Рішення № 137223702, 28.05.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/130/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 36541721, місцезнаходження 88000,Закарпатська область,місто Ужгород,площа Поштова, будинок 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», код ЄДРПОУ 45067276, місцезнаходження 88018, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, проспект Свободи, будинок 3,

про стягнення штрафу та пені за договором оренди землі,

за участі представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача - адвоката Орбан Н.Л. (на підставі ордеру серії АО №1227693 від 07.04.2026),

В С Т А Н О В И В :

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 30.01.2026 №32.01-17/5 (зареєстрованою за вх.№02.3.1-05/137/26) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» (далі відповідач, Товариство) про стягнення 1708016,50 грн, з яких: 494817,90 грн заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 15.09.2021, 1187562,96 грн штраф та 25635,64 грн пеня, нараховані за неналежне виконання умов вказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як чинним з 22.08.2023 орендарем земельної ділянки умов договору оренди землі від 15.09.2021, укладеного між Департаментом і ТОВ «Інвестгруп К-3» (далі договір) щодо своєчасної та повної оплати за користування земельною ділянкою площею 2,5847 га з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129 за адресою: місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «ж» (далі земельна ділянка). Позивач зазначає, що у зв`язку з проведенням державної реєстрації переходу за відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, з 22.08.2023 до Товариства перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди. 03.03.2025 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди, згідно з якою узгодили розмір місячної орендної плати з 01.01.2025 в розмірі 98963,58 грн.

Згідно доводів позивача внаслідок систематичного невнесення відповідачем орендної плати в строки, визначені договором, за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року в Товариства утворилася заборгованість у сумі 494817,90 грн, що є підставою стягнення з відповідача на підставі п. 14 договору штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати у сумі 1187562,96 грн (нарахованого у зв`язку з невнесенням орендної плати за договором за листопад 2025 року) та пені в сумі 25635,64 грн (нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі НБУ) від несплаченої суми за кожний день прострочення).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026.

Процесуальні дії у справі

Згідно з ухвалою суду від 10.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2026; сторонам встановлено строки на подачу заяв по суті справи.

26.02.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» надійшов відзив на позовну заяву від 26.02.2026 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/1838/26), згідно з яким відповідач просить:

- поновити строк на подання відзиву на позовну заяву у справі;

- зменшити суму штрафу за несвоєчасне виконання ТОВ «ІНВЕСТБУД К» зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди на 99% шляхом стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11875,63 грн;

- зменшити суму пені за несвоєчасне виконання ТОВ «ІНВЕСТБУД К» зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди на 90% шляхом стягнення з відповідача пені в сумі 2563,56 грн.

Згідно з ухвалою від 02.03.2026 суд задовольнив клопотання ТОВ «ІНВЕСТБУД К» про поновлення строку на подання відзиву, наведене у відзиві на позовну заяву від 26.02.2026 (зареєстрованому за вх.№02.3.1-02/1838/26 від 26.02.2026), поновив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву та долучив відзив до матеріалів справи.

11.03.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/2269/26), згідно з якою позивач просить прийняти відмову Департаменту від позову в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 292445,40 грн; закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 292445,40 грн; повернути Департаменту з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору за подання позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 292445,40 грн.

11.03.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла заява про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2270/26), згідно з якою позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 202372,50 грн та повернути Департаменту з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 202372,50 грн.

Згідно з ухвалою від 11.03.2026 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.04.2026.

У підготовчому засіданні 07.04.2026, представник позивача підтримав заяву Департаменту про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026; представник відповідача не заперечив проти задоволення такої заяви.

У підготовчому засіданні 07.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатом розгляду заяви позивача про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026, згідно з якою суд постановив:

- задовольнити заяву Департаменту про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/2269/26 від 11.03.2026);

- прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 292445,40 грн;

- закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняття такої відмови судом провадження у справі №907/130/26 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в розмірі 292445,40 грн;

- задовольнити клопотання позивача про повернення з державного бюджету 50% сплаченого судового збору за подання позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 292445,40 грн, наведене в заяві про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026;

- повернути Департаменту 2193,34 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №1427 (внутрішній номер 477153788) від 26.12.2025.

Надалі у підготовчому засіданні 07.04.2026 суд перейшов до розгляду заяви Департаменту про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026, яку підтримав представник позивача та проти задоволення якої не заперечив представник відповідача.

У підготовчому засіданні 07.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатом розгляду заяви Департаменту про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026, згідно з якою суд постановив:

- задовольнити заяву позивача про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2270/26 від 11.03.2026);

- закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору провадження у справі №907/130/26 у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 202372,50 грн заборгованості по орендній платі;

- задовольнити клопотання позивача про повернення судового збору, наведене у заяві про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026;

- повернути Департаменту судовий збір у розмірі 3035,59 грн, сплачений за подання позову відповідно до платіжної інструкції №1427 (внутрішній номер 477153788) від 26.12.2025.

Надалі у цьому ж підготовчому засіданні, 07.04.2026, згідно з ухвалою суд постановив: закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 06.05.2026.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті 06.05.2026 під час з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами, суд заслухав вступні слова представника позивача та представника відповідача, дослідив письмові докази, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи та відповідно до ст. 217 ГПК України оголосив про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, після чого оголосив перерву в судовому засіданні в межах строку розгляду справи по суті.

27.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи від 27.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5055/26), згідно з якою Департамент просить провести судове засідання 28.05.2026 без участі його представника через зайнятість у розгляді іншої справи та задовольнити повністю позовні вимоги Департаменту щодо стягнення з Товариства штрафу та пені.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, 28.05.2026 суд за участі представника відповідача продовжив судовий розгляд справи за відсутності представника позивача, врахувавши подану ним заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи від 27.05.2026.

Так, 28.05.2026 у судовому засіданні по розгляду справи по суті за участі представника відповідача відбулися судові дебати, після яких відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення у цьому судовому засіданні.

Повернувшись у судове засідання, 28.05.2026 суд згідно з ч. 6 ст. 233, ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив дату складання повного рішення до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аргументи сторін

Суть спору за позицією позивача

15.09.2021 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (який 17.11.2021 перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,5847 га, що розташована за адресою: місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «ж» (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129). Земельна ділянка надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд промисловості на підставі рішення міської ради від 07.09.2021 № 406 строком на 5 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.09.2021.

Згідно з умовами п. 40 договору, його дія розповсюджується на період з 07.09.2021. Орендар зобов`язався сплачувати орендну плату за фактичне використання земельної ділянки з цієї дати. Початковий розмір місячної плати становив 62189,17 грн. У подальшому, відповідно до пунктів 27 та 30 договору, орендодавець в односторонньому порядку здійснював перерахунок плати у зв`язку з індексацією нормативної грошової оцінки: з січня 2022 року розмір плати склав 68407,96 грн, з січня 2023 року - 78669,22 грн, а з січня 2024 року - 82681,32 грн. Про вказані зміни відповідач належним чином повідомлявся.

22.08.2023 у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на орендованій ділянці, новим орендарем за договором стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К». Відповідні зміни щодо орендаря зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

03.03.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1, згідно з якою змінено, зокрема, розмір орендної плати та встановлено, що з 01.01.2025 орендна плата становить 4% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 1187561,01 грн на рік, або 98963,58 грн щомісячно.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання зі сплати орендної плати за договором, що призвело до виникнення у нього заборгованості за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року в розмірі 494817,90 грн.

Крім того, п. 14 договору передбачено відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати в строки, визначені договором, у виді штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. На підставі таких умов договору, через порушення Товариством умов договору щодо внесення орендної плати за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року, позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати у сумі 1187562,96 грн (нарахований у зв`язку з невнесенням орендної плати за договором за листопад 2025 року) та пеню в сумі 25635,64 грн (нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення).

З огляду на те, що заборгованість зі сплати орендної плати за договором не була сплачена відповідачем у добровільному порядку станом на день складання позовної заяви від 30.01.2026, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства 1708016,50 грн, з яких: 494817,90 грн заборгованість по орендній платі за договором оренди землі, 1187562,96 грн штраф та 25635,64 грн пеня.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 26.02.2026 Товариство, зазначивши про укладення 15.09.2021 між Департаментом та ТОВ «Інвестгруп К-3» договору оренди земельної ділянки площею 2,5847 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 «ж» (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129); вказавши про перехід права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, повідомило, що 22.08.2023 проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права шляхом зміни орендаря з ТОВ «Інвестгруп К-3» на ТОВ "ІНВЕСТБУД К".

Таким чином, згідно доводів відповідача 22.08.2023 стороною (орендарем) за договором від 15.09.2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129 є ТОВ "ІНВЕСТБУД К".

Відповідач не заперечує аргументів позовної заяви, що внаслідок систематичного невнесення позивачем орендної плати у період з 01.08.2025 по 31.12.2025 у Товариства утворилася заборгованість у сумі 494817,90 грн, що є підставою стягнення з відповідача на підставі пункту 14 договору штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати у сумі 1187562,96 грн та пені в сумі 25635,64 грн.

Зокрема, щодо заборгованості з орендної плати відповідач підтверджує наявність у нього заборгованості по сплаті орендної плати за договором у сумі 494817,90 грн через її несплату впродовж періоду з 01.08.2025 по 31.12.2025. З цього приводу відповідач наголошує, що така заборгованість була ним повністю погашена 04.02.2026 та 05.02.2026 (тобто до відкриття провадження у справі судом згідно ухвали від 10.02.2026), що підтверджується долученими до справи платіжними інструкціями №47 від 04.02.2026 та №52 від 05.02.2026 на загальну суму 780000 грн (що значно перекриває суму боргу по орендній платі).

Доказом того, що ці кошти зараховані саме за спірний період, є також акт камеральної перевірки Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області №4260/07-16-04-09-16/45067276 від 12.02.2026, де чітко зафіксовано погашення боргу за серпень-грудень 2025 року. Також станом на 16.02.2026 згідно з витягом з інформаційно-комунікаційної системи ДПС у Товариства взагалі відсутня заборгованість за договором. Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №13/51-04, відповідач зазначає, що оскільки предмет спору припинив існування до ухвалення рішення, провадження в цій частині підлягає закриттю.

Щодо неспівмірності штрафу та пені, відповідач наголошує на компенсаційній, а не каральній природі неустойки, звертаючи увагу, що позивач вимагає стягнути штраф у розмірі 1187562,96 грн, що базується на п. 14 договору (100% річної плати). Товариство акцентує увагу суду на тому, що сума штрафу майже у 2,5 рази перевищує розмір самого простроченого зобов`язання (494817,90 грн). Такий розмір санкцій відповідач вважає «несправедливо непомірним тягарем» та джерелом «невиправданих додаткових прибутків» для Департаменту, що суперечить висновкам Конституційного Суду України (рішення №7-рп/2013) та Великої Палати Верховного Суду (справа №902/417/18).

Додатковим аргументом необгрунтованості штрафу і пені є те, що умови п. 14 договору фактично є копією типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004. Відповідач вказує, що через імперативну вимогу закону щодо відповідності договору типовій формі, він був обмежений у праві на свободу договору і не міг змінити умови про такий високий штраф під час підписання.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідач просить суд врахувати виняткові обставини:

- добровільне та повне погашення основного боргу ще до початку судового розгляду;

- відсутність будь-яких доведених збитків з боку позивача;

- очевидну невідповідність штрафу та пені наслідкам порушення.

Відтак, Товариство просить суд встановити «розумний баланс» і зменшити штраф до 1% (у розмірі 11875,63 грн), а пеню до 10% (до 2563,56 грн), посилаючись на аналогічну судову практику, де суди ставали на бік орендарів у подібних ситуаціях.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15.09.2021 між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради як орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» як орендарем був укладений договір оренди землі (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «ж», кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:70:001:0129.

Згідно із п. 3 договору, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: згідно землевпорядної документації розміщено будівлю літ Р загальною площею 50,8 кв.м.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 24875669,74 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 494/0/419-21 від 08.09.2021. (п. 5 договору).

За змістом п. 8 договору, строк дії договору 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір використати переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до п. 10, 11, 12 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 746270,09 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 62189,17 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії.

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- у інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором та справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14 договору).

Згідно із п.п. 16, 17 договору земельна ділянка передається в оренду із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За умовами п. 19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення. Згідно рішення ІХ сесії міської ради VIII скликання від 07.09.2021 №406 (пункт 1.8) затверджено ТОВ «Інвестгруп К-3» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5847 га по вулиці Миколи Бобяка, 15 «ж» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та надано її в оренду строком на 5 років.

Згідно із п. 21 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі.

В силу п. 27 договору, орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Також п. 27 договору унормовано право орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

Згідно із п. 30 договору, одним із обов`язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження земельної документації (рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 №406 п. 1.8).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання передачі земельної ділянки б/н від 15.09.2021, підписаного уповноваженими представниками Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та «Інвестгруп К-3», орендодавцем було передано, а орендарем, у свою чергу, прийнято в оренду земельну ділянку площею 25847 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 «ж».

Згідно витягу №2699/221-22 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 27.01.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:70:001:0129 у 2022 році становила 27363185,02 грн.

Відповідно до витягу №НВ-2100096872023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.02.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:70:001:0129 у 2023 році становила 31467688,62 грн.

Згідно з витягом №НВ-2100024772024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.01.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:70:001:0129 у 2024 році становила 33072528,85 грн.

Відповідно до витягу №НВ-9902422052025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.01.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:70:001:0129 у 2025 році становила 29689075,28 грн.

23.02.2022 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ТОВ «Інвестгруп К-3» надіслано пропозицію №30.01-12/403 про внесення змін до договору та повідомлення про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2022, за змістом якої орендаря (ТОВ «Інвестгруп К-3») повідомлено про зміну розміру орендної плати, яка з січня 2022 року становить 68407,96 грн/міс.

Направлення позивачем на адресу ТОВ «Інвестгруп К-3» вказаного повідомлення від 23.02.2022 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та поштової накладної №8800019052970 від 24.02.2022.

03.03.2023 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ТОВ «Інвестгруп К-3» надіслано повідомлення №30.01-12/598 про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2023, за змістом якого орендаря (ТОВ «Інвестгруп К-3») повідомлено про зміну розміру орендної плати за договором від 15.09.2021, яка з січня 2023 року становить 78669,22 грн/міс.

Направлення позивачем на адресу ТОВ «Інвестгруп К-3» вказаного повідомлення від 03.03.2023 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, списку цінних листів з повідомленням про вручення листів, списку згрупованих відправлень, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8800020578829 від 03.03.2023.

06.11.2023 відповідачем було скеровано до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради повідомлення (зареєстроване по вхідній документації Департаменту від 06.11.2023 №1107/30.01.-12), згідно якого відповідач повідомив, що у зв`язку з проведенням державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно по вулиці Бобяка Миколи, 15 «ж» у м.Ужгород, розміщене на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, площею 2.5847 га по вказаному адресу, та яка перебувала на праві користування згідно договору оренди в попереднього власника, одночасно було проведено державну реєстрацію переходу права користування (оренди) земельної ділянки згідно договору оренди землі від 15.09.2021 за новим суб`єктом іншого речового права (орендарем землі) Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К».

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради у відповідь на лист Товариства від 06.11.2023 направив відповідачу лист №1107/30.01-12 від 12.12.2023, в якому вказав, що так як 22.08.2023 приватним нотаріусом Селехман О.А. внесено зміни до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині інформації про орендаря земельної ділянки, то з 17.07.2023 всі права та обов`язки за договором оренди землі від 15.09.2015 перейшли від ТОВ «Інвестгруп К-3» до ТОВ «ІНВЕСТБУД К». Водночас, у вказаному листі Департамент повідомив Товариство, що згідно з п.п. 27 і 30 договору він в односторонньому порядку переглянув розмір плати за землю шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт індексації за 2022 рік та зазначив, що розмір місячної орендної плати з січня 2023 року становить 78669,22 грн/міс.

23.01.2024 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ТОВ «ІНВЕСТБУД К» надіслано повідомлення №24.01-12/177 про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2024, за змістом якого орендаря (ТОВ «ІНВЕСТБУД К») повідомлено про зміну розміру орендної плати, яка з січня 2024 року становить 82681,32 грн/міс.

Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного повідомлення від 23.01.2024 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку, поштової накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8800021568185 від 27.01.2024.

03.03.2025 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ТОВ «ІНВЕСТБУД К» надіслано повідомлення-пропозицію №24.01-12/413 про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2025, за змістом якого орендаря (ТОВ «ІНВЕСТБУД К») повідомлено про зміну розміру орендної плати, яка з січня 2025 року становить 98963,58 грн/міс.

03.03.2025 між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» як орендарем була укладена додаткова угода №1 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 15.09.2021 (далі додаткова угода), згідно з якою сторони домовилися внести зміни до пунктів 5, 10, 11 договору та додатку 1 до договору «Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Миколи Бобяка,15 «к», оцінка якої проведена 08.09.2021» шляхом їх викладення у новій редакції наступного змісту:

« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129) станом на 2025 рік становить 29689075,28 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держтеокадастру у Закарпатській області (електронні послуги) №HB-9902422052025 від 16.01.2025.

10. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 1187563,01 грн на рік.

11. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 98963,58 грн.

Додаткова угода №1 до договору набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Даною додатковою угодою №1 сторони дійшли згоди щодо зобов`язання орендаря, а орендар зобов`язався здійснювати сплату орендної плати у розмірах визначених даною додатковою угодою з 01.01.2025.

Додаткова угода №1 до договору укладено у двох примірниках, що мають однакову. юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, та є невід`ємною частиною договору оренди землі від 15.09.2021».

Згідно з додатком №1 до додаткової угоди №1 до договору оренди від 15.09.2021 (розрахунку розміру плати за земельну ділянку по Миколи Бобяка, 15 «ж» оцінка якої проведена 17.01.2025), розмір орендної плати за місяць земельної ділянки площею 25847 м.кв становить 98963,58 грн.

Відповідно до інформаційної довідки №462270505 від 30.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, площею 2,5847га, перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, а також у Державному реєстрі зареєстровано право оренди земельної ділянки на цю земельну ділянку ТОВ «ІНВЕСТБУД К» згідно договору оренди від 15.09.2021, попередній орендар ТОВ «Інвестгруп К-3».

Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі станом на 20.01.2026, який складений Департаментом і долучений до позовної заяви, вбачається, що розмір основного боргу за договором за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року становить 494817,90 грн, у зв`язку з чим Департаментом 31.12.2025 нарахований штраф у сумі 1187562,96 грн за невнесення орендної плати за листопад 2025 року.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором оренди землі від 15.09.2021 №2003, який складений Департаментом і долучений до позовної заяви, вбачається, що позивачем за кожен місяць (з серпня 2025 року по листопад 2025 року) нараховано пеню у виді подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми боргу по орендній платі за кожен місяць і така пеня у загальному розмірі 25635,64 грн нарахована за кожний день прострочення за період прострочення, що не перевищує шість місяців.

З означених розрахунків встановлено, що сума основного боргу та неустойки (штрафу та пені) визначені позивачем з розрахунку розміру орендної плати в сумі 98963,58 грн за один місяць, який встановлений п.п. 10, 11 і 27 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 03.03.2025), враховуючи зміну нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до платіжної інструкції №47 від 04.02.2026, відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 390000,00 грн, призначення платежу: « 101 орендна плата з юридичних осіб за 2025 рік без ПДВ за 04.02.2026»

Згідно з платіжною інструкцією №52 від 05.02.2026, відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 390000,00 грн, призначення платежу: « 101 орендна плата з юридичних осіб за 2025 рік без ПДВ за 05.02.2026».

Враховуючи поступлення 04.02.2026 і 05.02.2026 від відповідача грошових коштів у загальній сумі 780000 грн згідно платіжних інструкцій №47 від 04.02.2026 та №52 від 05.02.2026, які надійшли в рахунок погашення боргу по орендній платі за договором за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року, позивачем до клопотання про закриття провадження від 10.03.2026 долучений розрахунок заборгованості по орендній платі орендаря ТОВ «ІНВЕСТБУД К» за договором №2303 від 15.09.2021, у якому зазначено, що станом на 04.03.2026 заборгованість за договором за період з серпня 2023 року по грудень 2025 року відсутня.

Відтак, згідно з ухвалою від 07.04.2026 закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняття такої відмови судом провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в розмірі 292445,40 грн та згідно з ухвалою від 07.04.2026 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 202372,50 грн заборгованості по орендній платі.

За таких обставин, спірними у даній справі на час її розгляду по суті є позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» про стягнення штрафу в розмірі 1187562,96 грн та пені в розмірі 25635,64 грн, нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за договором оренди землі від 15.09.2021 за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року в розмірі 494817,90 грн.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, цивільним законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як штраф і пеня.

Як встановлено судом, згідно з п. 14. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором та справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зокрема, ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі від 15.09.2021 (з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 03.03.2025) неналежно виконувалися обов`язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року включно, у зв`язку з чим позивачем у відповідності до п. 14 договору нараховані пеня у розмірі 25635,64 грн та штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати за несвоєчасну сплату орендної плати за листопад 2025 року в розмірі 1187562,96 грн, і такий розмір штрафу визначений на підставі п. 14 договору в розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором (у редакції додаткової угоди №1 від 03.03.2025).

Водночас, судом встановлено, що заборгованість за договором оренди землі від 15.09.2021 (з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 03.03.2025) у розмірі 494817,90 грн була повністю погашена відповідачем у період з 04.02.2026 по 05.02.2026, що підтверджується платіжними інструкціями №47 та №52, тобто до моменту відкриття провадження у справі №907/130/26 ухвалою суду від 10.02.2026.

Більше цього, судом встановлено здійснення відповідачем сплати орендної плати в сумі 390000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №47 від 04.02.2026 (з якої 292445,40 грн було зараховано як сплата орендної плати за спірний у справі період), що відбулося до моменту подачі 05.02.2026 в Господарський суд Закарпатської області позовної заяви Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 30.01.2026 №32.01-17/5 про стягнення з ТОВ «ІНВЕСТБУД К» 1708016,50 грн, так як така позовна заява подана 05.02.2026 безпосередньо в канцелярію суду.

Отже, частина спірної суми в розмірі 292445,40 грн фактично була сплачена до дня направлення позовної заяви в суд, у зв`язку з чим позивач, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені ст.ст. 46, 191 ГПК України, подав заяву про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026, яка судом згідно ухвали від 07.04.2026 була прийнята та відповідно цією ж ухвалою було закрито на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняття такої відмови судом провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в розмірі 292445,40 грн.

Інша частина спірного основного боргу за договором сплачена Товариством згідно з платіжною інструкцією від 05.02.2026 № 52, якою було остаточно погашено залишок заборгованості за період з серпня по грудень 2025 року, що існував на момент реєстрації в суді 05.02.2026 позовної заяви. Отже, фактично інша спірна заборгованість з орендної плати в сумі 202372,50 грн сплачена відповідачем згідно з платіжною інструкцією №52 від 05.02.2026, тобто така заборгованість погашена Товариством 05.02.2026 у день поступлення позовної заяви Департаменту в Господарський суд Закарпатської області. Відтак, згідно з ухвалою від 07.04.2026 задоволено заяву Департаменту про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026 та закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 202372,50 грн заборгованості по орендній платі.

Отже, зобов`язання, щодо стягнення основного боргу, стосовно якого виник спір, визнано та припинено виконанням, проведеним належним чином, що відповідає нормам ст. 599 ЦК України.

При цьому, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати; врахувавши те, що в договорі передбачено право орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу і пені як заходів відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбачених п. 14 договору штрафу та пені.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 100% річної орендної плати, що складає 1187562,96 грн, який нараховано позивачем за листопад 2025 року за порушення строків сплати орендної плати, суд, з огляду на встановлену зміну розміру орендної плати згідно з додатковою угодою №1 від 03.03.2025, дійшов висновку, що розрахунок штрафу позивачем виконано відповідно до умов договору і такий є арифметично вірним.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 25635,64 грн, нарахованої за несплату Товариством орендної плати в строки, визначені договором, за період з серпня 2025 року по листопад 2025 року, з урахуванням допущеного відповідачем порушення зобов`язань по сплаті орендної плати за договором, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку пені в означений вище період у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, зазначивши, що у випадку задоволення позову ТОВ «ІНВЕСТБУД К» просить зменшити штраф до 1% та пеню до 10% від заявлених позивачем розмірів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правильно з урахуванням обставин справи, умов договору, положень цивільного законодавства визначено розмір штрафу в сумі 1187562,96 грн та пені у розмірі 25635,64 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 99% та пені на 90% від заявленого позивачем розміру, наведене у відзиві на позовну заяву від 26.02.2026, яке обґрунтовано ТОВ «ІНВЕСТБУД К» з посиланням на компенсаційний, а не каральний характер неустойки, відсутність у матеріалах справи доказів завдання позивачу будь-яких матеріальних збитків у результаті прострочення, явну неспівмірність штрафу щодо розміру основного боргу, а також з урахуванням факту повного погашення заборгованості з орендної плати у сумі 494817,90 грн до моменту відкриття провадження у справі (а фактично станом на день подачі позовної заяви в суд), що, на думку відповідача, свідчить про необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає таке.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

А тому, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи з урахуванням клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені суд перевірив наявність підстав для зменшення штрафу та пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Щодо цього судом враховано, що ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Як було вказано вище, згідно з п. 14. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, зі змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Зазначаючи про відсутність підстав для зменшення пені, суд враховує відсутність доведених відповідачем виняткових та поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали Товариству виконати свої зобов`язання за договором у період з серпня по грудень 2025 року. Суд зазначає, що саме по собі прострочення платежу є порушенням зобов`язання, а обов`язок доведення обставин, що виправдовують зменшення санкцій, покладається на боржника.

Необґрунтованим, на думку суду, є твердження відповідача про те, що задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 25635,64 грн покладе на відповідача несправедливо непомірний тягар. Суд вважає, що такий розмір пені, нарахований за період несплати відповідачем орендної плати впродовж періоду з серпня 2025 року по листопад 2025 року, є цілком пропорційним, відповідає принципу розумності та виконує свою стимулюючу функцію, не перетворюючись на каральну санкцію.

При вирішенні питання про можливість зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

З цього приводу суд враховує, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 25635,64 грн, у порівнянні з основною сумою боргу в розмірі 395854,32 грн - через наявність якої Департаментом нараховано пеню за період з серпня 2025 року по листопад 2025 року (що вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором оренди землі від 15.09.2021, орендар ТОВ «ІНВЕСТБУД К»), не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, оскільки її розмір становить 6,48% від цієї основної суми боргу.

Отже, розмір пені є співмірним з сумою простроченого зобов`язання, зокрема, є значно меншим від суми основного боргу та є співставним з сумою простроченого зобов`язання, яке не виконувалося боржником.

Щодо цього суд зазначає, що зменшення заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

При цьому надмірне зменшення розміру пені, чи зменшення такого розміру за відсутності підстав фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Щодо цього, суд також враховує, що позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти та відповідно несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 25635,64 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу, то, як було вказано вище, судом встановлено правильність нарахування позивачем до стягнення з відповідача на підставі п. 14 договору штрафу в розмірі 1187562,96 грн, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком заборгованості.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу, суд, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення його розміру, крім наведених вище положень цивільного законодавства щодо визначення неустойки (штрафу і пені) та права суду зменшувати їх розмір, також враховує таке.

Як було вказано вище, із врахуванням змісту ст.549 ЦК України, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Як встановлено судом, штраф у розмірі 1187562,96 грн позивачем нараховано відповідно до умов пункту 14 договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати за листопад 2025 року, розмір якого (простроченого зобов`язання) становить 98963,58 грн.

При цьому, означену суму заборгованості зі сплати орендної плати за листопад 2025 року (яка стала підставою для нарахування штрафу) відповідачем добровільно сплачено у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №52 від 05.02.2026, що підтверджується наявними у справі доказами та визнається сторонами. Позивачем, у свою чергу, не доведено наявності у нього будь-яких реальних матеріальних збитків, додаткових витрат або інших негативних наслідків, пов`язаних із простроченням виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати як за листопад 2025 року, так і за період з серпня по грудень 2025 року, тим більше, враховуючи, що станом на день направлення Департаментом позовної заяви і її поступлення в суд, тобто 05.02.2026 основний борг в сумі 494817,90 грн (у тому числі за листопад 2025 року) був погашений повністю.

Отже, судом враховано, що станом на день надходження позовної заяви від 30.01.2026 №32.01-17/5 в Господарський суд Закарпатської області (яка була подана безпосередньо в канцелярію суду), тобто станом на 05.02.2026, основна сума боргу за договором у розмірі 494817,90 грн вже була фактично сплачена відповідачем у повному обсязі згідно з платіжними інструкціями №47 від 04.02.2026 та №52 від 05.02.2026, а більша частина заборгованості по орендній платі, а саме: в розмірі 292445,40 грн була погашена Товариством 04.02.2026, тобто ще до дня подачі позовної заяви в суд, що було підставою звернення в суд Департаменту із заявою про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026.

Зазначаючи про необхідність врахування тривалості прострочення відповідачем виконання свого зобов`язання по сплаті орендної плати за договором за листопад 2025 року в сумі 98963,58 грн, що є підставою нарахування позивачем штрафу в сумі 1187562,96 грн, суд зазначає, що згідно з п.11 договору орендна плата за листопад 2025 року Товариством повинна була бути внесена до 30.12.2025 (протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця), а відтак Департаментом 31.12.2025 нараховано штраф у сумі 1187562,96 грн, що вбачається із розрахунку заборгованості по орендній платі, який долучений до позовної заяви. Водночас, судом встановлено сплату такої заборгованості по орендній платі, в тому числі за листопад 2025 року в повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №52 від 05.02.2026. А відтак, суд зазначає про нетривале прострочення відповідачем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором за листопад 2025 року (що було підставою нарахування штрафу в спірній сумі), яке мало місце лише протягом 36 днів і така заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі 05.02.2026.

З урахуванням наведеного, судом встановлено явну неспівмірність нарахованого відповідачу штрафу, який у 12 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання (по сплаті орендної плати за листопад 2025 року) та стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, що не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов`язанні, покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання орендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов`язання боржником.

Щодо необхідності врахування заперечення інших учасників справи проти клопотання про зменшення неустойки, суд зазначає, що після отримання відзиву на позовну заяву ТОВ «ІНВЕСТБУД К» від 26.02.2026, у якому наведено клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 99% та пені на 90%, Департамент не подав письмових заперечень з наведенням обгрунтованих доводів проти такого клопотання Товариства, зокрема, не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, що передбачено ч.2 ст.161 та ст.166 ГПК України та про що було вказано в п.4 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2026. Водночас, після отримання відзиву на позовну заяву Департамент подав заяву про відмову від частини позовних вимог від 10.03.2026 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/2269/26 від 11.03.2026) та заяву про часткове закриття провадження у справі від 10.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2270/26 від 11.03.2026).

При вирішенні питання стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу суд зважає також й на ту обставину, що право нарахування такого штрафу в орендодавця виникло на підставі п. 14 укладеного між сторонами договору, який за формою та змістом відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 (в редакції на час укладення договору), що відповідно до абз. 4 п. 288.1 ст. 288 ПК України, абз. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (у редакції станом на день укладення договору) виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує право орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд, зокрема, й щодо встановлення обов`язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати.

Суд вкотре зауважує, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а відтак, з огляду на сплату відповідачем порушеного основного зобов`язання (орендної плати за листопад 2025 року); нетривалий (впродовж 36 днів) період прострочення відповідачем виконання свого зобов`язання по сплаті орендної плати за договором за листопад 2025 року; відсутність у позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання такого зобов`язання відповідачем; враховуючи сплату відповідачем 04.02.2026 основного боргу за договором в сумі 292445,40 грн до дня направлення позовної заяви в суд, що було підставою подачі Департаментом заяви від 10.03.2026 про відмову від частини позовних вимог у вказаній сумі; враховуючи сплату відповідачем 05.02.2026 іншої суми основного боргу за договором в розмірі 202372,50 грн у день подачі Департаментом позовної заяви в суд, що було підставою звернення позивача із заявою від 10.03.2026 про часткове закриття провадження у справі; суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір штрафу до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за листопад 2025 року (98963,58 грн), що за підрахунками суду становить 49481,79 грн, які й слід стягнути з відповідача на користь позивача. При цьому, суд наголошує, що, крім сплати штрафу в означеному розмірі, суд також вбачає підстави для стягнення з відповідача у повному обсязі пеню в сумі 25635,64 грн.

Отже, на переконання суду, штрафні санкції на загальну суму 75117,43 грн (у виді пені в розмірі 25635,64 грн та штрафу в розмірі 49481,79 грн) цілком справедливо відіграють свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі. При такому розмірі санкцій судом буде дотримано принципів рівності сторін, справедливості, пропорційності та розумності як загальних засад цивільного законодавства, а також судом будуть повністю враховані встановлені у справі обставини справи.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно платіжних інструкції №1427 (внутрішній номер 477153788) від 26.12.2025 та №72 (внутрішній номер 484840877) від 04.02.2026 при подачі позову про стягнення з відповідача 1708016,50 грн позивачем сплачено судовий збір у сумі 25620,25 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2026 суд повернув Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з Державного бюджету України 2193,34 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №1427 (внутрішній номер 477153788) від 26.12.2025.

Ухвалою суду від 07.04.2025 суд повернув Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради судовий збір у розмірі 3035,59 грн, сплачений за подання позову відповідно до платіжної інструкції №1427 (внутрішній номер 477153788) від 26.12.2025.

Водночас суд звертає увагу, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19. від 14.06.2022 у справі №905/2135/19, від 29.04.2025 у справі №911/3065/23.

Тобто, при розподілі судового збору в такому випадку враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю, оскільки, таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Отже, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 18197,98 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» (код ЄДРПОУ 45067276, місцезнаходження 88018, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, проспект Свободи, будинок 3) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3) 75117,43 грн (сімдесят п`ять тисяч сто сімнадцять гривень 43 копійок), з яких: 49481,79 (сорок дев`ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 79 копійок) - штраф та 25635,64 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 64 копійки) пеня, нараховані за несвоєчасну сплату орендної плати згідно договору оренди землі від 15.09.2021, а також стягнути 18197,98 грн (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто сім гривень 98 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 08.06.2026.

Суддя С.В.Сисин