Ухвала суду № 137222411, 05.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13108/26

1-кс/569/4806/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12024181010001666 від 08.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 190 України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням дату і час, але не пізніше 04.07.2024, маючи умисел, спрямований на придбання, зберігання та транспортування з метою збуту, а також збут підробленої іноземної валюти, діючи з корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, порушуючи встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи держави за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбав підроблену іноземну валюту - 85 банкнот номіналом по 100 доларів США кожна, які не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника - Федеральної Резервної Системи США, по способах друку та елементах захисту, тобто є підробленими, після чого зберігав їх та помістив для подальшого транспортування у автомобілі марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 . 04.07.2024 о 15 год 35 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на території м. Київ, з метою збуту підроблених коштів шляхом їх передачі в обумовленому місці ОСОБА_6 в обмін на передачу йому останнім за ці кошти двох одиниць квадрокоптерів марки «DJI Mavic 3T» загальною вартістю 340 000 гривень, організував за допомогою мобільного зв`язку розмову, у ході якої запевнив про намір придбати зазначений товар за грошові кошти у розмірі 8500 доларів США, після чого досягнув домовленостей щодо обставин реалізації такої угоди.

Надалі, 05.07.2024 ОСОБА_4 , задля реалізації протиправних намірів та маючи намір реалізувати протиправний задум, особисто здійснив автомобілем марки «Toyota», модель «Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 перевезення вказаної підробленої іноземної валюти до стоянки, що знаходиться поблизу будинку № 25 по вулиці Миколи Карнаухова у місті Рівному, де ним була організована зустріч з потенційним потерпілим ОСОБА_6 .

Близько 21 год. 00 хв. 05.07.2024 ОСОБА_4 , маючи намір реалізувати протиправний задум, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер їх діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, достовірно будучи обізнаним, що наявні у нього 85 банкнот номіналом по 100 доларів США кожна не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника - Федеральної Резервної Системи США, по способах друку та елементах захисту, тобто є підробленими, перебуваючи на автомобільній стоянці поблизу КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, що поблизу будинку № 25 по вулиці Карнаухова у місті Рівне, зустрівся за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 та придбав у нього дві одиниці квадрокоптерів марки «DJI Mavic 3T», таким чином умисно збувши ОСОБА_6 , підроблену іноземну валюту в сумі 8500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 05.07.2024 становило 344 639 (триста сорок чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) гривень.

Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 05.07.2024 близько 21 год. 00 хв., діючи в умовах воєнного стану, з метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом обману, достовірно будучи обізнаним, що наявні у нього 85 банкнот номіналом по 100 доларів США кожна не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника - Федеральної Резервної Системи США, по способах друку та елементах захисту, тобто є підробленими, перебуваючи на автомобільній стоянці поблизу КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, що поблизу будинку № 25 по вулиці Карнаухова у місті Рівне, зустрівся за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 та заволодів чужим майном у виді двох одиниць квадрокоптерів марки «DJI Mavic 3T», вартістю 340 000 грн. шляхом придбання за підроблену іноземну валюту, чим заподіяв останньому значної майнової шкоди.

08.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199; ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 10.04.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.06.2026 включно з визначенням застави у розмірі 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) гривень.

29.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199; ч. 3 ст. 190 КК України.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме: протоколами огляду речей та документів; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколами пред`явлення особи для впізнання ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ; висновком експертизи Рівненського НДЕКЦ МВС, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, оскільки відповідне кримінальне провадження безпосередньо не розглянуто судом.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним заявленим ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задоволити з викладених у ньому підстав,.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що до Рівненського міського суду Рівненської області 29.05.2026 скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024181010001666 від 08.07.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 190 України.

Станом на 03.06.2026 підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні не призначено.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 29.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199; ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 10.04.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.06.2026 включно з визначенням застави у розмірі 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 190 КК України КК України.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, а тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину, останній може переховуватися від суду. Відповідно до практики ЄСПЛ («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти росії»), тяжкість вказаного покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як підставу, що може спонукати до втечі. ОСОБА_4 з метою уникнення покарання може покинути своє місце проживання, якщо до нього буде застосований запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Разом з цим, ОСОБА_4 станом на даний час є військовослужбовцем, Служби безпеки України та володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, оскільки є діючим військовослужбовцем та можуть здійснювати перетин державного кордону України.

Також, ОСОБА_4 зареєстрований та тривалий період часу проживав неподалік від прикордонної зони та, відповідно, ймовірно обізнаний про місця перетину державного кордону з Республікою Польща чи Республікою Білорусь, які охороняються меншим складом прикордонних нарядів або у час коли наряд відсутній, що дасть можливість перетнути такий кордон без проблем та без документів або обрати поширений на даний час механізм виготовлення фальсифікованих документів, які можна використати для виїзду за кордон, і таким чином ухилятися від органів слідства та суду.

Окрім, цього існує ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні шляхом умовлянь та погроз з метою зміни останніми своїх показань та покращення свого становища, в тому числі шляхом використання інших осіб.

Підполковник ОСОБА_4 тривалий час проходив службу на різних посадах в Управлінні Служби безпеки України у Волинській області, що зумовлює наявність в останнього численних зв`язків серед співробітників правоохоронних органів, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, в тому числі шляхом незаконного впливу на потерпілого та свідків. Зокрема, відповідно до норм Закону України «Про службу безпеки України», на співробітників вказаного органу покладено повноваження: проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність"; складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Служби безпеки України, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а сам по собі цей підрозділ входить у систему органів, метою яких є протидія зокрема корупції. Відповідно, вказані співробітники мають широке коло знайомств серед співробітників різних державних установ, підприємств, експертних установ, правоохоронних органів. А тому, є достатні підстави вважати, що як особисто, так і через колег по службі, останнім можуть вживатися заходи, пов`язані із здійсненням заходів, у тому числі шляхом зловживання службовим становищем у латентній формі, основною ціллю яких є запобігання здійснення кримінального судочинства у цілому, зокрема здійснення повного та об`єктивного досудового судового розгляду. Таким чином ОСОБА_4 має реальні можливості вплинути на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови під час судового розгляду.

Обґрунтуванням того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України являється те, що дана особа схильна до вчинення кримінальних правопорушень, останньому повідомлялись про підозри у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, обвинувальні акти відносно яких на даний час перебувають на розгляді в суді.

Вищезазначене свідчить, що ОСОБА_4 є суспільно-небезпечною особою, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, та у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити свою злочинну діяльність, в тому числі пов`язану і збутом підробленої іноземної валюти та інших корисливих кримінальних правопорушень.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 вказують на те, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, утриманців не має, а відтак обставин, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу до підозрюваного немає.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_4 , слід визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання останнім процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.08.2026.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти обов`язки на підозрюваного у разі внесення застави:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 03.08.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя