Ухвала суду № 137221125, 09.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5336/26

Провадження № 2/357/5099/26

У Х В А Л А

09 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Пилипчук Л. М. про відвід судді Кошеля Б. І.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 09 квітня 2026 року постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження позовну заяву, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19 травня 2026 року о 09 год 30 хв.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року клопотання представника позивача та представника відповідача про виклик та допит свідків було задоволено. Постановлено викликати та допитати в якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Обов`язок із забезпечення явки свідка ОСОБА_3 покладено на сторону позивача, а свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на сторону відповідача. Клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено частково та витребувано у: Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 4» (адреса: вул. Василя Стуса, буд. 41, м. Біла Церква, Київська область, 09119) інформацію щодо перебування на лікуванні та/або «Д» обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із зазначенням причини, діагнозу та стану її здоров`я; Київської обласної психоневрологічної лікарні (адреса: вул. Паркова, буд. 4, смт Ворзель, Бучанський р-н, Київська область, 08296) інформацію щодо перебування на лікуванні та/або «Д» обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із зазначенням причини, діагнозу та стану її здоров`я. Підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2026 року о 09:00 год.

Судом 09.06.2026 р. за вх.№36968 отримано заяву про відвід судді, в якій представник позивача адвокат Пилипчук Л. М. просила відвести суддю Кошеля Богдана Івановича від розгляду справи № 357/5336/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав та передати справу № 357/5336/26 для здійснення повторного автоматизованого розподілу з метою визначення іншого складу суду в порядку, встановленому законом. Заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_6 , в соціальній мережі «Фейсбук» у відкритому доступі в дописі повідомила, що «…судья сказав брати рішення суду що дитина має проживати зі мною і їхати забирати дитину», що підтверджується скриншотом з повідомлення ОСОБА_6 в групі «Типовий Костопіль» https://www.facebook.com/share/p/18paWNY1tv/. З наведеного вбачається, та підтверджується відповідачкою факт поза процесуального спілкування головуючого судді у даній справі Кошель Богдана Івановича з відповідачкою ОСОБА_2 . Відтак, чітко вбачається, що суддя консультує відповідачку, при цьому, позапроцесуальне спілкування, надання правових порад є вагомими підставами, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді та є порушенням принципу рівності сторін та безсторонності суду, закріплені в ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Згідно положень ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно та відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву про відвід судді по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За умовами ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим та заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання, однак, представник відповідача подав заяву про відвід судді з порушенням встановлених строків, а саме на початку розгляду справи по суті.

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Тобто, пряма чи побічна заінтересованість судді в результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору в нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

В українському законодавстві гарантії компетентності, незалежності і неупередженості суддів встановлюються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» та Законом України «Про судоустрій України».

Відповідно до ст. 124, ст. 126 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положенням ч. 4 ст. 10 ЦПК України також передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 17.10.2015р.) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади, як однієї з трьох гілок державної влади у прийнятті рішень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - КЗПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п. 1). Як зазначається у п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п. 11).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, викладеною в рішеннях у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, у контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Також, у пунктах 28-32 рішення у справі «Газета «Україна - центр» проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. Аналогічна позиція висловлена ЄСПЛ й у пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у пункті 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа № 800/592/17) та від 01.10.2018 (справа № 9901/673/18).

Аналізуючи заяву про відвід, суд вбачає, що підставами для відводу судді, є те, що у сторони позивача виникли сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, оскільки позивач вважає, що суддя в позасудовому порядку спілкувався з відповідачем та надавав останній правові поради, про що відповідачем було зроблено допис у соціальних мережах.

Однак підстави для відводу судді Кошеля Б. І. передбачені ст. 36 ЦК України відсутні, оскільки доводи заявника ґрунтуються на припущеннях, які не свідчать про упередженість судді.

Тому суд дійшов висновку, що заява представника позивача адвоката Пилипчук Л. М. про відвід судді Кошеля Б. І. є необґрунтованою та відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, підлягає вирішенню іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 33, 40, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати заяву представника позивача адвоката Пилипчук Л. М. про відвід судді Кошеля Б. І., необґрунтованою.

Заяву представника позивача адвоката Пилипчук Л. М. про відвід судді Кошеля Б. І., передати для вирішення питання про відвід судді у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України до канцелярії Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Кошель