Рішення № 137224170, 09.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2026Справа № 910/13893/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 94 220,23 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (далі також - позивач, ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі також - відповідач) про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 78 514,05 грн, 3% річних в розмірі 15 706,18 грн.

Відповідно до ухвали від 11.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/13893/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

26.11.2025 відповідач подав відзив, а 01.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Крім того, відповідач скористався своїм правом на подання заперечень в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2026 позивачем подано клопотання про долучення доказів - на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, у свою чергу, в письмових запереченнях від 18.02.2026 наголошує на наявності підстав для залишенні клопотання про долучення доказів без розгляду. Також, відповідачем заявлено про зменшення витрат позивача на правничу допомогу на 99% у зв`язку з їх не співмірністю.

Суд надав оцінку клопотанню позивачу про долучення доказів понесених витрат та запереченням відповідача. Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Втім, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Тому, наразі суд не вбачає підстав для залишення без розгляду заяви позивача від 10.02.2026 про долучення доказів, адже такі докази подані до ухвалення рішення за результатом розгляду справи.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології (як підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (як замовником) було укладено Договір про закупівлю послуг № 4600007072 (далі - Договір), за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, надалі - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.10.2023) загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із договірною ціною (Додаток №2), становить 11 418 453,89 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 903 075,65 грн.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 Договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 7.3.1 Договору визначено, що підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик)" оголошення № UA-2022-12-13-017360-a оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу "13" грудня 2022 року, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 574 500,00 грн, що становить 5% відсотків ціни цього Договору (пункт 10.9.1 Договору).

У пункті 10.9.5 Договору узгоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником свої зобов`язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Згідно з пунктом 10.9.6 Договору забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин.

Повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі.

Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта.

Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 Договору).

Пунктом 11.2 Договору визначено, що закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

До вказаного Договору про закупівлю послуг між сторонами було підписано Додаток №3 "Графік виконання робіт", згідно якого граничний термін виконання робіт з обстеження, розробки, подання на експертизу, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; з виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт - 300 календарних днів, пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.

06.01.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (принципал) укладено Договір про надання гарантії № 30769/ЮГ-23, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 та 2.2 якого даний Договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик) згідно оголошення про заплановану закупівлю UA-2022-12-13-017360-а (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-13-017360-a), розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу, що проводилася ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - основне зобов`язання).

Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов`язання, а саме: невиконання або неналежне виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик). згідно оголошення про заплановану закупівлю UA-2022-12-13-017360-а (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-13-017360-a) відповідно до основного зобов`язання.

Сума і валюта гарантії: 574 500,00 грн.

Строк дії гарантії: з 06.01.2023 до 17.03.2024 включно.

На виконання умов зазначеного договору Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" видано Банківську гарантію № 30769 від 06.01.2023 (далі - Гарантія) на суму 574 500,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як бенефіціара.

За цією гарантією гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 17.03.2024.

26.02.2024 банком-гарантом отримано від відповідача SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за Гарантією в розмірі 574 500,00 грн.

Банк направив позивачу повідомлення №1-784 від 27.02.2024 про те, що він отримав від відповідача вимогу (SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за Гарантією в розмірі 574 500,00 грн).

У вказаному листі було зазначено таке: "Для здійснення АТ "КБ "ГЛОБУС" платежу на користь Бенефіціара за отриманою вимогою, Банк-Гарант повідомляє про необхідність здійснення Гарантійного платежу згідно пункту 3.3 Договору про надання гарантії № 30769/ЮГ-23 від 06.01.2023 в сумі 574 500,00 грн. У зв`язку з чим просимо перерахувати кошти у зазначеному вище розмірі на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "КБ "ГЛОБУС", МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059 з наступним призначенням платежу: "Гарантійний платіж згідно Договору про надання гарантії № 30769/ЮГ-23 від "06" січня 2023 року.".

Згідно платіжної інструкції № 12084_00000/ab257d1c2aad-4396-b5f6-cf77172815bd від 05.03.2024 року Гарант здійснив перерахування суми гарантійного платежу на користь Бенефіціара.

Позивач сплатив на користь Банка-Гаранта суму Гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією № 174 від 05.03.2024 року.

22.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 574 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 по справі № 910/13038/24, яке набрало законної сили, позов було задоволено.

Також вищевказаним рішенням встановлено, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання за договором, укладеним між сторонами, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6. договору у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.

У той же час, позивач наголошує, що виконання відповідачем обов`язку зі сплати на користь позивача суми гарантійного платежу виконане 15.07.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 37616 від 15.07.2025 року на суму 574 500,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, згідно з твердженнями позивача, що грошові кошти були отримані позивачем в повному обсязі в якості виконання постанови суду апеляційної інстанції по справі №910/13038/24, Платіжною інструкцією №376163 від 15.07.2025 року. Водночас позивачу не були відшкодовані грошові кошти за порушення грошового зобов`язання, а саме інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за користування чужими грошовими коштами в порядку частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з цим позовом.

Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись, здебільшого, на наступне:

- прострочення загального строку виконання робіт підрядником склало 204 дні. Такі обставини встановлені судами у справі № 910/13038/24 та не спростовуються сторонами;

- з наведеного вбачається очевидний факт настання гарантійного випадку, передбаченого банківською гарантією №30769 від 06.01.2023, що є належною підставою для її виконання, у зв`язку із чим, в межах строку дії наданої підрядником банківської гарантії, ТОВ «Оператор ГТС України» направлено на адресу Гаранта вимогу (ТОВВИХ-242818 від 23.02.2024), яка останнім була виконана належним чином;

- підписуючи договір підряду з визначеними строками, ціною та специфікацією, позивач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе, зокрема з урахуванням воєнного стану та його наслідків;

- нарахування здійснено позивачем помилково у зв`язку із неправильним застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України та умов забезпеченого Договору;

- у п. 10.11 Договору закріплено домовленість сторін про те, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 проценти річних від простроченої суми. Відтак, при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних;

- о набрання судовим рішенням у справі № 910/13038/24 законної сили у відповідача були відсутні правові підстави для сплати на користь позивача коштів у сумі 574 500,00 грн, оскільки Договором, як і ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», визначено обов`язок повернення переможцю закупівлі саме забезпечення договору про публічну закупівлю, яким виступала банківська гарантія № 30769 від 06.01.2023, яка, в свою чергу, припинилась на підставі ст.ст. 568, 599 ЦК України - у зв`язку зі сплатою кредиторові суми, на яку видано гарантію, тобто у зв`язку із належним виконанням.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі № 910/13038/24, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у сумі 574 500,00 грн були повернуті позивачу 15.07.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 376163 від 15.07.2025.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття Робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих Робіт.

Останній акт за Договором підписано 08.08.2024 - Акт про завершення робіт по договору № 4600007072 від 16.01.2023, у якому, зокрема, зазначено: підрядник виконав роботи в повному обсязі на суму 11 260 517,70 грн згідно актів виконаних робіт КБ-2в.

Позивачем на суму 574 500,00 грн безпідставно отриманих коштів, було нараховано відповідачу 78 514,05 грн інфляційних втрат та 15 706,18 грн 3% річних за загальний період нарахування з 16.08.2024 по 14.07.2025 включно.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі № 6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.

Судами у справі № 910/13038/24 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за Договором, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у сумі 574 500,00 грн були повернуті позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.07.2025 №376163.

Отже, з 16.08.2024 по 14.07.2025 відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у сумі 574 500,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача, що позивачем виконано роботи після спливу граничного строку їх виконання, тобто неналежного виконання Договору підрядником, що за умовами зазначеної вище банківської гарантії є гарантійним випадком, суд зазначає наступне.

Судом взято до уваги, що у справі № 910/13038/24 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за Договором, з огляду на що було зроблено висновок про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.

В частині заперечення відповідача, що до дати набрання законної сили постановою у справі № 910/13038/24, якою кошти було стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Прогресивні Нафтогазові технології", отримання та утримання відповідачем зазначених коштів було правомірним, суд зазначає наступне.

Безпідставність отримання відповідачем грошових коштів почалася не з моменту набрання рішення суду у справі № 910/13038/24, а саме з моменту їх списання (перерахування) з рахунку позивача на рахунок відповідача, адже судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією. Було б нелогічним вважати, що до набрання рішенням у справі № 910/13038/24, в якому встановлений факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, ці кошти перебували у нього правомірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/6053/19.

У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, у даному випадку розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, доводи відповідача стосовно того, що при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених у пункті 10.11. Договору 0,01% річних, не знайшли свого підтвердження з урахуванням того, що зобов`язання відповідача, щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів у сумі 574 500,00 грн, суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, вважає їх арифметично вірними, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 78 514,05 грн та 3% річних у розмірі 15 706,18 грн за період з 16.08.2024 по 14.07.2025 такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 39, оф. 12; код ЄДРПОУ 42936402) інфляційні нарахування в розмірі 78 514,05 грн, 3% річних в розмірі 15 706,18 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.06.2026.

Суддя Ю.О. Підченко