Рішення № 137222612, 01.06.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/82/24

Номер провадження2/701/292/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Іваньківської сільської ради про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 .

Померлою 27 жовтня 2001 року було складено заповіт (реєстр № 24), посвідчений виконкомом сільської ради с. Крачківка, Маньківського району, відповідно до якого мати позивача - ОСОБА_2 заповідала позивачу, дочці ОСОБА_1 все належне їй рухоме і нерухоме майно.

На підставі даного заповіту нотаріусом позивачу видано свідоцтво про право на Спадщину за заповітом від 09.08.2003 р., (реєстр № 1685), у відповідності до якого позивач прийняла у спадок житловий будинок, який належав матері позивача і який знаходиться в с. Крачківка Уманського р-ну Черкаської області.

В січні 2022 року позивачу стало відомо, що спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 1986 року знаходилася у трудових відносинах з КСП «Шлях до комунізму» та СВАТ «Іваньки», набула статусу члена КСП та СВАТ «Іваньки», на початку 2001 року приймала участь в розпаюванні даного підприємства.

За даними ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з Виписки протоколу засідання комісії по розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв від 18.12.2003 р., № 2, ОСОБА_2 , 1925 р.н., виділено ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,50 га. Сертифікати надавалися особам, які перебували у трудових відносинах з КСП «Шлях до комунізму» та СВАТ «Іваньки» починаючи з 1960 року та включно по 1990 рік.

У відповідності до даних «Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що видаються Маньківською райдержадміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки»», наданої ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 26.03.2002 р., видано сертифікат на земельну частку (пай), площею 2,50 га РН № 991092, на підставі розпорядження Маньківської райдержадміністрації № 10 від 30.01.2002 р.

В той же час, в свідоцтві про право на спадщину до складу спадкового майна, що перейшло позивачу в порядку спадкування, не було включено дану земельну ділянку, оскільки, як зазначено вище мати позивача (спадкодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та державний акт на право власності на дану земельну ділянку.

В липні 2023 року позивач звернулася до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,50 га, яка розташована в межах Іваньківської сільської ради.

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Шевченко Н.Г., Маньківської державної нотаріальної контори від 12.07.2023 р., слідує, що на підставі заяви ОСОБА_1 , від 18.04.2002 р., про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , державним нотаріусом ... була відкрита спадкова справа № 261 за 2002 рік... . на момент заведення спадкової справи виявлено заповіт посвідчений Крачківською сільською радою ... 27.11.2001 р., за № 24 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку.

З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивач ОСОБА_1 , є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 .

Крім того, з даної постанови та заповіту вбачається, що позивач є спадкоємицею всього майна померлої ОСОБА_2 .

Паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям здійснювалося згідно Указу Президента України від 08.08.1995 р., № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність ...», відповідно до якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, с/г кооперативу, с/г акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, ..., відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Маньківська райдержадміністрація своїм розпорядженням від 30.01.2002 р., № 10 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах», затвердила по с/г ВАТ «Іваньки» вартість земельної частки (паю) в сумі 14720,4 грн., та її розмір 3,04 умовних кадастрових гектарів; просила Черкаський філіал інституту землеустрою та комісію по проведенню паювання земель колективної власності с/г ВАТ «Іваньки» оформити сертифікати на право на земельну ділянку (пай) і подати їх на затвердження голові державної адміністрації; ....

Відповідно до «Технічної документації по паюванню земель переданих у спільну часткову власність сільськогосподарському ВАТ «Іваньки» Крачківської, Попівської та Іваньківської сільських рад Маньківського району Черкаської області», наданої на запит позивача Інститутом землеустрою (Черкаський філіал) слідує, що у відповідності до виписки із протоколу № 2 загальних зборів СВАТ «Іваньки» від 10.10.2001 р., затверджено комісію по питанню паювання земель СВАТ «Іваньки». У відповідності до «Списку членів сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Іваньки» на паювання земель СВАТ «Іваньки» було включено матір позивача - ОСОБА_2 .

З листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05.07.2022 р., (вих. № ПІ-120/0-126/0/60-22) слідує, мова оригіналу : «... Разом з тим, за наявною інформацією у Відділі № 3 Управління адміністративних послуг Головного управління, у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) було здійснено запис за № 37 від 26.02.2002 року щодо реєстрації сертифікату серії PH № 991092 на ім`я ОСОБА_2 відповідно до розпорядження райдержадміністрації від 30.01.2002 № 10. Проте, примірника сертифікату на право на земельну ділянку у Відділі № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління відсутні, у зв`язку з чим немає можливості надати їх копії».

Листом від 16.01.2023 р., (вих. № 55/02-31) на запит позивача Іваньківська сільська рада надала «Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Крачківської та Попівської сільських рад Маньківського району Черкаської області» підготовленої ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 2005 року, у якій міститься «Додаток до розпорядження райдержадміністрації від 15.09.2004 р., № 298. Даний Додаток містить «Список громадян, яким передаються у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі та по ділянках на території Крачківської та Попівської сільських рад». Відповідно до даного Списку у матері позивача - ОСОБА_2 виникли право на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,50 га (№ п/п 26).

Листом від 17.10.2022 р., (вих. № ПІ-159/0-167/0/63-22), на запит позивача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало виписку з Протоколу засідання комісії по розподілу земельних ділянок власниками земельних паїв від 18.12.2003 р., № 2 та Додаток до протоколу зборів власників сертифікатів по розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Попівської сільської ради від 18.12.2003 р., № 2 де власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,50 га є ОСОБА_2 . Даним листом наданий Список членів СВАТ «Іваньки», у якому за № 37 значиться мати позивача - ОСОБА_2 та Книга реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Маньківською райдержадміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки», у якій за № 37 зазначено, мова оригіналу : «сертифікат серія PH № 991092 ; зареєстровано 26.03.02; ПІБ власника сертифікату ОСОБА_2 ; місце проживання власника сертифікату с. Крачківка; назва колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, товариства СВАТ «Іваньки» ....

На запит позивача регіональне відділенні Фонду державного майна України по ... Черкаській ... областях листом від 31.01.2023 р., надіслало лист, до якого надало Положення про розподіл безоплатно переданої частки державного майна серед працівників підприємства та прирівняних до них осіб. У даний список колишніх працівників підприємства, майно якого приватизується, що мають пільги на придбання акцій СВАТ «Іваньки»... . До даного списку для придбання акцій СВАТ «Іваньки» було включено матір позивача - ОСОБА_2 , робочу, паспорт НОМЕР_2 , виданий Маньківським РВВС 14.05.1998 р.

Із Наказу Іваньківського цукрового комбінату від 08.05.1975 р., № 49 слідує, мова ориніналу : «В связи с присоединением колхоза «Шлях до коммунизму» с. Крачковка к свеклосовхозу Иваньковского сахкомбината, создания отделения «Крачковка» и на основании приказа по Черкасскому свеклосахаротресту № 105 от 4.05.1975 г, приказываю: назначить на должности ... следующих товарищей: ... ОСОБА_3 дояркой».

З приведеного слідує, що спадкодавець, тобто мати позивача - ОСОБА_2 була членом колективного сільськогосподарського підприємства, перебувала з ним у трудових відносинах, приймала участь в розпаюванні земель даного сільськогосподарського підприємства, на її ім`я був виписаний сертифікат, який надавав їй право на земельну ділянку № НОМЕР_1 в межах Крачківської сільської ради площею 2,50 га, тобто розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України.

Оскільки за життя мати позивача розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, тому позивач ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , і, вважається, такою, що набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали покійній матері, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

З приведеного слідує висновок про те, що позивач ОСОБА_1 , має право успадкувати майнові права спадкодавця ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, оскільки прийняла спадщину після смерті своєї матері.

Як наслідок, за вищевикладених обставин, позивач не може оформити спадкові права на земельну ділянку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняла спадщину, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та заперечував проти їх задоволення

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 06 грудня 2011 року серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (мати позивачки) (т. 1 а.с. 11).

27 жовтня 2001 року ОСОБА_2 , склала заповіт (реєстр № 24), посвідчений Виконавчим комітетом сільської ради с. Крачківка Маньківського району, відповідно до якого ОСОБА_2 , заповіла ОСОБА_1 , все належне їй рухоме і нерухоме майно (т. 1 а.с. 10).

На підставі заповіту позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 серпня 2003 року (реєстр № 1685) (т. 1 а.с. 12).

Згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_2 , 1925 року народження, остання була членом колгоспу з 1962 до 1975 року. У 1975 році колгосп «Шлях до комунізму» ліквідований у зв`язку з переходом у радгосп «Іваньки» (т. 1 а.с. 13-14).

Записи у трудовій книжці підтверджують, що ОСОБА_2 , у 1975 році була зарахована до радгоспу «Іваньки» та звільнена у 1986 році в зв`язку з виходом на пенсію за віком (т. 1 а.с. 15-16).

У липні 2023 року ОСОБА_1 , звернулася до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,50 га, що розташована в межах Іваньківської сільської ради, проте позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв`язку з тим, що остання не надала правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) (т. 1 а.с. 17).

Розпорядженням голови Маньківської районної державної адміністрації від 2002 року № 10 затверджено по СВАТ «Іваньки» вартість земельної частки паю в сумі 14 720,4 грн., та розмір 3,04 га (т. 1 а.с. 18).

Згідно з випискою із протоколу № 2 загальних зборів СВАТ «Іваньки» с. Крачківка Маньківського району Черкаської області від 10 жовтня 2001 року вирішено створити комісію з питання паювання земель СВАТ «Іваньки» та затверджено склад комісії (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до витягу із протоколу № 2 засідання загальних зборів/зборів уповноважених із паювання земель колективної власності СВАТ «Іваньки» датами засідання є 10 жовтня та 18 грудня 2001 року. На засіданні затвердили загальну кількість осіб у додатку до державного акта на право колективної власності на землю - 530 осіб, трьох осіб виключили, трьох осіб включили та затвердили остаточну кількість - 530 осіб (т. 1 а.с. 21).

Згідно зі списком членів СВАТ «Іваньки» під № 37 зазначено ОСОБА_2 , проте в графі місце проживання стоїть прочерк, а дата народження не зазначена (т. 1 а.с. 22).

За даними ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з випискою з протоколу засідання комісії з розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв від 18 грудня 2003 року № 2, ОСОБА_2 , виділено ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,50 га. Дата народження ОСОБА_2 , не зазначена (т. 1 а.с. 30-31, 32, 33).

Відповідно до «Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що видаються Маньківською райдержадміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки», наданої ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, на ім`я ОСОБА_2 , 26 березня 2002 року виданий сертифікат на земельну частку (пай), площею 2,50 га, РН № 991092, на підставі розпорядження Маньківської райдержадміністрації від 30 січня 2002 року № 10 (т. 1 а.с. 36-37).

У сертифікаті дата народження ОСОБА_2 , також не зазначена. Проте вказано, що присутній підпис громадянки, що засвідчує його отримання у 2002 році, у той час як мати позивачки ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформацією про суб`єктів власності (фізичні особи) під № 25 зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , серія, номер паспорта НОМЕР_6 , дата видачі 01 березня 2002 року, адреса прописки с. Крачівка, площа земельної ділянки 2,50 га, номер земельної ділянки НОМЕР_1 , кількість об`єктів 1 (т. 1 а.с. 29).

За заявою ОСОБА_1 , до сектору дізнання відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області 15.04.2024 року зареєстроване кримінальне провадження №12024255370000079 щодо того, що у невстановлену дату та час, невідома особа, яка мала чи має паспорт громадянина України НОМЕР_6 від 01.03.2002 р., шляхом обману придбала право на земельну частку (пай), яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у подальшому отримала таку земельну ділянку у власність (т. 1 а.с. 102).

Із постанови про закриття кримінального провадження від 06 вересня 2024 року в порядку п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю в даному кримінальному провадженні складу кримінального проступку, під час досудового розслідування перевірено обставини, зазначені заявником, та перевірено обставини набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , та було встановлено, що ОСОБА_2 , 1979 р.н., була включена у списки працівників СВАТ "Іваньки", так як на час розпаювання працювала у даному товаристві та відповідно законно отримала у власність земельну ділянку, а ОСОБА_2 , 1925 р.н., на час проведення загальних зборів та формування списків уже була померлою та відповідно права на майно не мала, а викладені у зверненні представника ОСОБА_1 , твердження, щодо заволодіння правом на майно - земельною ділянкою її матері містять лише припущення та жодних підтверджень не мають, тобто об`єктивних даних, які б із достовірністю вказували на вчинення кримінального правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , чи її матері ОСОБА_2 , 1925 р.н., не має та відсутні шляхи їх встановлення (т. 1 а.с. 108-112).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону).

Згідно зі статтею 5 ЗК України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно із статтею 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року № 294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов:

- одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю;

- перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта;

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Суд, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, приходить до переконання, що мати позивача ОСОБА_2 , 1925 року народження мала право на земельну частку (пай) при паюванні земель підприємства, так як була членом колективного сільськогосподарського підприємства на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР-4-60 виданого 05 жовтня 2001 року Маньківською районною радою народних депутатів, оскільки головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю, таким чином права позивача порушені.

Разом з тим надаючи оцінку доводам відповідача щодо спливу строку позовної давності суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини.

При цьому положення частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Статтею 267 ЦК України визначено наслідки спливу позовної давності. Частиною 4 даної статті зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

29.01.2024 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву та одночасно заявив про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 64-70)

Як вбачається із матеріалів справи, початком перебігу позовної давності у межах якого позивач могла звернутися до суду за захистом свого порушеного права, слід рахувати із дати отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Таким чином початок перебігу позовної давності у межах якого позивач мала право звернутися до суду із позовними вимогами розпочався 09 серпня 2003 року.

З цим позовом позивач звернулася 18 січня 2024 року через 11 років з моменту видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто, з порушенням строку, передбаченого законом.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що про порушене право вона дізналась лише в січні 2022 року коли їй стало відомо про те, що її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до 1986 року знаходилась у трудових відносинах з КСП "Шлях до комунізму" та СВАТ "Іваньки", набула статусу члена цих підприємств, на початку 2001 року приймала участь в розпаюванні даного підприємства, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не підтверджені доказами та крім того в розпорядженні позивача постійно знаходились документи померлої ОСОБА_2 , які додані нею до позовної заяви (книжка колгоспника, трудова книжка).

Європейський суд з прав людини, наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

За таких обставин, оцінивши усі докази, подані учасниками справи, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити через сплив позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 2, 12, 77, 78, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 524, 525 ЦК Української РСР, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 ) до Іваньківської сільської ради (код ЄДРПОУ: 25659941, адреса місцезнаходження: 20132, вул. Ігоря Щербини, буд. 35, с. Іваньки Уманського району Черкаської області) про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення проголошено 09.06.2026 року.

Суддя А. І. Костенко