Рішення № 137223855, 05.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2026Справа № 910/765/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

заяви позивача - Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/6186/24

за позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" просп. Берестейський, 121В, м. Київ,03115

до Російської Федерації (код держави згідно зі стандартом Міжнародної організації по стандартизації (ISO) ru/rus 643), в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації вул. Большая Дмітровка, 15А, будова 1, м. Москва,125993

про відшкодування збитків у розмірі 2 281 567 072,82 грн.

представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 2 281 567 072,82 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, що в еквіваленті становить 64 461 621,93 доларів США.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на заподіяння у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди внаслідок пошкодження (знищення) майна позивача, розташованого за адресами: Донецька область, Волноваський район, с. Рибинське та с. Ближнє, на виробничих майданчиках якого здійснювала свою господарську діяльність Філія "Волноваська птахофабрика "ПНВК "Інтербізнес", у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості здійснення статутної діяльності та отримувати дохід.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/765/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, 15А, буд. 1) на користь Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, пр. Берестейський, 121 В, офіс 106; код ЄДРПОУ 01200244) збитки (упущену вигоду) в сумі 2 281 567 072,82 (два мільярди двісті вісімдесят один мільйон п`ятсот шістдесят сім тисяч сімдесят дві) грн. 82 коп., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 64 461 621 (шістдесят чотири мільйони чотириста шістдесят одну тисячу шістсот двадцять один) долар США 93 центи, а також судовий збір в дохід Державного бюджету України у сумі 1 059 800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 01.07.2025 року від представника позивача надійшла заява б/н від 01.07.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/765/25, з доказами направлення її засобами поштового зв`язку на адресу Посольства Російської Федерації в Румунії, з перекладом на російську мову, в якій позивач в порядку, передбаченому ст.ст. 42, 129, 244 ГПК України просить стягнути з відповідача - Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2281567,00 грн., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 доларів США, понесені позивачем в межах судової справи № 910/765/25.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2025 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій позивачем позовній заяві б/н від 17.09.2024 року згідно приписів ст. 162 ГПК України зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у даній справі у розмірі 2281567,00 грн., що грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 доларів США, а також повідомлено, що докази витрат на професійну правничу допомогу буде подано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача - Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про ухвалення додаткового рішення до розгляду, та, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, на підставі частини другої статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення у справі ухвалюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду заяви про розподіл судових витрат суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень/пояснень щодо заяви позивача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду заяви позивача по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснював розгляд клопотання виключно за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, у позовній заяві у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 281 567,00 грн., що грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 доларів США, які позивач просив суд покласти на відповідача, вартість яких складає фіксовану суму.

Окрім цього, через систему "Електронний суд" 16.11.2024 року від представника позивача надійшла заява б/н від 01.07.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/765/25, з доказами направлення її засобами поштового зв`язку на адресу Посольства Російської Федерації в Румунії, з перекладом на російську мову, в якій позивач в порядку, передбаченому ст.ст. 42, 129, 244 ГПК України, просить стягнути з відповідача - Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2281567,00 грн., що грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 доларів США, понесені позивачем в межах судової справи №910/765/25.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Наразі, від відповідача заперечень щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотань про їх зменшення до суду не надходило.

За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір № 2/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022, Додаткова угода № 27 від 24.09.2024 до договору про надання правової допомоги № 2/22 від 04.01.2024, розрахунок суми судових витрат, які ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС» понесло і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, Акт про прийняття-передачу наданих послуг від 30.06.2025, Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії АА № 1549660 від 05.03.2025.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №910/765/25, склала 2 281 567,00 грн., що грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 доларів США.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги між Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" (Клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «АСТРЕЯ» (Адвокатське об`єднання за договором) було укладено Договір № 2/22 про надання правової допомоги від 04.01.202 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого сторони погодили, що Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 8.1. Договору останній є чинним з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У разі, якщо за 10 днів до закінчення строку Договору жодна із сторін не повідомить про свій намір припинити договірні відносини, цей Договір вважається автоматично продовженим на один рік і на тих же самих умовах.

Суд звертає увагу, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до пункту 4.1 Договору про надання правової допомоги вартість послуг Адвокатського об`єднання визначається на підставі попередньої домовленості сторін щодо кожного окремого завдання Клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднанням та позивачем укладено Додаткову угоду № 27 до Договору про надання правової допомоги № 2/22 від 04.01.2022, якою сторони погодили конкретний обсяг правничої допомоги та її вартість.

Зокрема, відповідно до умов зазначеної Додаткової угоди Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати Клієнту комплекс правничих послуг, що включає: надання усних та письмових консультацій, вивчення бухгалтерської документації Клієнта, проведення досудової підготовки з метою вирішення питання щодо відшкодування шкоди, аналіз судової практики у подібних правовідносинах, складання позовної заяви до держави Російська Федерація про відшкодування збитків, підготовку інших процесуальних документів, а також здійснення представництва інтересів Клієнта у судах України.

Предметом надання правничої допомоги є, зокрема, захист інтересів Клієнта у спорі про відшкодування збитків, завданих державою Російська Федерація внаслідок збройної агресії проти України, які полягають у недоотриманні доходів за період з 01.03.2022 по 31.07.2024 у зв`язку з неможливістю використання виробничих потужностей, розташованих на території Донецької області.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 27 сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об`єднання є фіксованою та становить 2 281 567 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 55 168 доларів США 02 центи.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт про прийняття-передачу наданих послуг від 30.06.2025 за Договором про надання правової допомоги № 2/22 від 04.01.2022 на суму 2 281 567 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 55 168,02 доларів США, який підписано генеральним директором ТОВ «ІНТЕРБІЗНЕС» Олексюк Ю.В. та Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея», а також скріплено печатками сторін.

Так, згідно з вказаним Актом від 30.06.2025 року останній містить детальний перелік наданих Адвокатським об`єднанням послуг, а саме: складення та подання позовної заяви до держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) про відшкодування збитків, завданих Клієнту в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, які полягають у недоотриманні доходів за період з 01.03.2022 по 31.07.2024 у зв`язку з неможливістю використання потужностей виробничого комплексу, розташованого в селі Рибинське та селі Ближнє Волноваського району Донецької області; здійснення аналізу, перевірки та збору доказів, що підтверджують завдання Клієнту збитків; аналіз судової практики у спорах, що виникають із аналогічних правовідносин; надання усних консультацій щодо питань відшкодування збитків та інформування Клієнта про стан розгляду справи № 910/765/25; направлення на адресу Російської Федерації копії позовної заяви з додатками та ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/765/25; забезпечення перекладу на російську мову позовної заяви з додатками та ухвал Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 та від 03.04.2025 у справі № 910/765/25, а також направлення таких документів до Посольства Російської Федерації в Румунії та скан-копій перекладу на електронну адресу Генеральної прокуратури Російської Федерації; складення та подання у справі № 910/765/25 заяв (клопотань) з процесуальних питань від 07.03.2025, 12.05.2025 та 19.06.2025; участь у судових засіданнях, що відбулися 03.04.2025, 22.05.2025 та 26.06.2025 у Господарському суді міста Києва.

Крім того, в Акті зазначено, що вартість послуг, визначених у пункті 1 цього Акта становить 2 281 567 (два мільйони двісті вісімдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят сім) грн 00 коп., що в грошовому еквіваленті становить 55 168 (п`ятдесят п`ять тисяч сто шістдесят вісім) доларів США 02 центи.

В свою чергу, з урахуванням наданих позивачем доказів вказаний акт від 30.06.2025 про прийняття-передачу наданих послуг за Договором №2/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 оцінюється судом з урахуваннями приписів п. 4.5 Договору про надання правової допомоги №2/22 від 04.01.2022 та з огляду на застереження клієнта про надання правової допомоги в повному обсязі та належним чином, визнається достатнім доказом отримання клієнтом результатів надання правової допомоги (юридичних послуг), а також змісту та вартості таких послуг.

Наразі, станом на час ухвалення додаткового рішення до матеріалів справи не надано доказів фактичної оплати позивачем наданих адвокатами послуг згідно з Договором № 2/22 від 04.01.2022.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/765/25 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Грищенюк Дмитро Ігорович (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3286 від 24.04.2008), на підставі Ордеру Серія АА № 1549660 на надання правової допомоги, яким подано до суду позовну заяву.

В свою чергу, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі № 910/768/25 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подано жодних заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 281 567,00 грн., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 дол. США, зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, але не впливає на обов`язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі акту від 30.06.2025 про прийняття-передачу наданих послуг за Договором №2/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 на загальну суму 2 281 567,00 грн., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 55 168,02 дол. США, суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмета позову, характеру спірних правовідносин та встановлених фактичних обставин, а також беручи до уваги докази, надані позивачем на підтвердження викладених у позовній заяві доводів, предмет доказування у справі № 910/765/25 є обмеженим за своїм обсягом та не відзначається підвищеною складністю. Крім того, коло обставин, які підлягають встановленню у даній справі, є типовим для спорів цієї категорії та зводиться, передусім, до підтвердження факту завдання шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв`язку між діями держави Російська Федерація та заподіяними збитками, а також неможливості використання позивачем належних йому виробничих потужностей у відповідний період.

При цьому, доказова база у справі сформована переважно на підставі письмових доказів та висновків експертів, які за своєю правовою природою є типовими для даної категорії спорів, не містять складних чи унікальних елементів та не потребують застосування спеціальних або нестандартних підходів до їх оцінки.

Водночас, за умови відсутності факту звернення позивача в межах даного спору з вимогами про відшкодування відповідачем витрат позивача на підготовку та отримання експертного висновку, наведене ставить під сумнів обґрунтованість та співмірність заявленого до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу та свідчить про включення до їх складу всіх витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи.

Окрім того, наведені позивачем обставини та подані на їх підтвердження докази не зумовлюють необхідності здійснення поглибленого чи додаткового аналізу судової практики, оскільки правозастосовна практика щодо розгляду спорів про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, є сформованою, усталеною та однорідною, що об`єктивно не потребує значного часу та складної аналітичної роботи для формування правової позиції.

Поряд із цим, судом враховано участь представника позивача у трьох судових засіданнях у справі № 910/765/25: підготовчому засіданні 03.04.2025 (тривалістю 21 хвилина) та засіданнях з розгляду справи по суті 22.05.2025 (тривалістю 20 хвилин) і 26.06.2025 (тривалістю 4 хвилини), загальна тривалість яких становила 45 хвилин, однак така участь оцінюється з урахуванням того, що відповідачем у справі є Російська Федерація, представники якої фактично не беруть участі у судових засіданнях, у зв`язку з чим розгляд справи відбувається за відсутності активної процесуальної поведінки іншої сторони, що не потребує підготовки заперечень чи додаткових процесуальних документів і, відповідно, не свідчить про значний обсяг або складність виконаної правничої роботи.

Також судом враховано обсяг і зміст поданих представником позивача процесуальних документів, а саме клопотань від 03.04.2025 та 22.05.2025 про долучення доказів у справі у вигляді перекладу процесуальних документів на російську мову та доказів направлення таких документів до Посольства Російської Федерації в Румунії для вручення відповідачу, які мають виключно технічний характер, а також письмових пояснень від 19.06.2025, викладених на трьох аркушах.

Відтак, за висновками суду, виходячи із предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, складність останньої, заявлена позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 281 567,00 грн. на переконання суду є надто надмірним та необґрунтованими, штучно завищеними з огляду на статус відповідача, наявний станом на момент винесення рішення.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 2 281 567,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Окремо судом враховано факт розгляду Господарським судом міста Києва численних справ за участю тих самих сторін, зокрема, справ з аналогічним предметом спору та ідентичними позовними вимогами, у яких Приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» виступає позивачем, що свідчить про обізнаність представника позивача з фактичними обставинами та правовими питаннями відповідної категорії спорів та, відповідно, не потребувало значних додаткових витрат часу на підготовку процесуальних документів та правової позиції у цій справі.

Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право часткового стягнення витрат на правову допомогу відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Додатково судом взято до уваги правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, суд доходить висновку, що зменшення витрат позивача до 50 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 2 281 567,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду заява позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 50 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача - Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/765/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, 15А, буд. 1) на користь Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, пр. Берестейський, 121 В, офіс 106; код ЄДРПОУ 01200244) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.М.Селівон