Рішення № 137223807, 09.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/513/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до відповідача: Пасічнянської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та витребування у державну власність

за участю представників:

від прокуратури: Гоголь В.В.

від позивача Івано-Франківської ОДА: Ігнатенко О.Ю.

встановив:

до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Пасічнянської сільської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та її витребування у державну власність.

В обгрунтування заявленого позову прокурор посилається на те, що передача земельної ділянки площею 3,4824 га з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004, яка частково сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні лісогосподарського підприємства на території Хрипелівського лісництва, розпорядником якого є Івано-Франківська ОДА у власність органу місцевого самоврядування і при цьому із зміною цільового призначення - відбулася із значними порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства. Прокурор вважає, що має місце порушення законних прав та інтересів держави, тому звернувся до суду з вимогами про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2026, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 14.05.2026; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"; встановив учасникам справи строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та пояснень по суті спору.

Прокуратурі, позивачу, відповідачу та третій особі ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.04.2026 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України, та доставлено до електронних кабінетів учасників 22.04.2026 о 14:08, 14:06,14:13 та 16:07, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 22.04.2026 та 23.04.2026.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 22.04.2026 вручено вищевказаним учасникам справи - 22.04.2026, а третій особі - 23.04.2026.

Відповідач - Пасічнянська сільська рада, не скористалась своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надала.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

28.04.2026 до суду надійшли додаткові пояснення Івано-Франківської ОДА у яких зазначено, що відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності. Поряд з цим, відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021 року землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, серед інших, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) (пункт а); природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (пункт в) та ін. Відтак, у зв`язку з тим, що частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України», то ця орієнтовна частина площі 0,75 га вважається державною власністю. Позивач зазначає, що станом на сьогодні, Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація уповноважена розпоряджатися землями державної власності, що перебувають в постійному користуванні ДП «Ліси України», які розташовані в межах міст та за межами населених пунктів. До 27.05.2021 року органом, уповноваженим приймати рішення про вилучення з постійного користування земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення (лісів для нелісогосподарських потреб), був Кабінет Міністрів України. Також позивач повідомив, що Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація, як розпорядник спірної частини земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004, не приймала рішення щодо її вилучення із постійного користування державного лісогосподарського підприємства та зміни її цільового призначення. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

01.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у яких третя особа підтримує правову позицію прокуратури. Третя особа просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

14.05.2026 суд відклав підготовче засідання на 19.05.2026. За наслідками підготовчого засідання 19.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 02.06.2026, яке відклав на 09.06.2026.

09.06.2026 прокурор подав заяву про усунення технічної помилки у прохальній частині позовної заяви, просить вважати прохальну частину позовної заяви в частині вимоги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 викладеною в такій редакції: «Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру»; надав інформацію про координати накладення земельних ділянок на межі ДП "Ліси України".

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві і просив суд про задоволення позову в повному обсязі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач та третя особа повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками суду про доставку електронного листа в їх електронні кабінети.

За наведеного та беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що, відповідач та третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні 09.06.2026 суд завершив розгляд справи по суті, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 02.02.2021 № 22-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Пасічнянській сільській раді Надвірнянського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 87,8430 га, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

У відповідності до акта приймання-передачі земельних ділянок від 02.02.2021 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі -Управління) із земель державної власності у комунальну власність Пасічнянської сільської ради передано землі за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, у тому числі земельну ділянку: площею 3,4824 га (кадастровий номер 2624082100:01:012:0004) .

У додатку до Акту від 02.02.2021 під порядковим номером 17 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 га, з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Підставою для державної реєстрації права комунальної власності на зазначені у додатку земельні ділянки за Пасічнянською сільською радою є вищевказаний акт приймання-передачі від 02.02.2021 та наказ Управління від 02.02.2021.

Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 в Державному земельному кадастрі проведено 29.11.2019, цільове призначення землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

На підставі вказаних документів державним реєстратором Надвірнянської районної державної адміністрації Боднарук Л.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер відомостей про речове право 42358788, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 га, власник Пасічнянська сільська рада, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 23.12.2025.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 із цільовим призначенням « 16.00 Землі запасу» перейшла у комунальну власність Пасічнянської сільської ради з моменту її державної реєстрації.

Водночас, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 частково сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користування філії «Івано-Франківське лісове господарство» ДП «Ліси України» та використовуються для ведення лісового господарства

Відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано в постійне користування для ведення лісового господарства державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів згідно з додатком № 1.

Згідно з додатком № 1 до розпорядження облдержадміністрації № 238 від 05.04.1996 Надвірнянському ДЛГ на території Надвірнянського району надано у постійне користування землі лісового фонду площею 54999 га, в т.ч. земельні ділянки, що розміщені на території Хрипелівського лісництва.

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 264 від 17.05.2017 ДП «Івано-Франківське лісове господарство» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення на місцевості меж земельних ділянок площею 4675 га (землі лісогосподарського призначення державної власності) відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, що розташовані за межами населеного пункту с. Зелена Надвірнянського району (Хрипелівське лісництво) для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Технічну документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки за межами населеного пункту с. Зелена Пасічнянської сілької ради (Хрипелівське лісництво), площею 700,4090 га розроблено у 2021 році сертифікованим інженером - землевпорядником Стефінко Д.Д. ПП "Прикарпатський земельний центр" із урахуванням серед іншого, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» та Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

На підставі інформації філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2624082100:01:012:0004 комунальної власності, яка розташована в межах Зеленської сільської ради Надірнянського району має ознаки часткового накладення на землі лісогосподарського призначення, а саме на територію кварталу 18 виділ 4, 7 Хрипелівського лісництва Івано-Франківського надлісництва, який перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України". Орієнтовна площа накладки 0, 75 га. Івано-Франківським надлісництвом не надавалось погодження на зміну цільового призначення, добровільна відмова, згода на вилучення або відведення вищевказаної ділянки у комунальну власність або фізичним чи юридичним особам (лист від 19.12.2025, 20.02.2026).

Факт накладення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» підтверджується, у т.ч. Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих на території Зеленської сільської ради Надвірнянського району.

Відповідно до наданого філією «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1996 та 2009 року (Планшет Хрипелівського лісництва) земельна ділянка кадастровий номер 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 га частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення та накладається на землі державного лісового фонду, який закріплений за Івано-Франківським надлісництвом Карпатського лісового офісу.

Згідно з таксаційного опису: квартал 18 виділ 4, 7 Хрипелівського лісництва має наступні таксаційні характеристики: лісові культури.

Відповідно до викопіювання з Публічної кадастрової карти та карти "Самозаліснені території України" по Зеленській сільській раді встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 сільськогосподарського призначення фактично накладається на землі лісового фонду.

При цьому, погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення або відведення вищезазначеної земельної ділянки у комунальну власність не надавалось.

Прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 частково сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії «Івано-Франківське лісове господарство» ДП «Ліси України» та використовуються для ведення лісового господарства, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Наказом № 79 Державного комітету лісового господарства України від 03.04.2006 Надвірнянське ДЛП перейменовано в ДП "Надвірнянське лісове господарство". Наказом № 923 Державного агенства лісових ресурсів України від 28.10.2022 припинено ДП "Надвірнянське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДСГП "Ліси України". Наказом № 117 ДСГП "Ліси України" від 26.12.2022 створено філії ДП "Ліси України". Наказом № 108 Державного агенства лісових ресурсів України від 11.01.2023 затверджено передавальний акт ДП "Надвірнянське лісове господарство". Наказом № 1867 від 18.10.2024 Держлісагенства ДСГП "Ліси України" припинено філію "Івано-Франківське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" шляхом її закриття, активи та пасиви філії передано філії "Карпатський лісовий офіс".

Щодо наявності прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

За змістом ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч.1 ст.167 Цивільного кодексу України ). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 Цивільного кодексу України).

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому, у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11, від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023р. у справі №488/2807/17).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2019 р. у справі № 587/430/16-ц ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. (абз.2 ч.2 ст.53 ГПК України).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р.у справі № 912/2385/18).

З метою дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 26.12.2026 Надвірнянська окружна прокуратура листом повідомила Івано-Франківську обласну державну адміністрацію, що спірна земельна ділянка частково розташована у межах земель державного лісового фонду для вжиття заходів для захисту інтересів держави.

У відповідь Івано-Франківська обласна державна адміністрація повідомила у своєму листі від 26.01.2026 про те, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Івано-Франківське лісове господарство», а також щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Повідомила, що готова взаємодіяти з прокуратурою задля вирішення проблемного питання та зазначила, що у зв`язку із обмеженим фінансування облдержадміністрації на сплату судового збору не заперечує щодо звернення прокуратури до суду з відповідним позовом.

Надвірнянською окружною прокуратурою листом від 17.02.2026 повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про заявлення до суду позову в інтересах держави в особі Івано-Франківської ОДА.

Листом від 02.03.2026 Івано-Франківська обласна державна адміністрація повідомила, що готова взаємодіяти з прокуратурою задля вирішення проблемного питання та зазначила, що у зв`язку із обмеженим фінансування облдержадміністрації на сплату судового збору не заперечує щодо звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Тобто, прокурор стверджує, що незважаючи на очевидність порушення інтересів держави Івано-Франківською обласною державною адміністрацією будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Таким чином, ураховуючи бездіяльність Івано-Франківської облдержадміністрації щодо повернення земель лісового фонду до земель державної власності у прокурора, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської облдержадміністрації.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

Щодо суті позовних вимог.

Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 в Державному земельному кадастрі, державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

Окрім того, у постановах Верховного Суду по справах № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п. 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.

Положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, а документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до викопіювання з матеріалів лісовпорядкування (Планшет Хрипелівського лісництва) земельна ділянка кадастровий номер 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 га частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення та накладається на землі державного лісового фонду, який закріплений за Івано-Франківським надлісництвом Карпатського лісового офісу. Відповідно до таксаційного опису: квартал 18 виділ 4, 7 Хрипелівського лісництва має наступні таксаційні характеристики: лісові культури. Крім того, згідно з даних Геопорталу «Ліси України» встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 частково накладається на землі лісогосподарського призначення. Відповідно до інформації філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "ліси України" від 19.12.2025, 20.02.2026 орієнтовна площа накладки 0,75 га.

Так, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб на даний час покладено на Івано-Франківську обласну державну адміністрацію, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, - ліси для нелісогосподарських потреб (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У частині 2 цієї статті вказано, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Водночас, в матеріалах справи проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутній, погодження на зміну цільового призначення Івано-Франківським надлісництвом, Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не надавалось та не погоджувалось, що підтверджується інформацією філії Карпатський лісовий офіс ДП «Ліси України» (лист від 19.12.2025) та Івано-Франківською обласною державною адміністрацією (лист від 26.01.2026).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови органу виконавчої влади, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України за письмовою згодою землекористувача від права постійного користування спірною земельною ділянкою, як і нема доказів того, що право постійного користування нею, у визначеному законом порядку - припинялось чи земельна ділянка рішенням обласної адміністрації передавалась з державної власності у комунальну.

Враховуючи викладене вище, передача спірної земельної ділянки у комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 02.02.2021 № 22-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зі зміною цільового призначення здійснена усупереч вимог законодавства. А отже реєстрація за Пасічнянською сільською радою права комунальної власності на зазначену земельну ділянку є незаконною та свідчить про її незаконне вибуття з володіння держави в особі розпорядника цієї землі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Щодо способу захисту цивільного права.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Тобто, державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про її формування та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації та скасовується у разі скасування такої державної реєстрації земельної ділянки (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 16, ч. 9 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, у тому числі щодо її цільового призначення (категорія земель, вид використання в межах певної категорії земель) та обмежень у її використанні. Однак, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається (ст. 15, ч. 1 ст. 24, ч. ч. 2, 4 ст. 25 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр, п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зокрема, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, поміж іншого, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Разом з тим, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки, у відповідності до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. ст. 125, 126 ЗК України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у відповідності до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із підстав проведення державної реєстрації права власності є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі прав закриваються розділ та реєстраційна справа щодо цього об`єкта нерухомого майна, які не підлягають поновленню, а присвоєний йому реєстраційний номер скасовується (ст. 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону.

У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 сформована, у тому числі за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та є власністю держави, то скасування державної реєстрації права власності Пасічнянської сільської ради на неї, є ефективним способом захисту прав та законних інтересів Івано-Франківської ОДА.

Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Івано-Франківській ОДА буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час у кадастрі зазначені неправильні відомості щодо її цільового використання.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Івано-Франківській ОДА задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 з одночасним скасуванням державної реєстрації права комунальної власності Пасічнянської сільської ради на оспорювану земельну ділянку.

При цьому скасування реєстрації земельних ділянок з припиненням прав на них є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19, від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23.

Принагідно, суд звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12- 95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу суд знає закони (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

У пунктах 142, 150 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Подібні за змістом правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та у постанові від 22.06.2022 у справі № 76/1795/20.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

ЄСПЛ у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ураховуючи вищезазначене, витребування спірної земельної ділянки у відповідача Пасічнянської сільської ради є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав власника.

У той же час, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 3,4824 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 виснувала, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Інженером-землевпорядником ПП "Карпати геокадастр" Харабарук Т. визначено площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходяться в межах спірної земельної ділянки, та складає 0,7500 га, а також встановлено координати накладення земельної ділянки на межі ДП "Ліси України".

Окрім того, встановлено, що судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння Пасічнянської сільської ради на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,75 га, що належать на праві постійного користування ДСГП «Ліси України» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Пасічнянської сільської ради на користь держави земельної ділянки площею 0,75 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Та з огляду на те, що спірна земельна ділянка частково накладається на державні землі, то лише їх частина є власністю держави, тому позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку в цілому, до складу якої входить земельна ділянка державної власності, є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 42, 53, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 га категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення "16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)", виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Скасувати державну реєстрацію права власності Пасічнянської сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 3,4824 га з кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2378539826240, номер відомостей про речове право 42358788, дата державної реєстрації 01.06.2021).

Витребувати у власність держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 20567921) із незаконного володіння Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області земельну ділянку площею 0,75 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 2624082100:01:012:0004 площею 3,4824 в координатних межах та конфігурації накладення на землі лісового фонду згідно координатів поворотних точок:

№ X Y

1 5 366 412,857 1 366 837,462

2 5 366 423,534 1 366 826,293

3 5 366 465, 518 1 366 782,373

4 5 366 558,547 1 366 696,022

5 5 366 574,937 1 366 720,607

6 5 366 606,958 1 366 703,154

7 5 366 631,517 1 366 665,753

8 5 366 639,910 1 366 667,585

9 5 366 652,005 1 366 672,982

10 5 366 654,252 1 366 676,345

11 5 366 580,044 1 366 751,192

12 5 366 561,709 1 366 733,469

13 5 366 518,699 1 366 769,507

14 5 366 429,697 1 366 853,257

15 5 366 412,857 1 366 837,462

Стягнути з Пасічнянської сільської ради, адреса Україна, 78432, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с. Пасічна, вул. Софії Галечко, буд. 127, ЄДРПОУ 04354686 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172, судовий збір в розмірі 7 987,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.06.2026

Суддя Гула У.І.