04.2023 №57, не надав при цьому з невідомої причини розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289, яким було змінено розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 і яке, за твердженням Сільради, суперечить правовій позиції прокурора у справі про перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на момент прийняття Сільрадою спірних у справі рішень.

Також у вказаних запереченнях від 30.04.2025 на відповідь на відзив Сільрада заявила клопотання про зобов`язання прокурора надати оригінал вказаного розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 та про виклик експерта, яким складений наданий висновок експерта від 12.07.2024 №3692, для надання пояснень.

У підготовче засідання 15.05.2025 з`явились прокурор, позивач та відповідач, не з`явилась третя особа. Протокольною ухвалою за клопотанням відповідача зобов`язано прокурора надати оригінал розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289. Протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 12.06.2025. Про відкладення підготовчого засідання учасників справи, які не з`явились, повідомлено ухвалою суду від 15.05.2025.

09.06.2025 до Господарського суду Київської області від ДП «Ліси України» (третя особа) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 12.06.2025.

12.06.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява про зміну предмета позову, у якій прокурор з посиланням на правову позицію постанови Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №904/6886/23 та положення частини 1 ст.155 Земельного кодексу України, зазначив, що належним способом захисту права державної власності при частковому накладенні земель комунальної власності є скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким порушується право власності особи. З наведених підстав прокурор просив прохальну частину позовної заяви розглядати в такій редакції (оновлена редакція позовних вимог до відповідача у цій справі): 1) визнати недійсними рішень Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406; 2) скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486; 3) скасувати рішення державного реєстратора від 28.03.2023 та від 31.03.2023 про державну реєстрацію права комунальної власності за Сільрадою на вищевказані земельні ділянки.

У підготовче засідання 12.06.2025 з`явились прокурор та відповідач, не з`явились позивач та третя особа. Протокольною ухвалою заява прокурора про зміну предмета позову була прийнята судом до розгляду. Також протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 26.06.2025. Про відкладення підготовчого засідання учасників справи, які не з`явились, повідомлено ухвалою суду від 12.06.2025.

25.06.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява, у якій прокурор на виконання протокольної ухвали надав суду копію розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 та повідомив, що оригінал цього документа був виготовлений Переяслав-Хмельницькою РДА та відсутній в оригіналі у Київської обласної прокуратури.

У підготовче засідання 26.06.2025 з`явились прокурор та відповідач, не з`явились позивач та третя особа, які про підготовче засідання були повідомлені. За наслідками з`ясування позицій учасників справи про можливість закінчення підготовчого провадження суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.08.2025. Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті позивача та третю особу, які не з`явились в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 26.06.2025.

07.08.2025 та 11.09.2025 відбулись судові засідання з розгляду справи по суті, у яких прокурор, позивач, відповідач та третя особа надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 02.10.2025.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 11.08.2025, від 23.10.2025 та від 28.10.2025 викликано за клопотанням відповідача у судове засідання судового експерта Корнієць Тетяну Олександрівну для надання пояснень щодо складеного висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 12.07.2024 №3692.

Судове засідання 02.10.2025 та 23.10.2025 було відкладено відповідно на 23.10.2025 та на 20.11.2025 з метою виклику у судове засідання судового експерта Корнієць Т.О.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2025 задоволено клопотання Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про участь судового експерта Корнієць Т.О. в засіданнях суду у справі №911/616/25 в режимі відеоконференції.

В судове засідання 20.11.2025 з`явились прокурор, позивач, відповідач та експерт Корнієць Т.О., не з`явилась третя особа, яка про причини неявки суд не повідомляла. В судовому засіданні експерт Корнієць Т.О. надала пояснення з приводу складеного експертом висновку експерта від 12.07.2024 №3692. В судовому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва на 15.01.2026.

В судове засідання 15.01.2026 з`явились прокурор, позивач, відповідач та третя особа, які надали пояснення по суті справи. За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 15.01.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що рішення у справі буде проголошено 23.01.2026.

У судовому засіданні 23.01.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини цього рішення суду у справі №911/616/25.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

1.1. Село Помоклі на момент розгляду справи входить до складу Ташанської сільської територіальної громади Бориспільського (колишнього Переяслав-Хмельницького) району Київської області.

Як вбачається з публічної кадастрової карти, поруч з селом Помоклі розташовані великі вкриті деревами та іншою лісовою рослинністю зелені масиви (Помоклівські ліси), які простягаються дугою з півночі та північного заходу на схід від цього населеного пункту та формують Помоклівське лісництво.

За матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2014 років колишнього Переяслав-Хмельницького держлісгоспу Помоклівське лісництво входить до складу Студениківського лісництва.

1.2. Студениківське лісництво (включно із Помоклівським) щонайменше з 1983 року було структурним підрозділом Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, який в подальшому в 2021 році був реорганізований шляхом приєднання до Державного підприємства «Бориспільський лісгосп», яке, в свою чергу, в подальшому в 2022 році було реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Ліси України».

Обставина перебування Помоклівського (Студениківського) лісництва в складі Переяслав-Хмельницького держлісгоспу щонайменше з 1983 року підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, які узгоджуються між собою, а саме:

- планом лісонасаджень Студениківського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 1983 року, з якого вбачається наявність в складі Студениківського лісництва двох основних великих лісових масивів власне Студениківського (квартали від №1 до №41 Студениківського лісництва на цьому плані), який розташований на північ від села Велика Каратуль в сторону села Студеники (колишнє найменування - село Жовтневе), та Помоклівського (квартали від №41 до №71 Студениківського лісництва на цьому плані), розташованого на півночі та на сході від села Помоклі. Також із вказаного плану лісонасаджень 1983 року випливає, що Студениківське лісництво (включно із Помоклівським) входило до складу Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, однак не включало землі колгоспу «Більшовик», а межувало з землями цього колгоспу станом на 1983 рік. Так, відповідно до цього плану лісонасаджень Студениківського лісництва 1983 року на півночі села Помоклі землі колгоспу «Більшовик» межували із південно-західною частиною Помоклівського лісництва держлісгоспу (із кварталами №№47, 49, 50, 53, 54, 55, 75, 74, 65, 66, 67, 71 Студениківського лісництва). Крім того, частина земель колгоспу «Більшовик» також була оточена кварталами №№44, 43, 46, 48, 51, 52, 56, 60, 59, 58 та 57 Студениківського лісництва держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 1983 року;

- оглядовим планом проєктувальних заходів Студениківського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 1993 року, з якого вбачається, що станом на 1993 рік Студениківське лісництво входило до складу Переяслав-Хмельницького держлісгоспу і не включало землі колгоспу «Помоклівський» (землі, які позначені на цьому плані за 1993 рік як землі колгоспу «Помоклівський», у плані лісонасаджень за матеріалами лісовпорядкування за 1983 рік були позначені як землі колгоспу «Більшовик», про який судом зазначено вище по тексту, що може вказувати на перейменування або реорганізацію колгоспу «Більшовик» в колгосп «Помоклівський» у періоді між 1983 та 1993 рр.);

- картою-схемою лісонасаджень Переяслав-Хмельницького держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 1993 року, з якої вбачається наявність в складі Переяслав-Хмельницького держлісгоспу Студениківського лісництва, яке включало в тому числі ліси навколо села Помоклі (а саме квартали від №41 до №75 Студениківського лісництва), а Помоклівська сільська рада на цій карті-схемі була позначена як «суміжний землекористувач» земель площею 388 га Студениківського лісництва;

- Державним актом на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562, виданим Помоклівською сільською Радою народних депутатів Колективному сільськогосподарському підприємству «Помоклі» на право користування 579,2 га землі, з якого вбачається, що відповідно до рішення сесії Помоклівської сільської Ради народних депутатів від 28.06.1995, яке в подальшому було підтверджено також рішенням Помоклівської сільської ради від 05.01.2000, Колективному сільськогосподарському підприємству «Помоклі» було надано в постійне користування 579,2 га землі, з яких лісовий фонд - 474,2 га, для сільськогосподарського використання. Із плану зовнішніх меж землекористування вказаного Державного акта від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562 та із наявного у справі також Державного акта на право колективної власності на землю від 18.03.1996 також випливає, що одна частина земель КСП «Помоклі» перебувала у володінні цього КСП на праві колективної власності, інша частина земель, включаючи лісовий фонд площею 474,2 га на праві постійного користування, при цьому землі КСП «Помоклі» з їх північної сторони (від «А» до «Б», від «Б» до «В», від «В» до «Г» на плані зовнішніх меж в цьому Державному акті від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562) межували з землями Переяслав-Хмельницького держлісгоспу;

- планшетами №3 та №4 за матеріалами лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 2014 року станом на 2021 рік, з яких вбачається, що станом на 2021 рік із складу Студениківського лісництва в окреме лісництво було виділено Помоклівське лісництво.

1.3. Станом на момент оформлення Колективному сільськогосподарському підприємству «Помоклі» Державного акта на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562 (яким вказаному колективному сільськогосподарському підприємству було надано в постійне користування 579,2 га землі, з яких лісовий фонд - 474,2 га, для сільськогосподарського використання) був чинний Лісовий кодекс України в редакції від 21.01.1994 року, у статті 6 якого було встановлено, що:

- усі ліси в Україні є власністю держави;

- від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України;

- Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства;

- Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Отже, розташовані поруч із селом Помоклі землі лісового фонду площею 474,2 га, які Помоклівською сільською Радою народних депутатів були надані у постійне користування Колективному сільськогосподарському підприємству «Помоклі» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562 і які згідно з картою-схемою лісонасаджень Переяслав-Хмельницького держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 1993 року не входили до складу Помоколівського (Студениківського) лісництва станом на 1993 рік, були землями державного лісового фонду.

1.4. Із наявних у справі доказів також випливає, що у зв`язку із припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств землі державного лісового фонду, якими раніше користувались ці колективні сільськогосподарські підприємства на території Помоклівської сільської ради, в 2003 році були передані в постійне користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

Наведене обставина передачі в 2003 році земель лісового фонду, які були у користуванні розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили свою діяльність, у постійне користування Державному підприємству «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- рішенням десятої сесії Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 №57 «Про передачу лісового фонду в Державну установу», з якого випливає, що Помоклівська сільська рада вирішила передати лісовий фонд в кількості 506,8 га в Переяслав-Хмельницький держлісгосп;

- розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443, відповідно до якого на підставі клопотання Київського об`єднання «Київліс» від 04.04.2001, у зв`язку з припиненням діяльності колишніх сільськогосподарських підприємств лісокористувачів, Переяслав-Хмельницька РДА вирішила передати у постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства, зокрема до складу Студениківського лісництва передано землі Помоклівської сільської ради площею 455,6 га;

- планшетами №8 та №6 за матеріалами лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 2003 року, з яких вбачається наявність в складі Студениківського лісництва вказаного держлісгоспу нових лісових кварталів, зокрема, кварталів №№103, 104, 105, 107 (які були відсутні на планах (картах) в складі цього держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування цього держлісгоспу за 1983 рік та за 1993 рік, але наявні на карті в складі лісництва за матеріалах лісовпорядкування за 2003 рік, що вказує на прийняття до складу держлісгоспу цих нових лісових кварталів як облікових одиниць лісового фонду);

- проєктом організації та розвитку лісового господарства Помоклівського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» за 2016 рік, з якого вбачається наявність в складі держлісгоспу відокремленого від Студениківського лісництва Помоклівського лісництва із наявністю в ньому таких лісових кварталів, як, зокрема, квартали №№98, 100-107;

- листом Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 16.04.2018 №231, з якого випливає, що станом на 2018 рік лісовий фонд розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств був переданий відповідними сільрадами та прийнятий Державним підприємством «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» і що із наявного у Помоклівської сільської ради лісового фонду обсягом 511 га фактично передано Державному підприємству «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 511 га за актом про прийняття від 11.11.2003, залишок лісового фонду розпайованих КСП у Помоклівської сільської ради відсутній;

- планшетами №3 та №4 за матеріалами лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 2014 року станом на 2021 рік, з яких вбачається, що станом на 2021 рік в складі Помоклівського лісництва цього держлісгоспу також наявні такі нові лісові квартали, як квартали №№101-105, 107 (які були відсутні на планах-картах лісгоспу за матеріалами лісовпорядкування за 1983 рік та за 1993 рік, але наявні за матеріалами лісовпорядкування за 2014 рік);

- листами ВО «Укрдержліспроект» від 30.08.2024 №03/941-24, від 17.12.2024 №03/1501-24 та доданими до них витягами з картографічної бази даних ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, з яких вбачається наявність в складі цього держлісгоспу за матеріалами лісовпорядкування 2014 року нових лісових кварталів, зокрема, кварталів №№98, 100-102, 103, 104, 106-108 (які були відсутні на планах-картах за матеріалами лісовпорядкування за 1983 рік та за 1993 рік, але наявні в складі лісгоспу за матеріалами лісовпорядкування за 2014 рік).

Крім того, зіставлення конфігурації та меж земельних ділянок лісового фонду Колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі» (КСП «Помоклі») в кількості 474,2 га (які перебували у нього в постійному користуванні на підставі виданого йому Державного акта на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562 та в складі земель цього КСП межували із Студениківським лісництвом за матеріалами лісовпорядкування 1993 року), із картографічними даними Студениківського (Помоклівського) лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 року та 2014 року із нанесенням нових кварталів №№98, 100-102, 103, 104, 106-108 (які містяться в додатках до листів ВО «Укрдержліспроект» від 30.08.2024 №03/941-24 та від 17.12.2024 №03/1501-24 та на планшетах №3 та №4 Помоклівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, планшетах №8 та №6 Студениківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 року) свідчить про те, що нові квартали №№98, 100, 101, 102, 103, 106, 107 Студениківського (Помоклівського) лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 року утворені повністю або частково за рахунок вказаних земель лісового фонду в кількості 474,2 га колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі».

Як також вказано на веб-сайті самої Ташанської сільської ради в розділі «Історична довідка Помоклівського старостинського округу» (https://tashanska-gromada.gov.ua/pomoklivskij-starostinskij-okrug-%E2%84%965-23-23-51-15-03-2020/) стосовно історії села Помоклі та обставин розпаювання колгоспних земель цього села:

- Помоклівська сільська рада була утворена в 1923 році у складі на той час Переяславського району;

- з 1960 по 1987 роки село Виповзки було з`єднано з селом Помоклі в один колгосп, який називався «Більшовик»;

- в 1993 році колгосп «Більшовик» реорганізований у колективне сільськогосподарське підприємство «Помоклі», а з 2004 року господарство за формою власності стає приватним;

- з 1995 року розпочалось розподіл колгоспних земель у приватну власність. У 2000 році колишні колгоспники отримали акти на землю; після розподілу колишніх колективних земель в приватну власність стали активно засновуватися приватні фермерські господарства;

- станом на 01.07.2013 територія, що відноситься до сільської ради становить всього 5951,00 га в тому числі: з неї під особисті господарства зайнято 564 га, лісовий фонд «Студениківське лісництво» становить 982,8 га.

1.5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області. Згідно з додатком до вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р територія Помоклівської територіальної громади увійшла до складу території Ташанської територіальної громади з адміністративним центром у с. Ташань.

Отже, у зв`язку з утворенням Ташанської об`єднаної територіальної громади, Ташанська сільська рада (відповідач у справі) як сільська рада об`єднаної територіальної громади на підставі частини 4 ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» є правонаступником прав та обов`язків розформованої Помоклівської сільської ради.

1.6. Згідно із наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 №679 «Про припинення Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднанням до ДП «Бориспільське лісове господарство»; цим наказом також визначено, що ДП «Бориспільське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».

В подальшому згідно із наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №942 «Про припинення Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» ДП «Бориспільське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднанням до ДП «Ліси України»; цим наказом також визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Бориспільське лісове господарство».

Отже, ДП «Ліси України» (третя особа у справі) є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».

1.7. Рішеннями тридцять четвертої позачергової сесії VIII скликання Ташанської сільської ради від 22.03.2023 №1405 та №1406, тут і далі рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Помоклівського старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району, серед яких земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424 (площею 91,2875 га), 3223386000:02:002:0491 (площею 78,2722 га) 3223386000:02:002:0492 (площею 33,3761 га), 3223386000:02:002:0490 (площею 95,1314 га), 3223386000:02:002:0488 (площею 13,3103 га), 3223386000:02:002:0487 (площею 51,5872 га) та 3223386000:02:002:0486 (площею 22,1837 га) та зареєстровано право комунальної власності на них.

На підставі вказаних рішень Сільради, 28.03.2023 та 31.03.2023 спірні земельні ділянки та право комунальної власності Ташанської сільської ради на них зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідна інформація, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:003:0424 площею 91,2875 га (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 67090185 від 06.04.2023),

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0491 площею 78,2722 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67091477 від 06.04.2023),

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0492 площею 33,3761 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67041700 від 03.04.2023),

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0490 площею 95,1314 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67040596 від 03.04.2023),

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0488 площею 13,3103 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67039647 від 03.04.2023),

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0487 площею 51,5872 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67038458 від 03.04.2023),

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0486 площею 22,1837 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67038224 від 03.04.2023).

1.8. Водночас, наявними у цій справі доказами, які не спростовані Сільрадою (відповідачем), підтверджується, що вказані земельні ділянки частково накладаються на землі лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Так, відповідно до листа філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 27.01.2025 № 1604/20.23-2025 вищевказані земельні ділянки частково накладаються на землі Студениківського (Помоклівського) лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Також, із листів ВО «Укрдержліспроект» від 30.08.2024 №03/941-24, від 17.12.2024 №03/1501-24 із доданими до них викопіюваннями із картографічної бази даних за матеріалами лісовпорядкування 2014 року вбачається, що перелічені вище земельні ділянки розташовані в межах земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп, правонаступником якого є філія «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України», а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:003:0424 накладається на 107 квартал Студениківського лісництва,

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0491 накладається на 106 квартал Студениківського лісництва,

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0492 накладається на 103 квартал Студениківського лісництва,

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0490 накладається на 106 квартал Студениківського лісництва,

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0488 накладається на 98 квартал Студениківського лісництва,

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0487 накладається на 100 квартал Студениківського лісництва,

- земельна ділянка з кадастровим номером 3223386000:02:002:0486 накладається на 101 квартал Студениківського лісництва.

Відомості щодо розташування спірних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення підтверджуються також даними геопорталу «Ліси України» (https://forestry.org.ua/) та Публічної кадастрової карти України (із застосуванням інформаційно-аналітичного шару «Ліси»).

1.9. Також судом встановлено, що в розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» (яким у зв`язку з припиненням діяльності колишніх сільськогосподарських підприємств лісокористувачів Переяслав-Хмельницька РДА вирішила передати у постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства, зокрема до складу Студениківського лісництва передала землі Помоклівської сільської ради площею 455,6 га) були внесені зміни розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від15.07.2003 №443».

Відповідно до вказаного розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 було викладено в новій редакції, за змістом якої Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація цим розпорядженням від 15.01.2003 №443 не передала землі лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» (як про це було зазначено у первинній редакції розпорядження від 15.01.2003 №443), а надала дозвіл Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 3360,1 га за межами населених пунктів на території Помоклівської та інших сільських рад Переяслав-Хмельницького району.

Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289, яким розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 було викладено в новій редакції, було прийнято вже після фактичної передачі Помоклівською сільською радою в 2003 році наявного у неї лісового фонду розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств обсягом 511 га в постійне користування Державному підприємству «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» за актом про прийняття від 11.11.2003.

1.10. Також судом встановлено, що слідчим відділом Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Бориспільської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112100000116 від 04.07.2023 за ч. 1 ст. 367 КК України.

Прокурором у цьому кримінальному провадженні прокурором Бориспільської окружної прокуратури надано уповноваженим працівникам органів прокуратури Київської області дозвіл на розголошення відомостей, що містяться в окремих матеріалах кримінального провадження.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 04.07.2023, до зазначеного реєстру 03.07.2023 на підставі заяви матеріалів правоохоронних органів внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України. Коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначено:

- за фактом службової недбалості посадових осіб Студениківської та Ташанської сільських рад Бориспільського району Київської області, внаслідок якої впродовж 2022-2023 років земельні ділянки лісового фонду вибули з державної власності, що завдало істотну шкоду інтересам держави.

1.11. У межах вказаного кримінального провадження №42023112100000116 судовим експертом відділу судово-експертної діяльності Київського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса» Корнієць Т.О. проведена судова експертиза з питань землеустрою, про що експертом складено висновок експерта від 12.07.2024 №3692.

Відповідно до пунктів 9 та 10 заключної частини (висновків-відповідей) цього висновку експерта від 12.07.2024 №3692:

- технічна документація щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності Ташанської сільської ради за межами населених пунктів Ташанської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, кадастрові номери ділянок: 322338600:02:002:0488; 322338600:02:002:0487; 322338600:02:002:0486; 322338600:02:002:0492; 322338600:02:002:0493; 322338600:02:002:0489; 322338600:02:002:0490, виготовлена ФОП Приходьком В.В., та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, бо містить суперечливі відомості щодо розпорядження землями згідно до норм п. 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України та п. 24 Перехідних положень а також статті 122 Земельного кодексу України щодо підстав на розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області та її затвердження, що приводить до порушень принципів достовірності та повноти відомостей про земельні ділянки, встановлених статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», про відомості які вносяться до Державною земельною кадастру на підставі п. 2 статей 15, 30 Закону України «Про державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме виду права та форми власності, компетенції і підстави органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісового призначення на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, результатом якого (чого) є не вірна реєстрація речового права земельних ділянок відповідно до вимог статей 125 - 126 Земельного кодексу України;

- технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності Ташанської сільської ради за межами населених пунктів та в с. Помоклі Ташанської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, кадастрові номери ділянок: 322338600:02:002:0491; 322338600:02:003:0424; 322338600:02:003:0425; 322338601:02:002:0013; 322338601:01:052:0029; 322338601:01:055:0035; 322338601:01:057:0054, виготовлена ФОП Приходьком В.В., та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, бо містить суперечливі відомості щодо розпорядження землями згідно до норм п. 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України та п. 24 Перехідних положень а також статті 122 Земельного кодексу України щодо підстав на розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області та її затвердження, що приводить до порушень принципів достовірності та повноти відомостей про земельні ділянки, встановлених статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», про відомості які вносяться до Державного земельного кадастру на підставі п. 2 статей 15, 30 Закону України «Про державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме виду права та форми власності, компетенції і підстави органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісового призначення на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, результатом якого (чого) є не вірна реєстрація речового права земельних ділянок відповідно до вимог статей 125 - 126 Земельного кодексу України.

Як вбачається із дослідницької частини цього висновку експерта від 12.07.2024 №3692, підставою для вищевказаних відповідей-висновків експерта про невідповідність законодавству технічної документації та її затвердження стало те, що розробник досліджуваної документації під час проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення та складання документації не врахував матеріали лісовпорядкування та не взяв до уваги розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.01.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» та те, що передача земель відповідно до вказаного розпорядження фактично відбулась, про що були складені акти передачі лісових земель від сільських рад до Переяслав-Хмельницького лісгоспу.

2.1. Звертаючись в лютому 2025 до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача, прокурор у позовній заяві, з урахуванням зміненого ним в червні 2025 предмета позовних вимог у цій справі, посилається на незаконність рішень Ташанської сільської ради від 22.03.2023 №1405 та №1406 щодо формування спірних земельних ділянок та необхідність скасування державної реєстрації цих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та скасування рішень державного реєстратора від 28.03.2023 та від 31.03.2023 про державну реєстрацію права комунальної власності за Ташанською сільською радою на вказані спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486, оскільки вони частково накладаються на землі лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Облдержадміністрація (позивач у справі) та ДП «Ліси України» (третя особа у справі) під час розгляду цієї справи підтримали позовні вимоги прокурора.

2.2. Заперечуючи проти позову, Ташанська сільська рада (тут і далі Сільрада, відповідач у спорі) посилається на те, що спірні земельні ділянки, хоч і є землями лісогосподарського призначення, однак належать до комунальної власності Ташанської об`єднаної територіальної громади, оскільки: 1) спірні земельні ділянки знаходились у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 1996 року, а тому не могли бути одночасно також у постійному користуванні держлісгоспу. Оскільки КСП «Помоклі» припинило свою діяльність, з 01.01.2019 ці землі перейшли у комунальну власність на підставі пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України; 2) поряд із посиланням на пункт 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, Сільрада у відзиві на позов зазначила також іншу підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а саме абзац 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого «…інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом»; 3) також Сільрада у відзиві на позов навела іншу підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, пославшись на норму абзацу 15 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.03.2023) та зазначила, що станом на 01.01.2023 у Сільради була відсутня будь-яка інформація щодо того, що стосовно цих земель лісогосподарського призначення є дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, або, що по цим землям вже розробляється відповідна технічна документація, або, що відповідні землі будуть передаватись чи вже передані в постійне користування ДП «Ліси України».

2.3. Отже, ключовими питаннями, які постали перед судом у цій справі, є те, чи належать спірні земельні ділянки до державної або комунальної власності, та чи є правомірними оспорювані у цій справі рішення щодо формування спірних земельних ділянок та реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

3. Вирішуючи спір у справі та надаючи оцінку поданим учасниками справи доказам та поясненням, суд керувався наступними нормами законодавства та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій справі, виходячи з наступного.

3.1. Щодо повноважень прокурора для представництва інтересів держави за цим позовом, то суд враховує, що згідно з частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, встановлена законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Вирішуючи питання щодо повноважень прокурора, суд дійшов висновку про те, що прокурор обґрунтував підстави для представництва у спірних правовідносинах, в яких прокурор стверджує про порушення права власності держави на землі лісового фонду, адже відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України Київська обласна державна адміністрація (позивач у справі) є розпорядником земель державної власності за межами населених пунктів. При цьому прокурор звертався з відповідним листом від 06.12.2024 №15/1-1218вих24 до Київської обласної державної адміністрації, яка самостійно не вжила заходи щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, про що повідомила прокурора у листі-відповіді від 10.12.2024 №11258/08/09.02-N/2024.

Наведене свідчить про наявність достатніх підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації (позивача) у цій справі.

3.2. Щодо вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності судочинства. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принципи змагальності господарського судочинства передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021).

3.3. Наявними у цій справі доказами, у т.ч. планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 2003 року та 2014 року, підтверджується, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486 належать до лісовкритих земель за межами населених пунктів та частково накладаються на землі лісогосподарського призначення державної форми власності, які з щонайменше з 2003 року перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства (ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», правонаступником якого є філія «Бориспільське лісове господарство»).

Так, відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (у редакції, чинній з 31.07.2006 по 16.01.2020, яка діяла станом на момент створення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 2014 року) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В подальшому до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України були внесені зміни, а саме.

За змістом пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції до 20.06.2022) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Законом України №2321-IX від 20.06.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладено у такій редакції: «До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Також, згідно положень ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до листа філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 27.01.2025 № 1604/20.23-2025 вищевказані спірні земельні ділянки частково накладаються на землі Студениківського (Помоклівського) лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Також, із листів ВО «Укрдержліспроект» від 30.08.2024 №03/941-24, від 17.12.2024 №03/1501-24 із доданими до них викопіюваннями із картографічної бази даних за матеріалами лісовпорядкування 2014 року вбачається, що перелічені вище земельні ділянки розташовані в межах земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп», правонаступником якого на даний час є ДП «Ліси України».

Наявними у цій справі планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» 2003 року та 2014 року згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України підтверджується наявність у ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» (правонаступником якого є на даний час ДП «Ліси України») станом на 2003 рік та 2014 рік права постійного користування землями державного лісового фонду, на які частково накладаються спірні земельні ділянки.

Доказів припинення права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства вказаними землями державного лісового фонду, на які частково накладаються спірні земельні ділянки, матеріали справи не містять.

Таким чином, наведені дані свідчать про часткове накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України».

3.4. Щодо доводів відповідача про чинність Державного акта на право постійного користування землею КСП «Помоклі» від 1996 року, неможливості перебування спірних земель в одночасному постійному користуванні КСП «Помоклі» та ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», а також щодо того, що згадане вище рішення Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 № 57 та розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 стосувались іншої земельної ділянки (а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3223386000:02:002:0494), ніж спірні у цій справі земельні ділянки, то суд зазначає, що відповідачем ніяких доказів з приводу цих доводів суду не надано. Натомість наявні у справі докази спростовують позицію відповідача у цьому питанні.

Так, відповідно до обставин справи, КСП «Помоклі» в 1996 році отримало державні акти на землі лісового фонду та на землі сільськогосподарського призначення. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562 у постійному користуванні КСП «Помоклі» усього налічувалось 474,2 га земель лісового фонду.

Саме вказані землі, з незначним коригуванням їх площі, надалі було передано у зв`язку із припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств-лісокористувачів, в постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 та рішення Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 № 57.

З приводу ідентифікації спірних ділянок, а також помилковості доводів відзиву у цій частині прокурор з посиланням на докази шляхом співставлення даних Публічної кадастрової карти України, порталу «Ліси України», планшетів, карт-схем пояснив, що очевидним є факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3223386000:02:002:0494 в межах 48-55 та 74, 75 Помоклівського (Студениківського лісництва) ДП «Бориспільське лісове господарство». Відповідач вказані пояснення прокуратури та наявні докази не спростував.

Зіставлення конфігурації та меж земельних ділянок лісового фонду Колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі» (КСП «Помоклі») в кількості 474,2 га (які перебували у нього в постійному користуванні на підставі виданого йому Державного акта на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ №001562 та в складі земель цього КСП межували із Студениківським лісництвом за матеріалами лісовпорядкування 1993 року), із картографічними даними Студениківського (Помоклівського) лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року із нанесенням нових кварталів №№98, 100-102, 103, 104, 106-108 (які містяться в додатках до листів ВО «Укрдержліспроект» від 30.08.2024 №03/941-24 та від 17.12.2024 №03/1501-24 та на планшетах №3 та №4 Помоклівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року станом на 2021 рік, планшетах №8 та №6 Студениківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 року) свідчить про те, що нові квартали №№98, 100, 101, 102, 103, 106, 107 Студениківського (Помоклівського) лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 року та 2014 року були утворені повністю або частково за рахунок вказаних земель лісового фонду в кількості 474,2 га колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі».

При цьому, з матеріалів в лісовпорядкування 1983 та 1993 років Студениківського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу вбачається, що лісові масиви в межах розташування спірних ділянок у вказаних матеріалах лісовпорядкування відсутні, що вказує на те, що саме ці землі були передані у постійне користування держлісгоспу у 2003 році, адже вперше вони з`явились у матеріалах лісовпорядкування 2003 року.

Тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та спростовуються наявними доказами.

3.5. Аналізуючи заперечення Сільради (відповідача) проти позовних вимог, суд відмічає, передусім, суперечливість позиції Сільради в питанні підстави (юридичного факту), у зв`язку із якою, за твердженням Сільради, спірні земельні ділянки перейшли з державної в комунальну власність після 2018 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17 вказувала, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

При з`ясуванні судом у Сільради підстави виникнення стверджуваного Сільрадою права комунальної власності на спірні земельні ділянки, судом встановлено, що Сільрада при цьому наводить три відмінні підстави виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а саме: 1) стверджує у відзиві, що спірні земельні ділянки знаходились у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 1996 року, а тому не могли бути одночасно у постійному користуванні держлісгоспу. Оскільки КСП «Помоклі» припинило свою діяльність, з 01.01.2019 ці землі перейшли у комунальну власність на підставі пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України; 2) поряд із посиланням на пункт 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, Сільрада зазначає також іншу підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а саме абзац 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України станом на 27.05.2021, відповідно до якого «…інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом»; 3) також Сільрада наводить іншу підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, посилаючись на норму абзацу 15 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.03.2023) та зазначаючи, що станом на 01.01.2023 у Сільради була відсутня будь-яка інформація щодо того, що стосовно цих земель лісогосподарського призначення є дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, або, що по цим землям вже розробляється відповідна технічна документація, або, що відповідні землі будуть передаватись чи вже передані в постійне користування ДП «Ліси України».

Суд з приводу вказаної позиції Сільради зауважує, що наведені Сільрадою підстави виникнення, за її твердженням, права комунальної власності на спірні земельні ділянки за своїм правовим характером є відмінними підставами, існування однієї з трьох яких виключає існування двох інших, що вказує на суперечливу поведінку Сільради у спірних правовідносинах.

Так, якщо за твердженням Сільради, спірні земельні ділянки перейшли у комунальну власність на підставі пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України з 01.01.2019 як землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, то такий перехід спірних земельних ділянок у комунальну власність вже виключає можливість повторного переходу цих же самих спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність з 27.05.2021 на підставі абзацу 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України як земель, що не сформовані у земельні ділянки (на цю підставу також посилається Сільрада в якості підстави виникнення права комунальної власності), так і виключає можливість переходу втретє цих же самих спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність з 01.01.2023 на підставі абзацу 15 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України як земель, щодо яких були надані дозволи на розроблення проєкту землеустрою і які до 01.01.2023 року були не передані у постійне користування державному лісогосподарському підприємству (на цю підставу також посилається Сільрада в якості підстави виникнення права комунальної власності).

Суд зауважує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, так і тлумачення приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (див: постанови Верховного Суду від 16.06.2021 в справі №554/4741/19, від 18.04.2022 в справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 в справі №209/3085/20).

Частинами 1 та 2 ст.169 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Частинами 2 та 3 ст.1 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент прийняття Сільрадою оспорюваних у цій справі рішень) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За змістом пункту 3 частини 5 ст.186 Земельного кодексу України (також в редакції станом на момент прийняття Сільрадою оспорюваних у цій справі рішень) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується: щодо земельних ділянок приватної власності її власником, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 122 цього Кодексу визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом вказаних норм статей 186 та 122 Земельного кодексу України, які визначають правомочність щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, така правомочність може бути реалізована лише особою, яка є або власником земельної ділянки (для земель приватної власності) або органом, уповноваженими розпоряджатися цієї земельною ділянкою відповідно до статті 122 цього Кодексу (для земель державної або комунальної власності).

Тобто передумовою для здійснення особою цієї правомочності щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки є наявність у такої особи або права власності на земельну ділянку (для земель приватної власності) або повноважень на розпорядження нею (для земель державної або комунальної власності).

Натомість, правова позиція Сільради у цьому спорі, яка посилається одночасно на три відмінні підстави виникнення права комунальної власності на спірні землі, свідчить про те, що, приймаючи спірні рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірних земельних ділянок та про реєстрацію права комунальної власності на них, Сільрада належним чином не переконалась у виникненні (наявності) у неї права комунальної власності на вказані земельні, не визначивши конкретну підставу виникнення такого права комунальної власності.

Суд також враховує, що у спірних правовідносинах Сільрада, приймаючи спірні рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406, діяла в подвійному правовому статусі, а саме не лише як учасник цивільних правовідносин (через статус юридичної особи та представництво інтересів громади, діючи від імені громади для управління комунальною власністю), а й як орган публічної влади, до компетенції якого віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (враховуючи посилання в рішеннях Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406 на норми, зокрема, статей 25 та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому відповідно до Конституції України:

- в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8);

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19);

- територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина 1 статті 143 Конституції України).

Суд звертається також до практики ЄСПЛ, яка застосовується як джерело права, а саме до концепції «належного урядування», зміст якої розкритий в рішеннях ЄСПЛ, а саме:

- у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, публічні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на публічні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011).

Оскільки оспорювані у цій справі рішення Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406 стосувались такого суспільного питання, як майнове право власності на земельні ділянки лісового фонду поруч із селом Помоклі, якими в порядку загального використання користуються жителі цього села та інші громадяни члени Ташанської об`єднаної територіальної громади в порядку ст.66 Лісового кодексу України, то є достатні підстави для висновку про те, що питання розпорядження цими земельними ділянками (питання їх переоформлення з державної у комунальну власність та затвердження технічної документації із землеустрою) становило «загальний інтерес» в контексті обов`язку Сільради дотримуватись при вирішенні цього питання принципу «належного урядування».

Однак суперечлива позиція Сільради в питанні підстави виникнення права колективної власності (підстави переходу із державної власності в комунальну спірних земельних ділянок) при прийнятті нею оспорюваних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 вказує на те, що оспорювані у цій справі рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406 були прийняті Сільрадою з недотриманням передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України засад добросовісності та розумності, а також принципу «належного урядування», дотримання яких було обов`язком Сільради відповідно до ст.8 Конституції України. Адже Сільрада при прийнятті спірних рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 не визначила конкретну підставу виникнення права колективної власності (підставу переходу із державної власності в комунальну спірних земельних ділянок для їх переоформлення за Сільрадою) та належним чином не з`ясувала, чи не порушить її рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірних земельних ділянок право державної власності на землі лісового фонду та право землекористувача цього лісового фонду, а саме Державного спеціалізованого господарське підприємство «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» і у постійному користуванні якого перебувають землі державного лісового фонду, на які накладаються спірні земельні ділянки, сформовані на підставі оспорюваних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406.

В цьому аспекті суд також зауважує про те, що, виходячи із засад добросовісності та розумності, Сільрада як правонаступник Помоклівської сільської ради при прийнятті спірних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406, які стосувались формування земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486, знала або повинна була знати про те, що раніше вказані землі лісогосподарського призначення були землями колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, які рішенням десятої сесії Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 №57 «Про передачу лісового фонду в Державну установу» були передані в Переяслав-Хмельницький держлісгосп, правонаступником якого на теперішній час є ДП «Ліси України».

Крім того, оскільки спірні у цій справі земельні ділянки лісового фонду, стосовно яких Сільрада приймала оспорювані у цій справі рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406, фактично вкриті лісом та розташовані поруч із селом Помоклі, про що Сільраді було відомо, то Сільрада, проявивши розумну обачність, на момент прийняття оспорюваних рішень також знала або повинна була знати і про те, хто саме є балансоутримувачем лісу (майна), розташованого на вказаних земельних ділянках. А саме Сільрада знала або повинна була знати про те, що балансоутримувачем цих лісів є відповідне державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство (ДП «Ліси України» як правонаступник ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство»), яке як постійний лісокористувач відповідних земель відповідно до частини 2 ст.19 Лісового кодексу України несе відповідальність за охорону, захист та відтворення лісів та веде первинний облік лісів, адже обставини справи не вказують на те, що у Сільради при прийнятті оспорюваних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 були підстави вважати, що відповідні ліси поруч із селом Помоклі є безхазяйним майном, яке не має взагалі балансоутримувача.

3.6. Щодо першої підстави виникнення права комунальної власності, на які посилається Сільрада (відповідач), а саме доводів про те, що спірні земельні ділянки перейшли у комунальну власність на підставі пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України з 01.01.2019 як землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, суд відхиляє ці доводи як хибні та такі, що суперечать обставинам справи.

Так, відповідно до обставин справи право постійного користування землями Колективного сільськогосподарського підприємства «Помоклі» було припинено не пізніше 2003 року і лісогосподарські землі державної власності, які перебували у постійному користуванні останнього і за рахунок яких повністю або частково утворені спірні у цій справі земельні ділянки, були розподілені у відповідності до ст. 30 Земельного кодексу України, а саме передані у постійне користування державного лісогосподарського підприємства (ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп») за розпорядженням від 15.07.2003 Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу для ведення лісового господарства» та рішенням десятої сесії Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 №57 «Про передачу лісового фонду в Державну установу».

Фактична передача земель державного лісового фонду, які раніше були у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, у постійне користування державному лісогосподарському підприємству підтверджується наявними матеріалами лісовпорядкування Студениківського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп за 2003 та 2014 роки.

Таким чином, вказані землі державного лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, за рахунок яких повністю або частково утворені спірні у цій справі земельні ділянки, були передані у постійне користування державному лісогосподарському підприємству ще в 2003 році, тобто задовго до набрання чинності пунктом 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України з 01.01.2019. А тому як станом на 01.01.2019, так і станом на момент прийняття Сільрадою оспорюваних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 відсутні підстави вважати спірні у цій справі землі землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, враховуючи, що ці землі державного лісового фонду ще з 2003 року отримали правовий режим земель, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Суд також зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Помоклі» продовжувало свою діяльність після 2003 року.

Таким чином, доводи відповідача про те, що спірні землі є землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, і тому на підставі пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України з 01.01.2019 перейшли у власність територіальної громади, на території яких вони розташовані, суд відхиляє як такі, що суперечать обставинам справи, відповідно до яких станом на 01.01.2019 вказані землі державного лісового фонду вже перебували у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Крім того, суд також відмічає, що в оспорюваних у цій справі рішеннях Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406 відсутні посилання на пункт 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України як на підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а натомість наявні посилання на іншу підставу, а саме на пункт 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, який був доданий в Земельний кодекс України Законом України №1423-IX від 28.04.2021 та набув чинності 27.05.2021.

При цьому процесуальний аспект принципу «належного урядування» полягає в тому, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави (див.: пункт 37 постанови Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17).

Таким чином, доводи відповідача щодо цієї підстави виникнення права комунальної власності суд відхиляє як з мотивів їх необґрунтованості, так і суперечливості, яка не сумісна з принципами правової визначеності, добросовісності та належного урядування.

3.7. Щодо другої підстави виникнення права комунальної власності, на які посилається Сільрада (відповідач), а саме доводів про те, що Сільраді достеменно не було відомо, чи спірні земельні ділянки є землями колективної власності колишнього КСП чи землями державної власності, оскільки ці землі не були сформовані у земельні ділянки станом на 27.05.2021, однак незалежно від їх колишнього правового статусу (колективна або державна власність) відповідні земельні ділянки перейшли в комунальну власність сільської територіальної громади на підставі норми абзацу 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якої «…інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом», суд зазначає таке.

Доводи Сільради про те, що їй достеменно не було відомо, чи спірні земельні ділянки є землями колективної власності колишнього КСП чи землями державної власності, оскільки ці землі не були сформовані у земельні ділянки станом на 27.05.2021, не свідчать про дотримання Сільрадою засад добросовісності, розумності та принципу «належного урядування» при прийнятті спірних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 про формування спірних земельних ділянок та оформлення права комунальної власності на них, адже, виходячи із вказаних принципів, необхідною умовою для прийняття таких рішень є встановлення Сільрадою як учасником цивільних правовідносин та суб`єктом владних повноважень належності вказаних земельних ділянок до комунальної власності та повноважень Сільради по розпорядженню ними, оскільки в противному випадку це призведе до порушення прав інших учасників цивільного обороту, в т.ч. власників спірних земельних ділянок та землекористувачів.

Так, статтею 155 Земельного кодексу України встановлена відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок, у вигляді визнання такого акта недійсним.

Також відповідно до пункту «е» частини 1 ст.91 Земельного кодексу України одним із обов`язків власників земельних ділянок є дотримання правил добросусідства, що передбачає здійснення прав на землю таким чином, щоб не порушувати прав власників та землекористувачів суміжних земельних ділянок.

З огляду на вказані норми, доводи Сільради про те, що їй достеменно не було відомо, чи спірні земельні ділянки є землями колективної власності колишнього КСП чи землями державної власності, не свідчать про дотримання Сільрадою, яка вважала себе їх власником, засад добросовісності, розумності та принципу «належного урядування» при прийнятті спірних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406.

Щодо самого посилання в якості підстави виникнення права комунальної власності Сільради на норму абзацу 10 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якої «…інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом», суд зауважує наступне.

Відповідно до положень частин 2, 5 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оспорюваних у справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406) у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Однією із підстав набуття територіальною громадою землі у комунальну власність є передача їм земель державної власності (пункт «а» частини 5 ст. 83 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Законом №1423-IX від 28.04.2021 до Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України був доданий пункт 24, який набрав чинності 27.05.2021.

Відповідно до підпункту «а» вказаного пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Також, згідно з частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до обставин цієї справи, з 2003 року постійний лісокористувач відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 № 443 та рішення Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 № 57 використовує територію спірних земельних ділянок на підставі матеріалів лісовпорядкування.

Згідно із положеннями ст.ст. 141 та 142 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Однак, згідно з листом філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» у від 27.01.2025 № 1604/20.23-2025 жодних погоджень щодо вилучення спірних ділянок чи припинення права постійного користування ними державне підприємство не надавало.

Таким чином, за обставин належності спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства, яким жодних дій щодо припинення права користування ними не вчинялось, рішення Ташанської сільської ради від 22.03.2023 № 1405 та № 1406, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та зареєстровано право комунальної власності на них, суперечать ст. ст. 83, 116, 117, 141, 142 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

За вказаних обставин, з огляду на приписи підпункту «а» п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, спірні земельні ділянки не перейшли у комунальну власність.

Таким чином, спірні земельні ділянки, починаючи з 2003 року і по нинішній час належать до земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Тому посилання відповідача на пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків, є безпідставним, оскільки станом день набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) земельні ділянки перебували у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

3.8. Щодо третьої підстави виникнення права комунальної власності, на яку також посилається Сільрада (відповідач), а саме норми абзацу 15 пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.03.2023) та доводів Сільради з посиланням на вказану норму про те, що станом на 01.01.2023 у Сільради була відсутня будь-яка інформація щодо того, що стосовно цих земель лісогосподарського призначення є дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, або, що по цим землям вже розробляється відповідна технічна документація, або, що відповідні землі будуть передаватись чи вже передані в постійне користування ДП «Ліси України», суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 15 пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оспорюваних у цій справі рішень Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406) особи, які отримали дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Законом України №2952-IX від 24.02.2023 у вказаному абзаці 15-му пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України цифри « 2023» були замінені цифрами « 2025», далі Закон від 24.02.2023. Тобто, по суті вказаний Закон від 24.02.2023 продовжив з 01 січня 2023 по 01 січня 2025 року строк, протягом якого землі та земельні ділянки, зазначені у підпункті «е» цього пункту, не підлягали передачі у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Хоча вказаний Закон набрав чинності лише 23.03.2023 (з дня, наступного за його опублікування відповідно пункту розділу ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону), а оспорювані у цій справі рішення Сільради від 22.03.2023 №1405 та №1406 прийняті за один день до набрання чинності цим законом, тим не менш суд також відмічає, що, по-перше, сам цей Закон був ухвалений ще 24.02.2023, тобто до моменту прийняття Сільрадою оспорюваних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406.

По-друге, відповідно до картки цього Закону від 24.02.2023, яка міститься в публічному доступі на сайті Верховної Ради України, цей Закон був опублікований в газеті «Голос України» 22.03.2023, тобто власне в день прийняття Сільрадою спірних рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406.

Вказані обставини прийняття Закону від 24.02.2023 та його публікації до моменту прийняття Сільрадою оспорюваних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 вказують на те, що Сільрада на момент прийняття цих рішень знала або могла знати про цей Закон від 24.02.2023, яким держава в особі органу законодавчої влади України як власник земель державної форми власності продовжила до 01.01.2025 строк дії заборони на передачу земель державної власності, зазначених у підпункті «е» цього пункту, у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким раніше було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Отже, навіть якщо, як стверджує Сільрада, спірні землі вона вважала землями, які підпадають під дію підпункту «е» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (а саме землями, щодо яких до 27.05.2021 органом виконавчої влади було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування державному лісогосподарському підприємству, але які станом на 01.01.2023 залишались фактично не переданими у постійне користування такого державного лісогосподарського підприємства), тим не менш суд зауважує, що Сільрада також знала або могла знати про те, що Законом від 24.02.2023 (який був опублікований та набував чинності наступного дня за днем розгляду на сесії Сільради 22.03.2023 питання розпорядження спірними землями лісового фонду) був продовжений до 01.01.2025 строк дії заборони на передачу земель, зазначених у підпункті «е» цього пункту, у комунальну власність Сільради.

За вказаних обставин, відповідно до яких:

1) Сільрада перед прийняттям спірних рішень не встановила належним чином правовий режим спірних земельних ділянок, суб`єкта (суб`єктів) прав на ці землі, не визначила конкретну підставу виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки;

2) Сільраді на момент прийняття 22.03.2023 оспорюваних рішень було або могло бути відомо про набрання чинності наступного дня Закону від 24.02.2023, який продовжив з 01.01.2023 по 01.01.2025 року строк, протягом якого землі, зазначені у підпункті «е» цього пункту, не підлягали передачі у власність, в т.ч. в комунальну власність;

посилання Сільради (відповідача) на норму абзацу 15 пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.03.2023) не свідчить на користь позиції Сільради про її добросовісність та правомірність спірних рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406, які були прийняті Сільрадою за день до набрання чинності продовження строку дії заборони на передачу земель в порядку цієї норми.

Тобто, у разі якщо Сільрада, не проявивши розумну обачність та не встановивши належним чином правовий режим спірних земельних ділянок, вважала спірні землі такими, що підпадають під дію підпункту «е» пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України, то обставина прийняття Сільрадою рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 за один день до набрання чинності Законом від 24.02.2023 (який на строк до 01.01.2025 забороняв передачу земель, зазначених у підпункті «е» цього пункту, у комунальну власність Сільради), в такому разі вказує на те, що Сільрада, приймаючи ці рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406, формально використала чинну станом на 22.03.2023 норму абзацу 15 цього пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України (в редакції станом до 23.03.2023) з метою уникнення виконання імперативних норм вказаного Закону від 24.02.2023 про заборону на період до 01.01.2025 передачі земель, зазначених у підпункті «е» пункту 24.

При цьому суд зауважує, що використання особою формально законних дій чи інструментів для уникнення виконання обов`язків є ознакою обходу закону.

Суд також оцінює критично та відхиляє доводи Сільради про те, що у неї була відсутня будь-яка інформація щодо того, що стосовно цих земель лісогосподарського призначення є дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, або, що по цим землям вже розробляється відповідна технічна документація, або, що відповідні землі будуть передаватись чи вже передані в постійне користування ДП «Ліси України».

Суд відхиляє вказані доводи Сільради з підстав, що, як вже зазначив суд:

- Сільрада як правонаступник Помоклівської сільської ради при прийнятті спірних у цій справі рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406, які стосувались формування земельних ділянок лісогосподарського призначення, знала або повинна була знати про те, що раніше вказані землі лісогосподарського призначення були землями колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, які, враховуючи рішення десятої сесії Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 №57 «Про передачу лісового фонду в Державну установу», були передані в Переяслав-Хмельницький держлісгосп, правонаступником якого є ДП «Ліси України»;

- крім того, оскільки спірні у цій справі земельні ділянки лісового фонду, стосовно яких Сільрада приймала оспорювані у цій справі рішення від 22.03.2023 №1405 та №1406, фактично вкриті лісом та розташовані поруч із селом Помоклі, то Сільрада, проявивши розумну обачність, на момент прийняття оспорюваних рішень також знала або повинна була знати про те, що балансоутримувачем цих лісів є відповідне державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство (ДП «Ліси України» як правонаступник ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство»), яке як постійний лісокористувач відповідних земель відповідно до частини 2 ст.19 Лісового кодексу України несе відповідальність за охорону, захист та відтворення лісів та веде первинний облік лісів.

Також, суд відхиляє в цілому посилання Сільради на вказану норму абзацу 15 пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в тому числі і в редакції станом на 22.03.2023), оскільки відповідні до обставин справи землі, за рахунок яких Сільрадою були сформовані спірні земельні ділянки, не є землями, зазначеними у підпункті «е» цього пункту 24. Натомість ці землі, починаючи з 2003 року і по нинішній час належать до земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, тобто є землями, які зазначені в підпункті «а» пункту 24 розділу X Земельного кодексу України, Тому, як вже зазначив суд, спірні земельні ділянки не перейшли у комунальну власність, враховуючи встановлену підпунктом «а» пункту 24 розділу X Земельного кодексу України заборону на їх передачу в комунальну власність.

Щодо доводів відповідача про те, що в розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» (яким у зв`язку з припиненням діяльності колишніх сільськогосподарських підприємств лісокористувачів Переяслав-Хмельницька РДА вирішила передати у постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства, зокрема до складу Студениківського лісництва передала землі Помоклівської сільської ради площею 455,6 га) були внесені зміни розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 15.07.2003 №443», суд зазначає наступне.

Дійсно, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 в розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 було викладено в новій редакції, за змістом якої Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація цим розпорядженням від 15.01.2003 №443 не передала землі лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» (як про це було зазначено у первинній редакції розпорядження від 15.01.2003 №443), а надала дозвіл Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 3360,1 га за межами населених пунктів на території Помоклівської та інших сільських рад Переяслав-Хмельницького району.

Однак відповідно до обставин справи вказане розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 було прийнято вже після фактичної передачі Помоклівською сільською радою в 2003 році наявного у неї лісового фонду розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств обсягом 511 га Державному підприємству «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» за актом про прийняття від 11.11.2003.

Таким чином, вказане розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 не припинило право постійного користування Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», яке виникло в 2003 році на підставі первинної редакції розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 та в силу фактичної передачі Помоклівською сільською радою (правонаступником якої є сама Сільрада) в 2003 році наявного у неї лісового фонду розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств обсягом 511 га Державному підприємству «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство». Виникнення у ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» права постійного користування вказаними землями державного лісового фонду з 2003 підтверджується матеріали лісовпорядкування 2003 та 2014 років, про що суд вже зазначив вище.

За таких обставин розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 про внесення змін в розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 не анулювало юридичний факт передачі в 2003 році земель державного лісового фонду в постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та не припинило вказане право постійного користування, яке виникло задовго до прийняття розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289.

3.9. Щодо доводів Сільради про те, що:

- про наявність дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування держлісгоспу Сільраді стало відомо тільки після ознайомлення з матеріалами експертизи, доданої прокурором до відповіді від 22.04.2025 на відзив у цій справі;

- при поданні позовної заяви прокурор, надавши розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443, не надав при цьому з невідомої причини розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289, яким було змінено розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443, і яке, за твердженням Сільради, суперечить правовій позиції прокурора у справі про перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 2 ст.42 та частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Доводи Сільради-відповідача про те, що прокурор разом з позовною заявою не надав з невідомої причини розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289, яке, за твердженням Сільради, суперечить правовій позиції прокурора у справі, суд оцінює критично.

Суд відмічає, що хоча прокурор і не подав розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 разом з позовною заявою, тим не менше прокурор надав цей доказ в подальшому під час розгляду справи, з огляду на що, а також враховуючи значну кількість письмових доказів у цій справі, відсутні підстави вважати, що прокурор приховав цей доказ від суду та учасників справи.

Крім того, відповідно до обставин справи Сільрада, у разі обачливої та розумної поведінки у спірних правовідносинах при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для переходу спірних земель із державної в комунальну власність, а також як правонаступник Помоклівської сільської ради знала або могла знати про те, що раніше спірні землі лісогосподарського призначення були землями колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, які, враховуючи рішення десятої сесії Помоклівської сільської ради від 30.04.2003 №57 та розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443, в 2003 році були передані в постійне користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

Відповідно, Сільрада також знала або могла знати і про розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289, яким було змінено вказане розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 і яке, за твердженням Сільради, суперечить правовій позиції прокурора про перебування спірних земель в постійному користуванні Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

Тому Сільрада не була позбавлена можливості самостійно з`ясувати про наявність розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 та, виходячи із засад змагальності господарського судочинства, як сторона справи самостійно надати цей доказ суду.

Доводи Сільради у запереченні від 30.04.2025 на відповідь на відзив про те, що про наявність дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування держлісгоспу Сільраді стало відомо тільки після ознайомлення з матеріалами експертизи, доданої прокурором до відповіді від 22.04.2025 на відзив, спростовуються обставинами справи, а саме.

Те, що Сільрада знала про наявність розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 (яким були внесені зміни до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.01.2003 №443 та було надано дозвіл дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування держлісгоспу) ще до того, як прокурором була подана відповідь від 22.04.2025 на відзив, підтверджується тим, що вже у відзиві від 25.03.2025 на позов Сільрада, заперечуючи проти позову у цій справі, посилалась на виникнення у неї права комунальної власності в силу такої підстави, як, зокрема, норма абзацу 15 пункту 24 Розділу X Перехідних положень.

Як зазначала Сільрада на стор.5 відзиві від 25.03.2025 з цього приводу, «…у випадку надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам, про це повинні були повідомити Ташанську сільську раду і відповідні державні органи, які надали такі дозволи, і відповідні державні лісогосподарські підприємства, які отримали такі дозволи».

Тобто, якщо Сільрада вже у відзиві від 25.03.2025 на позов посилалась на те, що спірні землі є такими, що підпадають під дію підпункту «е» пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України (а саме, вважала їх землями, щодо яких органом виконавчої влади було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування державному лісогосподарському підприємству, але які станом на 01.01.2023 залишались не переданими у постійне користування такому державному лісогосподарському підприємству), то це вказує і на те, що Сільраді про наявність розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 (яким було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок з метою їх передачі у постійне користування держлісгоспу) було відомо і до ознайомлення із відповіддю прокурора від 22.04.2025 на відзив. Адже сама Сільрада вже у своєму відзиві від 25.03.2025 на позов посилалась, зокрема, і на те, що спірні землі є такими, що підпадають під дію підпункту «е» пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України.

В будь-якому разі суд відмічає, що вказані доводи Сільради не спростовують висновку про те, що рішення Сільради від 22.03.2023 № 1405 та № 1406, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та зареєстровано право комунальної власності на них, суперечать ст. ст. 83, 116, 117, 141, 142 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а спірні земельні ділянки сформовані Сільрадою неправомірно, оскільки накладаються на землі державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», чим порушено право держави в особі Облдержадміністрації щодо володіння, користування чи розпорядження землями державного лісового фонду.

3.10. Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним

Згідно з положень частин 1, 10 та 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до абзацу 2 частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі з урахуванням зміненого предмета позову) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вказане положення абзацу 2 частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» узгоджується з нормами пунктів 4 та 5 частини 1 статті 14 цього Закону, відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ (див.: постанову Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 904/6886/23).

При частковому накладанні земельних ділянок власник однієї з них може, зокрема, оспорювати відповідне рішення органу місцевого самоврядування й державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку іншого власника, тому в цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, адже позивач не є власником тієї частини земельної ділянки відповідача, що не накладається на його землю (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №731/264/23, від 22.05.2024 у справі №916/1750/22, від 21.05.2025 у справі № 904/6886/23).

За вказаних обставин, рішення Ташанської сільської ради від 22.03.2023 № 1405 та № 1406 в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою та реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486 та 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:003:0424 та 3223386000:02:002:0491, підлягають визнанню недійсними.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Ташанської сільської ради від 22.03.2023 № 1405 та № 1406 в частині, що стосується інших земельних ділянок (крім спірних у цій справі земельних ділянок), суд відмовляє, оскільки підстави поданого прокурором позову у цій справі стосуються лише земельних ділянок з кадастровими номерами 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486 та 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:003:0424 і не стосуються інших земельних ділянок.

З урахуванням того, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486 та 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:003:0424 та 3223386000:02:002:0491 частково накладаються на землі державного лісового фонду лісогосподарського призначення (які у відповідності до положень до статті 8 Лісового кодексу України та статей 57, 84, 117 та пункту Земельного кодексу України знаходяться в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та не можуть перебувати в комунальній власності), наявні підстави для скасування проведеної державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, а також для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2023 та 31.03.2023 права комунальної власності за Ташанською сільською радою на спірні земельні ділянки (а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:003:0424 площею 91,2875 га, індексний номер рішення 67090185 від 06.04.2023; земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:002:0491 площею 78,2722 га, індексний номер рішення 67091477 від 06.04.2023; земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:002:0492 площею 33,3761 га, індексний номер рішення 67041700 від 03.04.2023; земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:002:0490 площею 95,1314 га, індексний номер рішення 67040596 від 03.04.2023; земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:002:0488 площею 13,3103 га, індексний номер рішення 67039647 від 03.04.2023; земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:002:0487 площею 51,5872 га, індексний номер рішення 67038458 від 03.04.2023; земельну ділянку з кадастровим номером 3223386000:02:002:0486 площею 22,1837 га, індексний номер рішення 67038224 від 03.04.2023), з метою фактичного поновлення інтересів держави.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені прокуратурою витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме в сумі 4844,80 грн судового збору, який був сплачений за дві вимоги немайнового характеру про визнання недійсним рішень від 22.03.2023 №1405 та №1406 (2 х 3028 х 0,8 = 4844,80), а також в сумі 16956,80 грн судового збору, який був сплачений за сім вимог немайнового характеру про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації семи земельних ділянок (7 х 3028 х 0,8=16956,80), а також в сумі 16956,80 грн судового збору, який був сплачений за сім вимог немайнового характеру про скасування семи рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності (7 х 3028 х 0,8=16956,80), що сукупно становить 38758,40 грн (4844,80 + 16956,80 + 16956,80 = 38758,40).

Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486 задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (08460, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ташань, вул. Центральна, 7а, код ЄДРПОУ 04361605) від 22.03.2023 №1405 в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою та реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486 та 3223386000:02:002:0492.

3. Визнати недійсним рішення Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (08460, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ташань, вул. Центральна, 7а, код ЄДРПОУ 04361605) від 22.03.2023 №1406 в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою та реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223386000:02:003:0424 та 3223386000:02:002:0491.

4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223386000:02:003:0424, 3223386000:02:002:0491, 3223386000:02:002:0492, 3223386000:02:002:0490, 3223386000:02:002:0488, 3223386000:02:002:0487, 3223386000:02:002:0486.

5. Скасувати рішення державного реєстратора від 28.03.2023 та 31.03.2023 про державну реєстрацію права комунальної власності за Ташанською сільською радою Бориспільського району Київської області (08460, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ташань, вул. Центральна, 7а, код ЄДРПОУ 04361605) на земельні ділянки з кадастровими номерами:

3223386000:02:003:0424 площею 91,2875 га (індексний номер рішення 67090185),

3223386000:02:002:0491 площею 78,2722 га (індексний номер рішення 67090477),

3223386000:02:002:0492 площею 33,3761 га (індексний номер рішення 67041700),

3223386000:02:002:0490 площею 95,1314 га (індексний номер рішення 67040696),

3223386000:02:002:0488 площею 13,3103 га (індексний номер рішення 67039647),

3223386000:02:002:0487 площею 51,5872 га (індексний номер рішення 67038458),

3223386000:02:002:0486 площею 22,1837 га (індексний номер рішення 67038224).

6. У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання недійсними рішень Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.03.2023 №1405 та від 22.03.2023 №1406 в іншій частині відмовити.

7. Стягнути з Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (08460, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ташань, вул. Центральна, 7а, код ЄДРПОУ 04361605) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в сумі 38758 (тридцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп. за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026.

Суддя О.О. Третьякова