Ухвала суду № 137224138, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.06.2026Справа № 910/4102/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у господарській справі

за позовом Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" (правонаступник Державне підприємство Відновлення критичної інфраструктури)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Гапішко Ю.О.;

від відповідача: Лях К.М., Кулініч А.П.;

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: Заєць Т.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-відповідач) про зобов`язання Акціонерне товариство «Українська залізниця» повністю виконати зобов`язання за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/12462/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» у повному обсязі не виконало умови мирової угоди в частині повернення позивачу основної суми позики, що є порушенням умов мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 заяву Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про затвердження мирової угоди у справі № 910/4102/19 задоволено. Затверджено мирову угоду, укладену між Державним підприємством "Фінансування інфраструктурних проектів" та Акціонерним товариством "Українська залізниця". Провадження у справі № 910/4102/19 закрито.

07.06.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду від Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" надійшло клопотання про повернення судового збору за подання позову у розмірі 960,50 грн.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи 07.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Щербакова С.О. вказане клопотання у справі № 910/4102/19 передано для розгляду судді Трофименко О.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 (суддя Трофименко О.Ю.) повернуто Державному підприємству "Фінансування інфраструктурних проектів" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 960 грн. 50 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 28 від 29.03.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи 910/4102/19.

24.04.2026 до суду надійшла заява Державного підприємства Відновлення критичної інфраструктури про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, в якій заявник просить суд замінити сторону виконавчого провадження № 80758778 стягувача Державне підприємство Фінансування інфраструктурних проектів на його правонаступника Державне підприємство Відновлення критичної інфраструктури.

27.04.2026 до суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тетяни Заєць стосовно прийняття до примусового виконання затверджену ухвалою Господарсько суду міста Києва мирову угоду від 22.05.2019 у справі № 910/4102/19;

- постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тетяни Заєць про відкриття виконавчого провадження № 80758778 від 15.04.2026 скасувати;

- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути ухвалу Господарсько суду міста Києва про затвердження мирової угоди від 22.05.2019 у справі № 910/4102/19 без прийняття до виконання відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 заяву Державного підприємства Відновлення критичної інфраструктури про заміну сторони виконавчого провадження - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - повернуто скаржнику без розгляду.

07.05.2026 до суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд:

- поновити строк на подання скарги АТ «Укрзалізниця» на постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тетяни Заєць про відкриття виконавчого провадження № 80758778 (ідентифікатор доступу Г11Б17133ДБ3) від 15.04.2026.

- визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тетяни Заєць стосовно прийняття до примусового виконання затверджену ухвалою Господарсько суду міста Києва мирову угоду від 22.05.2019 у справі № 910/4102/19;

- постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тетяни Заєць про відкриття виконавчого провадження № 80758778 від 15.04.2026 скасувати;

- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути ухвалу Господарсько суду міста Києва про затвердження мирової угоди від 22.05.2019 у справі № 910/4102/19 без прийняття до виконання відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

13.05.2026 до суду надійшла заява Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, в якій заявник просить суд здійснити заміну стягувача в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19, якою затверджено мирову угоду від 22.05.2019, а саме: замінити стягувача Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» на його правонаступника - Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк подання скарги на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. Зокрема, розгляд скарги призначено на 04.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 заяву Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/4102/19 призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2026.

20.05.2026 до суду надійшли заперечення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на скаргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 заяву Державного підприємства Відновлення критичної інфраструктури про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Замінено стягувача в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 з Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" на його правонаступника Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури».

У цьому судовому засіданні представники відповідача (скаржник) підтримали подану скаргу.

Представники позивача та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечили проти задоволення скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник (відповідач) зазначає, що 15.04.2026 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тетяною Заєць винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80758778 з примусового виконання затвердженої Господарським судом міста Києва мирової угоди від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19. Відповідно до інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що виконавчий документ пред`явлено до примусового виконання Головою комісії з реорганізації ДП «ФІНІНПРО» Миколою Цикалевичем. Проте, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Микола Цикалевич, як Голова комісії з реорганізації ДП «ФІНІНПРО», не є представником Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури», до якого перейшли права вимоги за виконавчим документом. А тому, на думку боржника, за мировою угодою, права вимоги за якою передано ДП «Відновлення критичної інфраструктури» за передавальним актом, не може пред`являтися до примусового виконання попереднім кредитором, та така заява підлягає поверненню без прийняття до виконання.

Також, скаржник зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 80758778 не була доведена державним виконавцем у порядку, визначеному статтею 28 Закону 1404-VIII (шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення) до АТ «Укрзалізниця».

Розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ст. 1291 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" від 02.04.2026 № 63/04-26 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 № 910/4102/19. Вказана заява підписана головою комісії з реорганізації Цикалевич Миколою.

Тож, 15.04.2026 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80758778 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.

Крім того, 15.04.2026 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною винесено постанови у межах виконавчого провадження ВП № 80758778 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.

Також, 15.04.2026 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № 80758778, відповідно до якої на підставі п.10-3 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19, тимчасово, на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідач у поданій скарзі зазначає, що державний виконавець зобов`язаний був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки заява про примусове виконання була подана особою, яка, на думку скаржника, не є уповноваженим представником правонаступника стягувача у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-204 від 05.05.2025 «Про реорганізацію Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» реорганізовано Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» шляхом його приєднання до Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса».

Також пунктом 2 даного наказу (в редакції Наказу №Н-385 від 08.08.2025), установлено, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, в тому числі залишку грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проектування та будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», розміщених на рахунках відкритих в органах казначейства Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», що реорганізується.

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-563 від 20.11.2025 затверджено передавальний акт комісії з реорганізації державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» шляхом його приєднання до державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса».

В подальшому, наказом №Н-611 від 11.12.2025 внесено зміни до Статуту Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» та перейменовано Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» на Державне підприємство Відновлення критичної інфраструктури.

Тож, Державне підприємство "Фінансування інфраструктурних проектів" було реорганізовано шляхом його приєднання до Державного підприємства Відновлення критичної інфраструктури.

Суд зазначає, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, відповідно до ч. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

В свою чергу, у частині 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підставі повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

Як встановлено судом вище, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" від 02.04.2026 № 63/04-26 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19, підписана головою комісії з реорганізації Цикалевич Миколою.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження», представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Суд зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», Цикалевич Микола Миколайович є головою комісії з припинення Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів». Тобто, Цикалевич Микола Миколайович має повноваження вчиняти дії від імені Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» та виступає його законним представником.

При цьому, враховуючи що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, а стягувачем за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 є Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів», відтак державним виконацем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. було правомірно винесено постанову про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Разом з тим, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому, за змістом ч.ч. 1-2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Тож, за приписами чинного законодавства саме суд наділений повноваженнями приймати рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Відтак, до винесення судом ухвали про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/4102/19, стягувачем за ухвалою суду від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 було Державне підприємство "Фінансування інфраструктурних проектів" та останнє правомірно звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у даному випадку права та обов`язки стягувача за ухвалою суду від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 переходять до Державного підприємства Відновлення критичної інфраструктури саме з моменту винесення судом ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, а не з моменту затвердження передавального акту.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, суд зазначає, що державний виконавець діяв у межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження» та правомірно прийняв до примусового виконання затверджену ухвалою Господарсько суду міста Києва мирову угоду від 22.05.2019 у справі № 910/4102/19, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження була подана уповноваженою особою та підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не було.

При цьому, подальше звернення Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні не впливає на законність дій державного виконавця та не свідчить про порушення ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 80758778 під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки законодавством чітко визначено, що саме суд наділений повноваженнями щодо заміни сторони у виконавчому провадженні.

Крім того, суд зазначає, що накази Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 08.08.2025 № 385, від 20.11.2025 № Н-563 та від 11.12.2025 № Н-611 мають характер внутрішніх організаційно-розпорядчих документів і не є загальнодоступними для ознайомлення.

В свою чергу, на стадії відкриття виконавчого провадження на державного виконавця не покладається обов`язок щодо самостійного встановлення наявності чи відсутності таких документів. Натомість відповідно до положень статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно повідомляти державного виконавця про обставини, які можуть бути підставою для обов`язкового зупинення вчинення виконавчих дій.

Щодо тверджень скаржника про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 80758778 не була доведена державним виконавцем до АТ «Укрзалізниця» у порядку, визначеному статтею 28 Закону 1404-VIII (шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення), суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Разом з тим, ч. 2 ст. Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що документи виконавчого провадження надсилаються органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в електронній формі. За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Так, відповідно до повідомлення № 13522746 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС, постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2026 № 80758778 було отримано АТ «Укрзалізниця» 15.04.2026 о 16:56:29 год.

Тож, враховуючи що АТ «Укрзалізниця» має електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі, відповідно, постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2026 № 80758778 була надіслана державним виконавцем відповідачу (боржнику) в електронній формі.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази письмового звернення боржника до державного виконавця із заявою про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2026 № 80758778 додатково за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відтак, доводи скаржника про те, що зазначена постанова не було доведена державним виконавцем до АТ «Укрзалізниця», спростовуються матеріалами справи

Таким чином, суд зазначає, що скаржником не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності порушень з боку заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни при винесенні постанови від 15.04.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80758778.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 09.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щербаков С.О.