Рішення № 137221703, 09.06.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1189/26

Провадження № 2/526/1055/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 червня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, якому зазначив, що 17.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 4299991, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн., строком 220 днів, до 05.07.2021, зі сплатою відсотків відповідно умов договору. В подальшому, 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» було укладено договір факторингу, за умовами якого було відступлено право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача, а також 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу, за умовами якого було відступлено право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором. Внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку складає 51288 грн., з них тіло кредиту у розмірі 8000 грн., відсотки у розмірі 43288 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором, а також судові витрати.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому вказує, що розмір заборгованості не відповідає умовам договору, а витрати на правову допомогу не доведені. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій вказує, що розрахунок заборгованості проведений відповідно до укладеного договору та докази надання правничої допомоги долучені до позовної заяви. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Судом встановлено наступне.

17.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 4299991, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн. (п. 1.3 Договору), зі сплатою відсотків базовий період з 17.12.2020 року до 06.01.2021 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом; спеціальний період з 07.01.2021 року до 05.07.2021 року 3 % за один день користування (п. 1.7.3), строком дії договору з 17.12.2020 по 05.07.2021 (п. 3.1). Договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора PS4299991.

В подальшому, 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» було укладено договір факторингу, за умовами якого було відступлено право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача, а також 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу, за умовами якого було відступлено право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

За розрахунком, наданим представником позивача, відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку складає 51288 грн., з них тіло кредиту у розмірі 8000 грн., відсотки у розмірі 43288 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень частини першої ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

В той же час, суд не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, оскільки вони не відповідають умовам укладеного договору.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Так, додаток № 1 до кредитного договору № 4299991 сторонами було визначено графік платежів як за лояльними умовами кредитування з 17.12.2020 по 06.01.2021 у загальному розмірі 10176 грн., з них кредит 8000 грн., відсотки 2176 грн., так і за загальними умовами кредитування з 17.12.2020 по 05.07.2021 у загальному розмірі 10725,40 грн., з них базовий період з 17.12.2020 по 06.01.2021 у загальному розмірі 10719,00 грн. (кредит 7999 грн. + відсотки 2720 грн.), спеціальний з 07.01.2021 по 05.07.2021 у загальному розмірі 6,40 грн. (кредит 1 грн. + відсотки 5,40 грн.), а всього 10725,40 грн.

Аналогічний розмір загальної вартості кредиту вказаний у договорі п. 1.7.3.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 556,71 грн. (2662,40 грн. Х20,91 (розмір задоволеної частини позовних вимог).

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог суд погоджується із доводами відповідача, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат у 6 000,00 грн. є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3 000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за кредитним договором від 17.12.2020 № 4299991 у загальному розмірі 10 725 (десять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 40 копійок, яка складається з наступного тіло кредиту у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн., відсотки у розмірі 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн. 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 556 (п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 71 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 копійок, а всього 3 556 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 71 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 09.06.2026.

Головуючий: В. Г. Черков